Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/27064/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2018. Зареєстровано: 28.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2018.
Дата набрання законної сили: 17.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Верховний
		Суд
		 
		   
		   ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа №  910/27064/15 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М., 
		за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ",
		представник позивача - Луцюк І.В. (довіреність від 12.05.2017 б/н), 
		відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
		представник відповідача - Русскіна О.В. (довіреність від 20.11.2017 б/н),
		 
		розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа), 
		на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2017 (головуючий суддя Підченко Ю.О.)
		та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (головуючий: Пашкіна С.А, судді: Жук Г.А і Сітайло Л.Г.)
		у справі № 910/27064/15
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "АДВІСМАШ" (далі -  Товариство),
		до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк),
		про визнання застави припиненою,
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		19 жовтня 2015 року Товариство  звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про визнання застави за Договором застави від 29.08.2008 № 19/Т.24.06.08/З (далі - Договір застави) такою, що припинена у зв'язку з повним виконанням зобов'язання за Кредитним договором від 29.08.2008 № 19/Т.24.06.08/К (далі - Кредитний договір) та зобов'язання відповідача зняти обтяження з майна, що передано в заставу за Договором застави в якості забезпечення виконання умов Кредитного договору.
		Позовна заява вмотивована тим, що Товариством виконано рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 по справі                              № 924/734/14 та повністю погашена заборгованість за Кредитним договором, а отже Банком безпідставно нараховано позивачу відсотки, комісію та штрафні санкції за період виконання вказаного рішення суду, тому Банк безпідставно відмовляється зняти обтяження із заставного майна.
		Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, позовні вимоги Товариства задоволено. Визнано заставу за Договором застави такою, що припинена. Зобов'язано Банк зняти обтяження з майна (легковий автомобіль Volkswagen Touareq, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3597 см3, державний номер НОМЕР_2), що переданий в заставу за Договором застави в якості забезпечення виконання умов Кредитного договору. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що зважаючи на виконання позивачем рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 у справі № 924/734/14, яким з Товариства на користь Банку стягнуто заборгованість за Кредитним договором у розмірі 194  222,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3  888,44 грн., позовні вимоги про визнання застави припиненою підлягають задоволенню. Також, судами врахований висновок науково-економічної експертизи від 27.06.2017 № 980/17-45, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2016.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк в особі Уповноваженої особи звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Касаційна скарга Банку в особі Уповноваженої особи обґрунтована тим, що правова позиція, яка була викладена у рішенні господарського суду міста Києва від 18.01.2016 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 відповідала умовам Кредитного договору та Договору застави, вимогам чинного законодавства, а саме частині другій статті 192, частинам другій, третій статті 533, статтям 1049, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93, статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 1 Закону України "Про Національний банк України". Вищий господарський суд України скасовуючи вищевказані судові рішення, в своїй постанові від 27.09.2016, не піддав сумніву застосування вказаних норм матеріального права, втім не зазначення судами попередніх інстанцій таких норм у мотивувальній частині скасованих рішень, стало однією з підстав для висновку про необхідність перевірки наданого Банком розрахунку заборгованості за Кредитним договором, визначення питань з чого складається така заборгованість та чи відповідає таке нарахування нормам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Кредитного договору.
		Також, тим, що висновок науково-економічної експертизи від 27.06.2017                      № 980/17-45 є необґрунтованим та таким, що не слід брати до уваги, оскільки експерт безпідставно дійшов висновку, що з 28.08.2013 Кредитний договір не діє, так як такий висновок суперечить як умовам Кредитного договору, так і вимогам  ЦК України та безпідставним відхиленням судами попередніх інстанцій клопотання відповідача про призначення повторної експертизи.
		10.01.2018 Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 29.08.2008 Товариством, як позичальником, та відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Банк, укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав у користування позичальнику 76 000,00 доларів США під 13% річних із кінцевим терміном погашення 28.08.2013.
		29.08.2008 Товариством, як заставодавцем та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є Банк, в забезпечення виконання умов Кредитного договору, укладено Договір застави, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання заставодавець передав в заставу заставодержателю належне заставодавцю на праві власності рухоме майно, а саме: транспортний засіб Volkswagen Touareg, 2008 року випуску, тип - легковий універсал, номер кузова - НОМЕР_1, колір - чорний, об'єм двигуна - 3597 см3, державний номер - НОМЕР_2 , вартістю - 433 225,00 грн.
		Положеннями пункту 1 Договору застави передбачено, що заставою забезпечується належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з укладеного між заставодержателем і заставодавцем Кредитного договору, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього та будуть його невід'ємною частиною, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо:
		- повернення заставодавцем кредиту у сумі 76 000,00 доларів США у строк до 28.08.2013 включно або в інші строки, встановлені кредитним договором (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань);
		- сплати процентів за користування кредитом в розмірі, в порядку та строки, визначені відповідно до кредитного договору;
		- сплати неустойок (пені та штрафів) у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором;
		- виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), а також щодо відшкодування заставодавцем будь-яких витрат та збитків заставодержателя, пов'язаних з неналежним виконанням заставодавцем умов кредитного договору та/або цього договору, а також витрат заставодержателя, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави за цим договором, у тому числі витрат на утримання і збереження предмета застави.
		Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 у справі              № 924/734/14 позов Банку до Товариства про стягнення заборгованості у розмірі 194 222,00 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість за Кредитним договором у розмірі 194 222,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 888,44 грн. 
		21.08.2014 господарським судом Хмельницької області на виконання вищевказаного рішення суду видано наказ.
		Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.11.2014 у справі                № 924/734/14 розстрочено виконання рішення суду від 06.08.2014 та затверджено графік погашення заборгованості, яка залишилась непогашеною боржником у розмірі 149 704,44грн.
		20.10.2015 Першим міським відділом державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 21.08.2014              № 924/734/14, у зв'язку з погашенням боргу.
