Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/2823/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2018. Зареєстровано: 28.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2018.
Дата набрання законної сили: 27.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		2-а/130/10/2018
		130/2823/17
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" січня 2018 р.                                                                                                   м. Жмеринка
		Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Заярного А.М. в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, Станіславчицького сільського голови Перпечай Володимира Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
		 
		                                                       ВСТАНОВИВ:
		 
		29.11.2017 року позивач звернувся з цим позовом до суду в якому просив визнати протиправну бездіяльність Станіславчицького сільського голови Перепечая В.М. та виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області в частині порушень законодавства про місцеве самоврядування в Україні та земельного кодексу України при розгляді земельного спору між ним та ОСОБА_4; зобов'язати відповідачів створити відповідну комісію для визначення, розгляду та вирішення спору щодо меж земельних ділянок, його, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Жмеринського району Вінницької області та земельною ділянкою домогосподарства ОСОБА_4 АДРЕСА_2 Жмеринського району Вінницької області.
		Свій позов аргументував тим, що 18.05.2017 року ним подану заяву на ім'я Станіславчицького сільського голови Перепечай В.М. з проханням утворити и відповідну комісію та вирішити земельний спір, стосовно меж його земельної ділянки та його сусіда ОСОБА_4, оскільки за рішення Станіславчицької сільської ради Жмеринського району №41 від 08.12.1976 року, йому надано земельну ділянку 0,20 га по АДРЕСА_3 с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області під будівництво будинку. Забудова будинку дозволена рішенням цієї ж сільської ради №189 від 09.06.1977 року. 18.04.1991 року було отримано свідоцтво на право особистої власності на вказаний жилий будинок. Відстань від його будинку до межі сусідньої ділянки 2 м. На початку 2014 року позивач почав виготовляти документи для приватизації земельної ділянки, що надана йому в користування і лише тепер дізнався, що його сусід ОСОБА_4 в 2003 році без згоди та підпису позивача приватизував свою земельну ділянку та частину ділянки позивача. При зверненні до Станславчицької сільської ради для створення відповідної комісії для вирішення спору, 27.10.2017 року він отримав відповідь, що вирішувати вказаний земельний спір та створювати комісію сільська рада не буде. Вважає зазначене незаконним, оскільки до компетенції органів місцевого самоврядування відноситься вирішення земельних спорів у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
		Ухвалою суду від 01.12.2017 року відкрито провадження у справі.
		Відповідно до ч.1 п.10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України прийнятого Законом України 03.10.2017 року №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав. До заяви надав оригінали документів, які подавав в копіях до позовної заяви. Після винесення рішення, оригінали просив повернути. 
		Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у відповідності до ст.ст.124, 126, 129 КАС України. Відзив на позовну заяву, заяви про відкладення розгляду справи, чи повідомлення про причини неявки до суду не надходило, а тому суд, відповідно до ст.205 КАС України, розглянув справу у відсутність сторін на підставі наявних у ній доказів.
		Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд встановив таке.
		Відповідно копії свідоцтва та оглянутого оригіналу про право особистої власності на житловий будинок, виданого 18.04.1991 року виконавчим комітетом Станіславчицької сільської ради народних депутатів, позивач є власником цілого житлового будинку по вул. Пушкіна,41 с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області (а.с.12). 
		Згідно копії свідоцтва №157 на забудову індивідуальної садиби на земельній ділянці площею 0,20 га виділеного ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Станіславчицької сільської ради №41 від 08.12.1976 року, забудова садиби по АДРЕСА_4 с. Станіславчик Жмеринського району дозволена рішенням виконкому Жмеринської районної ради депутатів трудящих від №189 від 09.06.1977 року. Відповідно викопіювання з Генплану забудови індивідуальної садиби, відстань житлового будинку забудовника ОСОБА_5 від сусідньої земельної ділянки ОСОБА_4 становить 2 м (а.с.9-11).
		Згідно копії заяви та оглянутого оригіналу позивач 18.05.2017 року звернувся до Станіславчицького сільського голови Перепечая В.М. з проханням утворити відповідну комісію та вирішити земельний спір, стосовно меж його земельної ділянки та його сусіда ОСОБА_4.(а.с.7), на що отримав відповідь, що вказаний спір  не може бути вирішено сільською радою, оскільки земельна ділянка ОСОБА_4 знаходиться у його приватній власності, а тому роботи щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та закріплення їх межовими знаками проводяться суб'єктами господарювання, як володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та мають у своєму складі сертифікованих інженерів (а.с.8). 
		Будь-які інших доказів, які б спростували вимоги позивача не були надані відповідачем.
		Вказані правовідносини регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України.
		Як закріплено в п. «й» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл, селищ міст належить - вирішення земельних спорів. 
		Відповідно до підпункту 5 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самов¬рядування в Україні» вирішення земельних спорів віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
		За правилами ч. 3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
		Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК України земельні спори розглядаються органами вико¬навчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядуван¬ня на підставі заяви однієї із сторін. Це означає, що заява зацікавленої особи, є підставою для порушення провадження щодо вирішення земельного спору.
		Причинами подання заяви про вирішення земельного спору можуть бути: порушення прав та законних інтересів власників землі або землеко¬ристувачів; територіальний земельний спір; уявлення, що невірно склалось у заявника щодо належного йому пра¬ва або про порушення його права (у цьому випадку подання зазначе¬ної заяви може бути результатом перебування заявника у добросовіс¬ній омані стосовно належних йому прав або факту їх порушення).
		Чинним Земельним кодексом України не визначено структуру такої заяви. Проте, виходячи із за¬гальних вимог до подібних документів правового характеру, заява має бути достатньо мотивованою, містити чітко сформульовані вимоги.
