Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/8982/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2018. Зареєстровано: 24.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2018.
Дата набрання законної сили: 16.05.2023
Результат оскарження 16.11.2023 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 404/8982/14-ц 
		Номер провадження 2/404/12/17 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		12 грудня 2017 року  Кіровський районний суд м. Кіровограда 
		у складі: головуючого  судді Галагана О.В.,
		                при секретарі  Туровської О.Л.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  приватний нотаріус Кіровоградського міської нотаріального округу ОСОБА_3 та Кіровський відділ ДРАЦС реєстраційної служби Кіровоградського МУЮ у Кіровоградській області про визнання шлюбу та заповіту недійсними, - 
		  ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 звернулась до суду з вище вказаним позовом, відповідно до якого просила:
		- визнати недійсним шлюб, укладений 01.07.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, про що Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області здійснено актовий запис № 348;
		- визнати заповіт від 21.06.2013 року, складений ОСОБА_5 на імя ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 491- недійсним.
		На обґрунтування позову зазначено, що01 травня 2014 року померла мати позивача, ОСОБА_5. Після її смерті залишилася квартира АДРЕСА_1.
		У встановлений шестимісячний строк позивач звернулася до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 для подачі заяви про вступ у спадщину, адже вважала, що є єдиною спадкоємицею після смерті матері. При цьому, у нотаріуса ОСОБА_1 дізналася, що її мати одружилася з відповідачем по справі та склала заповіт на його ім'я, в якому заповіла все своє майно ОСОБА_2.
		Так, 01 липня 2011 року між ОСОБА_5 та відповідачем по справі, ОСОБА_2, було укладено шлюб, про що Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області здійснено актовий запис № 348, а 21.06.2013 року ОСОБА_5 було підписано заповіт на імя ОСОБА_2
		Позивач вважає, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та заповіт від 21.06.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу мають бути визнані недійсними, в зв'язку з тим, що її покійна мати не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки на той період часу постійно хворіла. Крім того, мала проблеми із зором, була майже сліпою та не могла ходити. Також, при реєстрації шлюбу в органі ДРАЦС були порушення передбачених законом умов укладання шлюбу. 
		Щодо визнання заповіту недійсним зазначила, що 21.06.2013 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_5, яким все своє майно померла заповіла ОСОБА_2.
		ОСОБА_6 матірю постійно доглядала вона, піклувалася про неї, лікувала, її похоронила. На момент смерті мати проживала разом з позивачем. 
		Також, в момент посвідчення заповіту її мати не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
		                                                               
		Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити посилаючись на обставини в ньому викладені. Позивач просила врахувати, що її матір зловживала спиртними напоями, під їх впливом відповідач маніпулював її діями. 
		Відповідач та його представник в судовому засіданні про позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні. Відповідно до наданих письмових заперечень зазначали, що 01 липня 2011 року між відповідачем та ОСОБА_5 укладено шлюб. Фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали разом однією сім'єю починаючи з 2000 року. Вони мешкали в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_2, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, разом несли витрати на утримання квартири, купували спільні речі, піклувались один за одним. Бажання юридично оформити їхні відносини шляхом реєстрації законного шлюбу було спільним рішенням, яке було прийнято ще набагато раніше до дати фактичної реєстрації шлюбу. Але зареєструвати шлюб раніше було неможливо, оскільки відповідач був офіційно одружиний, при цьому колишня дружина проживала на території Луганської області, а тому розірвання того шлюбу потребувало докладання певних зусиль.                                                                   
		Спільна заява про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 була подана ними до Кіровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області через незначний проміжок часу після розірвання його шлюбу 12.01.2011 року.
		Намагаючись обґрунтувати позовні вимоги, позивач спотворив факти та навів неправдиві доводи, які не підтверджені жодним доказом. Так, твердження позивача, що ОСОБА_5 з молоду і до смерті зловживала напоями та страждала на алкоголізм, в періоди тверезості була агресивною та здатною вчинити будь-які дії задля отримання порції алкоголю.
		Проте, таке її твердження спростовується тим, що весь час до досягнення пенсійного віку (трудовий стаж складає близько 30 років) ОСОБА_5 працювала медичною сестрою, мала численні подяки від хворих, була нагороджена медаллю «Ветеран праці», що ніяк не узгоджується з тим аморальним способом життя, про який пише в позові донька ОСОБА_5
		ОСОБА_6 весь час проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 жодних скарг від сусідів на її поведінку не надходило, жодних звернень до правоохоронних органів щодо її агресивної поведінки не було. ОСОБА_5 жодного разу не проходила лікування від алкогольної залежності, на диспансерному обліку в наркологічному диспансері не перебувала. Більше того, додані позивачем до позову епікризи та медичні довідки, не містять діагнозу алкоголізму або інших хвороб, що є беззаперечно похідними від зловживання спиртними напоями.
		Твердження позивача, що ОСОБА_5 страждала психічним розладом, прояви полягали у зміні особистості, знижені активності, емоційному спустошенні тощо. Проте, жоден з наданих позивачем епікризів не містить даних щодо психічної хвороби ОСОБА_5, тяжкого психічного розладу, інших хворобливих станів, що викликають неспроможність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, як не містить і жодних рекомендацій щодо необхідності огляду чи консультації психіатра. Відповідно до довідки КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» № 3909/10 від 11.12.2014 р. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на диспансерному обліку не перебувала та за медичною допомогою не зверталась.
