Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2576/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2018. Зареєстровано: 24.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2018.
Дата набрання законної сили: 18.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2-2576/11
		пр.№ 2/464/10/18 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		     10.01.2018                          Сихівський районний суд м.Львова
		в складі: головуючого-судді                       Горбань О.Ю.
		               при секретарі судового засідання         Гаврилишин О.Б.
		за участі: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
		представника відповідача Матковської О.В.,
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи Львівське комунальне підприємство «Житловик -С», Львівська міська рада, Львівська міська професійна спілка «Захист праці» про зобов'язання до вчинення дій, -
		в с т а н о в и в :
		    Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір найму на квартиру АДРЕСА_1. Обгрунтовує позов тим, що починаючи з серпня 1988 року він проживав у будинку АДРЕСА_2. Вказаний будинок мав статус гуртожитку до 2007 року. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 9 березня 2007 року № 139 зазначеному будинку надано статус житлового та ухвалою Львівської міської ради від 29 березня 2007 року № 721 цей будинок прийнято у власність територіальної громади м. Львова. На виконання п.4 рішення виконкому Львівської міської ради від 27.06.2008 №636 Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради зобов'язана укладати договори житлового найму з мешканцями, які зареєстровані та проживають у згаданому будинку. Натомість, відповідач не уклав з ним договір найму на фактично зайняте житло - кімнати НОМЕР_2-92, а його неодноразові звернення з цього приводу залишені без реагування, тому в судовому порядку просить задовольнити позов.
		Ухвалою від 10.11.2015 справа, яка передана із Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на новий розгляд після скасування рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01 грудня 2014 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 18 березня 2015 року прийнята до провадження і призначено судовий розгляд.
		Ухвалою від 04.08.2016 провадження у справі зупинено, ухвалою від 22.11.2017 провадження відновлено. 
		Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить зобов'язати Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ним договір житлового найму на квартиру (кімнати) АДРЕСА_1. Вказав, що він вселений у встановленому порядку у спірне жиле приміщення, квартира НОМЕР_1 складає одне жиле ізольоване приміщення площею 22,1 кв. м, має один вхід із загального коридору, він з 1988 року проживає у ньому, зареєстрований, здійснює оплату комунальних послуг, а відповідач, всупереч рішенню виконкому Львівської міської ради № 636 від 27.06.2008 не виконує зобов'язання щодо укладення з ним договору житлового найму, мотивуючи тим, що він займає дві кімнати. Зазначає, що відповідач помилково присвоїв кімнатам 91 і 92 окремі номери, тоді він проживає в одному цілому помешканні, в яке не може бути вселена інша особа. Вважає, що під час впорядкування проживання мешканців в спірному будинку відповідач допустився помилки, не врахував його фактичне проживання і перепланування двох кімнат в одну. Наполягає, що таке перепланування проведено не ним. Як наслідок відповідач взяв до уваги акти без виходу на місце, тоді як ці акти не відповідають дійсності. Такі дії відповідача в подальшому призвели до присвоєння одній кімнаті, в якій він проживає різних номерів. Просить врахувати, що інші мешканці колишнього гуртожитку в судовому порядку захистили свої житлові права. Просить позов задовольнити.
