Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/414/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2018. Зареєстровано: 28.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2018.
Дата набрання законної сили: 16.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		25.01.2018           Київ          П/9901/77/18 800/414/17  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желтобрюх І. Л., суддів - Бевзенка В. М., Білоуса О.В., Данилевич Н. А., Шарапи В. М., розглянувши  у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Міністерства юстиції України до Вищої ради правосуддя про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в :
		 
		Міністерство юстиції України звернулось до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування ухвал Вищої ради правосуддя від 3 травня 2017 року №1000/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №873/0/18-17, 24 квітня 2017 року №925/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №928/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №941/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №862/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №942/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №968/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №967/0/18-17, від 21 квітня 2017 року №913/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №951/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №926/0/18-17, від 25 квітня 2017 року №948/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №939/0/18-17, від 10 травня 2017 року №1023/0/18-17, від 3 травня 2017 року №995/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №870/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №929/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №977/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №865/0/18-17, від 19 квітня 2017 № 868/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №867/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №863/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №970/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №969/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №940/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №930/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №966/0/18-17, від 26 квітня 2017 року №963/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №975/0/18-17, від 27 квітня 2017 року №976/0/18-17, від 24 квітня 2017 року №927/0/18-17, від 19 квітня 2017 року №896/0/18-17; зобов'язання Вищої ради правосуддя прийняти до розгляду звернення Міністерства юстиції України щодо порушення суддями вимог щодо несумісності.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, виявивши підстави до застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», щодо деяких суддів, Міністерство юстиції України звернулося до Вищої ради правосуддя зі зверненнями щодо порушення суддями вимог несумісності з вимогою вирішити питання про звільнення таких  суддів з посад, однак подання Мін'юсту були залишені відповідачем без розгляду. 
		На переконання позивача при розгляді звернень Вища рада правосуддя не врахувала положень Закону України «Про очищення влади», здійснила розгляд звернень поверхнево і формально, без аналізу всіх норм законодавства, - з огляду на що вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Веденяпіна О. А. від 23 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Вищої ради правосуддя про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.
		15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
		За приписами пункту 5 частини 1 Розділу «Перехідні положення» КАС України позовні заяви в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом.
		2 січня 2018 року вказаний адміністративний позов був переданий на розгляд Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду.
		17 січня 2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому наголошував на необґрунтованості позовних вимог посилаючись на те, що звернення позивача були подані поза межами процедур, визначених Законом України «Про очищення влади». Крім того, зауважив, що за приписами частини четвертої статті 44 Закону України «Про вищу раду правосуддя» рішення про повернення дисциплінарної скарги не підлягають оскарженню. 
		В свою чергу, позивач у відповіді на такий відзив зазначив, що розгляд заяв про звільнення суддів у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності не регулюється нормами, якими визначено порядок розгляду дисциплінарних проваджень. Також позивач послався на рішення ВАСУ по справі №П/800/63/16 від 18.10.2017, яким визнано правомірними дії Мін'юсту щодо звернення до Вищої ради правосуддя з поданням про звільнення суддів у зв'язку з порушення вимог щодо несумісності, вважаючи, що вказаний висновок суду свідчить також про обов'язковість розгляду таких звернень Вищою радою правосуддя.
		Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2016 Міністерство юстиції України звернулось до Вищої ради правосуддя з поданням про звільнення суддів Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суддів Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_17, судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_18, суддів Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_19, ОСОБА_20, суддів Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_21, ОСОБА_22, судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_23, судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_24, судді Апеляційного суду Київської області ОСОБА_25, судді Голованівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_25, судді Згурівського районного суду Київської області ОСОБА_26, судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_27, суддів Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_28, ОСОБА_29,  судді Рокитнянського районного суду київської області ОСОБА_2, судді Франкіського районного суду м. Львова ОСОБА_30, судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_31, суддів Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_32, ОСОБА_33, судді  Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_34, судді Ставищенського районного суду Київської області ОСОБА_35, судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_36 та судді Борівського районного суду Харківської області ОСОБА_37, у зв'язку з порушенням вимог Закону України «Про очищення влади»  щодо несумісності.
