Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/22669/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2018. Зареєстровано: 19.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2018.
Дата набрання законної сили: 17.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №22-ц/772/189/2018
		Категорія: 34
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
		Доповідач :Сопрун В. В.
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 січня 2018 рокуСправа № 127/22669/17м. Вінниця
		 
		Апеляційний суд Вінницької області колегія суддів в складі:
		             головуючого  Сопруна В.В.,
		             суддів:              Медяного В.М., Матківської М.В., 
		           за участю секретаря судового засідання: Сніжко О.А.,
		                         за участю сторін: представника позивача Цубера М.М., відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
		     розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/22669/17 за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, - 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року, яке ухвалене суддею Ан О.В. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області об 12 год. 41 хв., - 
		в с т а н о в и в:
		23 жовтня 2017 року Департамент патрульної поліції звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 05 жовтня 2016 року біля 13:30 год. поліцейський роти №1 БУПП у м. Вінниці ДПП ОСОБА_3 керуючи службовим автомобілем «Toyota Prius» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по Немирівському шосе у м. Вінниці, перебуваючи на службі, перед початком маневру (повороту), не переконався у безпеці маневру, пересік подвійну суцільну лінію розмітки внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Ford Focus» під керуванням ОСОБА_5, в результаті чого два автомобілі отримали механічні пошкодження. 
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченим ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.
		Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року, постанову суду змінено в частині адміністративного стягнення, а саме на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 340 грн. 
		Відповідно до висновку експертного дослідження проведеного Вінницьким НДЕКЦ розмір збитку, завданого автомобілю марки «Toyota Prius» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 складає 95924,22 грн. До даного висновку додається ремонтна калькуляція з урахуванням якої загальна сума реальних збитків становить 150613,28 грн. 
		ОСОБА_3 своїми неправомірними діями завдав механічних пошкоджень службовому автомобілю, який не відремонтований, знаходиться у неробочому стані, що значно ускладнює повноцінне виконання службових обов'язків Управління патрульної поліції у м. Вінниці Національної поліції України відповідно до закону, а тому просили суд стягнути з відповідача на користь Департаменту патрульної поліції завдану майнову шкоду в сумі 150613,28 грн. та судові витрати.
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Департаменту патрульної поліції в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 95924,22 грн., а також 1438 грн. судового збору.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
		Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
		Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
		Згідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, послався на те, що положення Кодексу законів про працю на працівників поліції не поширюються, оскільки їхня діяльність регулюється ЗУ «Про Національну поліцію». 
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 в період з 19 лютого 2016 року по теперішній час проходить службу на посаді поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Вінниці ДПП (а.с.5).
		Згідно копії розстановки сил та засобів станом на 05 жовтня 2016 року, за ОСОБА_3 рахувався екіпаж 116 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.6).
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП за порушенні ним вимог п.п. 34р. 1.3, 3.1 ПДР України та застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на шість місяців (а.с.7). 
		З постанови вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія АП2 №116212 - 05 жовтня 2016 року о 13.30 год. в м. Вінниця по вул. Немирівське шосе, 107, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_1, виконуючи невідкладне службове завдання, при маневруванні пересік подвійну суцільну лінію розмітки та не забезпечивши безпеку дорожнього руху допустив зіткнення з автомобілем «Ford Focus» д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби.
		 
		Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року змінено в частині адміністративного стягнення та застосовано до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.8).
		Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії наказу Національної поліції України Департаменту патрульної поліції №4715 від 13 грудня 2016 року, ОСОБА_3 оголошено зауваження за вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні ним вимог Правил дорожнього руху та призвело до дорожньо-транспортної пригоди (а.с.26).
		Згідно копії висновку експертного дослідження Вінницького НДЕКЦ МВС України №30 від 01 лютого 2017 року, розмір суми збитку, завданого автомобілю марки «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_1, 2013 року випуску, в результаті його пошкодження, з ПДВ складає 95924,22 грн. (а.с.10-25).
		Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до не вірного висновку, що на правовідносини, які виникли у даній цивільній справі, Кодекс законів про працю (КЗпП) не поширюється, оскільки дані правовідносини регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про Національну поліцію».
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність національної поліції є Закон України «Про Національну поліцію», згідно зі ст. 19 «Види відповідальності поліцейських», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. 
		За загальним правилом, під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.  
		Однак, у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому колегія суддів приходить до висновку, що на поліцейського як на працівника поширюється трудове право, отже при вирішенні даного спору слід керуватись Кодексом законів про працю (КЗпП).
		Відсутня норма щодо матеріальної відповідальності і в Положенні «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженої Постановою КМУ РСР від 29 липня 1991 року №114. Єдине, що вказано, що відповідно до п.23 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Знову ж законодавець робить посилання до застосування закону, норми, яких відсутні у спеціальному законі.
		Зокрема, суд першої інстанції помилкового послався на ст.22 ЦК України, щодо стягнення збитків, так як в даному випадку йдеться про відшкодування матеріальної шкоди з працівника, поліцейського.    
		У п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що під час заподіяння шкоди працівниками самовільним використанням у корисливих цілях технічних засобів підприємства (автомобілів, автокранів тощо) відповідальність має наставати за нормами не трудового, а цивільного права. У такому разі шкода відшкодовується в повному обсязі, включаючи й неотримані підприємством прибутки від використання зазначених технічних засобів.
		Крім того, помилковим є посилання на ст.1166 ЦК України, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_3 виконував трудові (службові) обов'язки, а саме невідкладне службове завдання, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби, а отже відповідальність має наставати за нормами трудового права. Цивільне право слід застосовувати у випадках, коли працівник заподіяв матеріальну шкоду, внаслідок самовільного використання в особистих цілях автомобіля.
		Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.
		Згідно частин 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
		При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
		На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
		Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
		Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
		1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
		2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
		3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
		4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
		5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
		6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
		7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
		8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
		9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
		Отже, договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено лише із працівниками, які обіймають посади (виконують роботи) із зазначеного переліку. І лише за наявності такого договору працівник нестиме повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто повна матеріальна відповідальність виникає лише за умови виконання обох описаних вище вимог. 
		Спростовуються твердження позивача, щодо повної матеріальної відповідальності ОСОБА_3, оскільки ним не надано до суду доказів, передбачених законом, випадків повної матеріальної відповідальності згідно ст.134 КЗпП.
		Доводи апелянта не спростовують факт спричинення, завданої внаслідок ДТП, прямої дійсної шкоди роботодавцю у розмірі 95924,22 грн.
		Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши факт доведеності розміру спричиненої роботодавцю прямої дійсної шкоди винними необережними діями відповідача у сумі 95924,22 грн., що підтверджується висновком експертного дослідження №30 від 01 лютого 2017 року, заподіяної внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків; враховуючи відсутність підстав для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності, - колегія суддів дійшла до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 132 КЗпП України, стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача шкоди у розмірі середнього місячного заробітку відповідача.
		Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. 
		Згідно довідки про доходи №75 від 10 січня 2018 року наданої відповідачем ОСОБА_3, заробітна плата останнього за серпень 2016 року складає 8121,83 грн., за вересень 2016 року складає 8121,83 грн.
		Таким чином, доведено факт завдання позивачу матеріальної шкоди відповідачем, а тому така шкода має бути відшкодована у розмірі середнього місячного заробітку відповідача, яка складає 8121,83 грн. 
		На викладені обставини місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, що призвело до ухвалення неправильного рішення.
		Згідно ч.3 ст. 233 КЗпП для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
		Річний строк для стягнення з працівника матеріальної шкоди не пропущено, оскільки днем виявлення прямої дійсної шкоди є 01 лютого 2017 року, день складення висновку експертного дослідження, яким визначено розмір завданої шкоди Департаменту патрульної поліції.
		Відповідно до ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Так як, позовні вимоги Департаменту патрульної поліції підлягають задоволенню частково на 5,39 %, а тому і судовий збір слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 121,77 грн. 
		За таких обставин, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Департаменту патрульної поліції.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, 
		постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позовні вимоги Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту патрульної поліції в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8121 (вісім тисяч сто двадцять одну) гривню 83 копійки.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту патрульної поліції 121 гривню 77 копійок витрат по оплаті судового збору.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 19 січня 2018 року.
		Головуючий підпис                                                     Сопрун В.В.
		    Судді:            підписи                                              Медяний В.М.
		                                                   Матківська М.В.
		            
		            Згідно з оригіналом:                                                  Сопрун В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...