		03.09.2015 Товариство звернулося до Банку з листом про зняття обтяження із заставленого майна за Договором застави, на який Банк листом від 22.09.2015 повідомив Товариство про відсутність правових підстав для припинення застави майна, оскільки станом на 22.09.2015 у Товариства наявна заборгованість перед Банком за Кредитним договором у загальному розмірі 6 481,36 доларів США.
		Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку науково-економічної експертизи від 27.06.2017 № 980/17-45, призначеної у даній справі ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2016 за клопотанням Товариства, документально підтверджена заборгованість Товариства перед Банком по Кредитному договору, станом на 14.05.2014, на загальну суму                   16 526,13 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 194 422,00 грн., Товариством погашена згідно рішення та ухвали господарського суду Хмельницької області у справі № 924/734/14, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами.
		Банком зараховано грошові кошти, що надійшли від Товариства в порядку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 та ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.11.2014 по справі                 № 924/734/14, при цьому здійснено конвертування в дол. США, що не відповідає рішенню суду по справі № 924/734/14.
		Причиною виникнення спору по даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання застави за Договором застави такою, що припинилась. 
		Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. 
		Частиною третьою статті 1049 вказаного Кодексу передбачено, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
		Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
		Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
		Враховуючи викладене та те, що припинення зобов'язання Товариства перед Банком за Кредитним договором, є винесення 20.10.2015 постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 21.08.2014                 № 924/734/14, у зв'язку з погашенням боргу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі обставини є підставою для припинення права застави.
		Щодо посилань Банку в касаційній скарзі на те, що висновок науково-економічної експертизи від 27.06.2017 № 980/17-45 є необґрунтованим та таким, що не слід брати до уваги, оскільки експерт безпідставно дійшов висновку, що з 28.08.2013 Кредитний договір не діє, так як такий висновок суперечить як умовам Кредитного договору, так і вимогам Цивільного кодексу України, то такі посилання приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до вимог статей 598, 599, 1048, 1049, 1054 ЦК України і правової позиції викладеної у постановах Верховного суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15 та від 25.05.2016 у справі № 6-157цс16 зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Тобто у разі не виконання боржником свого обов'язку по сплаті коштів на дату, яка передбачена договором як кінцевий строк сплати коштів, то таке зобов'язання продовжує діяти до його повного виконання.
		Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що такі обставини не призвели до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних рішень, оскільки приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що припиненням зобов'язання за Кредитним договором є не дата вказана в договорі (28.08.2014) як кінцевий строк сплати коштів, а постанова, винесена Першим міським відділом державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 21.08.2014 №924/734/14, у зв'язку з погашенням боргу.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що зважаючи на зміст частин  першої та другої статті    533 ЦК України, суди у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу. 
		При цьому, розрахований Банком розмір заборгованості, станом на 14.05.2014, за Кредитним договором та заявлений до стягнення у справі № 924/734/14 в національній грошовій одиниці - гривня, що також підтверджується резолютивною частиною рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014.
		Доказів оскарження прийнятих у справі № 924/734/14 рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 та ухвали господарського суду Хмельницької області від 24.11.2014 в матеріалах даної справи відсутні. Тобто Банк погодився з вказаними рішеннями щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, саме в грошовій одиниці - гривня.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості.
		При цьому, офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом та боржником належним чином виконано рішення суду, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги.
		Водночас, Товариство виконало вказане рішення в строки встановлені ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.11.2014.
		Враховуючи вимоги статті 599 ЦК України та належне виконання Товариством рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2014 у справі                     № 924/734/14, доцільно дійти висновку, що зобов'язання за Кредитним договором припинилось у зв'язку з його виконанням.
		Позовними вимогами у даній справі є визнання застави за Договором застави такою, що припинена та зобов'язання відповідача зняти обтяження з майна, що передано в заставу за Договором застави в якості забезпечення виконання умов Кредитного договору. Таким чином, враховуючи викладене та вимоги пункту першого частини першої статті 593 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
		Посилання скаржника на безпідставне відхилення судами попередніх інстанцій клопотання відповідача про призначення повторної експертизи, колегією суддів не приймаються, оскільки пунктом 15.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
		Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників судового процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів ї їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
		З огляду на те, що висновком експерта від 27.06.2017 № 980/17-45  надано відповідь на всі питання, сумніви у правильності висновку у судів попередніх інстанцій не викликав. Враховуючи частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та той факт, що на вирішення повторної експертизи питання, які не розглядались попередньою, подаватись не можуть, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи.
		Щодо доводів скаржника про те, що правова позиція, яка була викладена у рішенні господарського суду міста Києва від 18.01.2016 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 відповідала умовам Кредитного договору та Договору застави, вимогам чинного законодавства, а саме частині другій статті 192, частинам другій, третій статті 533, статтям 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 1 Закону України "Про Національний банк України", то колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, а справу направлено на новий розгляд. Тобто вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були предметом розгляду та їм надана відповідна правова оцінка.
		При цьому, з вступної та прохальної частини касаційної скарги Банку вбачається, що її подано на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, які прийняті під час нового розгляду справи.
		Враховуючи викладене та виходячи з аналізу статей 287, 308 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо надання оцінки судовим рішенням, які втратили законну силу, на підставі їх скасування.
		Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права [частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 593, 598, 599, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статті 42, 43, 33, 41, 42, 43 ГПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень)], що дає підстави залишити їх без змін.
		У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова В.В. залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/27064/15 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                              І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                             Б. Львов 
		          
		Суддя                                                                                                              К. Пільков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...