Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/23945/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2017. Зареєстровано: 27.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2017.
Дата набрання законної сили: 08.02.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/23945/17 
		Провадження № 1-в/127/1005/17 
		 
		 УХВАЛА
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 грудня 2017 року  м. Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		засудженого ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Вінниці клопотання адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 19.09.2008 року апеляційним судом Львівської області за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, п.п 5,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 125, ст. 70 КК України до покарання у виді до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю,
		- про звільнення засудженого ОСОБА_4 достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м`яким; визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись, -
		В С Т А Н О В И В:
		До Вінницького міського суду Вінницької області 08.11.2017 року надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , засудженого до довічного позбавлення волі, про звільнення засудженого ОСОБА_4 достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м`яким; визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись.
		Адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що вироком апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2008 року ОСОБА_4 незаконно засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки вказаний вирок не містить обґрунтованих висновків про доведеність провини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Насправді ОСОБА_4 не був жодним чином причетний до їх вчинення. Він є безневинно засудженим до довічного позбавлення волі. Це неодноразово підтверджувалось матеріалами журналістських розслідувань, правозахисними організаціями, Громадською радою доброчесності і навіть Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Чинним законодавством України не передбачено жодної можливості звільнення особи, засудженої до довічного позбавлення волі. Єдиним шансом для звільнення є ч. 2 ст. 87 КК України, яка передбачає, що актом про помилування після відбуття 20 років покарання, не задовольняє вимоги статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Покарання, яке не має обмеження у часі, умовно-дострокового звільнення - порушують положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), ст. 28 Конституції України, яка в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
		Дане клопотання ґрунтується на конкретних рішеннях Європейського суду з прав людини, в тому числі, від 09 липня 2013 року «Вінтер та інші проти Сполученого королівства Великобританія», по якому суд дійшов висновку, що рішення засудити позивачів до пожиттєвого тюремного ув`язнення, без можливості його перегляду, не відповідає ст. 3 Конвенції, оскільки держава - відповідач не передбачила обмеження у часі відбування покарання та можливості умовно-дострокового звільнення осіб.
		Заявник підкреслює, що український порядок помилування, так само не вимагає мотивувати рішення про відмову у помилуванні та не вказує, що конкретно має зробити ОСОБА_4 чи будь-хто інший із засуджених до довічного позбавлення волі для того, щоб його помилували (Указ Президента України «Про Положення про порядок здійснення помилування» від 21.04.2015 № 223/2015). Тому вже навіть через це він не задовольняє вимоги Статті 3 Конвенції.
		Заявник просить від національного суду врахувати дану практику Європейського суду з прав людини, як джерело права при розгляді даного клопотання по суті, що передбачено КПК України та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в частині визнання порушень його прав як людини і громадянина згідно ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), ст. 28 Конституції України та звільнити ОСОБА_4 достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м`яким, оскільки зникли пенологічні підстави для його подальшого тримання в установі виконання покарань, визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись.
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 клопотання підтримав зіславшисть на мотиви викладені в клопотанні адвоката ОСОБА_6 та просив звільнити ОСОБА_4 достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м`яким, оскільки зникли пенологічні підстави для його подальшого тримання в установі виконання покарань, визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись.
		Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_6 та доводи висловлені в судовому засіданні захисником ОСОБА_5 підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити клопотання пояснюючи це тим, що його було незаконно засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі. При цьому зазначив, що суд, під час судового розгляду справи, всі доводи його невинуватості не взяв до уваги, натомість все обвинувачення міститься на показах одного свідка, який під час судового розгляду справи змінив покази в сторону його винуватості. 
		Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає заміну довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням, заміна цього покарання може бути у відповідності до вимог ст.ст. 85,87 КК України, тільки внаслідок акту помилування Президента України. 
		Заслухавши захисника ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_4 та прокурора ОСОБА_3 , дослідивши матеріали клопотання та особової справи на засудженого ОСОБА_4 суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до п.13 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, згідно частини 3 якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1 статті 72 цього Кодексу.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджено вироком апеляційного суду Львівської області від 19.09.2008 року за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 5,6,11,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, п.п 5,12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 125, ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. Ухвалою Верховного Суду України від 24.02.2009 року вирок апеляційного суду Львівської області від 19.09.2008 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 змінено. Виключено з тексту вироку вказівку суду про те, що засуджені ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вчинили інкриміновані злочини із ОСОБА_9 та вважали, що зазначені у вироку злочини вони вчинили з особою, матеріали якої виділено в окреме провадження. В решті вирок щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишено без змін.
		Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		За вчинені ОСОБА_4 в 2006 році злочини, передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 5, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, п.п. 5,12 ч. 2 ст. 115 КК України, максимальне покарання передбачено у виді довічного позбавлення волі.
		Призначене вироком апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2008 року ОСОБА_4 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, відповідає положенням та нормам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
		Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» роз`яснено, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі частини першої статті 82 КК України може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
		Статтею 51 КК України передбачено за вчинення злочинів, як окремі види покарань, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
		При розгляді клопотання засудженого суд виходить з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м`яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі, не передбачена і можлива виключно на підставі ч. 2 ст. 87 КК України, що виходить за межі повноважень суду.
		Посилання захисників на порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії» у частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись, суд вважає недоцільним, оскільки в такому випадку на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести зміни до законодавства на усунення встановлених судом порушень, а відтак, до прийняття відповідного Закону, вирішення судом порушених в клопотанні засудженого питань законодавчо не передбачено. В той же час, частиною першою статті 87 КК України, передбачено можливість заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років, актом про помилування, який відповідно до ч. 1 ст. 87 КК України належить до компетенції Президента України.
		Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини. Такою можливістю вправі скористатися ОСОБА_4 .
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 , не має, а тому в його задоволені слід відмовити.
		Керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 367,369-372,537,539 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 про звільнення засудженого ОСОБА_4 достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м`яким; визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким; встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись, відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області, а для засудженого, який тримається під вартою з моменту вручення копії судового рішення.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...