		Представник позивача ОСОБА_2, діючи згідно договору про надання правової допомоги, в судовому засідання позов підтримав. Вказав, що кімнати НОМЕР_1, в яких тривалий час проживає позивач були ізольованими у 1973 році. В подальшому ОСОБА_1 поселився в дані жилі приміщення в 1988 році, коли будинок мав статус гуртожитку. Але на час вселення позивача ці кімнати НОМЕР_1 вже були об'єднані в одне жиле приміщення з одним єдиним входом. Перегородка, яка існувала між кімнатами НОМЕР_1, була не несучою, її ліквідація і влаштування в ній дверного отвору чи будь-які інші дії з нею не потребували ніяких дозволів і не вважаються самочинним будівництвом, згідно чинного законодавства. Крім того, таке об'єднання цих кімнат здійснювалося не позивачем ОСОБА_1, а іншою особою. Вважає позицію відповідача з покликанням на розпорядження Сихівської районної адміністрації № 41 від 05.02.2009 такою, що не відповідає дійсності. Наполягає про явну недостовірність як поверхових планів, так і актів технічного обстеження квартир, які покладені в основу розпорядження при впорядкуванні проживаючих мешканців у гуртожитку при зміні статусу з гуртожитку на жилий будинок. Зазначає, що відповідач прийняв розпорядження №41 про присвоєння номерів кімнатам і цим порушив права позивача, а тривале зволікання з боку відповідача шляхом неукладення договору найму з позивачем на кімнати 91-92 фактично позбавляє позивача житла, обмежує його конституційні права. Зазначає, що протягом 29 років відповідач проживає і оплачує рахунки, що свідчить про те, що фактично склались договірні стосунки з приводу користування кімнатами НОМЕР_2 і 92 площею 22 кв.м, тим більше, що в помешкання, яке займає позивач існує єдиний вхід із загального коридору. Просить позов задовольнити. 
		Представник відповідача Матковська О.В., діючи згідно довіреності, позов заперечила, вважає, що проживання і факт сплати комунальних послуг позивачем не є доказом для зобовязання Сихівської районної адміністрації укласти договір найму жилих приміщень. Вказала, що відповідач при прийнятті розпорядження №41 приміщенням присвоїв окремі квартирні номери, на даний час вказані квартири є самостійними об'єктами договорів житлового найму. Вважає, що позивач має право на укладення договору найму лише на одну кімнату, тоді він просить в судовому порядку про зобов'язання укласти з ним договір найму відразу на дві кімнати. Просить відмовити у задоволенні позову.
		Представник третьої особи Львівської міської ради ОСОБА_4, діючи згідно довіреності (т.3 а.с.38) в судовому засіданні позов заперечила, пояснила про погодження на засіданні громадської комісії з житлових питань при виконкомі про закріплення житлової площі та укладення договору житлового найму з позивачем на квартиру №92 у вказаному будинку. Вказала, що підстав для укладення договору найму ще на одну кімнату немає. В останнє судове засідання не прибула, про причини неявки не повідомила.
		Представник третьої особи ЛКП «Житловик С» ОСОБА_5, діючи згідно довіреності (т.3 а.с.113) у вирішенні спору покладається на думку суду. Надав довідку з місця проживання про реєстрацію позивача у квартирі АДРЕСА_3 в якій вказано, що кімнату НОМЕР_2 позивач займає самовільно. В останнє судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
		Враховуючи те, що учасники процесу явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належно, причини неявки не повідомили, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників Львівської міської ради, ЛКП «Житловик-С», Львівської міської професійної спілки «Захист праці».
		Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши та перевіривши докази у їх сукупності, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи, суд прийшов до наступного.
		Судом встановлено, що позивач вселився в гуртожиток на вАДРЕСА_1 та прописаний у даному гуртожитку з 09.08.1988. При цьому, судом встановлено, що реєстрація позивача як одинокого в гуртожитку по вул. Угорській, 2 відбулась без надання йому окремої кімнати. На час вселення позивач працював на Львівському ВО «Полярон», його вселення у гуртожиток проведено з відома адміністрації підприємства, на якому він працював. Жодних доказів про надання ОСОБА_1 приміщень для відособленого користування суду не надано.
		З'ясовано, що рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.03.2007 № 139 гуртожитку Виробничого об'єднання «Полярон» на АДРЕСА_1, наданий статус житлового будинку та запропоновано Львівській міській раді прийняти даний будинок у власність територіальної громади м. Львова. Департамент житлового господарства та інфраструктури зобов'язано укласти договори житлового найму з мешканцями, які зареєстровані та проживають у даному житловому будинку.
		Рішенням Львівської міської ради від 29.03.2007 № 721 відомчий житловий будинок АДРЕСА_2 прийнято у власність територіальної громади м. Львова.
