Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-1516/10/2270 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2017. Зареєстровано: 29.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2018.
Дата набрання законної сили: 21.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  2-а-1516/10/2270 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Ковальчук О.К. 
		Суддя-доповідач:  ОСОБА_1 
		21 грудня 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Смілянця Е. С. 
		суддів:  Курка О. П.  Совгири Д. І. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Охримчук  М.Б.,
		представника позивача ОСОБА_2
		представника відповідача ОСОБА_3 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області,  Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій област про визнання дій протиправними, скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, 
		В С Т А Н О В И В :
		В лютому 2010 року позивач - ФОП ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області,  Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області ( з урахуванням заміні відповідачів на їх правонаступників відповідно до ухвали від 27.07.2017 року) про: 
		- визнання протиправними дій  Старокостянтинівської ОДПІ по проведенню перевірки 18.11.2009 року на підставі та керуючись Наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355 та за відсутності порядку, передбаченого законодавством; 
		- визнання незаконними  та протиправними дії ДПА у Хмельницькій області щодо проведення перевірок дотримання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 02.12.2009 року на підставі та керуючись Наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355 та за відсутності порядку, передбаченого законодавством;
		- визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 27.11.2009 року №0001822302/0.
		Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 25.09.2017 року вказаний позов задовольнив частково,  а саме постановив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Старокостянтинівської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2009 року №0001822302/0.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
		В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив у її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач  фізична особа  підприємець ОСОБА_4 на час існування спірних відносин перебувала на обліку як платник податків на загальній системі оподаткування в Старокостянтинівській ОДПІ. 
		На підставі наказу № 489 від 16.11.2009 року Старокостянтинівська ОДПІ та направлень №567 і №568 від 16.11.2009 року працівниками Старокостянтинівської ОДПІ та  ДПА у Хмельницькій області проведена виїзна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та іншого законодавства під час здійснення підприємницької діяльності у магазині «Автоцентр» по вул. Грушевського, 12 у місті Старокостянтинові. 
		За результатами перевірки складений акт від 18.11.2009 року, яким зафіксовані порушення позивачем пунктів 6, 9, 10, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
		На підставі зазначених висновків відповідач прийняв рішення від 27.11.2009 року №0001822302/0, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19383,00 грн., в тому числі в сумі 680,0 грн. за незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років з дня їх закінчення; 340,0грн. за незабезпечення щоденного роздрукування через реєстратор розрахункових операцій фіскальних звітних чеків; 170, 0 грн.  за незабезпечення роздрукування через реєстратор розрахункових операцій контрольних стрічок; 18193,0 грн. за незабезпечення ведення обліку товарних запасів на складах та / або за місцем їх зберігання, у порядку, визначеному законодавством. 
		Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. 
		Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
		Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкції та як наслідок підстав для його скасування, та крім того  відсутності підстав для визнання оскаржуваних дій відповідача стосовно проведення вищевказаних перевірок у зв'язку із їх уже фактичним здійсненням, а також вичерпанням своєї дії оскаржуваним наказом про проведення перевірки після фактичного її проведення.
		Колегія суддів вважає вірними такі висновки суду першої інстанції та погоджується з ними з огляду на наступне. 
		Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від  06.07.1995 року №  265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
		Відповідно статті 6 Закону №  265/95-ВР, облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
		При цьому, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
		Згідно статті 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від  21.04.1993 року № 12 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 року № 1675). Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від  26.09.2001 року №  1269.
		Відповідно до пунктів 1, 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  26.09.2001 року №  1269 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). До Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день. 
		Книга обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від  21.04.1993 року №  12, містить такі розділи: 1 - період обліку; 2 - кількість виготовленої продукції (наданих послуг); 3 - витрати на виробництво продукції, придбання товару; 4 - кількість проданої продукції (наданих послуг); 5 - ціна продажу продукції (послуг); 6 -  сума виручки (доходу); 7 - чистий дохід.
