Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/153/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2018. Зареєстровано: 11.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2018.
Дата набрання законної сили: 14.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		 
		09.01.2018           Київ          П/9901/153/18 9901/153/18  
		Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконними та скасування рішення, 
		 
		встановив:
		 
		4 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява  ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20 жовтня 2017 року щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року (далі також - Рішення). 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскарженим рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів безпідставно відмовила у відкриті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_2 щодо дій старшого слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Вінницької області ОСОБА_3. На думку позивача, член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ОСОБА_4, який прийняв оскаржене рішення, не надав належної правової оцінки повідомленим у дисциплінарній скарзі обставинам щодо порушення зазначеною вище посадовою особою правоохоронних органів вимог процесуального законодавства та Закону України "Про прокуратуру" при розгляді його звернень.
		За змістом частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 КАС. 
		Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом суд виходить з такого.
		За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
		Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>".
		Також у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011   року № 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1   грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним". 
		Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. 
		У позовній заяві ОСОБА_2, серед іншого, зазначив про те, що на його звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинений злочину ОСОБА_3 неодноразово виносилися постанови про закриття кримінального провадження. У зв'язку з цим позивач і подав до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів дисциплінарну скаргу від 19 жовтня 2017 року. За цією скаргою член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів ОСОБА_4 прийняв рішення від 20 жовтня 2017 року про відмову у відкритті дисциплінарного провадження на підставі пункту першого частини другої статті 46 Закону України "Про прокуратуру", яке позивач оскаржив в порядку адміністративного судочинства. 
		За частиною десятою статті 131 Конституції України відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
		Відповідно до статті 44 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №   1697-VII) дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
		За частиною першою статті 45 Закону №   1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
		Частиною другою статті 45 Закону №   1697-VII встановлено, що право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги. 
		За частинами першою, другою статті 46 Закону №   1697-VII секретаріат Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження. 
		Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: 1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; <...>.
		Відповідно до пункту 107 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення), рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження повинно бути вмотивованим та протягом трьох днів з моменту прийняття надісланим заявникові.
		Копія рішення члена Комісії про відкриття дисциплінарного провадження надсилається прокурору, щодо якого його відкрито, та особі, за зверненням якої відкрито провадження, протягом трьох днів. 
		Відповідно до частини першої статті 50 Закону №   1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Норми такого ж змісту наведено у пункті 148 Положення. 
		Отож з наведеного вище правового регулювання вбачається, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має прокурор (стосовно якого подано дисциплінарну скаргу) як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особа, за дисциплінарною скаргою яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення у визначеному Законом № 1697-VII і Положенням порядку, не є суб'єктом дисциплінарного провадження і за Законом № 1697-VII не наділена правом на оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття. 
		Такий же підхід до вирішення аналогічних спорів (щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді) неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 1 серпня 2017 року (справа № 21-3827а16) та у постанові від 31 жовтня 2017 року (справа №П/800/413/16). 
		У зв'язку з наведеним вище слід також додати, що з огляду на правовідносини, які виникли між позивачем і органом державної влади (прокуратури), стверджувані заявником порушення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів його суб'єктивних прав у зв'язку з відмовою у відкритті дисциплінарного провадження і незастосуванням до посадової особи старшого слідчого прокуратури  Вінницької області заходів дисциплінарного впливу не можна вважати обґрунтованими і такими що дійсно порушують його індивідуальні охоронювані законом права та/або інтереси як потерпілого від кримінального правопорушення. ОСОБА_2 має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу виключно у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Обраний позивачем спосіб захисту, як-от оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно слідчого, який, як стверджує позивач, систематично порушував вимоги Кримінального процесуального кодексу України, жодним чином не матиме позитивного впливу на хід досудового розслідування і не відновить/не захистить його прав як потерпілого. 
		Окрім того слід зазначити, що Рішення, незважаючи на те, що його прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для останнього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у цих правовідносинах, рішення цього органу й не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника. 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС  суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих правовідносин суд вважає, що у відкритті провадження у справі за цим позовом слід відмовити.
		Керуючись статтями 22, 170, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		у х в а л и в:
		Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання незаконними та скасування рішення.
		Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
		 
		 
		Суддя                                                                                       Т. Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...