Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/2803/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2018. Зареєстровано: 29.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2018.
Дата набрання законної сили: 20.12.2019
Результат оскарження 20.12.2019 Полтавський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 541/2803/16-к 
		Провадження № 1-кп/541/12/2018
		 
		Миргородський міськрайонний суд Полтавської області 
		вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 січня 2018 року    Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		з участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 прокурора  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		 захисників  адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 420161706900000044 по обвинуваченню:
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргорода Полтавської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		8 вересня 2009 року наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №416 майора ОСОБА_8 призначено на посаду начальника відділення особового складу та стройового - заступник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 .
		Згідно функціональних обов`язків посадових осіб відділення особового складу та стройового, затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 , начальник відділення особового складу та стройового - заступник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 зобов`язаний, зокрема, приймати участь у відборі кандидатів для навчання у вищих військових навчальних закладах, організовувати своєчасність надання заявок до територіального центру комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом про наявність вакантних посад рядового, сержантського та старшинського складу, приймати участь у вивченні та відборі кандидатів для проходження військової служби за контрактом, забезпечувати дотримання законності в роботі відділення, здійснювати постійний контроль за станом роботи відділення, тобто останній обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у зв`язку з чим являється службовою особою.
		Відповідно до обвинувального акту, 26 вересня 2016 року начальник відділення особового складу та стройового - заступник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 , будучи військовою службовою особою, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № НОМЕР_2 в приміщенні штабу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та метою протиправного особистого збагачення, пред`явив незаконну вимогу громадянину ОСОБА_11 передати йому неправомірну вигоду - грошові кошти у розмірі 3000 грн. за підготовку та видачу документів, необхідних для проходження ОСОБА_11 військової служби за контрактом на посаді лаборанта складу авіаційного пального роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
		Розуміючи, що без передачі на вимогу ОСОБА_8 неправомірної вигоди останній не вчинятиме будь-яких дій щодо оформлення необхідних для проходження військової служби документів, ОСОБА_11 вимушений був погодитись на вказану незаконну вимогу, оскільки бажав здійснити своє конституційне право проходити військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
		Вважаючи вказані дії ОСОБА_8 незаконними, ОСОБА_11 27 вересня 2016 року звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, начальник відділення особового складу та стройового - заступник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 , враховуючи згоду ОСОБА_11 на передачу йому неправомірної вигоди, надав вказівку підлеглим йому військовослужбовцям про оформлення листа вивчення кандидата на військову службу за контрактом із запасу, а 3 жовтня 2016 року сам зробив відповідні записи у вказаному листі вивчення про наявність всіх документів та пропонування ОСОБА_11 на посаду лаборанта складу авіаційного пального роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
		На підставі підготовлених ОСОБА_8 документів, ТВО командира військової частини НОМЕР_1 видано письмову згоду №2172 від 04 жовтня 2016 року, згідно якої ОСОБА_11 планується на посаду лаборанта складу авіаційного пального роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , яку у встановленому порядку направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для прийняття останнього на військову службу за контрактом.