		Як вбачається з наданої довідки, за життя ОСОБА_5 наявність психічного розладу встановлена не була, тобто його дружина мала повний обсяг цивільної дієздатності та мала право вчиняти будь-які юридичні дії керуюсь виключно власною волею.
		Його дружина дійсно періодично хворіла та проходила курси лікування, але, як стверджують надані позивачем епікризи, проблеми зі здоров'ям ОСОБА_5 полягали у порушенні зору та рухового апарату, які, вочевидь, не мають ніякого відношення до алкоголізму та психічних розладів.
		Надані позивачем епікризи не доводять хворобливого стану та психічного розладу саме в момент укладення шлюбу та складання заповіту, оскільки в будь-якому разі складені набагато раніше або пізніше зазначених дат.
		Аналізуючи доводи позивача та подані докази, не має сумніву, що його дружина ОСОБА_5В у момент реєстрації шлюбу та складення заповіту усвідомлювала значення своїх дій як щодо створення сім'ї так і щодо призначення своїм спадкоємцем його, свого чоловіка ОСОБА_2, а також могла керувати цими діями, окрім цього волевиявлення Заповідача щодо позбавлення права на спадкування своєї дочки ОСОБА_1 було вільним і відповідало її внутрішній волі. ОСОБА_6 таких обставин, зазначені у запереченні фактичні дані, а також додані письмові докази спростовують доводи позовної заяви в повному обсязі (а.с. 55-58, т. 1).
		В судовому засіданні третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 пояснила, що у червні місяці до неї прийшла ОСОБА_5, сама, з проханням посвідчити та скласти заповіт на свого чоловіка. Вона чікто висловила своє бажання скласти заповіт на свого чоловіка, це було її волевиявлення цілеспрямоване була повністю адекватна, на всі питання, які задала її третя особа в процесі спілкування вона давала адекватну відповідь та була поністю дієздатною. Заповіт, що був складений на її прохання на того кого вона хотіла, особисто прочитала, та підписала цей заповіт. Також зазначила, що погано бачить, але третя особа не пам»ятає чи збільшували текст заповіту. До неї прийшла з чоловіком та спочатку хотіла подарувати квартиру чоловіку, але після пояснення наслідків нотаріусом, наступного разу прийшла з метою складання заповіту на чоловіка.
		Представник третьої особи - Кіровського відділу ДРАЦС реєстраційної служби Кіровоградського МУЮ у Кіровоградській області в судове засідання не зявився, подав через канцелярію суду заяву про слухання справи без його участі (а.с. 166, т. 2). 
		Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, відповідача, його представника, третьої особи, допитавши свідків, експерта, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовної заяви необхідно відмовити, з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що згідно до заяви про державну реєстрацію шлюбу від 31.05.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 01.07.2011 року, актовий запис № 348 (а.с. 107, т. 1).
		01.05.2014 року Носкова Л.В. померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири № 23 по вул. Добровольського, 6 в м. Кіровограді. 
		Встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою померлої. В установлений законом строк вона прийняла спадщину шляхом подачі до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері.
		Нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 її було повідомлено, що 21.06.2013 ОСОБА_5 було складено заповіт на все майно на відповідача, яким змінено порядок спадкування за законом.
		Відповідно до заповіту від 21.06.2013 року ОСОБА_5 заповіла все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, що їй буде належати на момент смерті і на що вона за законом має право, ОСОБА_2. Даний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 491 (а.с. 64, 103, т. 1).
		Згідно до епікризу стаціонарного хворобу на імя ОСОБА_5 із медичної карти № 4446, остання знаходилась на стаціонарному лікуванні в відділенні судинної хірургії Кіровоградської обласної лікарні з 03.03.2010 року по 19.03.2010 рік з діагнозом: ангіодистонія н/кінцівок з проявами ангиоспазма в берцовом сегменті (а.с. 11, т. 1).
		Згідно до епікризу стаціонарного хворобу на імя ОСОБА_5 із медичної карти № 15152, остання знаходилась на стаціонарному лікуванні в відділенні судинної хірургії Кіровоградської обласної лікарні з 18.07.2011 року по 29.07.2011 рік з діагнозом: одлитерирущий атеросклароз судин нижньої кінцівки ІІ ст. (а.с. 11, т. 1).
		Відповідно до епікризу стаціонарного хворобу на імя ОСОБА_5 з медичної карти № 6306, ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні в МО КГБ СМП з 02.07.2008 року по 07.07.2008 рік з діагнозом: незріла катаракта обох очей, макулодистрофія вторинна глаукома очей (а.с. 13, т. 1). 
		Згідно до епікризу стаціонарного хворобу на імя ОСОБА_5 із медичної карти № 7690/2185, остання знаходилась на стаціонарному лікуванні в відділенні КЗ «ЦМЛ м. Кіровограда» з діагнозом: ОНМК по ішемічному типу в басейні ПСМА (16.11.2013 року). Атересклароз. Виражений лівосторонній геміпарез, психоорганічний с-м, судорожний с-м з приступами джексоновской епілепсією (а.с. 13-14, т. 1). 
