Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/11594/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2018. Зареєстровано: 29.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2018.
Дата набрання законної сили: 29.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Апеляційний суд Житомирської області 
		             
		Справа №296/11594/15-ц                                                                        Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А. 
		Категорія 39                                                                                        Доповідач Миніч  Т. І.   
		                                                              
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 січня 2018 року  Апеляційний суд Житомирської області у складі:
		головуючого - судді: Миніч Т.І.
		суддів:              Павицької Т.М., 
		                     Трояновської Г.С.                    
		секретаря 
		судового засідання   Кучерявого О.В.
		з участю             представників сторін
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 
		на рішення Корольовського  районного суду м.Житомира від 29 листопада 2017 року під головуванням судді Галасюка Р.А.
		у цивільній справі №296/11594/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Першої житомирської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -
		в с т а н о в и в:
		У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 28.12.2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Демчук С.П.(а.с.195-197). В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 25.11.2008 року померла ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно. 26.04.2006 року спадкодавець склала заповіт, згідно з яким заповідала все належне їй на момент смерті майно - внуку ОСОБА_3. При цьому єдиною, на думку позивачки, ідентифікуючою ознакою особи, на користь якої складено заповіт, було визначення родинної спорідненості зі спадкодавцем - «внук». Проте, відповідач не є онуком спадкодавця, оскільки запис про батька дитини було зроблено зі слів матері ОСОБА_7 28.12.2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Демчук С.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №1064/2008 рік, зареєстровано в реєстрі за №6-480), згідно з яким ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07.04.2014 року у справі №279/921/14-ц за заявою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3, заінтересована особа Виконавчий комітет Житомирської міської ради про встановлення факту родинних відносин було вирішено: «Вважати встановленим факт родинних відносин про те, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - являється батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1». Разом з тим, вказане рішення 21.09.2016 року було скасовано Апеляційним судом Житомирської області, а заяву залишено без розгляду. Оскільки відповідач не є онуком померлої ОСОБА_6 та і взагалі не є її родичем, то вважала, що він не мав права на спадкування, а отже нотаріус не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 
		Рішенням Корольовського  районного суду м.Житомира від 29 листопада 2017 року позов задоволено. 
		Визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 28.12.2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Демчук С.П. (спадкова справа №1064/2008 рік, зареєстровано в реєстрі за №6-480), згідно якого ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 243,60 грн. судового збору.                 
		У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення суду та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції необґрунтоване. На думку апелянта, поза увагою суду залишився той факт, що оскаржуване свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом видане апелянту не як онуку ОСОБА_6, а просто ОСОБА_3 Крім того вказує, що він є єдиним спадкоємцем, який був зазначений у заповіті і єдиним, хто звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини за заповітом. ОСОБА_4 з такою заявою не зверталась та в силу закону не може бути спадкоємцем ні за заповітом, ні за законом.
		Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2008 року померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 28.11.2008 року (а.с.28).
		Згідно заповіту від 26.04.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Рогальською Р.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1595, ОСОБА_6 все, належне їй на момент смерті майно, заповіла внуку ОСОБА_3 (а.с.16,17).
		28.12.2010 року державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Демчук С.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 Зокрема, останній прийняв спадщину, яка складається з: 2/3 частин житлового будинку №82, що знаходиться по АДРЕСА_1. Спадковий житловий будинок загальною площею 105,60 кв.м., в тому числі житловою - 61,70 кв.м. До будинку належать: гараж літ. «Г», уборна літ. «У», огорожа №1,2, колодязь (а.с.198). 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суд Житомирської області від 07.04.2014 року у справі №279/921/14-ц за заявою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин було вирішено: «Вважати встановленим факт родинних відносин про те, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, являється батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2» (а.с.199,200).
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21.09.2016 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, заяву залишено без розгляду, оскільки із заяви вбачається спір про право (а.с.201,202).
		Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має права на спадщину, оскільки не є онуком спадкодавця.
		Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.
		Так, стаття 1301 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
		Разом з тим, із змісту ст.ст.1233-1235 ЦК випливає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.
		В даному випадку спадкодавець, скориставшись своїм законним правом, заповіла все належне їй майно ОСОБА_3. Заповіт є чинним. Наявність чи відсутність родинних стосунків зі спадкоємцем правового значення не має та не може свідчити про відсутність у відповідача права на спадкування. Саме, особі, яка зазначена у заповіті, видано свідоцтво про право на спадщину.
		Крім того, відповідно до вимог ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).
		Належність померлому спадкодавцеві спадкового майна за її життя не спростована.
		Позивач не є спадкоємцем померлої, а тому відсутні підстави вважати, що оскаржуваним свідоцтвом зачіпаються її права.
		За таких обставин підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом не було.
		У зв»язку з наведеним та відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.
		Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.
		Рішення Корольовського  районного суду м.Житомира від 29 листопада 2017 року скасувати, ухваливши нове.
		Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову до ОСОБА_3, Першої житомирської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 704 грн. понесених судових витрат.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Головуючий:              Судді:
		Повний текст постанови складений 29.01.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...