Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/1468/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2018. Зареєстровано: 23.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2018.
Дата набрання законної сили: 18.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1468/17                                         Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
		 Д'яков В.І.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		18 січня 2018 року                                                                                            м. Київ
		          
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді          Костюк Л.О.;                    
		суддів:                                Твердохліб В.А., Троян Н.М.;
		за участю секретаря:      Драч М.Ю.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 21 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛВІТ»  до  Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У серпні 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛВІТ»   (далі - ТОВ «ВАЛВІТ», позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до  Головного управління ДФС у Чернігівській області  про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Чернігівській області ( далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) від 12.06.2017 № 0001861400, № 0001871400, №  0001881400. 
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. 
		Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року адміністративни позов задоволено повністю.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.06.2017 № 0001861400, № 0001871400, №  0001881400.
		Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не у повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «ВАЛВІТ» (код 31507555) зареєстровано в якості юридичної особи та взято на облік до ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів  у Чернігівській області як платника податків 12.01.2005, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.
		ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВАЛВІТ», код за ЄДРПОУ 31507555, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016.
		За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області складено акт від 18.05.2017 № 253/14/31507555 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВАЛВІТ», код за ЄДРПОУ 31507555, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016», висновками якого встановлені порушення ТОВ «ВАЛВІТ».  
		ТОВ «ВАЛВІТ» не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в вищевказаному акті перевірки, подало до контролюючого органу свої заперечення.
		ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 09.06.2017 вих. № 2267/10/25-01-14-01 «Про надання відповіді на заперечення», за результатами розгляду вказаних заперечень на акт перевірки від 18.05.2017 № 253/14/31507555, викладено висновки вказаного акту перевірки про порушення ТОВ «ВАЛВІТ» у наступній редакції:  
		-  п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції 2014 року), п. 5 наказу МФУ від 31.01.2000 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», п. 15 МФУ № 290 від 29.11.1999 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», занижено суму податку на прибуток на загальну суму 658706,00 грн., в т.ч. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на 658 706, 00 грн.
		- п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1., п. 200.2., п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення (р. 24) за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 4 548,00 грн., в тому числі за грудень 2016 року на 4 548, 00 грн.
		-п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1., п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 17 655, 00 грн. в т.ч.: за січень 2016 року на 6 485, 00  грн., лютий 2016 року на 11 170, 00 грн.;
		- порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» зі змінами та доповненнями, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, зареєстрованого в МЮУ від 30.01,2015 № 111/26556.
		На підставі вищевказаних висновків акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № 0001861400 на суму 658 706, 00 грн. податку на прибуток та 164 677, 00 грн. штрафних санкцій, № 0001871400 на суму 17 655, 00 грн. податку на додану вартість та 4 414, 00 грн. штрафних санкцій та №  001881400 щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4 548, 00 грн.
		30.06.2017 ТОВ «ВАЛВІТ» в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до Державної фіскальної служби України на вказані податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № 0001861400, №  0001871400, № 0001881400.
		ДФС України своїм рішенням від 17.08.2017 № 18173/6199-99-11-01-01-25 «Про результати розгляду скарги» залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № 0001861400, №  0001871400, № 0001881400, а скаргу ТОВ «ВАЛВІТ» без задоволення.
		Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленням - рішеннями ТОВ «ВАЛВІТ» звернулось до суду для захисту своїх прав та інтересів та з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.
		Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим  поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Що стосується висновку податкового органу щодо  порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5, п.  135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції 2014 року), п. 5 наказу МФУ від 31.01.2000 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», п. 15 МФУ № 290 від 29.11.1999 «Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», занижено суму податку на прибуток на загальну суму 658 706, 00 грн., в т.ч. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на 658 706, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Висновок щодо заниження ТОВ «ВАЛВІТ» об'єкта оподаткування податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 зроблений податковим органом у зв'язку зі спливом строку позовної давності кредиторської заборгованості ТОВ «ВАЛВІТ» по взаємовідносинам з ТОВ «Пафіс» ( код: 33668302) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. 