		Проте, Вища рада правосуддя супровідним листом від 16 травня 2017 року №6719/0/9-17 залишила без розгляду та повернула зазначені звернення позивачеві без розгляду, як такі, що не відповідають вимогам закону.
		Не погоджуючись з таким висновком Вищої ради правосуддя, Міністерство юстиції України звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
		Вирішуючи питання про наявність між сторонами публічно-правового спору та підсудність даної справи Касаційному адміністративному суду, колегія  суддів, зауважує наступне. 
		Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
		За змістом розділу ІІ КАС України організація адміністративного судочинства включає, з-поміж іншого, визначення юрисдикції адміністративних судів та їх повноваження.
		Компетенцію адміністративних судів щодо розгляду справ КАС України розмежовує за правилами предметної, територіальної та інстанційної юрисдикції.
		Поряд із загальними правилами провадження в адміністративних справах в суді першої інстанції КАС України встановлює певні особливості провадження для окремих категорій справ, серед яких і справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
		Особливості провадження у таких справах визначені статтею 266 КАС України.
		В свою чергу, при вирішенні питання щодо можливості застосування спеціальних правил КАС України, передбачених для розгляду цієї категорії спорів, визначальним є предмет спору, тобто зміст (суть) актів, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також суб'єктивний склад учасників спору.
		Так, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.
		Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
		Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пункті п'ятому частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, можливість  звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення), яким регламентовано основі засади організації діяльності, перелік завдань та повноважень Міністерства юстиції України.
		Пунктом 1 Положення передбачено, що Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
		Відповідно до покладених на нього завдань Мін'юст забезпечує відповідно до Закону України «Про очищення влади»: 
		1)          проведення перевірки, передбаченої зазначеним Законом; 
		2)          формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», надання інформації із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього; 
		3)          звертається до Вищої ради юстиції та/або Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з поданням про звільнення суддів у випадках, визначених Законом України «Про очищення влади» (пп.пп. 53-1, 53-2, п.4 Положення).
		Інших повноважень Мін'юсту на виконання завдань щодо забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», ані Положенням, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено.
		Таким чином, Мін'юст не наділений повноваженнями щодо звернення з позовами до суду під час забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
		З такого правового врегулювання випливає висновок, що оскаржувані ухвали Вищої ради правосуддя щодо залишення без розгляду звернень позивача та, відповідно, зобов'язання прийняти до розгляду такі звернення не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням Міністерства юстиції України.
		Стосовно ж посилань представника Мін'юсту на те, що даний позов поданий ним як суб'єктом владних повноважень з приводу реалізації компетенції у сфері управління на підставі пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України (в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII), колегія суддів  звертає увагу на таке:
		У компетенційних спорах позивачем є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою. 
		Водночас, в даному випадку, позивачем фактично оскаржуються акти Вищої ради правосуддя, які не стосуються інтересів та не порушують прав Мін'юсту, а мають безпосередній  вплив лише на суддів, стосовно яких вони ухвалені, тобто є актами індивідуальної дії.
		З такого правового врегулювання випливає висновок, що такі ухвали та діяльність органів Вищої ради правосуддя щодо їх постановлення не підлягають оскарженню в судах за зверненням Мін'юсту.
		Таким чином, враховуючи, що заявник не має права на оскарження таких правових актів індивідуальної дії, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у зазначеній адміністративній справі порушене без законних на те підстав, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
		Керуючись статтями 238, 239, пунктом 5 частини 1 Розділу «Перехідні положення» КАС України, 
		у х в а л и в :
		 
		Закрити провадження по справі №П/800/414/17 за позовом  Міністерства юстиції України до Вищої ради правосуддя про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.
		Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.  
		 
		Головуючий                                                                  І. Л. Желтобрюх
		 
		Судді                                                                                       О. В. Білоус
		 
		                                                                                          В. М. Бевзенко
		                
		                                                                                          Н. А. Данилевич
		 
		                                                                                        В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...