		Із виписки медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого, ОСОБА_5 знаходилась в хірургічному відділені КЗ «КМЛШМД» з 04.01.2010 року по 12.01.2010 рік з діагнозом: облитерирующий тегосклероз сосудов н/кінцівок ІІ-ІІІ ст. з обох сторін. Трофонекроз У-го пальця правої стопиИБС. Кардіосклароз СН І ст. (а.с. 15, т. 1).
		Відповідно до епікризу з медичної карти № 4093 ОСОБА_5 з 21.05. по 02.06.1999 року проходила стаціонарне обстеження та лікування в неврологічному відділенні КМЛШМД з діагнозом «Інтоксикаційна полінейропатія нижніх кінцівок з парезом ступнів середнього ступеню вираженості, порушення функцій ходьби. Дисцикуляторна енцефалопатія ІІ ступеню поєднаного (атеросклеротичного, інтоксикаційного) ґенезу з інтелектуально-мнестичними порушеннями та вестибуло-атактичним синдромом. Абстенентний синдром інтоксикаційного ґенезу» (а.с. 12, т. 1).
		14.05.2015 року ухвалою суду по справі призначено психіатричну експертизу, проведення якої доруче Кіровоградській обласній психіатричній лікарні (а.с. 179-184, т. 1).
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 408 від 11.08.2015 року ОСОБА_5 на момент укладення шлюбу 01.07.2011 року та укладення заповіту 21.06.2013 року страждала на хронічне психічне захворювання у формі субкортикальної судинної деменції, яке позбавляло її можливості усвідомлювати значення своїх дій та розумно керувати ними (а.с. 191-196, т. 1).
		19.11.2015 року ухвалою суду по справі призначено посмертну судово-медичну експертизу, проведення якої доруче КЗ «Кіровоградське обласне бюро судово-медичної експертизи» (а.с. 228-229, т. 1).
		Згідно з висновком експерта № 3 від 29.02.2016 року встановлено, що згідно записів в амбулаторній карті лікаря-неврапотолога, лікаря психіатра, ОСОБА_5 страждала на наступні захворювання: дисциркуляторна енцефалопатія змішаного ґенезу, цереброслероз (гіпертонічна хвороба ІІІ ст.), вестбулопатія, виражена церебрастенія з інтелектуально-містичними порушеннями особистості, психічні та поведінкові порушення, як наслідок вживання алкоголю. Згідно записів в амбулаторній карті ОСОБА_5 станом на 17.01.2014 року мала гостроту зору правого ока  0,05, лівого ока  0. В наданій медичній документації будь-яких даних наявності окулярів для близької відстані  відсутні. Враховуючи гостроту зору правого ока, яка мала місце, та відсутність гостроти зору лівого ока, малоймовірна можливість читання тексту (а.с. 126-129, т. 2).
		07.04.2016 року ухвалою суду по справі призначено посмертну комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доруче експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи (а.с. 177-187, т. 2).
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 278 від 05.05.2017 року на момент укладення шлюбу 01.07.2011 року та на момент складання заповіту 21.06.2013 року ОСОБА_5 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно-інтоксикаційного) ґенезу з інтелектуально-мнестичним зниженням. При цьому ступінь наявних у ОСОБА_5 у зазначені періоди часу розладів психічної діяльності встановити не представляється можливим через суперечливість та взаємо виключність наданих на теперішню експертизу матеріалів. На момент укладення шлюбу 01.07.2011 року та на момент складання заповіту 21.06.2013 року ОСОБА_5 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно-інтоксикаційного) ґенезу з інтелектуально-мнестичним зниженням. Проте через суперечливість та взаємо виключність наданих на теперішню експертизу матеріалів встановити ступінь наявних у ОСОБА_5 у зазначені періоди часу психічних розладів та її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не представляється можливим (а.с. 44-63, т. 3).
		Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному. Повному, об»активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. 
		Висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України (ч. 6 ст. 147 ЦПК України).
		Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  приватний нотаріус Кіровоградського міської нотаріального округу ОСОБА_3 та Кіровський відділ ДРАЦС реєстраційної служби Кіровоградського МУЮ у Кіровоградській області про визнання шлюбу та заповіту недійсним  відмовлено в повному обсязі (а.с. 80-83, т. 3).
		13.07.2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2017 року залишено без змін (а.с. 84-85, т. 3).
		Свідки допитані в судовому засіданні зазначили про наступні відомі їм обставини:
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знає позивача та відповідача по справі, зазначила, що знає мати позивача з 1977 року, оскільки проживали разом в гуртожитку, яка не є алкоголіком, випивала лише на свята, не адекватною та пяною її ніколи не бачила, оскільки спілкувалася з нею з будь-якої причини, один раз на рік, як подруги. З відповідачем померла проживали разом більше 10 років в одній квартирі, без сварок. 
		Знала про те, що відповідач з її подругою збираються одружиться, десь за місяць. В телефонній розмові, вона повідомила їй особисто, що останню записала свідком, тому її, коли будуть їхати до ЗАГСУ, що на вул. Попова, заберуть разом з собою. Підїхавши до Епіцентру вони їй подзвонили, остання вийшла на площадку, після чого вони її забрали та поїхати до ЗАГСУ.
		Після того, як розписала попередню пару  молодих, потім зайшли вони і розписались, коли розписалися відвезли свідка назад до Епіцентру, а самі поїхали додому. Весілля не святкували.
