Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/355/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2018. Зареєстровано: 21.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2018.
Дата набрання законної сили: 18.01.2018
Результат оскарження 15.05.2018 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		18 січня 2018 рокуСправа № 915/355/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого: Колоколова С.І.
		суддів: Разюк Г.П., Принцевська Н.М.
		секретар судового засідання: Полінецька В.С.
		від прокуратури ОСОБА_1 (посвідчення № 048039 від 27.09.2017) 
		від Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області не зявився
		від відповідача ОСОБА_2 (свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю №3879 від 24.09.2009; довіреність № 5 від 15.12.2017 )  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН
		на рішення господарського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року, повний текст якого складено та підписано  06 листопада 2017 року
		по справі № 915/355/16
		за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області
		до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН
		про стягнення збитків за фактичне використання земельної ділянки в сумі 309627,23 грн.
		головуючий суддя  Фролов В.Д.
		час і місце ухвалення рішення: 01.11.2017, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, господарський суд Миколаївської  області, зал судових засідань №1 (912)
		судове засідання тривало з 11:10 год. до 11:30 год.
		Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. 
		В судовому засіданні 18.01.2018 згідно ст.233  ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		29.03.2016 керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АГРОН" збитків у сумі 309627,23 грн., завданих внаслідок фактичного використання земельної ділянки.
		Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.11.2016 (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Ліпчанська Н.В., Головей В.М.), позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області збитки у розмірі 236885,13 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
		24.05.2017 постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 915/355/16 та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.11.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
		Скасовуючи постанову апеляційної інстанції, рішення господарського суду Миколаївської області та направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду у постанові зазначила, що судам попередньої інстанції слід було встановити розмір ставки орендного платежу, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення депутатів сільської ради після узгодження розміру між орендодавцем та орендарем, а також перевірити наявність обставин, які б свідчили про обґрунтованість та доведеність підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди та перевірити у відповідності до ст.623 ЦК України заходів, вжитих кредитором щодо їх одержання.
		Під час нового розгляду справи, 01.11.2017 року рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.11.2017 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН  на користь Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області збитки завдані внаслідок фактичного використання земельної ділянки в сумі 309627 (тридцять девять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 23 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН на користь Прокуратури Миколаївської області  грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 4644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 40 коп.
		Не погоджуючись з винесеним рішенням, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 01.11.2017 у справі № 915/355/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового акту, з підстав передбачених ст. 104 ГПК України, а саме:
		-  апелянт вважає, що у місцевого господарського суду були правові підстави для залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України, у звязку з необгрунтуванням підстав подання позовної заяви, а саме в даному випадку не було виявлено в чому полягає порушення інтересів держави, не вказано органу уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.;
		- позивачем не виконані викладені у постанові вказівки Вищого господарського суду України від 24.05.2017 року, не надано письмових пояснень та доказів в підтвердження правової позиції, не уточнено позовну вимогу та не надано розрахунку суми боргу;
		- в матеріалах справи відсутні докази складання у період 2014-2015 роки актів державними інспекторами про наявність факту використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів;
		- Кавунівською сільською радою безпідставно та необґрунтовано при розрахунку розміру орендної плати використання ставка у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки;
		- здійснений відповідачем розрахунок упущеної вигоди є непідтвердженим. 
		Під час нового розгляду апеляційної скарги, прокуратурою Миколаївської області був поданий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого в судовому засіданні представник прокуратури просив апеляційну скаргу  ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.
		07.12.2017 та 15.01.2018 від сільського голови Кавунівської сільської ради Арбузинськогого району Миколаївської області надійшли заяви, відповідно до яких просив розглянути справи без їх участі. Також зазначено, що позовні вимоги Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області Кавунівська сільська рада підтримує повністю.
		Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів  від 03.10.2017р.  N2147-VIII  (який набрав чинності 15.12.2017р.) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.
		 Пунктом 9 частини 1  Розділу  ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України  в редакції Закону України №2147- VIII  від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII  від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
		Як встановлено під час розгляду даної справи, та підтверджено при новому розгляді справи, 17.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Івано-Франківськцемент» (Продавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Агрон» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до п.1 якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність 5/29 часток комплексу, розташованого на земельній ділянці Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області площею 1,83 га, кадастровий номер 4820381501:01:006:0001. Відчужувані 5/29 часток комплексу складаються із будівлі складу № 4 площею 129,4 кв.м.  Б, будівлі складу № 3 з підвальним приміщенням, площею, площею 323,8 кв.м.   В, будівлі складу № 1, площею 2322,8 кв.м. Г, будівлі цеху дорозборки техніки, площею 225,7 кв.м.  Д, будівля складу № 2, площею 474,5 кв.м.  Е, підвальне приміщення, площею 476,5 кв.м.  Е-пг, будівля ТОП площею 148,2 кв.м.  Ж, огорожа - № 2-9, площадка навантажувально  розвантажувальна - № 11. Загальна площа майна складає 4100,9 кв.м.  (т.1 а.с.18).
