Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/8719/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); забезпечення громадян житлом, у тому числі:; зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів).
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2017. Зареєстровано: 27.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2017.
Дата набрання законної сили: 17.12.2018 (частково)
Результат оскарження 17.12.2018 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30.11.2017 Справа №607/8719/17 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		                    головуючої судді                    Сливки Л.М.,
		                за участю секретаря судового засідання          Зарічної О.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -    
		                         В С Т А Н О В И В :
		 ОСОБА_1 13 липня 2017 року пред»явив до суду адміністоративний позов до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі - ТОУ ПФУ Тернопільської області) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працює на посаді судді Тернопільського окружного адміністративного суду. З 03 січня 2016 року йому призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак дану пенсію ОСОБА_1 не виплачували, посилаючись на положення абзацу першого, другої частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про несення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII з квітня 2015 року.
		Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп-2016 у справі за № 1-8-2016, яке було оприлюднене 10 червня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Відповідно до вимог частини другої ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України є остаточним і не може бути оскаржене (п.6 цього Рішення).
		Таким чином, пенсія позивачу повинна виплачуватись з 08 червня 2016 року, строк давності до даного спору не застосовується, оскільки невиплата нарахованої пенсії прирівнюється до невиплати заробітної плати.
		За вказаних вище обставин позивач просить: визнати неправомірною бездіяльність ТОУ ПФУ Тернопільської області у невиплаті йому пенсії по віку, призначеної 13 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; стягнути з відповідача невиплачену позивачу пенсію за період з 08 червня 2016 року по 02 липня 2017 року в загальній сумі 119389,93 грн.; зобов'язати ТОУ ПФУ Тернопільської області, починаючи з 03 липня 2017 року виплачувати ОСОБА_1 щомісячну пенсію по віку.
		15 серпня 2017 року позивач подав до суду уточнений адміністративний позов в якому просить визнати неправомірними дії ТОУ ПФУ Тернопільської області щодо невиплати йому пенсії по віку та зобов'язати відповідача виплачувати ОСОБА_1 пенсію по віку, починаючи з 08 червня 2016 року.
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.
		Представник відповідача ТОУ ПФУ Тернопільської області позовних вимог не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, про що подав письмові заперечення, які приєднано до справи.
		     Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
		Згідно довідки ТОУ ПФУ Тернопільської області №1254/03 від 12 липня 2017 року, ОСОБА_1 з 03 січня 2016 року одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», довічно.
		     13 липня 2016 року ОСОБА_1, як особа, якій призначено пенсію за віком, отримав пенсійне посвідчення НОМЕР_1, серія НОМЕР_2, видане Пенсійним фондом України.
		     Як убачається із заперечень ТОУ ПФУ Тернопільської області, частиною 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», в редакції Закону №911-VIII від 24 грудня 2015 року, передбачено, що тимчасово у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються. За цих обставин, призначена позивачу пенсія не виплачується, так як згідно із матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 працює на посаді передбаченій Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Після звільнення з роботи виплата пенсії, відповідно до цього Закону.
		Вказані дії відповідача ОСОБА_1 вважає неправомірними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав. 
		Судом встановлено, що станом на час призначення позивачу пенсії, діяла редакція абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у редакції Законів № 213-VIII від 02 березня 2015 року, № 911-VIII від 24 грудня 2015 року) відповідно до якої, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року зазначену заборону виплати пенсії продовжено по 31 грудня 2017 року.
		Таким чином, згідно вказаних положень, у випадку, якщо особі призначено пенсію, однак вона працює суддею, то пенсія виплаті не підлягає.
		Аналогічні норми були закріплені також у ч.5 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, які рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнано неконституційними, у ч.1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09 квітня 1992 року, які рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 N 7-рп/2016 визнано неконституційними.
		У Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд наголосив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
		У підпункті 6.2 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що "підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453, законами України.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
		У Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зауважує, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
		Таким чином, на час існування спірних правовідносин, Закон № 1058-IV містив норми відносно пенсії працюючих суддів, аналогічні тим, які були визнані Конституційним Судом такими, що не відповідають Основному Закону України. 
		Однак, оскільки в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року визначено відповідні нормативно-правові акти як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, яке в частині визнання неконституційними положень вказаного законодавства підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли після 08 червня 2016 року та зворотної сили не має, то, на думку суду, позивач має право на поновлення виплати пенсії за віком саме з дати ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - 08 червня 2016 року.
		Разом з тим, відповідно до частин 1 та 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно вимог ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
		Судом встановлено, що у липні 2016 року (дата видачі пенсійного посвідчення) ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, однак не вживав будь-яких заходів щодо їх поновлення.
		Взявши до уваги, що позивач жодними доказами не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до переконання, що так як строк звернення до адміністративного суду пропущений без поважних причин, а тому позовні вимоги, які виходять за межі цього строку, слід залишити без розгляду.
		Вивчивши наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає до задоволення частково, шляхом визнання неправомірними дій ТОУ ПФУ Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком, та зобов'язання відповідача провести позивачу виплати пенсії по віку, починаючи з 13 січня 2017 року.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати пенсії по віку за період з 08 червня 2016 року по 12 січня 2017 року включно - залишити без розгляду.
		На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.2, 8, 9, 11, 18, 41, 70, 71, 72, 94, 160-163, 244-2 КАС України, суд, -  
		П О С Т А Н О В И В:
		Позовзадовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської областіщодо невиплати пенсії по віку ОСОБА_1.
		Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_1 виплати пенсії по віку, починаючи з 13 січня 2017 року.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати пенсії по віку за період з 08 червня 2016 року по 12 січня 2017 року включно - залишити без розгляду.
		Роз'яснити відповідачу його обов'язок виконати постанову негайно відповідно до вимог ст.256 КАС України, у межах суми стягнення за один місяць.
		Стягнути з Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сплачений позивачем судовий збір в розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 
		Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.        
		Головуючий суддяЛ. М. Сливка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...