Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/5419/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2018. Зареєстровано: 24.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2018.
Дата набрання законної сили: 24.04.2018
Результат оскарження 24.04.2018 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 815/5419/17 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 грудня 2017 року                                                                                                                                м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		судді                          -  Бутенка А.В., 
		за участю секретаря - Філімоненка А.О., 
		         сторін:
		представник позивача         - ОСОБА_1        (за довіреністю),
		представник відповідача     -  ОСОБА_2 (за довіреністю),
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН» до ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень  рішень № НОМЕР_1,№ НОМЕР_2,№ НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 від 09.10.2017 року, -
		                                                                   ВСТАНОВИВ: 
		До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН» до ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:
		- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області  від 09.10.2017 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму відємного значення податку на прибуток  на суму 5 550 000 (пять мільйонів пятсот пятдесят тисяч) грн., 00 коп.;
		- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 1 616 146 грн.  та за штрафними санкціями 404 037 грн.
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_3, яким зменшено розмір відємного значення  суми ПДВ  на суму 33 063 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р.  № НОМЕР_4, яким застосовано штрафні санкції (пеня) на суму 576 973 (пятсот сімдесят шість тисяч девятсот сімдесят три) грн. 02 коп.,
		- визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_5, яким збільшено зобовязання  на суму  6213 грн. та штрафних санкцій на суму 1553 грн.
		- визнати протиправним та скасувати   податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_6, яким нарахована пеня  на суму 1 530 (одна тисяча пятсот тридцять) грн. 00 коп., 
		- визнати протиправним та скасувати   податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_7 , яким нарахована штрафна санкція на суму 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ «ІЛІОН» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій.
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі  та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях (т.2, а.с.69).
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
		ОСОБА_3 управлінням ДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4. п.20.1 ст.20,п.77.1ст.77 Податкового кодексу України (далі ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області (далі  Відповідач) від 03.08.2017 №3247, була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН» ( далі ТОВ «ІЛІОН»  або  Позивач), код ЄРДПОУ 32682132 з  питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, з питань єдиного внеску  на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невідємною частиною).
		За наслідками перевірки складено акт № 1250/15-32-14-01/ 32682132 від 13 вересня 2017 року, відповідно до висновків якого встановлені наступні порушення:
		пп. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого завищено відємне значення  податку на прибуток , на загальну суму 5 550 000   грн.; 
		п.198.1, п.198.2.,п.198.3, п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті занижено податок на ПДВ в розмірі 1 616 146 грн та зменшене відємне значення  з ПДВ у розмірі 33 063 грн.;
		ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині недотримання законодавчо  встановлених термінів  розрахунків у сумі 27 240 дол США  по договору купівлі-продажу №CI-01/09 від 10.07.2014 р., укладеного з компанією «Concept Invest s.r.o.».
		ст.2 Закону України №185/94-ВР від 23.09.94 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями в частині не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків у сумі 77,49 фунтів стерлингів, по контракту від 01.03.2016 року №01-03-16 , укладеного з «TTS Group LTD».
		п.1 ст.9 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (із змінами та доповненнями) та ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами» - не подання Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2015, 01.10.2015, 01.01.2016, 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, 01.07.2017 року.
		пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 Кодексу ТОВ «ІЛІОН» не надано звіти про виплачені доходи нерезидентам та утриманий з них податок (додаток ПН) за 2016 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1415/27860.
		пп.141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток нерезидента в періоді, що перевірявся на суму 6212,76 грн. за 2016 рік.;
		встановлена прострочена дебіторська заброгованість в сумі 27240,00 дол. США по компанії «Concept Invest s.r.o.», Чеська Республіка по договору купівлі - продажу №СІ- 01/09 від 10.07.2014 року.
		Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).
		Судом встановлено, що між ТОВ «БЛЕК СІ РІВЄРА» (Продавець) та ТОВ «Іліон (Покупець)  укладено договір купівлі-продажу від 25.01.2016 року №б/н, згідно якого Продавець здійснює продаж Товару згідно Специфікації, а покупець зобовязується приймати і оплачувати вартість вказаного товару на умовах договору. Згідно додаткової угоди №1 до Договору купівлі-продажу  №б-н від 25.01.2016 року, товар повинен бути переданий Покупцю в строк до 31.03.2016 року. Покупець вивозить товар самостійно зі складу Продавця, який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Столбова,26.
