Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/5890/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: 27.12.2017. Зареєстровано: 27.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2017.
Дата набрання законної сили: 23.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                           Справа № 127/5890/17
		    Провадження № 2/127/2819/17
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21.12.2017 року                                                          Вінницький міський суд Вінницької області 
		в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,  
		при секретарі Підвисоцькій О.Ю., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди,   - 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, 19.09.2016 р. близько 11:20 год. ОСОБА_2, керуючи мотоциклом НОМЕР_1, рухаючись по вул. Пирогова,31 , в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримуючись безпечної відстані скоїв зіткнення із автомобілем марки Nissan, д.н. НОМЕР_4, яким керувала ОСОБА_1 Постановою суду від 30.09.2016 р. ОСОБА_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При зіткненні автомобіль позивача отримав технічні ушкодження. Величина збитків, завданих автомобілю, становить 116 684,88 грн., сума документально підтверджених виплат на ремонт-96 727,63 грн., вартість проведеного експертного дослідження- 562,80 грн. Враховуючи дані обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 98263,06 грн., з яких 96 727,63 грн. (відшкодування завданої матеріальної шкоди), 562,80 грн. (витрати з визначення вартості матеріального збитку), 972,90 грн. (судові витрати).
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив його задовольнити.
		Представник відповідача позов не визнав, просив залишити позов без задоволення.
		Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. 
		При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу(а.с.33)
		Постановою суду від 30.09.2016 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. (а.с.34)
		Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою 
		Відтак, порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За приписами ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		За приписами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		За змістом п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
		Розмір матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_3, позивач обґрунтовує наступними доказами:
		- рахунок № ФОППо-08448 від 01.10.2016 р., згідно якого витрати на ремонт автомобіля Nissan, д.н. НОМЕР_4 становлять 96 727,63 грн.(а.с.10-11)
		- замовлення на обслуговування № ФОППо-08448 від 01.10.2016 р. за яким позивач сплатила 96 727,63 грн., про що свідчить відповідна відмітка (а.с.12)
		- рахунок до висновку експерта від 20.12.2016 № 25 на суму 562,80 грн.
		- звіт № 25 експертного товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 20.12.2016 р., відповідно до якого ОСОБА_1 звернулась до Вінницького НДЕКЦ МВС України з метою визначення матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу. Розмір матеріального збитку автомобіля марки Nissan Qashqai, д.н. НОМЕР_4, 2013 року випуску, в результаті його пошкодження складає 116 684, 88 грн.
		Крім того, в ході розгляду справи, за клопотанням позивача ухвалою суду від 01.06.2017 р. було призначено судову автотоварознавчу експертизу. Згідно висновку експерта № 165 від 10.08.2017 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Nissan Qashqai, д.н. НОМЕР_4, 2013 року випуску, в результаті його пошкодження складає 119 508,71 грн.
		Разом з тим, за клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 19.10.2017 р. було призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу. Як вбачається з висновку експерта № 6250/17-21 від 04.12.2017 р., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Nissan Qashqai, д.н. НОМЕР_4, 2013 року випуску, внаслідок ДТП, яке відбулось 19.09.2016 р. становить 98 757,40 грн. 
		Відповідно до ч.3 ст. 76 ЦПК України, одним із засобів доказування є висновок експерта.
		Згідно ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89  цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. 
		У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року №8 роз'яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
		На думку суду, висновок експерта від 04.12.2017 р. має відповідні посилання на використану літературу та норми чинного законодавства, які використовувались для проведення оцінки, перелік пошкоджень, які були заподіяні внаслідок ДТП, вартість матеріального збитку за відповідною формулою.
		Разом з тим належних та допустимих доказів, які б спростовували висновок експерта, відповідачем не надано.
		Оцінивши проведений експертом висновок за результатами повторної судової автотоварознавчої експертизи, суд вважає, що даний висновок підтверджує розмір матеріальних збитків, спричинених позивачу, а тому немає підстав для його відхилення. 
		Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.     
		Оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, з урахуванням розміру документально понесених витрат на ремонт автомобіля, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.09.2016 є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
		З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 96 727,63грн. - у відшкодування матеріальної шкоди, 562,80грн. - у відшкодування витрат з визначення вартості матеріального збитку.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 972,90 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,1166,1187,1192 ЦК України,  ст.ст.12,76,77,81,82,89,110,141,264,265,268 ЦПК України, суд -
		    
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96 727,63грн. - у відшкодування матеріальної шкоди, 562,80грн. - у відшкодування витрат з визначення вартості матеріального збитку, 972,90 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня  його проголошення.  В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		     Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...