		На стадії порушення земельного спору орган, що вирішує земельний спір, зобов'язаний прийняти заяву про розв'язання земельного спору (пере¬віривши, чи відноситься вирішення такого спору до його компетенції). Як¬що спір не відноситься до компетенції цього органу, останній вправі повер¬нути заяву, відмовивши у вирішенні земельного спору та вказавши на уповноважений орган, якому підвідомче таке вирішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК України земельний спір має бути розглянутий орга¬ном виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи органом місцевого са¬моврядування у місячний термін з дня подання заяви. Це означає, що строк, протягом якого «земельні спори розглядаються», охоплює проміжок часу, який починає спливати з моменту подання заяви зацікавленої особи (сторо¬ни спору) до уповноваженого органу, до дня першого розгляду спору.
		Чинним Земельним кодексом України процедура розгляду земельних спорів регламентована не-достатньо. Зокрема, таку процедуру визначають декілька положень ст. 159 ЗК України. Але ці положення в сукупності не дають змоги уявити порядок розгля¬ду земельного спору навіть в загальних рисах. Так, частини 2 і 3 вказаної ви¬ще статті лише передбачають, що: земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які по¬винні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору; у разі відсутності однієї із сторін при першій спробі вирішити питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання - розгляд спору пе¬реноситься; повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поваж¬них причин; відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному роз-гляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.
		Проте, незважаючи на відсутність чіткої регламентації розгляду земель¬них спорів, на практиці, зазвичай, земельні спори розглядаються за процеду¬рою, яка складається з п'яти стадій: 1) порушення земельного спору; 2) підготовка до його розгляду; 3) розгляд та розв'язання земельного спору; 4) виконання рішення; 5) оскарження рішення щодо земельного спору.
		Згідно положень ч.ч. 1, 6 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчі комітети сільської, селищної, міської, районної у місті (уразі її створення) ради в межах свої повноважень приймає рішення.
		Згідно приписів ч.3 ст.140 та ч. 1 ст.144 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З огляду на вищезазначене, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 18.05.2017 року звернувся з заявою до Станіславчицького сільського голови для розв'язання земельного спору щодо меж земельних ділянок (його та сусіда) у спосіб визначений законом, і вказаний спір підлягає вирішенню органом місцевого самоврядування, на що отримав відмову щодо розгляду його заяви по суті, тому його порушення право підлягає судовому захисту. 
		Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази подані позивачем суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення.
		Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, аналізуючи зміст наведених норм, слід зазначити, що діючим законодавством передбачений порядок вирішення вказаного земельного спору між позивачем та власником сусідньої ділянки, який врегульовано статтями 158 - 160 Земельного кодексу України. Тобто позивач у справі ОСОБА_6, у якого виник спір щодо меж з сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_4, у встановленому порядку звернувся у виконавчий комітет Станіслачицької сільської ради із заявою на ім'я сільського голови. Вказана заява мала бути передана на розгляд до комісії по земельних питаннях. Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його (ст.160 ЗК України). Результати комісії по земельних питань оформлюються відповідним протоколом, у якому фіксуються, крім іншого, обставини, встановлені при розгляді та пропозиції щодо рішення земельного спору. Вказаний протокол розглядається на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради, яка приймає рішення щодо вирішення спору, у якому обов'язково зазначається порядок його виконання. Рішення органу місцевого самоврядування вступає в законну силу з моменту його прийняття. У випадку делегування сільською, селищною, міською радою повноважень щодо розгляду земельного спору виконавчим органом цієї ради, рішення приймається останніми відповідно до затвердженого порядку. У подальшому рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття. У випадку незгоди з ним воно може бути оскаржене в судовому порядку.
		На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки встановлено, що відповідачами був порушений порядок вирішення вказаного земельного спору між позивачем та власником сусідньої ділянки, який належить до компетенції вказаних суб'єктів владних повноважень, а відповідь відповідача про неможливість вирішення цього спору є протиправною. 
		В зв'язку з тим, що відносно обставин та доказів, на які посилається позивач у своєму позові, відповідач у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України заперечень (відзиву на позовну заяву) не подав, покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не виконав, а у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені права позивача, а тому позов слід задовольнити. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 2, 69, 77, 86, 99-102, 128, 159, 160, 161, 162, 163, Перехідними положеннями КАС України, ст.ст. 12, 158, 159, 160 ЗК України, ст. 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд,- 
		 
		                                                  ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправну бездіяльність Станіславчицького сільського голови Перепечая В.М. та виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області в частині порушень законодавства про місцеве самоврядування в Україні та земельного кодексу України при розгляді земельного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4
		Зобов'язати Станіславчицького сільського голови Перепечая В.М. та виконавчий комітет Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області створити відповідну комісію для визначення, розгляду та вирішення спору меж земельних ділянок його, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Жмеринського району Вінницької області та земельною ділянкою домогосподарства ОСОБА_4 АДРЕСА_2 с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Станіславчицької сільської ради та її виконкому Жмеринського району Вінницької області.
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1); виконавчий комітет Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04220450 адреса вул. Центральна,4 с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області), Станіславчицький сільський голова Перпечай Володимир Миколайович (адреса вул. Центральна, 4 с. Станіславчик Жмеринського району Вінницької області).
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Жмеринського 
		міськрайонного суду                                                                                    А.М. Заярний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...