Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16027/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 09.01.2018. Зареєстровано: 10.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2018.
Дата набрання законної сили: 23.05.2018
Результат оскарження 23.05.2018 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.12.2017Справа №910/16027/17
		За позовом             Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; 
		до                              Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";                                    
		про                     спростування недостовірної інформації.           
		Суддя О. В. Мандриченко          
		Представники:
		Від позивача:           Бавріна І.М, представник, довіреність № 09-12/209 від 24.04.2017 р.;
		          Мосунов Ю. А., представник, довіреність № 09/12/517 від 13.10.2017 р.;
		Від відповідача:          Лях К. В., представник, довіреність № Ц/3-04/322-16 від 09.12.2016 р.;
		          Кузьміна Г. А., представник, довіреність № Ц/3-04/19-17 від 03.02.2017 р.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить: 1) визнати недостовірною та такою, що паплюжить та принижує ділову репутацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" інформацію розповсюджену на офіційному сайті ПАТ "Укрзалізниця" 29.05.2017 р. в статті під заголовком: "Укрзалізниця чекає на роз'яснення щодо погашення боргів підсанкційному Промінвестбанку" а саме:
		"ПАТ "Укрзалізниця" не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у Промінвестбанку, що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни - агресора".
		2) зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не пізніше наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили, розмістити на власному офіційному сайті http://www.uz.gov.ua/ спростування недостовірної інформації, поширеної про Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", шляхом викладення на головній сторінці сайту http://www.uz.gov.ua/ повідомлення наступного змісту: "Інформація, яка зазначена у статті "Укрзалізниця чекає на роз'яснення щодо погашення боргів підсанкційному Промінвестбанку", зокрема: "ПАТ "Укрзалізниця" не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у Промінвестбанку, що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни - агресора", що розміщена на офіційному сайті ПАТ "Укрзалізниця" за 29 травня 2017р., є недостовірною та такою, що паплюжить та принижує ділову репутацію ПАТ "Промінвестбанк". ПАТ "Укрзалізниця" спростовує дану недостовірну інформацію".
		3) стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"витрати по сплаті судового збору в розмірі 3200 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року порушено провадження у справі № 91016027/17, розгляд справи призначено на 19.10.2017 року.
		У судовому засіданні 19.10.2017 року було оголошено перерву до 09.11.2017 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 року відкладено розгляд справи до 28.11.2017 р.
		У судовому засіданні 28.11.2017 року було оголошено перерву до 07.12.2017 року.
		У судовому засіданні 07.12.2017 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
		Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
		Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		29 травня 2017 року на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця» або Відповідач) опубліковано статтю під назвою «Укрзалізниця чекає на роз'яснення щодо погашення боргів підсанкційному Промінвестбанку» (http://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/page-10/451117/ ).
		Позивач вважає, що інформація, викладена у вищевказаній статті є недостовірною та такою, що паплюжить ділову репутацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.
		У даній статті, на думку позивача, поширюється наступна недостовірна інформація: «ПАТ «Укрзалізниця» не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у Промінвестбанку, що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни - агресора».
		Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що вищевказана інформація є такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації ПАТ "Промінвестбанк", оскільки спотворює та принижує діяльності Банку з боку громадськості та суспільства, ставить під сумнів дотримання Банком моральних та правових норм, адже позивач ніяким чином не причетний до фінансування тероризму. Крім того, після поширення відповідачем недостовірної інформації позивачу завдано шкоди діловій репутації, оскільки останній втрачає довіру партнерів, персоналу та клієнтів, в останніх складається негативне ставлення до фінансових послуг, які надає позивач, що у свою чергу призводить до зниження авторитету банку та попиту на продукти та послуги банку.
		Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.
		Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави З ЦК України.
		У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
		Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.
		Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 « 1 Іро судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		У відповідності до положень ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Так, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
		Як вбачається з фактичних обставин даної справи 29.05.2017 р. на офіційному веб-сайті відповідача в мережі Інтернет було розміщено статтю під назвою "Укрзалізниця чекає на роз'яснення щодо погашення боргів підсанкційному Промінвестбанку" в якій, серед іншого, викладено наступну інформацію: "ПАТ "Укрзалізниця" не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у Промінвестбанку, що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни-агресора" (далі - спірна інформація).
		Як зазначає Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", приводом для розміщення відповідачем спірної інформації було те, що:
		-          Радою національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) 15.03.2017 р. було прийнято рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введене в дію Указом Президента України від 15.03.2017 р. №63/2017.
