Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/2340/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2018. Зареєстровано: 08.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2018.
Дата набрання законної сили: 03.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 748/2340/17 Провадження № 22-ц/795/98/2018      Головуючий у I інстанції - Майборода С. М.      Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		03 січня 2018 року м. Чернігів
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
		  головуючого-судді Висоцької Н.В.
		суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.
		із секретарями - Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,
		за участю: ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, додаткових витрат на оплату навчання та гуртожитку, аліментів за минулий період.
		                                      В С Т А Н О В И В :
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, додаткових витрат на оплату навчання та гуртожитку, аліментів за минулий період. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2016 року позивач навчається в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка на денній формі навчання. Протягом останніх років батьки його не утримують. Оскільки ОСОБА_1 не має змоги влаштуватися на роботу, самостійно отримувати заробіток, а крім щорічної сплати за навчання та за гуртожиток позивач має інші додаткові потреби (харчування, одяг, інше), з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив стягувати з відповідачів на свою користь аліменти у зв»язку з навчанням у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму (з кожного відповідача, щомісяця), починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку - у зв»язку з тим, яка з цих обставин настане першою; додаткові витрати на оплату навчання в розмірі 1/2 витрат на навчання до закінчення навчання; додаткові витрати на оплату навчання та гуртожиток за перший семестр за 2017/2018 навчальний рік в розмірі 7500 грн (а з кожного відповідача по 3750 грн); додаткові витрати на оплату навчання та гуртожиток за 2016/2017 навчальний рік в розмірі 14320 грн (а з кожного відповідача по 7160 грн); аліменти за минулий час у твердій грошовій сумі (згідно прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), тобто за останні три роки на дату подання позову, а саме з 01.08.2014 по 01.08.2017, або за останні три роки до досягнення позивачем повноліття, а саме з 12.07.2014 по 12.07.2017 в розмірі 98392 грн (а з кожного відповідача по 49196 грн).
		Рішенням Чернігівського районного суду від 08.11.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно з кожного, починаючи з 11.09.2017 по 30.06.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З відповідачів стягнуто судовий збір.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, та ухвалити нове по суті позовних вимог, задовольнивши їх повністю.
		Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
		В скарзі посилається, що позивач не працює, самостійного заробітку не має, на що звертав увагу суду першої інстанції, просив стягнути з батьків, які не займалися його вихованням, не утримували його, на даний час поживають окремо, аліменти на навчання, додаткові витрати на оплату навчання та гуртожиток за перший курс 2016/2017 навчального року, за перший семестр другого курсу 2017/2018 навчального року та за наступні навчальні роки, стягнути аліменти, як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, стягнути аліменти за минулий час у твердій грошовій сумі (згідно прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), тобто за останні три роки на дату подання позову або за останні три роки до досягнення повноліття позивача.
		За доводами скарги, позивач не міг раніше звернутися до суду з даним позовом оскільки був неповнолітнім, що було поважною обставиною для захисту прав заявника.
		Незаконним є посилання в рішенні суду на те, що мати позивача зверталась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в тому числі і на утримання позивача. Суд недостатньо дослідив та неправильно оцінив дану обставину, оскільки ОСОБА_3 до сих пір не отримала виконавчий лист і не пред»явила його до виконання, що зайвий раз підтверджує її байдужість та безвідповідальність.
		Не відповідає дійсності посилання суду на те, що мати утримувала позивача до 2016 року, що не підтверджено ніякими доказами, а зазначено зі слів матері.
		Відповідачі в судове засідання не з»явилися, відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Вислухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача аліменти на навчання суд першої інстанції виходив з положень ст. 199 СК України врахувавши, що позивач продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідачі в змозі таку надавати.
		З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
		Разом з тим, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів додаткових витрат на оплату по 1/2 частини з кожного навчання та гуртожитку за 2016/2017 навчальний рік та на оплату навчання та гуртожитку за перший семестр 2017/2018 навчального року, оскільки позивачем не доведено наявність підстав для задоволення вимог в цій частині, та відмовлено в стягненні аліментів за минулий період, оскільки не доведено, що вживались заходи щодо одержання аліментів та враховуючи, що мати позивача зверталась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, в тому числі і на утримання позивача.
		Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині не задоволених позовних вимог.
		Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду враховуючи наступне.
		Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження (а.с. 12) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		З копії довідки Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка від 14.08.2017 № 327 вбачається, що ОСОБА_1 являється студентом ІІ курсу факультету фізичного виховання/денна форма навчання/контракт Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Термін навчання: 01.09.2016 - 30.06.2020 наказ № 307 ст 12.08.2016 (а.с. 13).
		Згідно додаткової угоди до договору № ф/в-у від 19.08.2016 загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 48500 грн (а.с. 14). Даною угодою визначено наступний порядок плати та розміри: 
		2016/2017 н.р.: 1 семестр - 4500 грн, 2 семестр - 5500 грн; 
		2017/2018 н.р.: 1 семестр - 5500 грн, 2 семестр - 6100 грн;
		2018/2019 н.р.: 1 семестр - 6100 грн, 2 семестр - 6700 грн;
		2019/2020 н.р.: 1 семестр - 6700 грн, 2 семестр - 7400 грн.
		За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
		Враховуючи викладене, не спростовують правильності висновків суду доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного не задоволення вимог про стягнення аліментів за останні три роки до дати пред»явлення позову, а саме з 01.08.2014 по 01.08.2017 або за останні три роки до досягнення повноліття, оскільки суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що ним вживались заходи, щодо одержання аліментів, але він не зміг їх отримати у зв»язку з ухиленням відповідачів від їх сплати.
