Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 700/745/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2017. Зареєстровано: 28.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2018.
Дата набрання законної сили: 18.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                       Справа № 700/745/17 
		                                        Провадження № 2/700/440/17
		19 грудня 2017 року  Лисянський районний суд Черкаської області
		в складі: головуючої             Добриднюк Н.О.
		              при секретарі          Бондарчук Т.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення та вилучення автомобіля отриманого в якості гуманітарної допомоги та зустрічним позовом ОСОБА_1 до департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання права власності,
		                                                  ВСТАНОВИВ:
		Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації    звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення та вилучення автомобіля отриманого в якості гуманітарної допомоги.
		В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що інвалід І групи ОСОБА_2 був забезпечений через Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації транспортним засобом марки Ауді, ідентифікаційний номер WAUZZZ4BX3N083941, який був наданий йому як гуманітарна допомога у користування без права продажу чи передачі іншій особі, відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями затвердженого КМУ від 19.07.2006 року№999.
		Відповідно до п. 6 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіля на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі.
		Датою забезпеченням автомобілем вважається день отримання його інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда на підставі акта приймання-передачі, виданого дилером підприємства-постачальника автомобілів для інвалідів.
		Згідно довідки про реєстрацію транспортного засобу від 04.12.2006 року №1769-05, транспортний засіб марки Ауді, модель А6, тип:легковий універсал В, ідентифікаційний номер WAUZZZ4BX3N083941, колір синій, номер двигуна 307100ВО782833, 2003 року випуску, вартістю 79325,40 грн., отриманий Департаментом для ОСОБА_2.
		ОСОБА_2 помер 01.10.2014 року.
		11.12.2014 року ОСОБА_1 (онук ОСОБА_2К.) письмово звернувся до Департаменту з листом про надання дозволу на перереєстрацію транспортного засобу виданого ОСОБА_2 в якості гуманітарної допомоги, якому розяснено вимоги Порядку забезпечення інвалідів автомобілями.
		19.12.2014 року Департаментом направлено листа ОСОБА_1 з вимогою добровільно повернути автомобіль, але автомобіль до сьогодні не повернуто.
		Приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_2 помер, а член сімї померлого інваліда ОСОБА_1 не повернув автомобіль, що являється гуманітарною допомогою, тому відповідно до вимог ст..11 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями затвердженого КМУ від 19.07.2006 року, повинен бути повернутий державі, яка надала його у користування, в особі Департаменту. Так як автомобіль у відповідності до вимог чинного законодавства України ОСОБА_1 до Департаменту в добровільному порядку не повернутий, вважають що право Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на володіння автомобілем порушено, а тому просять вилучити автомобіль Ауді та передати його Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.
		13 жовтня 2017 року відповідач звернувся до суду з запереченням на позов, в якому вказує, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.
		Департамент соціального захисту населення у позовній заяві посилається як на правову підставу вилучення автомобіля на норми ЗУ «Про гуманітарну допомогу» та Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року.
		Проте, дані норми Закону та Порядку на даний час мають іншу редакцію, що дає йому право, як члену сімї інваліда залишити спірний автомобіль собі, який визнаний гуманітарною допомогою, незалежно від строку його експлуатації та місця його реєстрації. Факт того, що він є членом сімї померлого інваліда, встановлений рішення адміністративних судів, які надані позивачем.
		Так, згідно ст..11-1 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» в редакції ЗУ №2008-VІІІ(2008-19) від 06.04.2017, визначено, що забезпечення інвалідів, дітейінвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		Автомобіль визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю була забезпечена через органи соціального захисту населення і користувалися більше 10 років, за рішенням Ради міністрів, Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій може бути безоплатно переданий у власність особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю за бажанням таких осіб у порядку визначеному КМУ.
		Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців таких осіб передається їм у власність безоплатно за рішенням Ради міністрів АРК, обласних, Київської та севастопольських міських державних адміністрацій у порядку, визначеному КМУ.
		У разі відсутності членів сімї, спадкоємців або у разі небажання членів сімї, спадкоємців отримати автомобіль, визначений у частині другій цієї статті, такий автомобіль повертається органам соціального захисту населення у порядку, визначеному КМУ.
		Ч.1 ст.11-1 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» в редакції ЗУ №2008-VІІІ(2008-19) від 06.04.2017, визначено, що умови забезпечення інвалідів автомобілями визначеними гуманітарною допомогою визначається законом, а порядок встановлюється КМУ.