		З донькою померла спілкувалася, остання до неї приїздила раз у місяць, але, коли свідок була у неї в гостях та її не бачила. Позивачу, померла нічого не казала про шлюб, оскільки та буде сваритися, але через пів року, може і більше та все дізналася з вуст матері, після чого у неї змінилися відносини до матері, і та почала часто приїздити до неї. 
		ОСОБА_6 заповіт нічого не знала. Дізналася про заповіт коли, приїхала до неї в гості, де та і розповіла за заповіт написаного на відповідача. На питання чого не на доньку остання сказала, що свідок її погано знає.
		Після інсульту, про що дізналася в грудні місяці, подружжя проживало у позивача, оскільки погодувати померлу міг тільки відповідач. Свідок відвідувала її за адресою позивача. Померла памятала тільки той відрізок життя, коли проживала на вул. Кременчуцькій, а те що проживала на Миколаївкі не памятала. У 2013 році у померлої все було нормально.
		До 2010 року померла приїжджа до свідка в гості, а з 2010 року у неї стали часто очі боліти та два рази лікувалася в обласній лікарні. Коли були свята відповідач також був присутній, та також вживав спиртне. 
		Померла не бачила добре, оскільки в неї була катаракта, після операції лише на одному оці. Катаракта в неї була десь років 10, читала, постійно обмінювалися рецептами. Померла, читала свідку документи про розлучення, це було десь 3 роки тому. Останні два роки вона окулярами не користувалася взагалі, оскільки вже не могла читати, та осатаній рік казала, що вже зовсім не бачить, лише візуально бачить та чує, а кольори вже не відрізняє, це було десь за два роки перед смертю. ОСОБА_6 рік до смерті вона не могла фізично читати, але в цьому свідок не впевнена, оскільки номер телефону набирала сама, без сторонньої допомоги. Свідок не знає та не може сказати остаточно, що померла могла прочитати текст за рік до смерті. ОСОБА_8 називала померлу всі, але чому не знає.
		З 2000 року померла почала проживати з відповідачем разом. Щодо вживання алкоголю померлою заперечила, оскільки позивач не знає, що таке мати, бо десь у 18 років вийшла заміж та не має власних дітей.
		Свідок ОСОБА_9, яка є подругою померлої ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що знає позивача та відповідача, перебуває у гарних відносинах з сторонами, оскільки з 1974 року проживала на вул. Кременчуцькій, як і ОСОБА_5. З відповідачем познайомилася у 2000 році, коли була у ОСОБА_3 в гостях, вони вже проживали разом та перебували у цивільному шлюбі. Коли приходила до них іноді сиділи  випивали грам по сто, свідок горілку, а її подруга полюбляла пиво, десь чарочку чи стаканчик, в яких кількостях не бачила.
		Попереднього свідка декілька разів бачила, коли та приходила до померлої в гості.
		Про шлюб померла сказала сама свідку, на що та відреагувала байдуже. ОСОБА_10 подругу до 20-ти разів на рік та передзвонювалися по телефону часто. Змін в поведінці померлої не помічала, вона була завжди при розумі та все розуміла. У 2000 році позивач нічим померлій не допомагала. У 2008 році померлій зробили операцію, щодо зору, на що відповідач позичав гроші. У 2010 та 2011 році у померлої була операція судина. ОСОБА_6 інсульт нічого не знає, оскільки останні місяці її не бачила, бо та проживала з позивачем, де саме свідок не знає. 
		Померла погано бачила, за текст чи могла прочитати нічого не знає, але гроші вона рахувала сама.
		ОСОБА_6 заповіт нічого не знає.
		Останній раз свідок її бачила у 2014 році, перед днем народженням померлої, дату народження не памятає, оскільки на дні народжені не була жодного разу. 
		Жодного разу, не бачила померлу пяною, лише те що остання трішки пиво випивала є. 
		Перед смертю проживала з чоловіком у ОСОБА_1, після того, як потрапила до лікарні. Коли, померла була хвора свідок її не відвідувала, про стан її знала з телефонної розмови з відповідачем. 
		Також, свідок зазначила, що померла носила окуляри.
		Позивач памятає свідка з моменту, коли проживали з матір»ю в гуртожитку з 1979 року, свідок з померлою почала спілкуватися перед смертю, десь за рік два, осатаній час про свідка позивач нічого не знає. У 2013 році бачила свідка лише один раз.
		   Свідок зустрілася з померлою у 2000 році на базарі, остаточної дати не памятає та зустрілася з померлою в лікарні, що там остання робила, свідок не памятає, після чого почали спілкуватися.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що працює лікарем-терапевтом пятої амбулаторії, що знаходиться на Балашівці, знає позивача та чоловіка покійної ОСОБА_5. Люсю знає близько 30-40 років, оскільки разом працювали з 1976 року, вона медсестрою, а свідок лікарем. Вона була гарним працівником до тих пір поки не почала вживати алкоголь. Після неодноразового попередження завідуючої поліклініки, ОСОБА_5 звільнилася за власним бажанням. В звязку з вживанням алкоголю у нею почалося захворювання серця, тиск і була дуже виражена дисцибуляторна екзефолопатія. Були випадки вживання алкоголю на робочому місці. Свідка неодноразово привозили на виклик по померлої, яка не одразу її впізнала, хоча вони працювали разом, плуталась, неадекватно відповідала на питання, старалася вискочити в вікно, або кудись тікати. Останні два роки взагалі не впізнала свідка, навіть дивлячись на те, що ОСОБА_1 їй пояснювала. Весь догляд здійснювала позивач, тому що померла була неадекватною.