		Встановлено, що відповідно до умов договорів поруки від 02.02.2009 № 11-02/3138 та №11-02/3139, укладених між ТОВ «ВАЛВІТ» (Боржник) та ТОВ «Пафіс» (Поручитель), ТОВ «ВАЛВІТ» зобов'язаний повернути ЗАТ КП «ПриватБанк» (Кредитор) кредит в строки до 24.02.2009.
		Відповідно до умов вказаних договорів, сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цими договорами, становить 5 років, а отже термін спливу строку позовної давності - лютий 2014 року.
		Керуючись положеннями статей 256, 257 Цивільного кодексу України, контролюючий орган дійшов переконання про те, що заборгованість в сумі 3 659 479, 98 грн. є безнадійною кредиторською заборгованістю, а отже, має бути відображена платником ТОВ «ВАЛВІТ»у складі «Інші доходи» податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік на підставі п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (в редакції 2014 року).
		Однак, статтею 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається. Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості.
		Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції, проте акт звірки фактично є дією у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання сторонами сум заборгованості і як наслідок переривання строку позовної давності.
		Позивачем на перевірку надавались акти звірок взаєморозрахунків між ТОВ «ВАЛВІТ» та ТОВ «Пафіс», які підтверджують переривання строків позовної давності, після підписання яких (актів звірок) строки позовної давності починаються спочатку (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).
		Підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків вказує на визнання ТОВ «ВАЛВІТ» своєї заборгованості перед ТОВ «Пафіс» за відповідними зобов'язаннями, що у свою чергу свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості. Як зазначалось вище, після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже, у даному випадку строк позовної давності за вимогою про стягнення боргу почав свій перебіг заново з 10.01.2017.
		На підставі вище зазначеного, у зв'язку з тим, що терміни позовної давності по заборгованості не минули, дана сума в податковій звітності з податку на прибуток ТОВ «ВАЛВІТ» по взаємовідносинам з ТОВ «Пафіс» на протязі 2014 року не відображались.
		До того ж, копіями платіжних доручень від 04.08.2017 № 369 та № 370, наявними у матеріалах справи  підтверджується часткове погашення  ТОВ «ВАЛВІТ» своєї заборгованості перед ТОВ «Пафіс», відповідно до умов договорів поруки від  02.02.2009 №  11-02/3138 та №11-02/3139. 
		Колегія суддів звертає увагу на окремі положення інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».
		Пунктом 23 вищевказаного інформаційного листа висвітлене питання щодо застосування ч.І ст.264 ЦКУ - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
		Діями щодо визнання свого боргу вважаються будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора.
		Так згідно п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
		До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
		Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
		На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, щодо відсутності заниження ТОВ «ВАЛВІТ» суму податку на прибуток на загальну суму 658 706, 00 грн., в т.ч. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на 658 706, 00 грн, щодо відсутності завищення залишку від'ємного значення (р. 24) за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 4 548,00 грн., в тому числі за грудень 2016 року на  суму 4 548,00 грн, а також, щодо відсутності заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 17 655,00 грн. в т.ч.: за січень 2016 року на 6485  грн., лютий 2016 року на 11170,00 грн., внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення рішення є необґрунтованими.
		Проте, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції в повній мірі не досліджено обставини справи, а саме не надано достатньої правової оцінки реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрстройкомпані», та зазначає наступне.
		Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки встановлено, що на протязі 2015-2016 років ТОВ «ВАЛВІТ»  включено до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні, отримані від контрагента ТОВ «Укрстройкомпані» за послуги з будівництва відповідно до договорів підряду: від 24.10.2015 №04/05, від 29.10.2015 №09/10, від 05.1 1.2015 №08/10, від 10.1 1.2015 №10/10.