		Рішенням виконкому Львівської міської ради від 27.06.2008 № 636 внесено зміни до п.4 рішення виконкому Львівської міської ради від 09.03.2007 №139, відповідно до яких Сихівську районну адміністрацію зобов'язано укласти договори житлового найму з мешканцями, які зареєстровані і проживають у будинку АДРЕСА_1Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації від 05.02.2009 №41 «Про присвоєння приміщенням в житловому будинку на АДРЕСА_1 квартирних номерів», приміщенням у житловому будинку присвоєно окремі квартирні номери, зокрема, під літ. 351 - НОМЕР_2, під літ. 352 - НОМЕР_3 При прийнятті вказаного розпорядження взято до уваги поетажні плани за 1973 р. Вказане рішення, прийняте відповідачем є чинним. Отже, кімнати НОМЕР_2 та 92 є самостійними об'єктами договорів житлового найму. 
		Встановлено, що у червні 2009 року Сихівська районна адміністрація звернулась з листом №34/41 в ОКП ЛОР «БТІтаЕО» про приведення інвентаризаційної справи по житловому будинку АДРЕСА_1 у відповідність до фактичного стану приміщень.
		З акту біжучих змін, наявних в інвентаризаційній справі від 23.02.2010 вбачається, що фахівцями ОКП ЛОР «БТІ таЕО» проведено обстеження частини гуртожитку і внесено зміни в поверхові плани, експлікацію, виготовлено копії поверхових планів. 
		Встановлено, що в поетажному плані станом на 2010 рік містяться зміни (нанесені червоним) у кресленнях, деякі кімнати, котрі першочергово за кресленнями були ізольованими. На час звернення позивача до суду кімнати, які займає позивач під літ. 91 і 92, не є ізольованими, фактично існує єдиний вхід у кімнати із загального коридору. З'ясувати хто і коли саме здійснив таке перепланування є неможливо, доказів причетності ОСОБА_1 чи інших осіб до вказаних змін суду не надано. 
		Допитаний судом свідок ОСОБА_6 показав, що він прийшов на завод у 1974 році, був поселений у гуртожиток як одинокий і проживав у кімнаті площею 11 кв.м №905 вдвох з іншою особою. В подальшому він одружився, займає з сім'єю дві кімнати - 93 і 94, які також мають єдиний вхід із загального коридору.
		Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.04.2011 № 490 «Про завершення впорядкування проживання мешканців у будинку № 2 на вул. Угорській», Сихівській районній адміністрації делеговано повноваження щодо завершення роботи з впорядкування проживання мешканців у будинку АДРЕСА_1, передбачено утворення двох містобудівних одиниць (житловий будинок і гуртожиток) у вказаному будинку.
		До складу житлового фонду, відповідно до ст. 4 ЖК Української РСР, відносяться житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Жилі будинки та жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі складають державний житловий фонд.
		Частиною 1 ст. 5 ЖК Української РСР передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
		Статтею 62 ЖК Української СРС дійсно передбачено, що до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також правила цивільного законодавства.
		Захист житлових прав з приводу житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, здійснюється виключно на підставі ЖК Української СРС та виданих відповідно до них актів житлового законодавства.
		Захист прав - це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способом захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права, передбаченим законом або договором. 
		На час вселення позивача у спірну кімнату в гуртожитку, порядок надання жилої площі в гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання визначалися Примірним положенням про гуртожиток, яке затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 582 від 12 серпня 2015 року.
		Відповідно до п.п. 9, 10 цього Положення та ст. 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку, адміністрація підприємства, установи, організації видає ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану в гуртожитку жилу площу.
		Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 передбачено, що користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди).
		З'ясовано, що жодних рішень про надання позивачу квартир (кімнат) НОМЕР_2,АДРЕСА_3 після зміни статусу будинку громадською комісією з житлових питань при виконкомі Львівської міської ради не приймалось.
		Відповідно до п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року N 470, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок, а також громадяни які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).
		Виходячи зі змісту наведеного, законодавцем врегульовано, що заінтересована особа подає відповідне письмове прохання. 
		Матеріалами справи встановлено відсутність письмових звернень з боку позивача стосовно закріплення за ним як ізольованого, так і неізольованого приміщень, а також відсутні будь-які докази звернень позивача стосовно укладення договорів найму.