		Позивачем у підтвердження виконання зобовязань з контрагентом - ТОВ «БЛЕК СІ РІВЄРА» (код ЄДРПОУ 38847076) надано суду видаткову накладну №2 від 02.03.2016 р., згідно якої ТОВ «БЛЕК СІ РІВЄРА» передало на користь позивача  Товар, згідно специфікації (т.1, а.с.135). Надані первинні документи мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що не заперечується сторонами
		Також, позивачем надано по взаємовідносинам з ТОВ «БЛЕК СІ РІВЄРА» податкові накладні, виписки по рахунку з 09.02.2016 року по 08.09.2017 року ( т.1 , а.с.137-153).
		Як встановлено судом, висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства контролюючого органу зроблені через відсутність у ТОВ «ІЛІОН»  документів, що підтверджують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей автомобільним або іншим транспортом від постачальника до покупця, відсутність зазначення у Договорі  умов поставки згідно Інкотермс та наявність податкової  інформації, що у штаті ТОВ «БЛЕК СІ РІВЄРА» працює 1 особа, відсутність дати переходу права власності на товар від ТОВ «БЛЕК СІ РІВЄРА»  до ТОВ «ІЛІОН».
		Щодо документів, що підтверджують факт перевезення товарно-матеріальних цінностей автомобільним або іншим транспортом, преамбулою  Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 визначено, що  Правила перевезень  вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі -  Правила)  визначають права, обов'язки і відповідальність вантажоодержувачів Замовників. 
		Згідно з розділом 1 Правил,  товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. 
		Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів і є підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договором перевезення, а не за договором купівлі-продажу.
		Також, згідно з додатковою угодою №1 до Договору купівлі-продажу  №б-н від 25.01.2016 року, «Товар повинен бути переданий Покупцю в строк до 31.03.2016 року. Покупець вивозить товар самостійно зі складу Продавця, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Столбова,26.» 
		Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
		Фактичне місце постачання товару, умови поставки товару згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010,  за чий рахунок буде здійснено перевезення товару  ці умови мають бути дотримані в обовязковому порядку у зовнішньоекономічних договорах. 
		Судом встановлено, що позивач орендує нежитлові приміщення та територію за тією самою адресою (т.2, а.с. 10-16) та товар вивезений ним самостійно. В подальшому Товар був реалізований контрагентам (т.2, а.с.5-9), однак зазначені обставини відповідачем не враховані.
		Також, перевіркою встановлено віднесення до складу витрат вартість послуг оренди у розмірі 466 667 без ПДВ, отриманих від ТОВ «ДАЧНІК» без доказу прямого звязку зазначених витрат з наступною реалізацією (суборендою), або використанням у ході виконання робіт (використання в господарській діяльності), у звязку з чим порушено  п.44.1 ст.44,  п.44.2  ст.44, 134.1. ст.134 Податкового кодексу.    
		Судом встановлено, що між ТОВ «ДАЧНІК» та  ТОВ «ІЛЛІОН»  укладений договір оренди №20/05 від 20.05.2015 року, згідно з яким позивачу передано в тимчасове платне користування нежитлове приміщення літ. «Е» загальною площею 274,4 м2, що знаходиться за адресою Одеська область, Овідіопольскький район, с. Грибівка, вул. Приморська, 20 строком з 20.05.2015 р. по 20.05.2016 р. Обєкт оренди переданий  з метою використання для здійснення підприємницькою діяльності Орендаря для ведення господарської діяльності.
		Між сторонами підписаний акт приймання-передачі від 20.05.2015 року, акт повернення майна від 20.05.2016 р., податкова накладна, акт надання послуг, платіжне доручення №1 від 27.05.2016 року, акт інвентаризації товарів на складі №5 від 31.05.15 року., оборотно-сальдовою відомістю за період з 31.05.2015 - 31.12.2015 року. 
		В матеріалах справи є акт інвентаризації товарів на складі №5 від 31.05.2015 року, в якому зазначено, які товари рахуються на складі  ТОВ «ІЛІОН» у с.Грибівка, вул. Приморська,20  та які використовуються у господарській діяльності підприємства.  
