Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/7077/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2018. Зареєстровано: 18.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2018.
Дата набрання законної сили: 17.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10546/17
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                  Коваля Р.Й.,
		суддів                                                                       Гуляка В.В.,
		                                                                                 ОСОБА_1,
		з участю секретаря судового засідання                Чигер І.І.,
		позивача                                                                   ОСОБА_2,
		відповідача                                                               ОСОБА_3,
		представника третьої особи                                   ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю (далі  ТзОВ) «ВРС ЛТД» ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2017 року (прийняту у м. Івано-Франківську суддею Островським Л.Є.) в адміністративній справі № 344/7077/17 за позовом директора ТзОВ «ВРС ЛТД» ОСОБА_2 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання законодавства про охорону земель  провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах та у м. Івано-Франківську та м. Тисмениці управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, 
		 
		                                                     В С Т А Н О В И В :
		У червні 2017 року директор ТзОВ «ВРС ЛТД» ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із зазначеним позовом та просив скасувати постанову відповідача за № 4.3-17/3 від 19.05.2017 у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення.
		Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки, тобто він її жодним чином не займав і не захоплював, а одержав її у якості директора ТзОВ «ВРС ЛТД» як внесок у статутний фонд ТзОВ «ВРС ЛТД» від ПП ОСОБА_5 згідно акту приймання-передачі від 11.07.2013. Відповідно його вини ні у формі умислу ні у формі необережності немає.
		Крім того, зазначає, що відповідачем пропущено строк для притягнення до адміністративної відповідальності.
		 
		Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржив директор ТзОВ «ВРС ЛТД» ОСОБА_2, який вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи і порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж аргументами і обставинами, що й вимоги позовної заяви.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Як встановлено судом, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області «Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» від 12.04.2017 № 36-і, державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Івано-Франківської області, провідному та головному спеціалістам відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах, мм. Івано-Франківську та Тисмениці управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_3 та ОСОБА_6 доручено здійснити державний контроль по використанню земельної ділянки, площею 0,3875 га, кадастровий номер 2610100000:24:002:0015, що розташована за адресою: м.Івано-Фран-ківськ, вул. Г.Мазепи, 146.
		У результаті проведення перевірки за дотриманням вимог земельного законодавства державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель ОСОБА_3 встановлено, що площа земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 146 кадастровий номер 2610100000:24:002:0015, що належить на праві приватної власності ТзОВ «ВРС ЛТД» становить 0,3875 га, одночасно ТзОВ «ВРС ЛТД» збудовано стаціонарну огорожу на земельній ділянці загальною площею 0,5000 га. Тобто частина цієї земельної ділянки площею 0,11 га (землі комунальної власності) являється самовільно зайнятою, що є порушенням статтей 123  126, 211 Земельного кодексу України (далі  ЗК України) та несе відповідальність, передбачену статтею 53-1  Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП).
		Враховуючи акт перевірки за дотримання вимог земельного законодавства за обєк-том  земельної ділянки № 4.3 - 12/12 від 04.05.2017, складеним у присутності директора ТзОВ «ВРС ЛТД» ОСОБА_2 зафіксовано вищевказаний факт, тобто, самовільне зайняття згаданої вище земельної ділянки, яке в цьому випадку відбулось шляхом встановлення стаціонарної огорожі (металевого паркана з цегляними стовпцями), згідно план-схеми площа самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності становить 0,11 га.
		З приводу виявленого порушення складено і видано ОСОБА_2 припис про усунення порушення вимог земельного законодавства № 4.3-15/3 від 12.05.2017, протокол про адміністративне правопорушення № 4.3-16/2 від 12.05.2017 та постанову від того ж числа про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ним пункту «б» частини першої статті 211 ЗК України та статті 53-1 КУпАП.
		 
		Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відмовив у їх задоволенні.
		 
		Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки  будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		 
		Згідно з частини першої статті 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
		У відповідності до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Статтею 116 ЗК України передбачено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, зокрема визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		 
		Встановлено, що 26.12.2003 за договором купівлі-продажу ПП ОСОБА_5 придбала у ТзОВ «Полонина» на земельній ділянці у цих же межах незавершений будівництвом готельно-відпочинковий комплекс і згідно рішення міськвиконкому Івано-Франківської міської ради від 18.05.2004 № 189 одержала у користування прилеглу до готельно-відпочинкового комплексу земельну ділянку.
		Згідно долученого до позовної заяви акту приймання-передачі майнового внеску від 11.07.2013, до статутного капіталу ТзОВ «ВРС ЛТД» громадянкою ОСОБА_5 передано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Г.Мазепи, 146 загальною площею 0,3874 га (кадастровий номер 2610100000:24:002:0015).
		 
		Враховуючи наведене, використання ТзОВ «ВРС ЛТД» земельної ділянки площею 0,11 га здійснюється без будь-яких правовстановлюючих документів, тобто є самовільним.
		 
		Відповідно до статті 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб  від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		 
		Доводи апелянта щодо пропущення передбаченого статтею 38 КУпАП строку притягнення до адміністративної відповідальності до уваги колегією суддів апеляційного суду не беруться, з таких підстав.
		 
		Згідно зі статтею 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні  не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем визнано факт тривалого використання земельної ділянки площею 0,11 га, що свідчить про наявність саме триваючого правопорушення.
		 
		Враховуючи, що факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1565 га виявлено державним інспектором у ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, накладення адміністративного стягнення відбулось в строк, передбачений статтею 38 КУпАП.
		 
		Відносно твердження позивача про те, що ділянка використовується не власником готелю, а служить загальнодоступною сервітутною автостоянкою, необхідно зазначити таке.
		 
		У відповідності до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту  це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
		 
		Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		 
		Проте жодного договору, який би встановлював земельний сервітут щодо земельної ділянки площею 0,11 га, яка належить до комунальної власності позивачем не суду не надано.
		 
		За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення за № 4.3-17/3 від 19.05.2017.
		 
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.   
		Керуючись ст.ст.229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
		 
		                                               П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «ВРС ЛТД» ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2017 року в адміністративній справі № 344/7077/17  без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8   ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...