Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 700/413/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2018. Зареєстровано: 16.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 22-ц/793/151/18Головуючий по 1 інстанції Яценко Г.М. Категорія: 59 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		    16 січня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі: 
		 
		         Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.. 
		                
		секретар:  Попова М.В. 
		сторони у справі: ОСОБА_4, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представник служби у справах дітей та сісм»ї Васильківської міської ради Київстаої області - начальн6ик служби ОСОБА_7 
		особа, що подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 
		розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року, ухваленого суддею Яценко Г.М. , у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей та сім?ї Васильківської міської ради Київської області про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька,:
		 
		в с т а н о в и в :
		У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 24 липня 2009 року вона уклала шлюб із ОСОБА_4, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що зроблено актовий запис за №184. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання матері - ОСОБА_5.
		Після розірвання шлюбу дитина - ОСОБА_9 проживає та зареєстрована разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 та повністю перебуває на її утриманні.
		ОСОБА_5 має дозвіл на проживання включно до 31 березня 2019 року в Словацькій Республіці і на підставі трудового договору від 01 квітня 2017 року працює в компанії ТОВ «SanaClis» за місцезнаходженням даної компанії: м. Братислава, вулиця Старе Грунти,61, 841 04, за даною адресою і проживає у трикімнатній квартирі та для користування надано транспортний засіб.
		У зв'язку з тим, що на даний час позивач проживає і працює за вказаною адресою, вона бажає, щоб малолітня дитина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала з нею, оскільки мати має намір забезпечити повноцінний розвиток своєї дитини, підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану здоров'я своєї дитини, яка постійно хворіє.
		Представник позивача звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон до Словацької Республіки за місцем її проживання та за місцем роботи, однак відповідач не бажає давати дозвіл.
		Просила надати ОСОБА_5 дозвіл на виїзд малолітньої доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон, а саме в Словацьку Республіку для проживання разом з матір'ю, включно до 31 березня 2019 року без дозволу (згоди) батька  ОСОБА_4
		Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Надано ОСОБА_5 тимчасовий дозвіл на виїзд за межі України малолітньої дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Словацької Республіки разом з матір'ю ОСОБА_5 без згоди та супроводу батька - ОСОБА_4 з часу набрання рішенням законної сили, з обов'язковим поверненням дитини до України, для проживання в ній з матір'ю ОСОБА_5, включно до 31 березня 2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права просив його скасувати та винести нове, яким ОСОБА_5 відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Вказував, що судом першої інстанції було помилково встановлено те, що відповідач відмовився надавати дозвіл на виїзд дитини за кордон на звернення представника позивача, оскільки ОСОБА_11 не надав документи, які б підтверджували його представництво від імені позивача. Також, не було зазначено в даному листі ні часу, ні місця знаходження нотаріуса у якого пропонується оформити дозвіл, не вказано держави прямування, періоду часу на який дитина перебуватиме за межами кордону та відсутні пояснення щодо причин виїзду. А тому, судом здійснено висновки, що не відповідають обставинам справи. 
		Також, не надано жодних документів з посиланням на адресу проживання дитини в Словацькій Республіці, що може призвести до маніпуляцій та унеможливить приймання участі у вихованні дитини батька. Судом проігноровано відсутність доказів щодо достатнього матеріального забезпечення позивача та відсутність умов щодо проживання, лікування, навчання дитини. Вказує, що дитина буде позбавлена можливості на лікування у зв'язку з відсутністю дозволу на постійне місце проживання. Відсутні докази, що підтверджують можливість зарахування дитини до навчального закладу. Судом не встановлено розміру заробітної плати позивача в грошовому еквіваленті. Відсутній висновок органу опіки та піклування щодо доцільності поїздки та проживання дитини на досить значний проміжок часу за межами України та чи відповідає воно інтересам дитини. Вказує, що він має рівні права з матір»ю на участь у вихованні дитини. Однак судом при постановленні рішення не було враховано, що він буде позбавлений можливості протягом тривалого часу приймати участь у вихованні дитини, так як є певні трудності у здійсненні поїздок за кордон. 
		Заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає в повній мірі зазначеним вище вимогам.
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України для тимчасового проживання.
		Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 24 липня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що зроблено актовий запис за №184. 
		Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с.11).
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання матері ОСОБА_5
		Відповідно до копії паспорту та довідки відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Васильківської міської ради місце проживання ОСОБА_5 зареєстровано 22 липня 2000 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, 15).
		Відповідно до особової справи  ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1,  є ученицею Щасливського НВК ліцею - загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Щасливого , Бориспільського району (а.с.162-163).
		Згідно наказу № 14-10К директора представництва «Сана Кліс с.р.о.»  від 11 травня 2010 року ОСОБА_5, провізора, допущено до роботи на умовах повного робочого дня з 11 травня 2010 року (а.с.17).
		ОСОБА_5 має тимчасовий дозвіл на проживання включно до 31 березня 2019 року у Словацькій Республіці (а.с.19-20).
		Як вбачається з листа від 22 травня 2017 року, ТОВ «SanaClis» підтвердив, що ОСОБА_5 працює в цій компанії з місцезнаходженням Старе Грунти 61, 841 04 Братислава на основі трудового договору, підписаного 01 квітня 2017 року і її річний прибуток є вищим ніж двадцятикратний розмір мінімальної заробітної плати на території Словацької Республіки. Місце виконання роботи знаходиться по вул. Старе Грунти 61 в Братиславі. Також, їй надано житло в трьохкімнатній квартирі та для користування автомашина (а.с.23). 
		 
		Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
		Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 
		Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
		Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
		Ст. 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
		Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами).
		Правила перетинання державного кордону громадянами України (зі змінами і доповненнями) передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
		Відповідно до пп. 1 п. 4 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
		Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.
		Виходячи з положень зазначених норм матеріального права дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.
		 
		Як вбачається з рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2013 року місце проживання дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено за місцем проживання матері ОСОБА_5, а відповідно до копії паспорту та довідки відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Васильківської міської ради місце проживання ОСОБА_5 зареєстровано 22 липня 2000 року саме за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, 15).
		Колегія суддів вважає, що надання за рішенням суду дозволу на виїзд з України дитини разом з матір'ю на тимчасове місце проживання до Словацької Республіки без згоди та супроводу батька на такий значний період часу суперечить змісту положень ст. ст. 141,157 СК України, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, батько буде фактично позбавлений можливості брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи  ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею Щасливського НВК ліцею - загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Щасливого, Бориспільського району, а виїзд дитини за межі України позбавить можливості на розвиток та отримання освіти, що передбачено ст. 150 СК України, доказів того ОСОБА_9 зарахована до навчального закладу в Словацькій Республіці позивачка не надала.
		Також ні сама позивачка, ні її донька не володіють місцевою мовою, що також буде обмежувати дитину у необхідному спілкуванні та отриманні освіти.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога позивачки про надання дозволу на виїзди дитини за кордон на тривалий час без згоди на це батька дитини, а саме до 31 березня 2019 року фактично обґрунтовується прагненням ігнорувати інтереси батька, який проживає окремо від дитини.
		Колегія суддів не може також погодитися з висновками суду першої інстанції, що позивач зверталася до відповідача з листом про необхідність вчинення нотаріальних дій для оформлення документів дитини для виїзду за кордон, та отримувала відмову, оскільки в матеріалах справи міститься відповідь ОСОБА_4 з якої вбачається, що останній вказує на відсутність зазначення в даному листі країни виїзду, мету, термін виїзду та відсутність доказів, що підтверджують повноваження ОСОБА_11 на звернення з даною вимогою (а.с.78-79).
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 374, 376 ЦПК України, подану апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 258, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - 
		 
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
		Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей та сімї Васильківської міської ради Київської області про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька - скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_5 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька - відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
		 
		Судді                                                                                                           Н.І. Гончар 
		 
		                                                                                                                     Ю.В. Сіренко 
		 
		                                                                                                                     В.І. Ювшин
		 
		Повний текст постанови виготовлений 16 січня   2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...