		Згідно з вимогами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Відповідно до вимог п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Як убачається з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Згідно з вимогами п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є  прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
		Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р., витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
		Згідно з пунктом 5.4 розділу II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 39 від 25.02.2000 р., у статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від №     318 від 31.12.1999р.
		Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати" затверджено   наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. зареєстрованим в Міністерстві юстиції країни 19.01.2000 за №27/4248 (далі -  П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
		Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р., передбачено які витрати включаються до складу загальновиробничих витрат.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
		Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
		Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у позивача наявні всі первинні документи, які надають право на включення до складу витрат операції по взаємовідносинах з його контрагентами, товар та послуги використовувалися з метою здійснення господарської діяльності, у звязку з чим  податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області  від 09.10.2017 року № НОМЕР_1, згідно з яким зменшено суму відємного податку на прибуток  на суму 5 550 000 (пять мільйонів пятсот пятдесят тисяч) грн., 00 коп. є протиправним. 
		Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. №  НОМЕР_2 є порушення  п.198.5  ПК України.
		Згідно з актом перевірки за період з 01.01.2014р. по 30.06.2017 р. ТОВ   «ІЛІОН» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 6578161 грн. Перевіркою повноти визначення  податкових зобов'язань  за цей період встановлено їх заниження на суму 1 110 000 грн., в тому числі за березень 2016 року на суму 1 016 666,67 грн. та травень 2016 року на суму 93 333,33 грн., в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. В результаті збільшено податкових зобовязань на 1 110 000 грн.
		Також, встановлено безпідставне формування податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «БЛЕК СІ РІВЄРА» та ТОВ «ДАЧНІК», правомірність ведення податкового обліку по взаємовідносинам з якими проаналізована судом. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на суму 506 146 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» та зменшено податковий кредит на зазначену суму.
		Перевіркою показників відємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення перенесення відємного значення попереднього періоду та, станом на 30.06.2017 року зареєстровано відємного значення 33063 грн. В результаті виявлених порушень податкового законодавства щодо правильності нарахувань податкових зобовязань та податкового кредиту зменшено відємне значення з податку на додану вартість на зазначену суму.
		Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:  а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Пунктом 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		За змістом п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до   пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.
		За приписами п.200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до   пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до   пункту 200-1.3   статті 200-1    цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		На думку відповідача, у звязку з порушеннями, що передбачені п.3.1.1.5 ОСОБА_4, а саме неправомірним завищенням відємного значення податку на прибуток, збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ, встановлено завищення відємного значення з ПДВ на суму 33 063 грн.
		Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій за вищевказаними суб'єктами господарювання, договори, акти, видаткові накладні, податкові накладні, при цьому наявність порушень не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено. 
		Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. 
		Так, включені позивачем до складу податкового кредиту суми податкового кредиту на відповідну дату були підтверджені наявними податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.
		Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано. Зокрема, відповідачем не доведено факту, що придбання послуг, товарів  у вищевказаних контрагентів не пов'язано з господарською діяльністю ТОВ «ІЛІОН», не спростовано факту надання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. 
		З акту перевірки вбачається, що підставою для висновків про завищення податкового кредиту за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р. у сумі 506 146 (пятсот шість тисяч сто сорок шість) грн. 00 коп. по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» (код 32642152) є податкова інформація по контрагенту позивача.
		Так, за узагальненою податковою інформацією щодо ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» за звітні періоди декларування ПДВ: травень, липень, вересень 2014 - січень 2015 (від 25.03.2016 року №5908/14-02), фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена перевірка, в ході якої було встановлено, що у ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у періоди травень, липень, вересень 2014 року - січень 2015 року; зазначене підприємство не мало можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за періоди липень - листопад 2014р., липень 2015р.; здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам; аналізом звітності з ПДВ за період травень, липень, вересень 2014 року - січень 2015 року та наявної податкової інформації, встановлено факти формування податкових зобовязань по операціях, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства.