		В ч.2 ст.11-1 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» в редакції ЗУ №2008-VІІІ(2008-19) від 06.04.2017 вказано, що у разі користування автомобілем особою з інвалідністю більше 10 років, такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю за бажанням таких осіб.
		Частина третя вже окремо визначає умови передачі автомобіля родичам померлої особи з інвалідністю в якій чітко вказано,що після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю, були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців таких осіб передається їм у власність безоплатно за рішенням відповідних органів у порядку, визначено КМУ.
		Аналогічні норми закону, до абзаців 7 та 8 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року №999, внесено відповідні зміни постановою КМУ від 30.12.2015 року №1149. Дані абзаци викладено в новій редакції та визначають: «інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через Головне управління соціального захисту населення і користувався більше 10 років, за рішенням Мінсоцполітики.
		Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через головне управління соціально захисту населення, за бажанням членів сімей, спадкоємців інвалідів передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики. У разі відсутності членів сімї, спадкоємців або у разі небажання членів сімї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається головному правлінню соціального захисту населення».
		На даний час, за вказаних позивачем умов, жодний нормативно-правовий акт не передбачає підстав вилучення автомобіля . Оскільки в судовому порядку ставиться питання щодо його цивільно-правової відповідальності, необхідно застосувати нормативні акти саме на час розгляду справи, що є безумовними підставами для відмови в позові.
		Виходячи з вищевикладеного просить суд, відмовити в задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про повернення автомобіля.
		04 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання права власності на автомобіль.
		В свої позовній заяві ОСОБА_1 посилається на ст..11-1 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» в редакції ЗУ №2008-VІІІ(2008-19) від 06.04.2017, де вказано, що забезпечення інвалідів, дітейінвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		Автомобіль визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю була забезпечена через органи соціального захисту населення і користувалися більше 10 років, за рішенням Ради міністрів, Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій може бути безоплатно переданий у власність особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю за бажанням таких осіб у порядку визначеному КМУ.
		Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців таких осіб передається їм у власність безоплатно за рішенням Ради міністрів АРК, обласних, Київської та севастопольських міських державних адміністрацій у порядку, визначеному КМУ.
		У разі відсутності членів сімї, спадкоємців або у разі небажання членів сімї, спадкоємців отримати автомобіль, визначений у частині другій цієї статті, такий автомобіль повертається органам соціального захисту населення у порядку, визначеному КМУ.
		Ч.1 ст.11-1 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» в редакції ЗУ №2008-VІІІ(2008-19) від 06.04.2017, визначено, що умови забезпечення інвалідів автомобілями визначеними гуманітарною допомогою визначається законом, а порядок встановлюється КМУ.
		В ч.2 ст.11-1 ЗУ «Про гуманітарну допомогу» в редакції ЗУ №2008-VІІІ(2008-19) від 06.04.2017 вказано, що у разі користування автомобілем особою з інвалідністю більше 10 років, такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю за бажанням таких осіб.
		Частина третя вже окремо визначає умови передачі автомобіля родичам померлої особи з інвалідністю в якій чітко вказано,що після смерті особи з інвалідністю, автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю, були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців таких осіб передається їм у власність безоплатно за рішенням відповідних органів у порядку, визначено КМУ.
		Аналогічні норми закону, до абзаців 7 та 8 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року №999, внесено відповідні зміни постановою КМУ від 30.12.2015 року №1149. Дані абзаци викладено в новій редакції та визначають: «інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту населення і користувався більше 10 років, за рішенням Мінсоцполітики.
		Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через головне управління соціально захисту населення, за бажанням членів сімей, спадкоємців інвалідів передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики. У разі відсутності членів сімї, спадкоємців або у разі небажання членів сімї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається головному правлінню соціального захисту населення».
		На виконання вищевказаних вимог законодавства в новій редакції, він звернувся до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації з клопотання про передання йому у власність автомобіля Ауді, який належав Ш. Однак до цього часу його клопотання не розглянуто та рішення не прийнято.
		Оскільки відповідач відмовляється передати йому у власність спірний автомобіль на підставі вказаних вище нормативно правових актів, то це порушує його право власності. За таких умов, з підстав спеціальних нормативно-правових актів та норм Цивільного кодексу України, вважає за можливе визнати за ним право власності на спірний автомобіль.
		Крім того, звертає увагу на пропуск відповідачем за його вимогами строку позовної давності, а тому просить суд застосувати наслідки такого пропуску строку.
		В звязку з вищевикладеним просить суд відмовити в задоволенні первісного позову та визнати за ним право власності на автомобіль марки Ауді, модель А6, тип:легковий універсал В, ідентифікаційний номер WAUZZZ4BX3N083941, колір синій, номер двигуна 307100ВО782833, 2003 року випуску.
		Вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити виходячи з наступного.
		Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
		Відповідно до частин 1, 2ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі - за наявності відповідного медичного висновку.
		Судом встановлено, що в 2006 році ОСОБА_3 подарував Головному управлінню праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, як гуманітарну допомогу, автомобіль марки Ауді, модель А6, 2003 року випуску, для передачі його інваліду ОСОБА_2
		Рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМУ від 16.11.2006 року №26/ГД-2751/К, автомобіль марки Ауді, модель А6, 2003 року випуску, кузов № НОМЕР_1 визнаний гуманітарною допомогою.
		04.12.2006 року ОСОБА_2 письмово звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про передачу йому вищевказаного автомобіля в тимчасове користування.
		Після митного оформлення автомобіля марки «Ауді-6» передано в тимчасове користування ОСОБА_2, як інваліду 1 групи, з правом передачі керуванням членам його родини.
		01.10.2014 року ОСОБА_2 помер,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР №243255 від 09.10.2014 року.
		11 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації з заявою про надання йому дозволу на перереєстрацію автомобіля Ауді-А6, 2003 року випуску отриманого інвалідом ОСОБА_2 в якості гуманітарної допомоги.
		З листа №05-0830/17 від 19.12.2014 року вбачається, що Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації повідомив ОСОБА_1, що згідно п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року №999, після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління праці та соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з члені сімї інваліда за рішення Мінсоцполітики за умови сплати податків та зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сімї померлого інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда.
		Постановою Верховного суду України від 16.05.2012 року (справа №6-10цс12) визначено, що питання щодо вилучення після смерті інваліда в членів його сімї автомобіля, отриманого інвалідом, повинно вирішуватисяна підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда.
		Намоментсмертіінваліда ОСОБА_2 діяв Порядокзабезпечення інвалідівзатвердженийпостановоюКабінетуМіністрівУкраїни№999 від19.07.2006 року.
		Відповідно до ст..11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» забезпечення інвалідів,    дітей-інвалідів автомобілями, 
		визнаними гуманітарною  допомогою,  здійснюється  на  умовах, 
		передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом 
		Міністрів України. Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю 
		автомобіль,  визнаний  гуманітарною  допомогою, яким особа з 
		інвалідністю,була забезпечена через органи 
		соціального захисту населення і користувався менше 10 років може бути переданий у власність одному із членів сімї за рішення центрального органу виконавчої влади, що регулює державну політику у сфері соціального захисту населення, за умови сплати податків і зборів за ставками. Діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід, дитина-інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сімї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно. У разі несплати членом сімї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів автомобіль повертається (вилучається) органом соціального захисту населення у порядку та на умовах,що визначаються КМУ.
		Відповіднодо пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями,затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року №999, інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових 
		умовах, за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність 
		після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті 
		інваліда, дитини-інваліда такий автомобіль може бути безоплатно 
		переданий у власність члену його (її) сімї (за бажанням такого 
		члена сімї), який на час смерті інваліда були зареєстровані за 
		місцем реєстрації інваліда, дитини-інваліда.   Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, 
		залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда 
		був   зареєстрований   за   місцем   реєстрації  інваліда  і 
		середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що 
		передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму 
		для сім'ї. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім 
		випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті 
		інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є 
		інвалід, який: 
		мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті 
		інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; 
		був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його 
		реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через 
		структурний підрозділ соціального захисту населення або управління 
		виконавчої дирекції. 
		Згідно п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року №999, за бажанням інвалідів структурні підрозділи соціального 
		захисту населення можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними 
		в  Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною 
		допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за 
		довіреністю)  іншій особі. Автомобілями, отриманими головними 
		управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або 
		за  бажанням  законних представників недієздатних інвалідів), 
		діти-інваліди  (за  бажанням їх законних представників), які 
		перебувають  на обліку в структурних підрозділах соціального 
		захисту   населення   та   управліннях  виконавчої  дирекції, 
		забезпечуються безоплатно в порядку черговості. Після смерті інваліда, дитини інваліда автомобіль визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сімї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійсненнч митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сімї померлого інваліда, дитини інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда. Контррол за дотриманням зазначеного строку здійснюється головним управлінням соціального захисту чи управлінням виконавчої дирекції.
		На моментсмерті ОСОБА_2 строкексплуатації автомобіля, якимбув забезпечений інвалід, фактично складав 7 років 9 місяців26 днів, тобтоменшеніж 10 років.