		З відповідачем не спілкувались, знає лише те, що він був її чоловіком. ОСОБА_6 доглядала лише ОСОБА_1. ОСОБА_6 рік до смерті відвідувала її два рази, а три роки тому назад один раз, коли померла проживала у ОСОБА_1 оглядала її та виписувала ліки. Останній рік померла не розуміла хто її відвідує та неадекватно себе вела. 
		По вул. Добровольського свідок померлу не відвідувала. Їхала на виклик добровільно та викликала їй окуліста. Проте, що в епікризах не зазначено про неадекватність померлої нічого не знає. ОСОБА_10 по пер. Водозбірному, 61 в звязку з проханням, тому що добре її знала. Позивач з чоловіком, або її чоловік приїздили до неї і забирали для огляду ОСОБА_10. Всі виїзди в картці померлої зафіксовані. Відповідач також свою матір привозив до неї на огляд. Роки відвідування точно не памятає, все записано в картці хворої. 
		З картки померлої свідок обстежувала її на дому у доньки: 23.12.2009 року, 16.06.2010 року, 08.04.2011 року, 10.10.2012 року, 31.05.2013 року та осатаній раз оглядав інший лікар в 2014 року. 
		Про шлюб ОСОБА_5 не знає, осатаній 2 роки не бачила її в алкогольному стані, оскільки вона була не в стані, щоб взяти стакан до рук. Спілкувалася з померлою біля 30-40 хвилин.
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що є лікарем-офтальмологом, окулістом поліклінічного відділення № 2 КЗ «Поліклінічне об»єднання м. Кіровограда», знає позивача  ОСОБА_1, оскільки вона викликала її неодноразово на стару Балашівку до її мами для консультації, так як та хворіла на очі. До операції у липні 2008 року у неї погіршився стан очей. 
		Свідка викликали по запиту дільничного терапевта ОСОБА_11, або позивача. ОСОБА_10 хвору: 08.07.2008 року  це було перше знайомство з померлою, як лікаря з хворою, 25.12.2009 року, 04.01.2010 року та 13.07.2011 року. В померлої була катаракта, її прооперували одне око. 
		Осатаній раз бачила ОСОБА_5 13.07.2011 року, точно памятає, що у неї погіршувався стан здоров»я, вона сама не ходила, тільки за допомогою сторонньої особи, при спілкуванні з нею питання розуміла, но перебувала в напівпритомному стані.
		13.07.2011 року у ОСОБА_5 був зір правого ока 6%, це те око, яке було прооперовано у 2008 році, а лівого ока 0%. Люди з таким зором не можуть читати. У 2011 році, вже читати не могла, бачила одним оком, лише контури предметів.
		Коли, приїжджала на виклик осатаній раз, біля неї стояла 2-х літрова пляшка пива, але, що було в ній не знає. Також, зазначила, що для цієї хворої алкоголь є отрутою. На елементарні запитання: «Який день?», померла плуталась, не впізнала хто до неї приїхав, плутано розмовляє. ОСОБА_10 її на старій Балашівці. 
		Ближче до 2008 року померла все розуміла, а далі у часі стан погіршувався. При зорі 6% та при зорі 0% на другому оці, вона не могла читати навіть за допомогою будь-яких пристроїв, в тому числі лупи. Написати щось могла, лише автоматично навмання якщо показати де це робити.
		Позивач з приводу наявності пляжки пива в дома пояснила, що могла дати матері пляжку з під пива з водою. 
		Свідок ОСОБА_13, що є кумою з 1979 року, тобто позивач є її хрещеницею в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_5 з 1979 року, проживали разом в гуртожитку, ОСОБА_5 бачила постійно пяною, у неї завжди була горілка, вона приходила з роботи неадекватною, позивача виховувала саме вона. Була засуджена умовно за те, що неправильно зробила жінці аборт, після чого остання померла.
		Осатаній раз бачила ОСОБА_5 пяною, це було минулого року і поза минулого. У ОСОБА_1 почала проживати, коли захворіла у 2013 році, свідка не впізнавала. Раз у місяць її відвідувала, у 2012 році відвідувала її на Миколаївці та в лікарню, з нею проживав її співмешканець. Впізнавала свідка по голосу, бо не бачила, ходила по стінці, могла сама відчинити двері, була в синцях, пояснюючи, що впала.
		При цьому, погано ходила та пила, бо в неї дома постійно була горілка. При свідку не пила, лише на дні народжені випила дві чарки горілки. Якось, її чоловік поїхав до Луганська, померла позичала кошти та систематично вживала алкоголь, у неї постійно був «перегар», що не можливо було дихати. Вона випивала до 300 грам горілки. Точної дати не памятає, коли відповідач їздив в інше місто.
		Після того, як ОСОБА_5 потрапила до лікарні, вона почала проживати у доньки.
		Позивач зазначила, що ця подія трапилася 29.11.2013 року. 