		Суд не погоджується з такими висновками відповідача, викладеними в акті перевірки за результатами перевірки позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що  спростовуються наданими доказами в справі, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ІЛІОН» та ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» був укладений договір підряду № 19 К від 19.09.2014 р., згідно умов якого ТОВ «ІЛІОН» як Замовник, доручило ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» - Підряднику, виконати роботи з постачання та монтажу модульної котельні на об'єкті будівництва: Церковно-приходської (загальноосвітньої) школи за адресою: м ОСОБА_3, вул. Піонерська, 30. 
		За умовами п.2.2. зазначеного Договору № 19 К від 19.09.2014 р. Замовник проводить оплату вартості робіт за Договором поетапно відповідно до Графіка виконання та фінансування робіт.
		Згідно п.3.1. Договору Підрядник зобовязався виконати роботи за Договором  протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з моменту здійснення Замовником передоплати, однак за умови своєчасного фінансування робіт Замовником згідно з Графіком виконання та фінансування робіт, і передачі Замовником будівельного майданчика, в порядку і на умовах передбачених п. 3.2. Договору.
		На виконання умов п. 2.2. Договору, ТОВ «ІЛІОН» була здійснена передоплата ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» на замовлення, виготовлення котлів, котельного модуля і комплектацію основного обладнання та матеріалів котельні та виконання робіт за Договором  на підставі платіжного доручення, на  момент оплати робіт контрагентом позивача виписані податкові накладні № 13 від 18.11.2014 р. (реєстр. № НОМЕР_8) за будівельно-монтажні на суму ПДВ  100 000 грн.; № 4 від 06.11.2014 р. (реєстр. № НОМЕР_9) за будівельно-монтажні на суму ПДВ  256 145,50  грн.; № 1 від 01.10.2014 р. (реєстр. № НОМЕР_10) за будівельно-монтажні на суму ПДВ  150 000 грн., які включені позивачем до податкового кредиту. 
		Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України,  податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.
		Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України  суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.
		Таким чином право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару/послуг. 
		При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія,  яка викликає зміни  в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Згідно з п.198.6. ст. 198 ПК України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження податковими накладними сум податку включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку.
		Суд звертає увагу, що ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» на час здійснення господарських операцій та на даний час є діючим підприємством, не перебувало в стані припинення, має свідоцтво платника податку на додану вартість. 
		Щодо висновків податкового органу про неправомірне врахування до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ у жовтні та листопаді 2014 в сумі 506 146 грн. по податковим накладним, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримані від ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ», позивачем до суду надана додаткова угода № 1 від 01 грудня 2014 року про зміну обєкту до договору підряду № 19 К від 19.09.2014 р. на якому ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» зобовязане  виконати роботи з постачання та монтажу, але вже дахової  котельні у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом по  вул. Велика Арнаутська, 23/1.   За домовленістю сторін викладених в умовах укладеного Договору № 19 К від 19.09.2014 р. та Додаткової угоди,  ТОВ «ІЛІОН» приймає виконані ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ»  роботи після їх повного виконання та здачі котельні в експлуатацію, в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а також підписання ОСОБА_4 здачі-приймання виконаних робіт за формою КБ-2 та Довідок про вартість робіт по формі КБ-3. 
		Вимога щодо належного виконання зобовязання рівною мірою стосується як боржника, так і кредитора. Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обовязку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не  випливає із суті зобовязання чи звичаїв обороту (ст. 529 ЦК, ч 4 ст. 193 ГК). Тому, якщо в договорі підряду передбачено передачу замовнику завершеного будівництвом обєкту в цілому, то він не зобовязаний примати виконані роботи за окремими стадіями, тобто частинами.
		З свідчень директора ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ», який допитаний судом як свідок, та представника позивача вбачається,  що роботи з постачання та монтажу  дахової котельні у житловому будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом по  вул. Велика Арнаутська, 23/1 в м. Одесі тривають, підприємством здійснено закупівлю обладнання котельної, яке знаходиться на балансі та змонтоване за іншою адресою, до оплати залишилась вартість пускових робіт. При цьому за весь цей період, перевірки товариства з питань дотримання податкового законодавства не проводились.
		Таким чином, встановлені обставини та докази спростовують висновки відповідача про нереальність господарських відносин з ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ», які на його думку здійснювались лише для надання податкової вигоди третім особам.