		-          відповідачем, у зв'язку із прийняттям зазначеного рішення РНБО листом від 23.03.2017 р. № Ц-3/4-23/1213-17 звернувся до Кабінету Міністрів України, Національного банку України та РНБО з проханням надати роз'яснення, чи підпадають під дію рішення РНБО від 15.03.217 р. проведення ним операцій з погашення зобов'язань за кредитними договорами, отриманими в банках із санкційного списку, у тому числі й від Позивача.
		Водночас, Національний банк України (далі - НБУ) листом від 05.04.2017 р. № 25-0007/25224 повідомив відповідача, що відповідно до прийнятої постанови від 01 жовтня 2015 року № 654 підсанкційним банкам заборонено здійснювати будь-які операції на користь пов'язаних із ними осіб, які передбачають переказ коштів за межі України або наслідком яких може бути виведення капіталів таких банків за межі України. При цьому такі заборони не стосуються проведення підсанкційними банками розрахунків, ініціаторами яких є клієнти цих банків та наслідком яких не є порушення вищевказаних заборон.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається, зокрема,  на те, що розміщена спірна інформаціє висвітлює оціночні судження щодо застосування обмежувальних заходів до ПАТ «Промінвестбанк» та господарських відносин між даним Банком та ПАТ «Укрзалізниця», які відображають критичну оцінку загальновідомої інформації, щодо діяльності Банку.
		Господарський суд не погоджується з вищезазначеними твердженнями відповідача щодо висвітлення спірної інформаціє в якості оціночного судження, оскільки існують всі необхідні підстави для кваліфікації поширеної відповідачем спірної інформації саме як фактичного твердження та подальшого здійснення перевірки такої інформації на відповідність дійсності з огляду на наступне.
		Так, згідно з п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Згідно з частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Із зазначеного вбачається, що невід'єними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
		Таким чином, поширена відповідачем спірна інформація заснована на фактичних даних щодо застосування до позивача обмежувальних заходів (санкцій) та, у тому числі, факті отримання відповідачем відповіді НБУ (лист від 05.04.2017 р. № 25-0007/25224) щодо змісту застосованих санкцій, що свідчить про наявність необхідних підстав для кваліфікації спірної інформації як фактичного твердження.
		Крім того, викладені відповідачем у складі спірної інформації твердження щодо можливого здійснення позивачем фінансування тероризму або виведення капіталу до країни-агресора в результаті направлення Відповідачем коштів на погашення заборгованостей за кредитами цілком можливо перевірити на предмет його відповідності дійсності та встановити його невідповідність дійсності оскільки:
		а)          застосованими до позивача обмежувальними заходами (санкціями), прямо заборонено здійснювати будь-які операції на користь пов'язаних з позивачем осіб, які передбачають переказ коштів за межі України або наслідком яких може бути виведення його капіталу за межі України.
		б)          твердження про можливість вчинення позивачем діянь з ознаками фінансування тероризму в результаті направлення відповідачем коштів на погашення заборгованостей за кредитами перед позивачем є негативною інформацією та у будь-якому разі має грунтуватись на фактичних даних.
		Таким чином, поширена відповідачем спірна інформація про те, що він "не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у Промінвестбанку, що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни - агресора" відповідає ознакам фактичного твердження та може бути спростована у порядку ст. 277 ЦК України.
		У відповідності до п. 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Так, спірна інформація містить відомості про подію застосовування до позивача санкцій у відповідності до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 р. "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 р. №63/2017, та згідно з постановою Правління Національного банку України від 21.03.2017 р. № 25 "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654" (далі - Постанова № 25).
		Вказаними актами до позивача було застосовано обмежувальні заходи (санкції) щодо запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов'язаних з ним осіб, що полягають у забороні здійснювати будь-які операції на користь пов'язаних з Позивачем осіб, які передбачають переказ коштів за межі України або наслідком яких може бути виведення капіталу за межі України, у тому числі: пряме та/або опосередковане здійснення будь-яких активних операцій (надання кредитів, депозитів, позик, у тому числі на умовах субординованого боргу, придбання цінних паперів, розміщення коштів на кореспондентських рахунках тощо); виплату дивідендів, процентів, повернення міжбанківських кредитів/депозитів, коштів із кореспондентських рахунків, субординованого боргу; розподіл прибутку; розподіл капіталу.
