Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 565/128/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2018.
Дата набрання законної сили: 23.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 січня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 565/125/15-ц
		 
		провадження № 61 - 398 св 17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Коротуна В. М., Крата В. І.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2015 року у складі судді Ковбасюк А. О. та на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 2 березня 2016 року у складі суддів Григоренка М. П., Ковальчук Н. М., Рожина Ю. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію, винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік, одноразової винагороди за вислугу років та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначав, що у період з 1 березня 2005 року до 11 липня 2014 року він працював на посаді начальника дільниці електромонтажних робіт у ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж».                       11 липня 2014 року він звільнився з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. При звільненні йому не було виплачено передбачену Колективним договором: одноразову допомогу працівникам при виході на пенсію за віком і по інвалідності в залежності від стажу роботи; винагороду за загальні результати роботи по підсумках за рік; одноразову винагороду за вислугу років. 
		Позивач вважає, що оскільки з ним не було проведено розрахунок при звільненні у строки, визначенні статтею 116 КЗпП України, на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України.
		Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. 
		 
		Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 при звільненні з роботи не мав права на отримання одноразової допомоги при виході на пенсію, виплата якої передбачена умовами Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» на 2012 - 2014 роки (далі - Колективний договір), оскільки він 11 липня 2014 року звільнений з роботи не у зв'язку із виходом на пенсію, а у зв'язку із поданням заяви про звільнення з роботи за власним бажанням без поважних причин, а пенсія йому була призначена з січня 2011 року. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік та одноразової винагороди за вислугу років, суд першої інстанції виходив із того, що умовами Колективного договору визначено, що вказані винагороди виплачуються лише в кінці року, а позивач звільнився з роботи в липні 2014 року, коли результати роботи за рік ще не були відомі і відповідний наказ по підприємству з даного приводу виданий не був. 
		 
		Встановивши, що на момент звільнення позивача з роботи заборгованості по заробітній платі не існувало, суд першої інстанції вважав відсутніми і підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		 
		Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 2 березня 2016 року рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2015 року залишено без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права. 
		 
		17 березня 2016 року Давидов О С. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 2 березня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення статті 29 КЗпП України ОСОБА_4 не був ознайомлений з умовами Колективного договору, що призвело до того, що при звільненні за власним бажанням 11 липня 2014 року він у своїй заяві не зазначив причину звільнення (вихід на пенсію), і це в подальшому позбавило його права на отримання усіх виплат, передбачених Колективним договором. 
		 
		Крім того, позивач вважає, що в січні 2011 року у нього виникло право на пенсію, проте, не виникло обов'язку для звільнення з роботи з цих підстав. Зазначає, що право на виплати, передбачені Додатками № 4, 5 до Колективного договору, мають не тільки працівники, які знаходилися у штаті підприємства на кінець року і щодо яких видано відповідний наказ, а й ті працівники, які не відпрацювали повний календарний рік з поважних причин, у тому числі залишили роботу у зв'язку з виходом на пенсію, і такий розрахунок проводиться при звільненні працівника пропорційно часу, відпрацьованому на момент звільнення. 
		 
		1 квітня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі. 
		 
		17 травня 2016 року до суду надійшли заперечення Директора                             ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставинах справи.
		 
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2016 року справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію, винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік, одноразової винагороди за вислугу років та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, призначено до судового розгляду. 
		 
		Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються  спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		26 грудня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Встановлено, що з 1 березня 2005 року ОСОБА_4 працював у                      ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» на посаді начальника дільниці електромонтажних робіт та у 2014 році звільнений з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. У заяві про звільнення ОСОБА_4 не зазначив причини звільнення.
		 
		Відповідно до Пенсійного посвідчення НОМЕР_2 виданого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, Пенсійним фондом України 28 липня 2011 року призначено пенсію за віком у зв'язку із досягненням 55 років, яку він отримує з 3 січня 2011 року до теперішнього часу (ас 7). 
		 
		Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема, виходом на пенсію, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		 
		За змістом вказаної норми підставами звільнення за власним бажанням можуть бути поважні причини і неповажні.
		 
		Оскільки ОСОБА_4 звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до Наказу № 67 від 11 липня 2014 року (стаття 38 КЗпП України) на підставі його заяви, у якій про причини звільнення ОСОБА_4 не зазначено (ас 31), - правильним є висновок суду про те, що позивача звільнено з роботи за власним бажанням без поважних причин.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що в порушення статті 29 КЗпП України ОСОБА_4 не було ознайомлено з Колективним договором і це стало підставою для того, що він не зазначив причини звільнення у заяві, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до посадової інструкції начальника дільниці № 1-ДІ-НУ в своїй діяльності він керується  положеннями Колективного договору, і ОСОБА_4 ознайомлений з посадовою інструкцією під підпис. 
		 
		Положеннями про порядок і умови виплати працівникам винагороди за загальні результати роботи по підсумках за рік та про порядок виплати одноразової винагороди за вислугу років в ТОВ Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство «Електропівденмонтаж» (Додатки №4,5 до Колективного договору) передбачено, що такі винагороди виплачуються працівникам наприкінці року. Вказані винагороди можуть бути виплачені також працівникам, які не відпрацювали повний календарний рік з поважних причин, зокрема, у зв'язку з виходом на пенсію. Враховуючи, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що 11 липня 2014 року він звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, доводи касаційної скарги про наявність підстав для виплати вказаних винагород не заслуговують на увагу.
		 
		За таких обставин доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права.
		 
		Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у передбаченому статтями 411, 412 ЦПК України порядку немає. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14                  травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від                   2 березня 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                    М. Є. Червинська 
		 
		Судді                                                                                                            Н. О. Антоненко
		 
		В. І.Журавель
		 
		                                                                                                            В.М. Коротун
		 
		                                                                                                            В.І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...