Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/18810/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2018. Зареєстровано: 24.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2018.
Дата набрання законної сили: 29.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/18810/17 
		Провадження № 2/161/92/18 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		16 січня 2018 року                                                  місто Луцьк
		Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
		головуючого - судді Філюк Т.М.,
		при секретарі Бортнюк А.В.,
		з участю представника позивача ОСОБА_1,
		представника третьої особи ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства закордонних справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4, про оскарження нотаріальної дії, - 
		В С Т А Н О В И В:
		    
		ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Міністерства закордонних справ України про оскарження нотаріальної дії.
		    Свої вимоги мотивує тим, що 03 листопада 2015 року віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці Світковою Є.Б. вчинено нотаріальну дію з посвідчення заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до якої сторони домовились передати у власність кожної наступне майно:
		-У власність ОСОБА_3 передати гаражі НОМЕР_1, НОМЕР_2, які знаходяться у м. Луцьку по вул. Вишинського, 19-а, в гаражному кооперативі «Шляховик», та автомобіль марки AUDI А4, номер НОМЕР_3, колір синій, 1999 року випуску;
		-У власність ОСОБА_4 передати квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1, після сплати компенсації в розмірі 10000 ( десять тисяч) євро.
		Вказує, що нотаріальне посвідчення такої заяви суперечить законодавству, оскільки виходить за межі повноважень консульських установ України. Оскільки така заява є угодою про відчуження нерухомого майна, а відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» та Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, віце-консул не мав права на посвідчення такої угоди.
		Просить визнати недійсною нотаріальну дію з посвідчення віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці Світковою Є.Б. заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03 листопада 2015 року про відчуження нерухомого майна.
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 підтримав позов з підстав, викладених в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити. Вказував, що посвідчена віце-консулом заява є угодою щодо відчуження нерухомого майна, належного подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому така нотаріальна дія суперечить вимогам ст.38 Закону України « Про нотаріат» та п.3.1.7 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України, та підлягає визнанню недійсною.
		Представник відповідача в судове засідання не з»явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити та розглянути справу у відсутності представника.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову. Вказувала, що оспорювана нотаріальна дія вчинена віце-консулом в межах його повноважень.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та до задоволення не підлягає.
		Судом встановлено, що 03 листопада 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи добровільно, відповідно до власного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі, усвідомлюючи значення своїх дій, за своєю внутрішньою волею, домовились розділити спільне майно наступним чином:
		    1.У власність ОСОБА_3 передати:
		    - гаражі НОМЕР_1 та гараж НОМЕР_2, які знаходяться у м. Луцьку по вул.. Вишинського, 19-а, в гаражному кооперативі «Шляховик»
		    - автомобіль марки AUDI А4, номер НОМЕР_3, колір синій, 1999 року випуску.
		    2. У власність ОСОБА_4 передати:
		    - квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1, після сплати компенсації в розмірі 10000 ( десять тисяч) євро.
		    Зазначена заява складена і посвідчена віце-консулом Посольства України в Португальській Республіці Світковою Є.Б., і зареєстрована в реєстрі за номером 10616.
		    Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		    Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених ч.ч.1-3,5 даної статті, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		    Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України « Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
		    Згідно ст. 38 Закону України « Про нотаріат» Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; 2) вживають заходів до охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; 5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 6) засвідчують справжність підпису на документах; 7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 8) посвідчують факт, що громадянин є живим; 
		9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці; 10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; 11) посвідчують час пред'явлення документів; 12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери; 13) вчиняють виконавчі написи; 14) приймають на зберігання документи; 15) вчиняють морські протести; 16) видають дублікати посвідчених ними документів. Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.
		    Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами встановлюється цим Законом, Консульським статутом України та іншими актами законодавства України (ч.2 ст. 39 Закону).
		    Порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України також встановлюється Положенням про Порядок вчинення нотаріальних дій дипломатичними представництвами та консульськими установами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України 27 грудня 2004 року за № 142/5/310 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/01248. ( далі - Положення).
		     ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, покликався на недійсність оспорюваної ним заяви з тих підстав, що така заява є угодою про відчуження нерухомого майна, що виключало право віце-консула Посольства Португалії на її посвідчення відповідно до вимог закону.
		    Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		    Так, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року, встановлено, що згідно умов оспорюваного договору сторони не відчужували одне одному майно, а провели між собою поділ спільного майна. Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що консульська установа України в Португалії вправі була посвідчувати заяву про поділ спільного майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
		    Як на підставу своїх вимог, представник позивача також покликався на порушення вимог п.3.1.7 Положення про Порядок вчинення нотаріальних дій дипломатичними представництвами та консульськими установами України, вказуючи, що віце-консулом було посвідчено договір про поділ спільного майна подружжя, зокрема, нерухомого майна - квартири, що прямо заборонено вказаною нормою відповідного Положення.
		    Однак, такі покликання на увагу суду не заслуговують, оскільки є власним тлумаченням даної норми представником позивача.
		    Так, п.3.1.7 Положення встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.   Договори щодо майна, належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, крім нерухомого, можуть бути посвідчені консулом  при наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такого договору повинна бути нотаріально засвідчена.
		    Таким чином, дана норма Положення регулює посвідчення консулом договорів щодо майна, належного подружжю на праві спільної сумісної власності, укладені одним із подружжя, з обов'язковою згодою на чоловіка чи дружини, а не щодо поділу майна подружжя, як вказує представник позивача. 
		    З врахуванням викладеного, в задоволенні позову слід відмовити з вказаних вище підстав. 
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд,
		В И Р І Ш І В:
		В позові ОСОБА_3 до Міністерства закордонних справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_4, про оскарження нотаріальної дії - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Повний текст рішення буде складено 24 січня 2018 року.
		 
		Суддя     
		 
		Луцького міськрайонного суду                                                         Т.М.Філюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...