		Водночас, Правлінням Національного банку України у Постанові № 25 вказано, що зазначені вище заборони не стосуються проведення підсанкційними банками розрахунків, ініціаторами яких є клієнти цих банків та наслідком яких не є порушення вищезазначених заборон.
		Зміст зазначених обмежувальні заходи (санкції) НБУ повідомило відповідачу листом від 05.04.2017 р. № 25-0007/25224, що безпосередньо вбачається зі змісту розміщеної відповідачем статті офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.
		Тобто, станом на дату розміщення спірної інформації 29.05.2017 р. у складі статті під назвою "Укрзалізниця чекає на роз'яснення щодо погашення боргів підсанкційному Промінвестбанку" відповідач був обізнаний зі змістом застосованих до позивача обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, з тим, що з огляду на встановлену Постановою № 25 заборону, позивач позбавлений можливості здійснювати виведення капіталу за межі України, у тому числі на користь засновника - Державної корпорації "Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності", зареєстрованої у Російській Федерації.
		Таким чином, поширена відповідачем спірна інформація про те, що він не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів наданих позивачем не призведуть до виведення капіталу до країни-агресора - не відповідає дійсності та є недостовірною.
		Крім того, поширена відповідачем спірна інформація також містить твердження про те, що він не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів наданих позивачем не призведуть до фінансування тероризму.
		У відповідності до п. 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного
		законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		У вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією (абз. 2 п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію").
		З огляду на зазначене, обов'язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача.
		Вищим господарським судом України в абз. 11 п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) сформовано позицію про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.
		Водночас, під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування будь-яких обставин, які б свідчили або дозволяли обґрунтовано припускати про здійснення позивачем діянь з ознаками фінансування тероризму, відповідальність за що встановлено статтею 258-5 Кримінального кодексу України.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 258-5 Кримінального кодексу України фінансуванням тероризму є дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації).
		Виходячи з наведеного, поширена відповідачем інформація про те, що "не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у ПАТ "Промінвестбанк", що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни-агресора" є недостовірною оскільки вона не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи.
		Так, у абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 вказується, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів та клієнтів, оскільки необгрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його діяльності моральних та правових норм.
		Згідно з ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
		Тобто, виходячи з положень ст. ст. 94, 277 Цивільного кодексу України юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		Відповідно до абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"№ 1 від 27.02.2009 зазначено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
		поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь- який спосіб;
		поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи;
		поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
		поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Так, за приписами ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.
		Таким чином, внаслідок поширення відповідачем спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав Позивача, оскільки спірна інформація шкодить діловій репутації позивача та дискредитує останнього.
		Виходячи з викладеного та норм законодавства, позивачем доведено факт порушення його немайнових прав на недоторканність ділової репутації, шляхом поширення відповідачем у мережі Інтернет спірної інформації, яка не відповідає дійсності, а відповідачем, в свою чергу не спростовано та не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності спірної інформації, викладеної ним офіційному веб-сайті в мережі Інтернет, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про спростування недостовірної інформації видаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню. 
		Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В:
		1.          Позов задовольнити повністю.
		2.          Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк" інформацію розповсюджену 29.05.2017 р. на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в статті під заголовком: "Укрзалізниця чекає на роз'яснення щодо погашення боргів підсанкційному Промінвестбанку" а саме: "ПАТ "Укрзалізниця" не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у Промінвестбанку, що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни-агресора".
		3.          Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не пізніше наступного дня після набрання рішенням у даній справі законної сили розмістити на власному офіційному веб-сайті спростування недостовірної інформації, поширеної про Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", шляхом викладення повідомлення наступного змісту: "Інформація, яка зазначена у статті "Укрзалізниця чекає на роз'яснення щодо погашення боргів підсанкційному Промінвестбанку", зокрема "ПАТ "Укрзалізниця" не має чіткої гарантії, що кошти, направлені на погашення кредитів у Промінвестбанку, що підпадає під санкції, не призведуть до фінансування тероризму та виведення капіталу до країни- агресора", що розміщена на офіційному веб-сайті ПАТ "Українська залізниця" за 29 травня 2017 року є недостовірною та такою, що паплюжить та принижує ділову репутацію ПАТ "Промінвестбанк". ПАТ "Укрзалізниця" спростовує дану недостовірну інформацію.
		4.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                       О.В. Мандриченко   
		    Дата складання рішення 29.12.2017 р

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...