Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/2493/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2018. Зареєстровано: 24.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2018.
Дата набрання законної сили: 07.05.2018 (частково)
Результат оскарження 07.05.2018 Апеляційний суд Львівської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/2493/17
		 
		        Р І Ш Е Н Н Я
		        Іменем  України
		"03" січня 2018 р.                                                                                       м.Самбір
		Самбірський міськрайонний суд Львівської області
		у складі: головуючого - судді Кравціва В.І.,
		з участю секретаря                        Добрянського І.І.,
		позивача                                    ОСОБА_1,
		його представника                    ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
		встановив:
		ОСОБА_1 28 вересня 2017 року пред'явив позов до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (надалі Самбірського ВУВКГ) про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 41 033,76 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 268 359,20 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.
		У обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що згідно контракту, укладеного між ним, позивачем, та Самбірським міським головою, він працював на посаді начальника Самбірського ВУВКГ і 7 вересня 2016 року був звільнений з роботи на  підставі   розпорядження Самбірського міського голови від 7 вересня 2016 року № 159-ос «Про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1»., але на час пред'явлення позову відповідач не провів з ним повного розрахунку.
		Так, згідно розрахункових листків за жовтень, листопад та грудень 2016 року і за січень, лютий, березень 2017 року борг відповідача перед ним, позивачем, станом на 01.10.2016 становив 100 207,00 грн.
		У 2017 році відповідачем було частково погашено заборгованість із заробітної плати  і  на   27.04.2017   заборгованість   підприємства    становила  та становить 41 033,76 грн.
		Зазначені факти підтверджуються листом Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.05.2017 № 5118/4/15-04, який було отримано ним внаслідок проведеної перевірки на підприємстві. Крім цього у зазначеному листі вказано, що відповідно до графіка погашення заборгованості із заробітної плати, така повинна бути погашена у повному обсязі до 01.07.2017, однак, відповідач у добровільному порядку не бажає погасити наявну заборгованість.
		Окрім цього, факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці підтверджується копією постанови Самбірського міськрайонного суду у Львівській області у справі про адміністративне правопорушення № 451/3192/16 п, відповідно до якої керівника Самбірського ВУВКГ Маланкевича І.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні     правопорушення та накладено адміністративне стягнення штраф 510 гривень.
		Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Відповідно до проведеного розрахунку середнього заробітку за час затримки і розрахунку при звільненні складає 268 359,20 грн., а саме за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року.
		Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України і в силу цієї статті відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Під час судового розгляду справи, 12 грудня 2017 року, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 318 849,65 грн.
		Представник відповідача Самбірського ВУВКГ, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явилася повторно, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника, у якій зазначила, що заперечує проти позову, однак без викладу своїх пояснень, міркувань і аргументів, а тому на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПУ України суд постановив ухвалу про вирішення справи на підставі наявних у ній даних та доказів.
		З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав. 
		Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
		3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
		4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
		5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
		6) як розподілити між сторонами судові витрати;
		7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
		8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Із   копії    трудової     книжки та контракту вбачається, що ОСОБА_1 3 березня 1997  року  був   прийнятий на посаду начальника Самбірського ВУВКГ, 27 жовтня 2015 року між Самбірською міською радою в особі Самбірського міського голови  та   ОСОБА_1 було укладено контракт про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Самбірського ВУВКГ з 28 жовтня 2015 року до 26 жовтня 2018 року, 07.09.2016 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Самбірського   міського   голови   від  07.09.2016 № 159-ос був звільнений з роботи, 8 червня 2017 року ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Самбірського ВУВКГ та на підставі розпорядження Самбірського міського голови від 08.06.2017 № 91-ос знову звільнений з роботи ( а. с. 7, 8-10).
		Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Згідно ст. 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
		Отже, 8 червня 2017 року відповідач повинен був письмово повідомити ОСОБА_1 про нараховані суми, належні йому при звільненні, та виплатити всі суми, що належать ОСОБА_1 від підприємства, однак відповідачем цього обов'язку не виконано. 
		Так, із листа Головного управління Держпраці у Львівській області вбачається, що 27 квітня 2017 року Управлінням проведено позапланову перевірку щодо додержання законодавства про працю у Самбірському ВУВКГ та встановлено, що на день перевірки 27 квітня 2017 року заборгованість підприємством перед ОСОБА_1 становить 41 033,76 грн., а також надано графік виплати заборгованості на 2017 рік, відповідно до якого станом на 1 липня 2017 року підприємством має бути повністю погашено заборгованість (а.с. 12). 
		Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. 
		Із довідки, виданої Самбірським ВУВКГ, вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 691,65 грн. (а. с. 15). 
		Час  непроведення   розрахунку  з   позивачем із 8 червня 2017 року становить 146 днів. 
		Відповідачем не надано доказів про наявність спору про розмір належних звільненому працівникові сум та не доведено відсутності вини у непроведенні розрахунку. 
		У зв'язку з наведеним є підстави стягнути із Самбірського ВУВКГ у користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період непроведення розрахунку в сумі 100 980,90 грн.  
		Відмовляючи у частині задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період із 8 вересня 2016 року по 7 червня 2017 року, суд виходив з того, що згідно рішення Самбірського міськрайонного суду від 7 червня 2017 року ОСОБА_1 перебував цей час у вимушеному прогулі і мав право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але його позовна заява у цій частині була залишена без розгляду, однак, позивач не втратив право на пред'явлення такого позову.
		Оскільки на підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_1 був поновлений на роботі, то відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за попереднім звільненням з роботи.
		За правилами статті 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. 
		Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.    
		У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП України чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП України є недійсними.
		Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди є не тільки наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, але і те, що таке порушення призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Ураховуючи наведене, а саме те, що позивачем та його представником не подано жодних доказів про те, що унаслідок порушення відповідачем права ОСОБА_1 на отримання всіх сум, що належали йому, в день звільнення призвело до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків чи вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя і тому не доведено обставин заподіяння моральної шкоди.
		Посилання позивача на те, що він переносить моральні страждання із-за того, що вимушений звертатися до суду для відновлення юридичної справедливості, суд відхиляє, оскільки це право, а не обов'язок позивача.
		Крім того, ураховуючи правила ст. 116 КЗпП України про те, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, позивач не посилався на час виникнення обставин обов'язку відповідача провести з ним повний розрахунок та не подавав докази про дані обставини. 
		Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265  ЦПК України, суд 
		ухвалив:
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка становить 41 033 (сорок одну тисячу тридцять три) грн. 76 коп. з відрахуванням податків та інших обов'язкових  платежів  і   зборів.
		Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 100 980(сто тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 90 коп. з відрахуванням податків та інших обов'язкових  платежів  і   зборів, а також судовий збір в дохід держави в сумі 2 130,01 грн.
		У решті частині позову ОСОБА_1 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. відмовити за недоведеністю позовних вимог.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Текст повного рішення буде складено 14 січня 2018 року.
		Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
		Відповідач: Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного          господарства, адреса:   Львівська    область,   м.      Самбір,      вул. Шевченка, 59 А, код ЄДРПОУ: 05514293.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...