		Відповідно ч. 2 ст. 61 Житлового кодексу Українсьої РСР, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер).
		Відповідно ст. 58 Житлового кодексу Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
		З наведеного вбачається, що єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення може бути тільки ордер. 
		Ордер (ордери) на вселення позивача в кімнату АДРЕСА_3 розміром 11 кв.м відсутній, такого ордера (ордерів) у третіх осіб немає. Тому кімната, яка була звільнена попередніми наймачами і не заселена в установленому законом порядку з видачею ордеру іншими наймачами вважається звільненою у відповідності положень ст. 54 Житлового кодексу. 
		Твердження позивача про те, що він здійснює оплату за фактичне користування кімнатами житловою площею 22,1 кв.м, не береться судом до уваги і не може бути підставою для зобов'язання відповідача укладення зі ОСОБА_1 договору найму на квартири НОМЕР_2,92 такої площі (22,1 кв.м), оскільки ці квартири (кімнати) є окремими об'єктами договорів житлового найму.
		В судовому засіданні встановлено, що договір найму на спірні квартири (кімнати) НОМЕР_1 у позивача відсутній, такі зазначені у розпорядженні №41 від 05.02.2009 під різними номерами, а матеріали інвентаризаційної справи, котрі оглянуті судом не містять необхідних змін в частині перепланування цих кімнат чи переобладнання. При цьому, судом встановлено, що при заселенні у гуртожиток за ним не закріплялась ні конкретна кімната, ні конкретні кімнати, тоді як на час його заселення у гуртожиток йому виділялось ліжко-місце в гуртожитку. 
		Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано представником позивача, жодних письмових звернень про прийняття рішення про об'єднання чи для оформлення кімнат НОМЕР_2 і 92 за ОСОБА_1 суду не надано
		Визначення ст. 16 ЦК способів захисту цивільних прав та інтересів має важливе значення в реалізації завдань цивільного судочинства - забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних прав для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, для яких законом або договором не встановлено способу їх захисту.
		Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання якої є обов'язковим для України визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав. І це означає, що особа має право пред'явити у суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправдованою.
		У таких випадках слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів визначених Конституцією, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		За нормою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		На переконання суду, покликання представника позивача на оформлення та закріплення за іншими мешканцями гуртожитку (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10) двох і більше кімнат, винесення з цього приводу відповідних розпоряджень відповідачем (якими присвоювались інші номера з ліквідацією попередніх номерів кімнат), не може слугували підставою для задоволення даного спору.
		Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача укласти з ним договір найму жилих приміщень (кімнат) НОМЕР_2-92, в якому він проживає. Як встановлено, позивач більше 29 років постійно проживав спочатку у гуртожитку, а потім після зміни статусу на житловий - у будинку АДРЕСА_2, зареєстрований в кімнаті (квартирі) АДРЕСА_3, власником (Львівською міською радою) претензій щодо незаконності його проживання у суміжній квартирі (кімнаті) НОМЕР_2 не пред'являлось, вимог про виселення ОСОБА_1 не було, питання про вселення в цю кімнату інших сторонніх осіб не вирішувалось. За таких обставин його право на користування квартирою (кімнатою) №92 не порушено, визнано і не оспорено, з заявами чи пропозиціями з приводу укладення договору найму на об'єднані кімнати позивач до відповідача не звертався, доказів зворотнього суду не надано.
		Враховуючи наявну процедуру, яка передує закріпленню житла за наймачами, необхідність прийняття розпорядження органом місцевого самоврядування, котрому делеговані такі повноваження, за відсутності відповідних звернень з боку позивача, в задоволенні позову про зобов'язання укласти договір найму кімнатами НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_2 слід відмовити.
		    Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
		ухвалив :
		В позові ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи Львівське комунальне підприємство «Житловик -С», Львівська міська рада, Львівська міська професійна спілка «Захист праці» про зобов'язання укласти договор житлового найму відмовити повністю.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Сихівський районний суд м.Львова.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		    Повне рішення суду складено 18 січня 2018 року.
		Суддя                                             О.Ю.Горбань

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...