		24.12.2013 ТОВ "АГРОН" звернулось до сільського голови Кавунівської сільської ради з клопотанням № 657, в якому просило надати дозвіл на виготовлення технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (у місцевості) для виготовлення та зберігання сумішей мінеральних добрив, площею 1,8293 га у селище Кавуни терміном на 5 років (т.1 а.с. 19).
		Рішенням Кавунівської сільської ради № 1 від 08.01.2014 ТОВ "АГРОН" було надано дозвіл на виготовлення технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 2,000 га в оренду терміном на 5 років по вул. П.Морозова, № 1 селища Кавуни, Арбузинського району, Миколаївської області. 
		У пункті 2 вказаного рішення зазначено, що користувачу земельної ділянки необхідно виготовити у землевпорядній організації технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в трьохмісячний термін. Технічну документацію ТОВ "АГРОН" щодо відведення земельної ділянки в оренду подати на розгляд та затвердження у встановленому законом порядку до Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області (п. 3 рішення № 1 від 08.01.2014р.). 
		Як вбачається з матеріалів справи та листа № 180/0/04-04 від 27.05.2014 Кавунівської сільської ради, земельна ділянка під комплексом будівель використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, договір оренди земельної ділянки не укладався, грошові кошти за користування земельною ділянкою від ТОВ "АГРОН" до бюджету Кавунівської сільської ради не надходили (т.1 а.с.20).
		Кавунівська сільська рада з метою укладання договору оренди земельної ділянки та врегулювання питання щодо плати за землю зверталась до ТОВ "АГРОН" листами №30/0/04-03 від 13.03.2014, № 181/0/04-03 від 27.05.2014.
		Відповіді на вказані листи позивачу не надходили, договір оренди не був укладений, у звязку з чим 08.09.2015 на адресу ТОВ "АГРОН" було направлено лист №548511/0/16-14/2-15, в якому керівника ТОВ "АГРОН" запрошували на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яке відбудеться 15.09.2015 о 10 год.00 хв. за адресою: Миколаївська область, смт. Арбузинка, площа Центральна, 18.ї
		Вказаний лист отриманий відповідачем 10.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком.
		15.09.2015 відбулося засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, - комісія розглянула розрахунок власника земельної ділянки (Кавунівська сільська рада) по орендній платі за землю за період з 17.10.2013 по 01.09.2015 та визначила збитки завдані державі в особі Кавунівської сільської ради, нанесених ТОВ "АГРОН" за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 309627,23 грн. за результатами засідання комісією було складено акт від 15.09.2015 Комісія вирішила визначити розмір збитків, нанесених ТОВ "АГРОН" державі в особі Кавунівської сільської ради за користування земельною ділянкою без правовстановчих документів у період з 17.10.2013 по 01.09.2015 у сумі 309627,23 грн. Запропоновано акт про результати роботи комісії подати на затвердження голови Арбузинської районної державної адміністрації, рекомендовано Кавунівській сільській раді; - звернутись до суду для вирішення питання по суті. 
		Розпорядженням Арбузинської районної державної адміністрації № 2019 від 21.09.2015 затверджено акт про результати роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 15.09.2015 щодо визначення розміру збитків завданих ТОВ "Агрон" місцевому бюджету Кавунівської сільської ради за період з 17.10.2013 по 01.09.2015.
		30.09.2015 позивачем був направлений відповідачу лист № 548/0/16-18/215 від 29.09.2015, в якому позивач зазначив, що 15.09.2015 відбулося засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за результатами роботи комісії оформлено відповідний акт та позивач пропонував відповідачеві у місячний термін сплатити збитки.
		Збитки, визначені комісією відповідач не сплатив, що і стало підставою звернення Первомайською місцевою прокуратурою Миколаївської області в інтересах держави в особі Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ "АГРОН" збитків в сумі 309627,23 грн., завданих внаслідок фактичного користування земельною ділянкою. 
		Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
		Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив із того, що використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, призвело до ненадходження земельного податку, що завдало державі збитки.
		Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЗК України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Так, згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.93 року (далі Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
		Відшкодуванню, згідно з п. 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
		Розміри збитків, у т.ч. неодержані доходи землекористувачів згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
		Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
		Аналізуючи зміст положень Порядку можна дійти висновку, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендарем та орендодавцем, або у разі, якщо був би здійснений розрахунок земельного податку. Розмір збитків нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад у встановленому ними порядку.