		З матеріалів справи вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 строк експлуатації автомобіля становив менше ніж 10 років, тому позовні вимоги Департаменту соціальногозахисту населенняЧеркаськоїобласноїдержавноїадміністраціїдо ОСОБА_1 про повернення та вилучення автомобіля отриманого в якості гуманітарної допомоги є обґрунтованими.
		Разом з тим, при зверненні до суду з позовом позивач пропустив строк позовної давності.
		В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 жовтня 2014 року інвалід першої групи ОСОБА_2, якому був переданий у власність спірний автомобіль, помер. Як вбачається з наданих самим позивачем доказів, а саме заявою ОСОБА_1 від 11.12.2014 року, відповіді Департаменту соціального захисту населення від 19.12.2014 року, постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року вбачається, що позивач знав про дату смерті ОСОБА_2. Зчасусмерті і до дня звернення до суду з даним позовом будь-яких вимог на вказаний транспортний засіб Департамент соціальногозахистунаселенняЧеркаської обласноїдержавноїадміністраціїне заявляло. 
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ч.ч. 3, 4ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Проаналізувавши суть спору, суд приходить до висновку, що в даному випадку до вимог позивача має застосовуватись загальна позовна давність тривалістю три роки, оскільки заявлені позовні вимоги про вилученняавтомобілю післясмертіінваліда, якимвін був забезпеченийчерезоргани соціальногозахисту населенняЧеркаської обласної державноїадміністраціївипливають з порушення майнових прав, а саме права власності на автомобіль, на які спеціальна позовна давність не поширюється.
		Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом 10 жовтня 2017 року (день направлення позовної заяви на адресу суду), тобто після встановленого загального строку позовної давності. Ні в позовній заяві, ні під час судового розгляду не заявлялося вимоги про поновлення цього строку та будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску останнього позивачем суду не надано.
		Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Таким чином, встановлено, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, не просив його поновити, а також не навів поважних причин його пропуску, на день звернення до суду трьохрічний строк позовної давності для захисту порушених прав органу державної влади закінчився, відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, тому є всі підстави застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволені позову про повернення та вилучення автомобіля післясмертіінваліда, якимвінбув забезпеченийГолованим управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державноїадміністрації.
		Що ж стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання права власності на автомобіль, суд приходить до висновку що вимоги підлягають до часткового задоволення. Зокрема, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо відмови в задоволенні первісного позову задоволено.
		Що ж стосується вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на автомобіль Ауді-А6, 2003 року випуску, то в цій частині необхідно відмовити виходячи з наступного. 
		Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на існування обставин, що викладені у ст.. 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» в редакції Закону України № 2008-VІІ ( 2008-19) від 06.04.2017 року та першому абзаців 7та 8 порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від, відповідно до яких «автомобіль визнаний гуманітарною допомогою. Яким особа з інвалідністю була забезпечена через органи соціального захисту населення і користувалася більше 10 років, за рішенням Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій може бути безоплатно переданий у власність особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, за бажанням таких осіб у порядку визначеному КМУ»; «інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитиниінваліда за їх бажанням може бути безоплатно переданий у власність автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту населення і користувався більше 10 років, за рішенням Мінсоцполітики. Аналіз вказаних норм свідчить, що вони застосовуються за умови, якщо на час смерті інваліда строк експлуатації автомобіля, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції перевищує 10 років. У справі, що розглядається, строк експлуатації спірного автомобіля на час смерті ОСОБА_2 склав близько восьми років.
		За таких обставин за ОСОБА_1 права власності на автомобіль Ауді-А6, 2003 року випуску мають вирішуватись іншому порядку, оскільки п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року №999 передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління праці та соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з члені сімї інваліда за рішення Мінсоцполітики за умови сплати податків та зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сімї померлого інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда.
		Керуючись ст.ст.256, 257, 267 ЦК України, ст..ст.7, 10, 12, 81, 259-260, 264 -266, 269 ЦПК України, Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 року №999, Закону України «Про гуманітарну допомогу», ст. 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення та вилучення автомобіля отриманого в якості гуманітарної допомоги відмовити за пропуском строку позовної давності. 
		Вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом щодо відмови в задоволенні первісного позову департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення та вилучення автомобіля отриманого в якості гуманітарної допомоги - задоволено.
		В решті заявлених вимог за зустрічним позовом відмовити.
		Сторонам розяснити, що з повним текстом рішення вони можуть ознайомитись в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області 26 грудня 2017 року
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		 
		 
		 
		             Головуючий -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...