Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1570/4582/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2018. Зареєстровано: 17.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2018.
Дата набрання законної сили: 16.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		16.01.2018           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Київ          К/9901/924/18 2а/1570/4582/11  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.,
		суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 р. (суддя Федусик А.Г.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 р. (суддів Косцова І.П., Турецька І.О., Стас Л.В.) у справі №2а/1570/4582/2011 за позовом Приватного підприємства «Кіль» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		10 червня 2011 року Приватне підприємство «Кіль» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року № 0000792350, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 451   747  грн., з мотивів протиправності його прийняття.
		Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року № 0000792350.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 21.04.2011 року по 22.04.2011 року на підставі наказу від 21.04.2011 року № 419 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року по 31.01.2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 27.04.2011 року №1040/23-0304/36804706. На підставі акту перевірки згідно з пп.54.3 ст.54 та п.58.1 ст. 58 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 451   747 грн. Правовою підставою зменшення розміру від'ємного значення суми грошового зобов'язання зазначені норми п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
		Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про грубе порушення відповідачем  при проведенні перевірки норм податкового законодавства, зокрема, п. 79.2. ст. 79, п. 83.1. ст. 83 ПК України, та визнано перевірку незаконною. Судами встановлено не дотримання податковим органом порядку проведення перевірки платника податку, про що свідчить відсутність доказів направлення або вручення підприємству копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про дату та місце її проведення. При цьому, дані акту перевірки свідчать, що вона розпочата в день видання наказу про її проведення і закінчена на наступний день, що фактично унеможливило своєчасне повідомлення платника податків про її проведення та позбавило його можливості реалізувати свої права. 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Підприємства відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що більшість первинних документів, наявних в матеріалах справи, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) та пп. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, та не мають необхідних реквізитів.
		Стосовно порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, скаржник посилався на положення статті 159 КАС України, вказав на не з'ясування судами попередніх інстанцій обставин по справі та не надання юридичної оцінки первинним документам.
		Заперечення на касаційну скаргу від Підприємства не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
		Пославшись в акті перевірки на підстави проведення документальної позапланової перевірки передбачені нормами пп. 78.1.4. п. 78.1. ст.78 ПК України, податковий орган, як правильно встановили суди попередніх інстанцій провели документальну позапланову невиїзну перевірку. 
		Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 визначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
		Приписи пункту 79.2 статті 79 визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
		Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системне тлумачення приписів ПК України виключають можливість проводити документальну позапланову невиїзну перевірку без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що мало місце в межах спірних правовідносин.
		Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень реальності здійснення ним господарських  операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду доходить таких висновків: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що акт перевірки отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Стаття 54 ПК України встановлює визначення сум податкових та грошових зобов'язань, при цьому тільки положення підпункту 54.3.2 надають право контролюючому органу серед іншого самостійного зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податку на підставі даних перевірок результатів діяльності платника податків, без дослідження цієї діяльності, а саме первинних документів які її посвідчують, прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування є безпідставним. 
		Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін. 
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 р. у справі №2а/1570/4582/2011 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова
		 
		Судді                                                                                                         І.А.Васильєва 
		 
		                                                                                                              С.С.Пасічник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...