		Також встановлено, що ліцензія на виконання будівельних робіт, видано ТОВ «Укрстройкомпані», зупинена 25.06.2014 року.
		За даними сайту Державної архітектурно- будівельної інспекції України встановлено, що ТОВ «Укрстройкомпані» (отримало ліцензію на виконання будівельних робіт №АЕ 279727 (видана 02.10.2013, дійсна до 11.10.2016 анульована 25.06.2014).
		А також, відповідачем від оперативного управління ГУ ДФС у Чернігівській області отримано службову записку №942/25:01-2103 від 27.04.2017р., відповідно до якої: ТОВ «Укрстройкомпані» (код ЄДРПОУ 38914985) - у 2014 р. працювало 4-5 особи, у 2015 - 7-8 осіб, у 2016 - немає найманих працівників.
		У 2016 році у ТОВ «Укрстройкомпані» відсутні наймані працівники, згідно ЄРПН ТОВ «Укрстройкомпані» в період з 01.10.2015 - 01.01.2016 року не залучало до виконання робіт інших організацій (субпідрядників).
		Колегія суддів завертає увагу на ндані пояснення позивача, що ремонтні роботи проводились по автозаправочних станціях на електромережах, тобто підвищеної небезпечності .
		Враховуючи вищенаведене, не можливо підтвердити факти здійснення робіт контрагентом ТОВ «Укрстройкомпані» (38914985), а також правомірність формування ТОВ «ВАЛВІТ» податкового кредиту по даним взаємовідносинам так як:
		У 2016 році у ТОВ «Укрстройкомпані» (38914985) відсутні працівники, які могли б здійснювати відповідні роботи.
		У 2014 році ліцензія на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури серії АЕ №279727 анульована.
		Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Відповідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
		Таким чином відсутність факту здійснення даної операції, оскільки за відсутності у підрядника ліцензії на виконання будівельних робіт, в тому числі на електромережах на автозаправочних станціях отанній не може здійснювати ремонтно - будівельні роботи підвищеної небезпечності.
		Зазначене вище позивачем не підтверджено а також не надано доказів, щодо факту здійснення робіт ТОВ «Укрстройкомпані», атакож правомірність формування ТОВ «ВАЛВІТ» податкового кредиту по даним взаємовідносинам в порушення п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу Украхни. ТОВ «ВАЛВІТ» завищено податковий кредит на 22 203, 00 грн. ПД (в тому числі за грудень 2015 року на 17 655, 00 грн., за жовтень 2016 року на 4 548, 00 грн.).
		На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що відповідач дійшов до правильного висновку, що ТОВ «ВАЛВІТ»  було неправомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ податкові накладні від контрагента ТОВ «Укрстройкомпані» (код ЄДРПОУ:38914985) по Договорам підряду:           №04/05 від 24.10.2015 р., №09/10 від 29.10.2015р., №08/10 від 05.11.2015р., №10/10 від 10.11.2015р., оскільки ліцензія на виконання будівельних робіт у ТОВ «Укрстройкомпані» була зупинена 25.06.2014 р., наймані працівники у ТОВ «Укрстройкомпані» були відсутні, згідно даних ЄРПН останнім за період з 01.10.2015р. по 01.01.2016р. не залучались до виконання робіт інші організації (субпідрядників), та посилаючи на пояснення представника позивача, що ремонтні роботи проводились на АЗС на електромережах, тобто виконувались роботи підвищеної небезпечності.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
		Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017  року підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - задоволити частково.
		Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - скасувати. 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛВІТ»  до  Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.06.2017 року №0001861400 «податку на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 823 383, 00 грн. (у тому числі за основним платежем  у розмірі - 658 706, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 164 677, 00 грн.).
		В решті позовних вимог - відмовити.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
		(Повний текст виготовлено - 19 січня 20118 року).
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Л.О. Костюк 
		                    
		Судді:                                                                                             В.А. Твердохліб
		 
		                                                                                          Н.М. Троян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...