Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/7704/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2018.
Дата набрання законної сили: 23.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		23 січня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/7704/15-ц
		 
		провадження № 61-283 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		представники позивача: Сафір Федір Олегович, Штронда Антон Михайлович, Стадніков Дмитро Володимирович, Гринь Костянтин Андрійович, Передереєв Вячеслав Григорович,
		відповідач - ОСОБА_6,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду міста Києва у складі суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Чобіток А. О. від 26 липня 2016 року, 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 953 грн 85 коп. На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 20 жовтня 2011 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір № б/н, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 1 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256 (далі - Умови та правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_6 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку банк просив стягнути з відповідача.
		 
		Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		 
		Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову з інших підстав.
		 
		У серпні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило змінити рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав, не в повній мірі дослідив зібрані докази, що призвело до неправильного встановлення обставин справи. Суд дійшов безпідставного висновку про відсутність в матеріалах справи даних про причини зміни банком з 1 вересня 2014 року процентної ставки за користування кредитом з 30 % до 34,8 %. Банк виконав вимоги чинного законодавства і за місяць до дати, з якої мала застосовуватися нова ставка, а саме 1 серпня 2014 року надіслав на фінансовий телефон клієнта повідомлення про збільшення відсоткової ставки у зв'язку з виходом клієнта на прострочену заборгованість. За умовами договору кредитор самостійно, з визначеною періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановленому кредитним договором. Крім того, підвищення процентної ставки не є підставою для відмови у стягненні всієї суми заборгованості.
		 
		29 грудня 2017 року справу № 755/7704/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Судами встановлено, що 20 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 1 тис. грн зі сплатою 30 % річних (2,5 % на місяць) за користування кредитними коштами.
		 
		Вказаний договір про надання банківських послуг складається із заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил.
		 
		Підписавши довідку про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, відповідач погодилася щомісячно до 25 числа сплачувати 7 % від заборгованості, проценти за користування кредитом у розмірі 30 % річних та комісію за зняття готівки.
		 
		З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з 1 вересня 2014 року банк збільшив відсоткову ставку з 30 % до 34,8 %.
		 
		Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		 
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
		 
		Відповідно до частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
		 
		Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина друга статті 1067 ЦК України).
		 
		Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.
		 
		Згідно з пунктом 1.1.3.1.9 Умов та правил банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.
		 
		Обов'язком клієнта відповідно до пункту 1.1.2.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками.
		 
		Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
		 
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що Умови та правила не підписані відповідачем, а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами був укладений кредитний договір на запропонованих банком умовах. Позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальник ОСОБА_6 була ознайомлена з Умовами та правилами, які містяться в матеріалах справи.
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд виходив з того, що зміна умов договору по картковому рахунку в односторонньому порядку відбулася з порушенням Умов та правил, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано належних та допустимих доказів про причини зміни розміру процентної ставки з 1 вересня 2014 року, а також доказів повідомлення позичальника про зміну процентної ставки та погодження з нею цієї дії. Крім того, не надано достатніх доказів, які підтверджують розмір заборгованості відповідача за кредитними зобов'язаннями. 
		 
		З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (стаття 303 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення).
		 
		Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
		 
		У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення.
		 
		Вказаним нормам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано переконливих доказів на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_6 про зміну відсоткової ставки з 30 % до 34,8 % починаючи з 1 вересня 2014 року, у спосіб, встановлений умовами кредитного договору, не менш ніж за 7 днів до таких змін. 
		 
		Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач просив стягнути її з відповідача у розмірі 19 953 грн 85 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 800 грн; відсотки - 9 927 грн 48 коп., пеня та комісія - 1 800 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 926 грн 37 коп.
		 
		Із наданого банком розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що заборгованість за відсотками до 1 вересня 2014 року нараховувалася за ставкою 30 %, а починаючи з 1 вересня 2014 року по 31 січня 2015 року - за ставкою 34,8 %.
		 
		Вказаний розрахунок заборгованості апеляційним судом належним чином не досліджений, висновки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором за усіма її складовими не зроблені. Зокрема, судом ніяким чином не обґрунтовано відмову у стягненні заборгованості ОСОБА_6 перед банком за тілом кредиту, неустойкою та комісією.
		 
		Встановивши, що зміна відсотковоїставки з 30 % до 34,8 % була проведена банком з порушенням умов договору, апеляційний суд не вирішив питання про часткове задоволення позову, виходячи з попередньої відсоткової ставки. Посилання суду на те, що він не має повноважень визначати розмір заборгованості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону. Те ж саме стосується висновку суду про неможливість здійснення ним перевірки розрахунку заборгованості через не надання позивачем виписки з особового рахунку відповідача.
		 
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).
		 
		Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним, апеляційний суд не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично ухилився від вирішення спору по суті. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Оскільки апеляційний суд порушив вищенаведені норми процесуального права та не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором у сукупності та взаємозв'язку з умовами вказаного договору, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості ОСОБА_6 перед банком та розмір такої заборгованості, ухвалене в справі рішення апеляційного суду слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з'ясованих обставин справи.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   А. С. Олійник   С. О. Погрібний   О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...