		ОСОБА_4 комісії з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим розпорядженням Арбузинської райдержадміністрації № 209 від 21.09.2015 року, розмір збитків складає 309  627,23 грн.
		Саме з посиланням на цей акт прокурор просив суд стягнути з відповідача збитки у визначеному у позові розмірі.
		Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі № 814/972/16 за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН до Арбузинської районної державної адміністрації   про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Арбузинської РДА № 209 від 21.09.2015 про затвердження акту про результати роботи комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016,  позовні вимоги ТОВ Агрон  залишено без задоволення. 
		Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що прокурором в позовній заяві не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення для відповідальності, спростовується наступним
		За змістом положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За змістом статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
		ОСОБА_4 з частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Відповідно до частин першої, другої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		Як визначено частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
		Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі"  це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК).
		Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 57 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).
		Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 ПК.
		Разом із тим згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до ПК.
		Відповідно до положень статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.
		Також колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на відсутність підстав для стягнення збитків, відповідно до положень ст.156 ЗК України, з огляду на наступне.
		Самостійним способом захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, які перебувають у їх власності чи користуванні, відповідно до ст. 152 ЗК України є відшкодування заподіяних збитків. Воно здійснюється за підстав, передбачених ст. 156, та у порядку, визначеному ст. 157 ЗК України.
		       Загальний перелік підстав відшкодування завданих збитків закріплений у ст. 156 ЗК України. Він є невичерпним і не підлягає обмеженому тлумаченню. До його складу входять різні за своїм характером підстави. Серед них можна виділити групу тих, які належать до правомірних дій, і самостійну групу підстав, які є результатом земельних правопорушень, тобто дій неправомірних. Першу групу підстав становлять: вилучення (викуп) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасове зайняття вказаних угідь, земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок. До другої групи входять: погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан тощо. Що стосується неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки як самостійної підстави відшкодування збитків, то вона може бути результатом як правомірних, так і протиправних дій.
		      Коло суб'єктів, на яких закон покладає обов'язок відшкодовувати збитки власникам землі та землекористувачам, визначає ст. 157 ЗК України. ОСОБА_4 з цією нормою, відшкодування земельно-правових збитків здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи у разі використання відповідних земельних ділянок або коли їх діяльність обмежує права власників земельних ділянок і землекористувачів чи погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
		ОСОБА_4 із п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
		Крім того, не відповідає обставинам справи твердження скаржника про необґрунтованість ставки орендної плати, кадастрового номеру земельної ділянки та її цільового призначення.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 120 ЗК України, у разі якщо будівля, споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі   набуття права   власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони   розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Договором оренди від 01.01.2012 року, попередній користувач земельної ділянки ПАТ «Івано-Франківськцемент» та власник будівель, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.10.2013 року перейшли у власність ТОВ «Агрон», користувався на праві оренди земельною ділянкою площею 1,83 га. Орендна плата розраховувалась у грошовій формі та в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		24.12.2013 року заступником генерального директора ТОВ «Агрон» подано клопотання на імя сільського голови про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою, в якому зазначено площу земельної ділянки 1,83 га.
		Таким чином, відповідач підтвердив фактичне використання земельної ділянки у визначеної вище площі з 2013 року. 
		Рішенням Кавунівської сільської ради від 15.03.2011 року встановлена ставка орендної плати у розмірі 12% від нормативної гробової оцінки землі.
		З наявного у матеріалах справи 02.07.2016 року листа сільського голови вбачається, що рішення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на земельні ділянки протягом 2013-2014 років не приймались, а тому залишилось на рівні 2011-2012 років. Отже, при проведенні розрахунку збитків за фактичне використання земельної ділянки інформацію про її розмір та цільове призначення було взято з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.10.2013 року та клопотання ОСОБА_3 від 24.12.2013 року.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розрахунок збитків за фактичне використання земельної ділянки проведено у відповідності з зазначеними вище нормами, у звязку з чим, твердження скаржника про безпідставне стягнення збитків за фактичне використання земельної ділянка, спростовується вищевикладеним.
		За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 16.11.2016 року у справі № 915/355/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН  без задоволення.
		Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		 
		Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282
		Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю АГРОН залишити без задоволення
		2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року у справі № 915/355/16 залишити без змін.
		Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду  протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
		 
		Повний текст постанови
		складено „19 січня 2018 року
		Головуючий суддя                                                    С.І. Колоколов
		 
		Суддя                                                                       Г.П. Разюк       
		 
		   Суддя                                                                       Н.М. Принцевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...