		Також, податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «ІЛІОН» з  ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ» з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
		Таким чином, у ТОВ «ІЛІОН» наявні первинні документи, які підтверджують здійснення господарської операцій з ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ», їх реальність, зазначені документи надавалися податковому органу під час перевірки та надані до суду, з первинних документів можливо встановити зміст господарських операцій, вони підтверджують виконання позивачем робіт, рух матеріалів, проведення операцій по бухгалтерському обліку, оплату коштів на виконання робіт, тощо. 
		Відповідачем в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинних документів вимогам законодавства, про наявність зауважень до первинних документів щодо їх форми і змісту, а зроблені висновки тільки з посиланням на податкову інформацію по контрагенту позивача, з якої вбачається ризиковість цього підприємства, відсутність у них умов для здійснення господарської діяльності, можливі порушення вимог податкового законодавства, тощо.
		Наявність господарських операцій з контрагентом, який можливо порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагентів до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булавес» АД проти Болгарії».
		Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними контрагентом позивача, господарська операція, за якою позивачу виписані податкові накладні підтверджуються первинними документами, свідченнями директора ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ ІНВЕСТОРИ», а податковим органом не доведена правомірність своїх висновків щодо відсутності реальності господарської операції.
		Також, між ТОВ «ІЛІОН» та компанією «TTS Group LTD» укладений контракт №01-03-16 від 01.03.2016 року, згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує товар. Згідно додаткової угоди №2 до Договору від 19.09.2016 року, Продавцем була здійснена оплата послуг з доставки Товару  Покупцю у сумі 1300 евро.
		З тексту акту перевірки вбачається, що здійснені оплати позивачем виставлених йому нерезидентами-продавцями на підставі договору №01-03-16 від 01.03.2016 року на суму доставки розцінені контролюючим органом не як оплата складових вартості імпортних товарів, а як виплата на користь нерезидентів доходів з походженням з України у вигляді фрахту, що підлягає оподаткуванню податком на доходи нерезидента згідно пп.141.4 ст.141 КАСУ. Відповідачем збільшено суму податків та зборів, однак при цьому помилково зазначено про податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6213 грн, штраф 1553 грн.
		Згідно з актом перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що доходи, перераховані ТОВ «ІЛІОН» на користь нерезидента  «TTS Group LTD» у розмірі 1300 евро підлягали оподаткуванню за ставкою у розмірі 6 %, однак у звязку з відсутністю довідки що нерезидент е резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір, що передбачено  п.103.4. ст.103 ПК, доходи оподатковуються за ставкою 15% на підставі п. 141.4.2. ст.142 ПК України.
		Суд вважає такі висновки контролюючого органу необґрунтованими, з огляду на наступне.
		Відповідно до  п.п. г) та п.й) п.141.4.1  п.141.4  ст. 141 ПК України  доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема,: г) фрахт та доходи від інжинірингу; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
		Згідно  п. 141.4.2. ст.142 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		Відповідно до пп. 14.1.260 ПК України, фрахт  це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу для: перевезення вантажів та пасажирів морськими судами або літаками; перевезення вантажів залізничним транспортом або автомобілем.
		Згідно з п. 141.4.4 ПК України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок таких доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. А особою, уповноваженою його стягувати та вносити до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи. 
		Оподаткування фрахту та так званий податок на репатріацію (податок на прибуток, що сплачується при виплаті доходу нерезиденту) мають місце лише в тих випадках, коли укладено відповідний договір фрахту.
		За умовами  контракту з «TTS Group LTD», продавець передає, а покупець покупає Товар відповідно до Додатків.  Поставка товару здійснюється на умовах DAP у редакції Інкотермс 2010. 
		Термін DAP "поставка в пункті" (введений в Інкотермс 2010) означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту.
		Вартість доставки товарів за контрактом  № 01-03-16 від 01/03/2016 року є невідємною частиною договору та включалася до собівартості поставлених  товарів, податок на прибуток іноземних юридичних осіб не нараховується та не сплачується до бюджету.
		При цьому, у податковому повідомленні-рішенні від 09.10.2017 року №0035101402 на суму 7 766 грн., міститься посилання на  порушення Позивачем    п.141.4.2. і п. 141.4.4. ст.141 ПК України, які встановлюють різні ставки податку з доходів, що отримані нерезидентами.
