Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18355/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Майнові спори з вимогами до боржника (ст.10 ЗУ) (СК5: п.42); поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (СК5: п.42.4).
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2018. Зареєстровано: 21.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2018.
Дата набрання законної сили: 16.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" січня 2018 р.           Справа№ 910/18355/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Верховця А.А.
		суддів:            Пантелієнка В.О. 
		          Доманської М.Л. 
		  
		за участю секретаря судового засідання: Берегової Н.М.,
		та представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.01.2018;
		 
		розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2
		на ухвалу    Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року
		за заявою    ОСОБА_2
		про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними
		в межах справи № 910/18355/16 (суддя Чеберяк П.П.)
		за заявою    публічного акціонерного товариства "Київенерго" 
		до      Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" 
		про               банкрутство, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у межах справи №910/18355/16 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнити, визнати незаконними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо звільнення ОСОБА_2 з посади виконуючого обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.02.2017 року №47-п про звільнення ОСОБА_2 з посади виконуючого обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.02.2017 року про призначення ОСОБА_4 виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"; поновити ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" та стягнути з Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.02.2017 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у справі №910/18355/16 прийнято до провадження; розгляд справи №910/18355/16 призначено на 19.12.2017.
		З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі-ГПК України).
		18.12.2017 через відділ документального забезпечення суду від представника Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких боржник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
		19.12.2017 через відділ документального забезпечення суду від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 розгляд справи №910/18355/16 відкладено на 16.01.2018 року. Залучено до участі у справі №910/18355/16, в якості учасника провадження у справі - ОСОБА_4.            
		26.12.2017 через відділ документального забезпечення суду від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшли доповнення до письмового пояснення на апеляційну скаргу.
		До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ОСОБА_4 надійшло клопотання про проведення розгляду справи без його участі.
		В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі, просила суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у справі № 910/18355/16. 
		Представник Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року залишити без змін.
		Арбітражний керуючий Галічева В.О. заперечувала проти апеляційної скарги ОСОБА_2, просила суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_2, просили суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Голова трудового колективу Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" ОСОБА_10 заперечувала проти апеляційної скарги ОСОБА_2, просила суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		16.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін,  колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
		В судовому засіданні 16.01.2018, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18355/16 за заявою  Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на стадії процедури  розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016.
		10.03.2017 року ОСОБА_2 в межах даної справи про банкрутство подано заяву, згідно якої останній  просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.02.2017 №47-п про звільнення його з посади виконуючого обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації " Київський інститут автоматики "; скасувати наказ  Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.02.2017 про призначення ОСОБА_4 виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"; поновити ОСОБА_2 на посаді виконуючого обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"; стягнути з Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2017 р. по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.
		Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_2 зазначає, що в порушення приписів ст. 49 Кодексу законів про працю України, наказ про його звільнення був прийнятий без будь-якого попередження про обставини, які передували його винесенню. З даним наказом заявника не було ознайомлено, чим порушено ст. 47 Кодексу законів про працю України та прийнято даний наказ в період тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням ст. 40 Кодексу законів про працю України.
		За твердженням скаржника, починаючи з 13.02.2017 він був відсутній на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю - перебуванням на лікарняному. При цьому, 14.02.2017 заявник дізнався, що наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 47-П від 14.02.2017 його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
		Крім того, заявник просить стягнути з боржника на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2017 по 06.11.2017 в розмірі 94 143 грн. 53 коп.
		Заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, боржником зазначено, що звільнення ОСОБА_2 14.02.2017 р. відбулося на підставі приписів ч.2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору, оскільки Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято рішення про необхідність призначення іншої особи (ОСОБА_4.) виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"(процедура призначення ОСОБА_4 в цьому випадку є аналогічною процедурі призначення 22.07.2016 в. о. керівника підприємства ОСОБА_2.). 
		За наслідками розгляду поданої ОСОБА_2 заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у її задоволенні відмовлено.
		Скаржник з даним рішенням не погоджується та в апеляційній скарзі, зазначає, що оскаржувана ним ухвала прийнята на підставі не повного дослідження доказів, з неправильним наданням юридичної оцінки доказам, залученим до матеріалів справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.  
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій, господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
		Державна науково-виробнича корпорація "Київський інститут автоматики" належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.
		Відповідно до положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 №777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки" призначення на посаду генерального директора державного підприємства відбувається виключно на конкурсних засадах.
		Згідно п.п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" контракти з керівником підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства.
		Іншої форми трудового договору, окрім контракту, з керівником підприємства, що є у державній власності не передбачено.
		Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами,  наказом від 22.07.2015 № 88-П Міністерство економічного розвитку та торгівлі України призначило ОСОБА_2 генеральним директором Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, на термін та на умовах, визначених контрактом.