		Коли, свідок приходила до померлої у 2011- 2013 роках у неї постійно був алкоголь і вона випивала, при ній не пила, крім дня народження, постійно бачила її напідпитку з перегаром. При спілкуванні була неадекватною, така поведінка у неї розпочалася з 2011 року. Вже в лікарні в неї були помітні відхилення у спілкуванні, десь 2012 році, точно не може сказати.
		Позивач вказала, що мати була в обласній лікарні 2010 та 2011 року. 
		Відхилення полягало в тому, що вона говорила свідку всілякі неадекватні речі, то вона упала, то її побили, хоча у неї були синці на тілі, то її обікрали, хоча двері були закриті, то душили подушкою.
		Після операції ходила в окулярах.
		Про шлюб та заповіт нічого не знає.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що є подругою ОСОБА_1, з 2002 року знає ОСОБА_5, оскільки та їздила до зятя та доньки на їх дні народження та інші свята, тому зустрічалися з нею 2-3 рази на рік до 2009 року. Після 2009 року бачила її частіше, коли ходила в гості до подруги, оскільки її маму привезли до неї, вона вже не могла ходити, де та потім і проживала. ОСОБА_6 життя ОСОБА_5 у неї на квартирі свідок не була, тільки вже після інсульту. Перед смертю її бачила.
		Відповідача бачила, лише один раз на Пасху в 2014 році. Знає, що відповідач до 2007 року привозив ОСОБА_5 до позивача на свята, де залишав, а потім забирав. Вже після 2007 року померла почала погано бачити та не впізнавати. 
		Померла пила завжди до 2009 року, знає точно, оскільки часто її бачила. У 2012 році ОСОБА_5 вже не бачила та нікого не впізнавала, плутала хто біля неї поряд. Після 2012 року ОСОБА_5 періодами поводила себе неадекватно, та по голосам не впізнавала людей. Точно, охарактеризувати померлу не може, оскільки не дуже тісно з нею спілкувалася, знає, що ОСОБА_5 пила також зі слів позивача.
		На всіх святах ОСОБА_5 зловживала спиртними напоями, також бачила, як відповідач на Пасху в 2014 році підпливав ОСОБА_5 горілку в компот, який вона потім пила.
		Свідок ОСОБА_15 є подругою позивача в судовому засіданні пояснила, що знає її маму, як колишнього співробітника. Відповідача знає з 2001 року, коли той став жити з ОСОБА_5.
		До смерті ОСОБА_5 свідок не знала про наявність заповіту та шлюб, дізналася після смерті, зі слів позивача. З відповідачем познайомилася коли приїжджали до позивача та її чоловіка на дні народження, там і бачила її матір. Потім часто бачила ОСОБА_5, коли вона проживала у позивача.
		З 1986 року часто бачила ОСОБА_5 пяною, її за це карали та попереджали, находили під її столом алкогольні напої, які потім виливали. Знає, про ці обставини, тому що працювала з нею з 1985 або 1986 року в одній поліклініці. 1996 році вона здійснила крадіжку, після цього її попросили звільнитися. На неї постійно були скарги.
		Останці роки свідок приїздила до померлої в гості, де та весь час була напідпитку. Аня за нею постійно піклувалася та допомагала. Осатаній раз бачила ОСОБА_5 перед смертю. Зазначила, що померла останні роки нічого не бачила та не користувалася окулярами.
		На квартирі у ОСОБА_5 була років 3-4 тому на 8 березня. Коли, приїхали до неї вона вже була напідпитку, свідок не памятає, коли остання була тверезою, лише тоді, коли лікувалася. В плані спілкування вона була привітною та веселою.
		У 2010 році приїздила до неї, в якості медсестри, коли у померлої на пальці починалася гангрена для надання їй медичної допомоги. Вона нікого не впізнавала, лише після тривалої розмови пригадувала, а потім забувала хто біля неї стоїть та хто з нею розмовляє.
		В 2011 та 2012 році її не бачила та не знає чи випивала ОСОБА_5. Коли, ОСОБА_5 проживала у позивача вона постійно сиділа і її піднімали, при спілкуванні розуміла, те, що їй говорили та могла висловити свої бажання. 2013 році вона вже заговорювалася, не бачила та була неадекватною.
		Свідок ОСОБА_16, повідомила, що вона працює на посаді головного спеціаліста Кіровського відділу ДРАСЦ реєстраційної служби Кіровоградського міського управління. По обставинам справи повідомила, що нічого не памятає, вона приймає заяви та не контролює їх написання. 
		Свідок ОСОБА_17 повідомила, що вона не працювала в Кіровському відділі ДРАСЦ реєстраційної служби Кіровоградського міського управління на час написання заяви про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5
		В судовому засіданні сторони у справі клопотали про прослуховування показів свідків допитаних в рамках цивільної справи 404//1683/16-ц, н/п 2/404/196/17 без їх виклику, ці особи показали про наступні обставини:
		ОСОБА_18, зазначила, що з ОСОБА_5 вона знайома з 2005 року, вона працювала на ринку, а ОСОБА_5 в неї робила покупки. З 2005 року по 2007 рік вони бачились по 2-3 рази на місяць, після 2007 року  бачились 1 раз на півроку. У 2012 році свідок була у ОСОБА_5 у гостях, остання сама відчинила двері. ОСОБА_5 розповіла їй, що на Володю чи хоче зробити заповіт, чи вже зробила. У 2013-2014 р.р. ОСОБА_18 не бачила ОСОБА_5, лише розмовляла з нею по телефону. 