		Матеріалами справи також підтверджується і та обставина, що рішенням Чернігівського районного суду від 11.04.2017, яким з 17.03.2017 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей на користь ОСОБА_3, в тому числі і на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Крім того, зазначеним рішенням суду встановлено проживання відповідача ОСОБА_3 та неповнолітніх дітей разом за адресою АДРЕСА_1 на підставі довідки виконавчого комітету Олишівської селищної ради Чернігівського району(а.с. 77-78).
		Відповідно до ст. 179 СК України (у редакції яка було чинна до 08.07.2017) аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім»я кого виплачуються, і мають використовуватись за цільовим призначенням, враховуючи викладене, посилання в апеляційній скарзі на неотримання виконавчого листа, не спростовують правильних висновків суду в цій частині.
		Не ґрунтуються на нормах права і посилання, щодо неможливості звернення до суду з позовом, оскільки позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім.
		Ч. 3 ст. 179 СК України передбачено, що неповнолітня дитина має право на самостійне отримання аліментів та розпорядження ними відповідно до норм ст. 32 ЦК України, враховуючи викладене посилання, що неповноліття є поважною обставиною, а судом не застосовано ст. 10 СК України є необґрунтованим.
		Не ґрунтуються на нормах права і посилання, щодо безпідставного не зазначення судом при визначенні розміру аліментів мінімального розміру з посиланням на ч. 2 ст. 182 СК України, оскільки розмір аліментів, не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, дане обмеження застосовується при визначенні розміру аліментів на неповнолітню дитину, проте, як вбачається на момент звернення до суду позивач ОСОБА_1 досяг повноліття, а аліменти просить стягнути посилаючись на норми ст. 199 СК України, яка передбачає обов»язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.
		Ст. 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин ч. 2 ст. 182 СК України.
		Виходячи з аналізу норм ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
		Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
		Сімейним кодексом України обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які навчаються встановлено главою 16 СК України, зокрема ст. 199 цього кодексу. Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками та дочкою, сином, щодо надання їм утримання застосовуються норми статей ст.ст. 187, 189-192 і 194-197 цього кодексу, які не передбачають зобов'язання  батьків нести участь у додаткових витратах на повнолітніх дочку чи сина. 
		Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного не задоволення вимог про стягнення коштів на навчання за період, коли ОСОБА_1 досяг повноліття, не ґрунтуються на нормах права.
		Проте, п. а ч. 1 ст. 29 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН, ратифікованої 27.02.1991 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р. держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі.
		Враховуючи, що витрати позивача на навчання та плата за проживання позивача в гуртожитку є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами та спрямовані на розвиток особи, розумових і фізичних здібностей дитини і ст. 185 СК України встановлює обов»язок того з батьків з кого присуджено стягнення аліментів на дитину брати участь у додаткових витратах на дитину, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача частину понесених додаткових витрат, що зумовлені особливою обставиною навчанням дитини.
		Сукупний аналіз зазначених норм не містить прямої заборони про стягнення додаткових витрат пов"язаних з навчанням з обох батьків на користь сина, враховуючи, що матеріали справи містять копії квитанцій про сплату позивачем ОСОБА_1 коштів за навчання та гуртожиток (а.с. 9, 10, 11, 32), в тому числі і за період, коли він був неповнолітнім.
		Встановлено, що позивач ОСОБА_1 досяг повноліття 12.07.2017, а тому до стягнення підлягають додаткові витрати саме до вказаної дати, тобто з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню частина понесених позивачем додаткових витрат, а саме: сплата за проживання в гуртожитку - 2070 грн: 150 грн, квитанція від 11.04.2017 (а.с. 10) + 1920 грн, квитанція від 09.01.2017 (а.с. 11); плата за навчання - 10 000 грн: 1000 грн, квитанція від 18.08.2016 (а.с. 9) + 3500 грн, квитанція від 30.08.2016 (а.с. 9) + 5000 грн, квитанція від 09.01.2017 (а.с. 10) + 500 грн, квитанція від 13.02.2017 (а.с. 10).
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Оскільки у справі містяться копії квитанцій в яких призначення платежу не зазначено, а тому такі докази не можуть прийматись судом до уваги та не підтверджують оплату саме за навчання позивача чи проживання останнього у гуртожитку.
		З врахуванням вище викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення додаткових витрат оплати на навчання за 1 семестр 2016 року, 2 семестр 2017 року та гуртожиток за 2016/2017 навчальний рік, позовні вимоги в цій частині задовольнити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки апеляційна скарга задовольняється частково, з відповідачів слід стягнути на користь держави по 416,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та по 457,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з кожного.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, 
		                                  П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення додаткових витрат оплати на навчання за 1 семестр 2016 року, 2 семестр 2017 року та гуртожиток за 2016/2017 навчальний рік, позовні вимоги в цій частині задовольнити.
		Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 додаткові витрати понесені на оплату гуртожитку в розмірі 1035 (одна тисяча тридцять п»ять) грн 00 коп. та на оплату навчання 5000 (п»ять тисяч) грн 00 коп.
		Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 додаткові витрати понесені на оплату гуртожитку в розмірі 1035 (одна тисяча тридцять п»ять) грн 00 коп та на оплату навчання 5000 (п»ять тисяч) грн 00 коп.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 416,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 457,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 416,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 457,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, як касаційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Головуючий:Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...