		Враховуючи висновок відповідача, що позивачем була здійснена  виплата на користь нерезидентів доходів з походженням з України у вигляді фрахту за ставками згідно п.141.4.2. і п. 141.4.4. ст.141 ПК України доходу, ТОВ «ІЛІОН» порушено пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.103.9 ст.103 ПК України, не надано звіти про виплачені доходи нерезидентам та утриманий з них податок за 2016 р. за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1415/27860 та прийнято також податкове-повідомлення-рішення №0035091402 про застосування штрафу у розмірі 170 грн. 
		Як вбачається зі змісту контракту, укладеного між позивачем та «TTS Group LTD», його умовами не передбачено здійснення перевезення вантажу морськими чи повітряними суднами, залізничним або автомобільним транспортом контрагентами-нерезидентами. 
		Суд зазначає, що оподаткування фрахту та податок на репатріацію, що сплачується при виплаті доходу нерезиденту,  мають місце лише в тих випадках, коли укладено відповідний договір фрахту або договір перевезення залізничним, автомобільним, повітряним транспортом.
		Також, посилання відповідача на порушення Позивачем п. 141.4.2 ст.142  ПК України є безпідставним у звязку з тим, що така виплата, що була здійснена ТОВ «ІЛІОН» на користь нерезидента не відноситься до доходів, що оподатковується за ставкою згідно п. 141.4.2 ст.142  ПК України.
		Судом встановлено, що  у звязку з неможливістю   здійснення поставки товару за контрактом №01-03-16 від 01.03.2016 на суму контракту, компанією «TTS Group LTD» (Великобританія) здійснено повернення отриманого авансу в сумі 77,49 фунтів стерлингів (2843,75 грн.) (в тому числі комісія банку 9,84 фунтів стерлингів) 22.06.2016 року з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків ( 10 днів).
		Відповідачем встановлено порушення ТОВ «ІЛІОН» вимог ст.2 Закону України  «Про порядок здійснення  розрахунків в іноземній валюті» в частині  не дотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків. 
		Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення  розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення  у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної  виручки (вартості  недопоставленого  товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за  валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може  перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).  
		Таким чином, відповідачем обґрунтовано нараховано пеню за прострочення розрахунків  в іноземній валюті у розмірі 83,76 грн.( додаток №А2 до акту перевірки).
		Також, між ТОВ «ІЛІОН» та компанією «Concept Invest s.r.o.», Чеська Республіка,  був укладений договір купівлі-продажу № СІ-01/09 від 10.07.2014 р., згідно умов якого ТОВ «ІЛІОН» зобовязалося поставити компанії «Concept Invest s.r.o.» товар згідно Специфікацій  Додатку №1 та Додатку № 2 на загальну суму 94 825 доларів США.
		Відповідач зазначає про порушення ТОВ «ІЛІОН» п.1.9. розд. 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 із змінами та доповненнями, а також порушення вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. із змінами та доповненнями в частині не дотримання законодавчо встановлених розрахунків, передбачених Постановою Правління НБУ від 01.12.2014 р. № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» при здійсненні розрахунків у сумі 27240,00 доларів США по договору купівлі-продажу № СІ-01/09 від 10.07.2014 р. укладеному ТОВ «ІЛІОН» з компанією «Concept Invest s.r.o.», Чеська Республіка, у звязку з чим нарахована пеня у розмірі 576 889  грн.
		Суд вважає вищезазначені висновки контролюючого органу необґрунтованими, з огляду на наступне.
		Відповідно до умов п.2.1. Договору купівлі-продажу № СІ-01/09 від 10.07.2014 р. поставка товару здійснювалась на умовах DAP (Тбілісі, за адресою: вул. Кизики, 13, Тбілісі). 
		Відповідно до митної декларації № 10025004/2015/524853 від 24.02.2015 р.: Відправник - ТОВ «ІЛІОН»; Одержувач  Sagorggaz JSC, умови поставки  DAP, GE Тбілісі. 