		ОСОБА_7, показала, щознає позивача та відповідача по справі, зазначила, що знає ОСОБА_5 з 1977 року, відносини дружні. Відповідач з ОСОБА_5 проживає з 2000 року, у 2011 році вони одружились, при цьому за рік до цього ОСОБА_5 промивали кров, на що вона позичала у свідка 2000 грн. До 2012 року часто бачила ОСОБА_5 спілкувалась із нею, ОСОБА_2 у літку на власному автомобілі вивозив їх купатись на озеро та по гриби. Останні 4 роки до смерті ОСОБА_5, та скаржилась на ноги, що важко ходити, проте продовжувала ходити по магазинам, останній раз свідок з нею ходила до магазину влітку 2013 року. ОСОБА_5 перестала бачити після останнього інсульту на при кінці 2013 року, а до цього зір був задовільний, так у 2012 році саме набирала номер телефону. Про складання заповіту дочці не хотіла казати із-за можливої негативної реакції. Свідку особисто сказала, що склала заповіт на ОСОБА_2, оскільки таке її бажання, так як після її смерті донька відбере у нього квартиру. Пяною ніколи її не бачила, проте із свідком могла випити 100 грам горілки, або келих вина. ОСОБА_5 без костиля ходила до 2013 року, проте, оскільки постійно її підтримував під руки відповідач з якого часу почала його використовувати сказати не може. Окуляри носила після операції на очах, проте таке покращення було лише пів року потім зір знову погіршився.
		Свідок ОСОБА_19, вказав, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 біля 17 років. 
		Свідок пояснив, що ОСОБА_2 є його сусідом. Коли вони купили квартиру, то переїхали жити на вул. Добровольського. ОСОБА_5 свідок бачив періодично, один, два рази на тиждень.
		Останній раз, свідок бачив ОСОБА_5 за 2 роки до її смерті, коли вона спускалася по сходах в нових окулярах. ОСОБА_5 трималася одною рукою за поручень, а іншою опиралася на паличку. Про окуляри ОСОБА_5 сама вказала, що це їй її подарував чоловік. 
		Свідок ОСОБА_20, показав, що з ОСОБА_5 знайомий з 1999 року. Вказав, що ОСОБА_5 разом з відповідачем приходила до доньки в гості, любила випити. У 2009 році ОСОБА_2 привіз її до доньки у поганому стані, після інсульту та залишив у неї. Потім у 2013 році відповідач забрав ОСОБА_5 Зі слів свідка під час перебування у доньки ОСОБА_5 майже постійно перебувала у нетверезому стані, це він запамятав, оскільки позивач викликала знайомого нарколога щоб допомоги її матері прийти до тями. Крім цього, свідок пояснив, що ОСОБА_5 зазвичай на свята була у доньки. ОСОБА_2 їй наливав алкогольні напої, оскільки вона багато пила. 
		Також, свідок вказав, що ОСОБА_5 мала поганий зір, оскільки після 2009 року впізнавала його тільки по голосу. Останній раз спілкувався із ОСОБА_5 у 2012 році чи у 2013 році за яких обставин не памятає.
		Свідок ОСОБА_21, вказала, що ОСОБА_5 була мамою її тітки. Свідок з ОСОБА_5 знайома з малечку. Щодо особи ОСОБА_5, то свідок повідомила, що вона випивала та майже нічого не бачила. 
		По обставинам справи повідомила, що у 2009-2010 р.р. відповідач привіз ОСОБА_5 до тітки ОСОБА_21 В ці роки свідок часто навідувала ОСОБА_5, проте після вагітності та народження дитини у 2011 році, не памятає коли бачилась з ОСОБА_5 
		На задоволення клопотання сторони у справі в судовому засіданні була допитана ОСОБА_22  повідомила, що працює лікарем-судово-психіатричним експертом в КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» та була лікарем-доповідачем при проведені судово-психіатричної експертизи № 408 від 11.08.2015 року, має вищу кваліфікаційну категорію. Зазначала, що на час укладення шлюбу та заповіту ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла розумно ними керувати. Такий, її висновок грунтується на тому, що починаючи з 08.07.2008 року вона страждала на дисциркуляторну енцефалопотію ІІ-ІІІ ступеня, зловживала алкоголем. Як наслідок такої хвороби у ОСОБА_5 з 2008 року розвивалась психічна хвороба  судинна деменція. Вказана хвороба має прогресуючий характер, є невиліковною, її перебіг можливо зупинити лише медикаментозним втручанням, вживання алкоголю лише погіршує перебіг хвороби, зменшує негативні від неї наслідки у часі. Тому враховуючи, що між встановленням цього діагнозу та укладенням шлюбу із посвідченням заповіту минув значний проміжок часу, однозначно, що за того образу життя, що вела ОСОБА_5 на час зазначених подій вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла розумно керувати ними. Відносно продемонстрованих представником відповідача медичних карток щодо яких у того були сумніви та з його слів не були предметом дослідження при проведені судово-психіатричної експертизи вказала, що вони не суперечать раніше дослідженим документам, в них дублюється відомості, яким надавалась оцінка при проведенні експертизи, інформація в цих документах відповідає обставинам в них зазначених, не вважає їх підробкою.