		Відповідно до розділу 6 Контракту від 22.07.2015 № 7 укладеного між Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та ОСОБА_2 строк його дії тривав з 23.07.2015 по 22.07.2016.
		Пунктом 2.8 контракту передбачено, що Міністерство економічного розвитку та торгівлі України має право звільняти генерального директора в разі закінчення строку дії контракту.
		На виконання вищезазначених вимог контракту, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України видано наказ від 22.07.2016 № 73-п на підставі якого ОСОБА_2 було звільнено з посади генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" з 22.07.2016 у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору передбаченого п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
		Разом з тим, наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 25.07.2016 № 74-п ОСОБА_2 було призначено виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку. 
		Тобто ОСОБА_2 було призначено на посаду виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" не на невизначений строк, а до настання конкретної події.
		Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 14.02.2017 № 47-п ОСОБА_2 звільнено від виконання обов'язків генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
		Відповідно до ч.3 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" від 19.03.1993 № 203 контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.
		Відповідно до ст. 9 Кодексу законів про працю України  умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
		Постанови Кабінету Міністрів України входять до актів законодавства України про працю, що випливає з положень Кодексу законів про працю України та ст.ст. 2, 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України  підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		Підставою припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_2 було саме закінчення строку його дії, оскільки останнього було призначено виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку. 
		В свою чергу, наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 48-П від 14.02.2017 виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" призначено ОСОБА_4
		Таким чином, звільнення ОСОБА_2 відбувалося за приписами пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (закінчення строку дії трудового договору), а не за приписами статті 40 КЗпПУ (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.)
		Отже, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення частини 3 статті 40 КЗпПУ, якими встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
		Крім того, з цих же підстав до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення статті 49-2 КЗпПУ, якими передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці, оскільки змін у виробництві та праці державного підприємства не передбачалось.
		Верховний Суд України у постанові від 20.03.2012 у справі № 32/121 визначив повноваження певної службової посади і доручення тимчасово виконувати службові обов'язки. Зокрема, у постанові зазначено, що керівником може бути не тільки службова особа, обрана, відповідно до вимог чинного законодавства та вимог статуту підприємства, установи чи організації, незалежно від форм власності, на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, а й особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки за спеціальним розпорядженням. Зайняття певної службової посади або доручення тимчасово виконувати службові обов'язки має бути оформлено наказом.
		Вказана правова позиція підтверджується і Рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2003 від 30.10.2003, в якому вказано, що службовими є особи, які займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням оганізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.
		Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26.04.2002 № 5 організаційно-розпорядчими вважаються обов'язки, зокрема із керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності.
		Під адміністративно-господарськими обов'язками маються на увазі обов'язки з управління або розпорядження державним майном. Такі функції, виконують серед інших і керівники державних підприємств.
		З наведеного вбачається ідентичність посади керівника і виконуючого обов'язки керівника підприємства.
		Чинне трудове законодавство України регулювання правового статусу виконуючого обов'язки не містить, а тому дане питання вирішується у межах ст. ст.32,33 Кодексу законів про працю як переведення працівника на іншу роботу, зміна істотних умов його праці та тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором.
		Таким чином, необхідно констатувати, що у Кодексі законів про працю України відсутні норми щодо визначення статусу виконуючого обов'язки як окремого інституту.
		Таким чином, ОСОБА_2 був призначений виконуючим обов'язки керівника Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", виконував дані обов'язки і був звільнений згідно вимог чинного законодавства.
		Листом Міністерства соціальної політики України від 31.01.2012 № 30/13/133-12 щодо закінчення строкового трудового договору зазначено, що звільнити працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто, з підстав, передбачених у статтях 40,41 КЗпП України.
		Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінчення строку, на який він був укладений.
		Листом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06.08.2004 № 05-31-1137 щодо деяких питань соціального страхування з тимчасової втрати працездатності передбачено що у разі, якщо під час тимчасової непрацездатності у працівника закінчується дія строкового трудового договору, на підставі п.2 ст. 36 КЗпП видається наказ про його звільнення, але допомога по тимчасовій непрацездатності надається йому до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
		Тому, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що його звільнено без попередження в двомісячний термін та не ознайомлено з жодним наказом, та не надано копії про звільнення, оскільки, обов'язок такого попередження (ознайомлення) не передбачено законом як передумова застосування п.2 ст. 36 КЗпП України, норми Кодексу законів про працю України не вимагають від роботодавця в такому випадку дотримання будь-якої процедури попереднього повідомлення працівника про таке звільнення та не обмежують за таких умов можливість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
		Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 
		Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у даній справі є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
		В звязку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
		 
		Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ
		 
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу    Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року в межах справи № 910/18355/16  залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2017 року у справі № 910/18355/16  залишити без змін.
		3. Матеріали справи  № 910/18355/16  повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 19.01.2018.
		 
		Головуючий суддя                                                            А.А. Верховець 
		 
		Судді                                                                                В.О. Пантелієнко
		 
		                                                                                М.Л. Доманська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...