		Згідно ст. 4 укладеного Договору купівлі-продажу № СІ-01/09 від 10.07.2014 р. компанія «Concept Invest s.r.o.» подав претензію щодо якості поставленого товару відповідно до митної декларації № 10025004/2015/524853 від 24.02.2015 р. а саме: радіомодулей у кількості 426 шт. вартістю 27 240 доларів США, які надійшли у неробочому стані. На підтвердження компанія «Concept Invest s.r.o.» надала наступні документи:
		- ОСОБА_4 невідповідності (вибракування обладнання) №1 від 07.03.2015 року;
		- Довідку від 09.03.2015 р. № 912785, виданою Палатою економіки Чеської Республіки (www.komora.cz, www.komoracz.eu)  Торгово-промислова палата Чеської республіки, яка є компетентним органом уповноваженим засвідчувати таку невідповідність товару відповідно до умов договору.
		Керуючись п.п. а, п. 1.9. розд. 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 року № 136, було зменшено суму вартості товару у зв'язку з невідповідністю їх якісних характеристик умовам договору - на суму неякісних товарів (радіомодулей у кількості 426 шт. вартістю 27 240 доларів США). Між  ТОВ «ІЛІОН» та  компанією «Concept Invest s.r.o.» була укладена змінена специфікація до Договору купівлі-продажу № СІ-01/09 від 10.07.2014 р.     
		Згідно з п.1.4  Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631, якщо договір передбачає поставку продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг, здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг, а за імпортними операціями - окремо за кожним фактом здійснення платежу.
		Згідно з п.5.9. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 року № 136,  банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.
		Згідно з п.1.13. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 року № 136, підставою для зняття банком з контролю експортної операції з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортної операції резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути:
		повідомлення податкового органу, надіслане банку, про те, що немає порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортними операціями резидента, про які банк надавав інформацію цьому податковому органу згідно з пунктом 5.9 розділу 5 цієї Інструкції. У повідомленні зазначаються такі обов'язкові реквізити: повне найменування резидента/прізвище, ім'я, по батькові, місцезнаходження/місце проживання, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ/ідентифікаційний номер за ДРФО (за наявності), номер і дата договору, повне найменування нерезидента, країна його реєстрації, термін проведення перевірки або інформація, яка є підставою для зняття експортної операції з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортної операції з контролю.
		Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеської області листом від 13.08.2015 р. за № 9575/10/15-03-22-0402/1 до ПАТ Акціонерний банк «Південний» з повною інформацією (згідно вимог Постанови Правління НБУ від 24.03.1999 р. № 136) підтвердила відсутність дебіторської заборгованості за експортними операціями ТОВ «ІЛІОН» (код ЄДРПОУ 32682132) згідно Договору купівлі-продажу № СІ-01/09 від 10.07.2014 р., укладеного ТОВ «ІЛІОН» з нерезидентом компанією «Concept Invest s.r.o.» (Чехія). На підставі даного повідомлення від  Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеської області ПАТ Акціонерний банк «Південний» зняв таку експортну операцію з контролю за фактом його отримання, що підтверджено відповідним листом (т.1 а.с.217).
		Таким чином, ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеської області підтверджено відсутність дебіторської заборгованості за експортними операціями ТОВ «ІЛІОН» (код ЄДРПОУ 32682132) згідно Договору купівлі-продажу № СІ-01/09 від 10.07.2014 р.
		Згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 09.10.2017 року застосовано штраф 1530 грн. в порушення п.2.7. Постанови правління НБУ від 08.02.2000 № 49  «Про затвердження Положення про валютний контроль» 
		Рішення відносно нарахування штрафу за неподання декларації про валютні цінності є похідним від встановлення наведених вище обставин проведення розрахунків у сфері ЗЕД та обставини, зазначені відповідачем в акті перевірки щодо неповернення валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом  не знайшло свого підтвердження з боку відповідача, а тому рішення відповідача про нарахування штрафу за неподання декларації про валютні цінності також є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. 
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та оплату судового збору.
		Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -   
		 
		                                                                  В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН» до ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області  задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_1.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_2.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_3.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_5.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_6.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_6.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області від 09.10.2017 р. № НОМЕР_4 в сумі 576 889 (пятсот сімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят девять)  гривень 02 копійки.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН» (код ЄДРПОУ 32682132) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 122 844 (сто двадцять дві тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 02 копійки.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.12.2017 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                           Бутенко А.В.
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...