Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/263/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано судом: 29.12.2017. Зареєстровано: 31.12.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2018.
Дата набрання законної сили: 27.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua  
		У Х В А Л А  
		 
		27.12.2017                                                                                     Справа № 905/263/15 
		Господарський суд Донецької області у складі: 
		головуючого судді Фурсової С.М.,
		при секретарі судового засіданняКаращук Є.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду скаргу публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок № 16; код ЄДРПОУ 34693790) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок № 13) з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року у справі № 905/263/15
		 
		за позовом публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова спілка» (83049, місто Донецьк, вулиця Лебединського, будинок № 7-Б; код ЄДРПОУ 33255652) про стягнення заборгованості,
		 
		за участю представників сторін: 
		від стягувача: ОСОБА_1 (довіреність №856 від 08.06.2017)
		від боржника: не зявився
		від ВДВС: ОСОБА_2 (довіреність №796/20.3-03 від 29.12.2016)
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року у справі      № 905/263/15, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька торгова спілка» на користь публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» 100 338 588,92 гривень, з яких: 87 705 953,36 гривень - поточна заборгованість по основному боргу, 344 816,54 гривень - поточна заборгованість по відсоткам, 12 287 713,55 гривень - прострочена заборгованість по відсоткам, 105,47 гривень - пеня за прострочену заборгованість за відсотками та 73 080,00 гривень судового збору.  
		У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України були видані накази про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 01 квітня 2005 року.
		29 листопада 2017 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга за № 17/683, в якій публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» просить:
		-поновити строк на подання скарги;
		-визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.06.2017, постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.06.2017 та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.06.2017 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3;
		-визнати незаконною та скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів боржника) від 25.10.2016 м.Кременчук;
		-визнати незаконними та скасувати результати проведення електронних торгів № 251677 від 24.04.2017;
		-визнати незаконним та скасувати звіт про незалежну оцінку майна, складену у 2016 році ЗАТ «Консалтингюрсервіс»;
		-винести ухвалу про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 905/263/15 від 07.09.2015, виданого господарським судом Донецької області про стягнення з ТОВ «Кременчуцька торгова спілка» на користь ПАТ «Міський комерційний банк», а виконавчий лист повернути до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для подальшого виконання;
		-зобовязати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 провести необхідні дії для відновлення та виконання виконавчого провадження, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
		Так, в силу приписів статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.2017 скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 18.12.2017.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147  VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
		Пунктом 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147  VIII, чинної з 15.12.2017, передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		За приписами статті 342 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147  VIII, чинної з 15.12.2017, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2017 скаргу призначено до розгляду за правилами нового ГПК України у судове засідання на 27.12.2017.
		18 грудня 2017 року на адресу суду надійшло клопотання заявника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 18.12.2017 було задоволено вказане клопотання.
		У судовому засіданні, яке проходило в режимі відеоконференції, представник стягувача наполягала на задоволенні клопотання про відновлення строку на оскарження дій виконавчої служби.
		Представник виконавчої служби заперечувала проти поновлення строку на подання скарги, оскільки вважає, що скаржник був обізнаний про хід виконавчого провадження, був присутній при складенні Акту опису майна в натурі, а тому знав, яке майно йому пропонувалось для передачі.
		У відповідності до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
		Вказана стаття кореспондується зі статтею 121-2 ГПК Укаїни, що діяла на момент звернення стягувача зі скаргою.
		Згідно положень статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
		За вимогами Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду скарги по суті, господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення, та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску. В залежності від цього суд повинен вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.
		Як вбачається з матеріалів справи, останні документи, а саме: постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.06.2017, постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.06.2017 та акт про передачу майна в рахунок погашення боргу, стягувач отримав у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України особисто 16.06.2017, а отже, строк на оскарження вказаних документів сплинув 26.06.2017.
		За твердженнями скаржника, йому лише від нотаріуса, який відмовив у оформленні права власності, стало відомо про невідповідність даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостям, зазначеним у спірних постановах.
		Пунктом 5 постанови пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», судам рекомендовано враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV, ст. 121-2 ГПК України), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК України. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК України у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.
		У підпункті 9.7 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» також зазначено таке: встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання; скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала; якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду.
		Якщо Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, як наприклад, статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону, то господарському суду слід виходити саме з такого порядку. Саме така правова позиція викладена у п. 9.71 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».
		 
		З огляду на зміст статті 121-2 ГПК України, стягувач на час звернення зі скаргою до суду, насамперед, повинен довести ті обставини, з якими вказана стаття повязує факт початку обчислення десятиденного терміну, тобто довести, з якого дня він дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав, свобод і законних інтересів.
		Скаржником не вказано, коли саме він звернувся до нотаріуса за оформленням права власності, а також не надано суду самої відмови нотаріуса від вчинення відповідних нотаріальних дій. Інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку скарга взагалі не містить.
		При цьому, серед інших доказів, стягувачем надано Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно сформовані 06.07.2017 року. Крім того, матеріали виконавчого провадження містять заяву стягувача за вих. № 858 від 17.07.2017 про виправлення описки в оскаржуваних акті та постанові. Отже, останній вже на той момент був обізнаний про порушення свого права.
		Всі інші оскаржувані акти за результатами виконавчих дій отримані стягувачем своєчасно, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження та скаржником не оспорюється.
		Таким чином, стягувач був обізнаний про хід виконавчого провадження, мав можливість перевірити зазначені в спірних документах відомості та своєчасно звернутись до суду.
		 
		На підставі викладеного, суд не визнає причини пропуску строку, передбаченого статтею 121-2 ГПК України поважними з огляду на те, що суду не доведено підстав, які об'єктивно перешкоджали вчасно звернутися зі скаргою. Доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, суду не надано.
		Поряд з цим, слід зазначити, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи з поважності причин пропуску строку скаржником. В даному випадку, такі причини поважними не є, а також відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого строку та які були б пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
		Подання скаржником клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання, з огляду на приписи частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 роз'яснено, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку та залишення скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без розгляду.
		 
		Керуючись ст. 118, 234, 339, 341-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,  
		                                                         
		У Х В А Л И В
		 
		1. У відновленні пропущеного строку на подання скарги - відмовити.
		 
		2. Скаргу публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» №1443 від 23.11.2017.2017 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без розгляду.
		 
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, повний текст ухвали буде складено та підписано 27.12.2017.
		 
		Ухвала набрала чинності з моменту її оголошення  27.12.2017
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		Суддя                                                                                            С.М. Фурсова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...