		      Щодо позовної вимоги про визнання шлюбу недійсним суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно із ст.38 Сімейного кодексу України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.
		Так, статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного спяніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. 
		Згідно до розяснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за рішенням суду шлюб обовязково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сімю.
		     Так, згідно із висновком судово-психіатричної експертизи № 408 від 11.08.2015 року ОСОБА_5 з 2008 року, відтак і на час укладення шлюбу страждала на дисциркуляторну енцефалопатію П-Ш ступеня (атеросклеротичного, гіпертонічного) та судинну деменцію. Проте, судом враховується, що висновок щодо наявності у ОСОБА_5 на момент реєстрації шлюбу психічного захворювання у вигляді деменції ґрунтувалося лише на факті встановленого їй 2008 році діагнозу: дисциркуляторна енцефалопатія П-Ш ступеня, що вбачається з мотивувальної частини акту. 
		Тобто, на час реєстрації шлюбу ОСОБА_5 не тільки не перебувала на обліку, як особа, що страждає психічною хворобою, але і не оглядалась лікарем-психіатром, тяжкість стану від психічної хвороби не зазначено. Позивачем, також не було надано інших належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_5 ознак або прояву психічного захворювання у вигляді деменції. 
		Дисциркуляторна енцефолопатія зазвичай призводить до психічного розладу у вигляді деменнції. Відсутність аналізу тяжкості психічного стану здоровя на момент укладення шлюбу та складання заповіту, привело до неправильного висновку про хворобу та її наслідки. 
		Такий висновок є припущенням, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦК України).
		ОСОБА_6 таких обставин, зважаючи також на відсутність інших допустимих переконливих доказів страждання ОСОБА_5 на тяжку психічну хворобу на час укладання шлюбу, висновок судової психіатричної експертизи № 408 від 11.08.2015 року викликає сумнів у суду у його обєктивності та обґрунтованості.
		    Згідно із висновком судової психіатричної експертизи № 278 від 05.05.2017 року, проведеною комісією судово-психіатричних експертів Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, наявна медична документація та інші матеріали справи не дають підстав для висновку про те, що на час реєстрації шлюбу (01.07.2011 року) ОСОБА_5 страждала психічними захворюваннями. 
		Суд погоджується з таким висновком, оскільки він не суперечить іншим доказам, які сторони надавали до суду, як на підтвердження своїх вимог, так і заперечень, у тому числі показам свідків.
		Отже, позивач не довела факту наявності передбачених законом підстав для визнання шлюбу недійсним (відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_5 на укладення шлюбу з ОСОБА_2Д.), що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
		Суд відмовляє у задоволення позовної вимоги про визнання заповіту недійсним виходячи з наступного.
		ОСОБА_6 правилами ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Згідно зі ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
		Статтею 1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
		Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
		При цьому, за своєю юридичною природою заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема ч. 3 ст. 203 ЦК України, згідно з якою волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Згідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		З пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_3 убачається, що при посвідченні заповіту в кабінеті крім нотаріуса та ОСОБА_5 сторонніх осіб не було. А тому будь-якого тиску зі сторони, як фізичного, так і морального на ОСОБА_5 здійснено не було, тому складання та посвідчення заповіту на імя її чоловіка - ОСОБА_2 було її вільним волевиявленням. ОСОБА_5 самостійно прочитала, а потім власноручно підписала заповіт.
		Враховуючи, що посвідчення заповіту у часі мало значний проміжок, тим паче обґрунтування висновку судової психіатричної експертизи № 408 від 11.08.2015 року про не усвідомлення значення своїх дій станом на 21.06.2013 року через хронічне захворювання у формі субкортикальної судинної деменції є ідентичним обґрунтуванню не усвідомлення значення свої дій на час укладення шлюбу 01.07.2011 року. Тому, вище наведені підстави за яких суд не взяв висновок № 408 від 11.08.2015 року до уваги відносно укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а керувався висновком судової психіатричної експертизи № 278 від 05.05.2017 року є актуальними і по відношенню до питання про визнання заповіту недійсним.
		Цивільний процесуальний закон зобов'язує учасників процесу довести суду ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином, суд повно та всебічно дослідивши факти, які обґрунтовують вимоги та заперечення сторін щодо недійсності заповіту, оцінивши у відповідності до вимог процесуального закону здобуті докази, вважає, що позивачем не доведено порушення порядку посвідчення оскаржуваного нею заповіту, що є підставою до відмови в цій частині позовних вимог.
		ОСОБА_6 вище наведеного у задоволенні позовних вимог суд відмовляє у повному обсязі. 
		Згідно статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		З урахуванням цієї норми та того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачеві не відшкодовуються.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-218, 293 ЦПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  приватний нотаріус Кіровоградського міської нотаріального округу ОСОБА_3 та Кіровський відділ ДРАЦС реєстраційної служби Кіровоградського МУЮ у Кіровоградській області про визнання шлюбу та заповіту недійсними  відмовити в повному обсязі.
		Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя Кіровського                                                                     О. В. Галаган
		районного суду 
		м.Кіровограда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...