Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/5/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2018.
Дата набрання законної сили: 26.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		26.12.2017           Київ          П/9901/5/17 9901/5/17  
		          Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), вирішуючи питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Президента України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14 грудня 2017 року (згідно відтиску штемпеля на конверті поштового відправлення) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано позовну заяву до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції у якій позивачі просили:
		1)          визнати, що Президент України порушив право позивачів на отримання ними обґрунтованої відповіді, визначене статтею 40 Конституції України, а також статтею 8 Конвенції;
		2)          визнати, що бездіяльність Президента України мала наслідком порушення прав позивачів на справедливий і ефективний судовий захист, визначених статтями 55 Конституції України, а також статтями 6 і 13 Конвенції;
		3)          зобов'язати Президента України розробити в найкоротший термін законопроект та подати як невідкладний на розгляд Верховної Ради України, в якому внести зміни до чинного законодавства України (Закону України «Про судовий збір» і/або інших, при необхідності) з метою усунення порушення  прав позивачів та інших малозабезпечених громадян держави Україна на доступ до правосуддя, а саме:
		- встановити єдині норми/положення, що визначають перелік базових документів, які повинен вимагати суд при визначені майнового стану фізичних осіб, що подають клопотання щодо пільг по сплаті судового збору;
		- встановити положення, яким зобов'язати суд в ухвалі щодо поданого фізичною особою клопотання про надання пільг по сплаті судового збору вказати перелік необхідних йому необхідних додаткових документів/доказів, якщо таких на думку суду не вистачає, а у випадку відмови у задоволенні такого клопотання - зобов'язати суд чітко аргументувати свою відмову на підставі наявних документів і норм чинного законодавства;
		4)          зобов'язати Президента України розробити в найкоротший термін законопроект та подати як невідкладний на розгляд Верховної Ради України, в якому внести зміни до чинного законодавства України (Закону України «Про виконавче провадження» і/або інших, при необхідності) з метою усунення порушення права позивачів та інших малозабезпечених громадян держави Україна на ефективне забезпечення державою виконання судового рішення.
		Одночасно позивачі просили Суд задовольнити клопотання про  направлення копій документів відповідача на адресу позивачів, про звільнення позивачів від сплати судового збору на підставі долучених документів/доказів і наданого обгрунутвання.
		Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України й викладено його в новій редакції.
		Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на момент подачі касаційної скарги, далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Отже, адміністративні суди уповноважені розглядати та вирішувати спори, які виникли внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.
		Водночас адміністративні суди не можуть встановлювати факти, та зобов'язані захищати лише чітко визначені позивачем його порушені права, свободи, інтереси, тими способами судового захисту, які передбачені ч.ч. 4, 5 статті 105 КАС України.
		Глава 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначає особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ, у тому числі, предмет оскарження, суб'єкт оскарження, строки розгляду цих справ тощо, що відрізняє їх від загального порядку провадження. 
		Зокрема, статтею 171-1 КАС України встановлені особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, частиною другої якої передбачено, що до Вищого адміністративного суду України оскаржуються акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
		Даними нормами визначено вичерпний перелік спорів, віднесених до повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.
		Статтями 105, 106 КАС України визначено форму, зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви.
		У відповідності до ч.4 ст.106 КАС України у позовній заяві, зокрема, зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		Під змістом позовних вимог розуміється визначення позивачем способу захисту його права, свободи чи інтересу згідно з частиною 4 ст.105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
		Пунктом четвертим частини першої статті 106 КАС України передбачено, що позивач зазначає зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. 
		Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, зокрема, статтею 106. 
		Зміст позовної заяви не відповідає заявленим позовним вимогам до Президента України, так як фактично позивачі висловлюють свою незгоду із діями та бездіяльністю Адміністрації Президента України щодо вжиття заходів, про які вони неодноразово просили у своїх зверненнях.
		Як можна зробити висновок з доданих до позовної заяви матеріалів фактично листування відбувалось з Адміністрацією Президента України.
		Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» створена Адміністрація Президента України.
		Підпунктом двадцятим пункту четвертого Положення про Адміністрацію Президента України, затверджене Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504/2010, визначені повноваження Адміністрації Президента України щодо організації розгляду звернень громадян до  Президента України.  
		Таким чином, Суд приходить до висновку, що саме до повноважень Адміністрації Президента України, а не Президента України, відноситься організація розгляду заяв позивачів до Президента України (прийняття заяви, її опрацювання, направлення до відповідного органу), що і було зроблено Адміністрацією Президента України. 
		Тому є підстави вважати, що позивачем оскаржуються дії, рішення або бездіяльність саме Адміністрації Президента України, як окремого суб'єкта, наділеного владнимии управлінськими функціями, а не до Президента України, що в поєднанні зі статтями 18 та 171-1 КАС України унеможливлює розгляд такого позову Судом, на що позивачу слід звернути увагу при уточненні позовних вимог до відповідача. 
		Також необхідно зауважити, що рішенням Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що учасниками законодавчого процесу на його відповідній стадії, а отже, учасниками законотворчості, є визначені в частині першій статті 93 Конституції України суб'єкти права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, зокрема, Президент України. Реалізація права законодавчої ініціативи і права вето означає лише участь відповідних органів у здійсненні власне парламентської функції законотворчості.
		Аналіз вказаного свідчить про те, що при підписанні, внесення відповідних змін до Законів України або нових законопроектів, зокрема, до Закону України «Про судовий збір», Президент України не виконує владних управлінських функцій, що має бути враховане позивачем.
		Відповідно до частини 1 статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
		Одночасно, позивачами заявлено клопотання про їх звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю доходів, що підтверджено доказами - копії податкових декларацій про майновий стан і доходи, трудових книг, витягів з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, документів про комунальні платежі.
		Суд оцінивши ці докази, визнає обґрунтованими підстави заявленого клопотання для звільнення від сплати судового збору.
		Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до ч.ч.     1, 2 ст.     8 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може, зокрема, звільнити від їх сплати повністю.
		Враховуючи викладене, слід залишити без руху позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Президента України  про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, звільнивши їх від оплати судового збору повністю.
		Керуючись підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 132, ст.    133, ст. 160, ст. 169, ст. 256, ст. 266, Кодексу адміністративного  судочинства України Суд,- 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Клопотання позивачів про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
		2.          Звільнити позивачів від оплати судового збору повністю.
		3.          Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Президента України про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
		4.          Встановити строк усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
		5.          Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.  
		6.          Ухвала не оскаржується.
		 
		 
		Суддя                                                                                                  В.М.Бевзенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...