		Відповідно до пункту 13 Інструкції № 12 сукупний чистий дохід це загальний оподатковуваний дохід, різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
		Фізичні особи  підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством. Станом на час існування спірних відносин порядок обліку запасів фізичними особами - підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, законодавством такий порядок не визначений.  
		Тобто, враховуючи перебування позивача на загальній системі оподаткування та вимоги пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР для нього як  фізичної особи-підприємця був встановлений обов'язок ведення облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством. 
		Таким чином, положення вказаного Закону на момент існування спірних правовідносин вимагали, зокрема від фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та перебували на загальній системі оподаткування обов'язкового ведення облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
		Разом з тим, на час існування  правовідносин щодо яких виник спір, чинним на той момент законодавством не було передбачено конкретного порядку та способу порядок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, що свідчить зокрема у такому випадку про обов'язковість ведення обліку, однак і водночас можливість ведення суб'єктами підприємницької діяльності такого обліку у будь-якій обраній ними форм.
		Згідно з матеріалами справи,  позивачем облік запасів  здійснювався шляхом відображення первинних документів по господарських операціях з придбання та продажу товару та послуг у Книзі обліку доходів та витрат на підтвердження чого ним було надано копії відповідних первинних документів, а саме копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з 01.04.2009 року до 30.11.2009 року, книги обліку розрахункових операцій № 2215000771/5, книгу обліку доходів та витрат № 627 від 21.10.2009, книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності форма № 10, податкові та видаткові накладні на придбання та продаж товару.
		Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції з посилання па практику Європейського суду з прав людини про неможливість притягнення до відповідальності особи за здійснення дій , за які прямо не передбачена така відповідальність та само як і за здійснення дій спрямованих на виконання вимог закону (зокрема обов'язку ведення вказаного обліку) у спосіб який на думку контролюючого органу є невірний за відсутності саме законодавчого врегульованого порядку здійснення такого обліку, оскільки в такому випадку особою виконано свій обов'язок.
		Що стосується висновків суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для скасування оскаржуваного наказу про проведення контролюючим органом відповідної перевірки, необхідно зазначити наступне.
		Згідно положень КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Рішення  суб'єкта владних повноважень це офіційний  письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних  відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. 
		Отже, для того щоб вважати певний документ рішенням суб'єкта владних повноважень, він повинен відповідати певним ознакам такого рішення суб'єкта владних повноважень, а саме породжувати певні правові наслідки та мати обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та поширює свою чинність.
		Проте, прийняте відповідачем рішення про необхідність проведення перевірки та як наслідок прийняття оскаржуваного наказу, після фактичного її (перевірки) здійснення, не створюють для позивача правових наслідків, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що може бути предметом розгляду  адміністративного судочинства.
		Таке рішення як і вчинені на підставі нього дії фактично вичерпали себе відразу після їх вчинення та реалізації, а саме проведення відповідачем вказаної перевірки
		Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно безпідставності позовних вимог в частині скасування вказаного наказу та визнання дій відповідача стосовно проведення перевірки протиправними, оскільки позивачем не було використаного належного у даному випадку способу захисту своїх прав, шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки, та відсутності підстав для задоволення цих позовних вимог вже після її фактичного здійснення.
		Крім того колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції задоволення позовних вимог в щодо скасування  оскаржуваного рішення частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 680, грн. за порушення позивачем пунктів 6, 9, 10, 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, 340,00грн. за незабезпечення щоденного роздрукування через реєстратор розрахункових операцій фіскальних звітних чеків; 170,00 грн. за незабезпечення роздрукування через реєстратор розрахункових операцій контрольних стрічок, оскільки зазначене повністю спростовується наявністю всіх перелічених документів наявних в матеріалах справи, а тому притягнення позивача до відповідальності за відсутність документів, що фактично наявні є безпідставною.
		Згідно статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем  вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.  
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення  правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		апеляційну скаргу   Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області  залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2017 року  без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили у порядку статті 325 та може бути оскаржена в       касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі та підписана   28 грудня 2017 року .
		 
		 
		 
		Головуючий  ОСОБА_1    Судді    ОСОБА_5    ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...