		Доводячи свій злочинний умисел до кінця, 27.10.2016 близько 11 год. 30 хв. начальник відділення особового складу та стройового - заступник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 , являючись військовою службовою особою, діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та метою протиправного особистого збагачення, у своєму службовому кабінеті № НОМЕР_2 штабу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , отримав для себе від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 3000 грн., за підготовку та видачу документів, необхідних для проходження ОСОБА_11 військової служби за контрактом на посаді лаборанта складу авіаційного пального роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , чим вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди - злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив суду, що як начальник відділення особового складу та стройового він приймає участь у відборі кандидатів на військову службу за контрактом. До його обов`язків входить прийом кандидатів, знайомство, доведення до них переліку необхідних документів, направлення до підрозділів, де є потреба доукомплектування. Коли кандидати приходять з військкомату, він вивчає наявні документи і пропонує посаду. Якщо людина погоджується, він направляє її до підрозділу для здійснення заходів по відбору. Після того як кандидат повністю проходить ці заходи, він перевіряє записи в листі вивчення кандидата і при їх наявності робить свій висновок і пропозиції командиру щодо відповідності кандидата. При цьому, якщо всі рекомендації про те, що кандидат відповідає вимогам, він не може надати іншу рекомендацію, якщо «не відповідає» він також не може надати інший висновок. Після проходження відбору оформляється письмова згода за підписом командира військової частини, яка видається кандидату на руки, але наявність письмової згоди командира частини не гарантувала, що кандидат після проходження навчання повернеться саме в цю військову частину. Кандидат ОСОБА_11 прийшов у загальному порядку, мав при собі документи, йому була запропонована посада в роті охорони але він відмовився і сказав,що прийде згодом, може буде інша посада. Коли він прийшов наступного разу то був направлений на співбесіду щодо посади лаборанта роти матеріально-технічного забезпечення. Як він зрозумів потім, співбесіда пройшла успішно і ОСОБА_11 був направлений посадовою особою роти матеріально-технічного забезпечення на проходження подальшого відбору. Всі заходи відносно ОСОБА_11 проводились згідно з діючим законодавством, ніяких натяків чи вимагань до останнього щодо отримання неправомірної вигоди він не висловлював ні в якому виді. За час своєї роботи з кадрами він ні за кого з кандидатів не просив і щодо ОСОБА_11 також ні до кого не звертався. 25 жовтня 2016 року йому зателефонував військовий комісар і повідомив, що є документи, відпрацьовані військкоматом, які треба передати. Він в цей час не був у м.Миргороді, повідомив про це військового комісара і сказав щоб той передав документи, як буде можливість. 
		Коли 27 жовтня 2016 року до нього прийшов ОСОБА_11 і спитав куди покласти те, що він приніс, він подумав, що той приніс документи з військкомату і показав рукою на шафу, де в нього лежали теки з документами, щоб той поклав їх туди. При цьому в руках у ОСОБА_11 був якийсь пакет і що він клав на поличку він не бачив. Якби його не затримали одразу після виходу ОСОБА_11 з кабінету, він би при виході на обідню перерву виявив би у шапці гроші, які туди поклав ОСОБА_11 і написав би відповідний рапорт. Дії ОСОБА_11 може пояснити тим, що раніше той уже служив у цій військовій частині та у 2006 році був звільнений за систематичне невиконання умов контракту і можливо у нього залишились негативні емоції з приводу звільнення, в якому він, як, на той час, старший офіцер відділення особового складу та стройового штабу брав безпосередню участь. 
		За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди,завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра обвинуваченому не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначене є однією з загальних засад кримінального провадження, є презумпцією невинуватості та закріплено у ст.62 Конституції України та ч. 2 ст.17 КПК України.
		Водночас, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86)
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, сторона обвинувачення послалась на наступні докази, які безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні, а саме:
		- показання свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що після демобілізації у 2016 році хотів влаштуватись на службу у військову частину НОМЕР_1 , тому до військкомату не звертався а прийшов до військової частини. Черговий направив його до начальника відділу кадрів  ОСОБА_8 , якого він раніше не знав, бачив перший раз у житті. Той йому запропонував посаду в роті охорони, але він відмовився. Наступного разу він прийшов до ОСОБА_8 приблизно через три тижні або місяць, той йому сказав що є посада лаборанта у роті матеріально-технічного забезпечення, потім на бумажці написав суму 3000, він сказав «поняв» і ОСОБА_8 направив його до командира підрозділу. Після співбесіди начальник служби сказав що він підходить і він став проходить відбір далі. Вважаючи, що він не повинен платити за те, щоб служити, наступного дня він звернувся до СБУ, там йому сказали, що треба їхати у військову прокуратуру і 26 вересня 2016 року він поїхав у Полтаву в військову прокуратуру і там написав заяву про те, що ОСОБА_8 вимагає з нього гроші за прийняття на службу. Потім він ще приходив до ОСОБА_8 , той сказав, щоб віддав гроші після проходження ВЛК. Він проходив відбір, здавав тести, збирав документи, це відбувалося близько трьох тижнів. Потім він зайшов до ОСОБА_8 , той направив його до стройової частини де він забрав письмову згоду військової частини на прийняття його на службу, для передання її до військкомату. У військкоматі пройшов ВЛК, за три дні до того, як віддавати гроші він повідомив про це прокуратуру. В день передачі коштів їх помітили у приміщенні СБУ в м.Миргороді, з участю працівників СБУ, прокуратури та понятих. Його особисті кошти в сумі 3000 грн. після помітки запакували в конверт, опечатали. Потім, як він вирушав у військову частину, конверт розпечатали і поклали гроші йому у внутрішню кишеню куртки і сказали щоб він не ліз туди руками, бо якщо з ким-небудь привітається то замаже цю людину. Він зайшов в кабінет до ОСОБА_8 , той стояв біля стіни справа від вхідних дверей. Він сказав, що все пройшов і їде на навчання та спитав куди покласти те, що він приніс, на що ОСОБА_8 показав рукою на шафу і сказав «он положи». Там на поличці скраю лежали якісь документи та шапка, в середину якої він, стоячи правим боком до шафи а лівим до ОСОБА_8 витяг з внутрішньої кишені куртки та поклав гроші в складеному вигляді. Потім він попрощався з ОСОБА_8 та вийшов з кабінету і пішов з приміщення штабу. Також повідомив, що раніше він вже проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 2002 по 2006 рік та звільнився через те, що була мала заробітна плата, але в зв`язку з тим, що звільнитися за власним бажанням було неможливо, він був звільнений за систематичне невиконання умов контракту, при цьому з ОСОБА_8 він ніколи не спілкувався;
		- показання свідка ОСОБА_12 , який є командиром військової частини НОМЕР_1 та повідомив, що до повноважень ОСОБА_8 , як начальника відділення особового складу та стройового входить відбір кандидатів на військову службу за контрактом, вивчення документів, направлення до командира підрозділу, оформлення згоди військової частини для направлення до військкомату. Результати відбору оформляються в листі попереднього вивчення кандидата, в якому ставлять підписи командир підрозділу, начальник відділення по роботі з особовим складом, начальник фізпідготовки. ОСОБА_11 , був направлений на співбесіду, було прийняте позитивне рішення про затвердження його кандидатом. Він письмову згоду на ОСОБА_11 не підписував, це робив його заступник, бо він був у відрядженні. ОСОБА_8 перевіряє відповідність документів і не може змінити рішення командирів підрозділів, може подавати пропозиції та рекомендації, але по ОСОБА_11 від нього нічого не поступало. За рік до частини приходить близько 100 кандидатів, особистих прохань від ОСОБА_8 про яких-небудь кандидатів не було, скарг на останнього до нього не надходило;
		- показання свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що на посаді начальника стройової частини згідно з розподілом обов`язків безпосередньо займався складанням письмових згод на кандидатів та наданням їх на підпис командиру військової частини. ОСОБА_8 був його безпосереднім начальником, ніяких особливих вказівок при відборі ОСОБА_11 не давав, відбулася стандартна процедура. Також повідомив, що були випадки, коли ОСОБА_8 передавали документи з військкомату;
		- показання свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що ОСОБА_11 проходив відбір у встановленому порядку, за нього ніхто не просив і вказівок не давав. Він планувався на посаду лаборанта складу авіаційного пального, яка є звичайною солдатською посадою, нічим не відрізняється від інших. Вона звільнилась десь в середині серпня, ОСОБА_11 був перший кандидат який на неї прийшов. Він особисто роздрукував ОСОБА_11 лист вивчення кандидата і заповнив те, що вимагалось від нього;
		- показання свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що він як начальник служби ПММ спілкувався з ОСОБА_11 , він підійшов як кандидат і, хоч його рішення носить рекомендаційний характер, він повідомив про це командиру роти, та направив до нього ОСОБА_11 . З ОСОБА_8 з цього приводу він не спілкувався;
		- показання свідка ОСОБА_16 , який повідомив, що наприкінці вересня 2016 року виконував обов`язки командира роти матеріально-технічного забезпечення. Йому зателефонував начальник служби ПММ ОСОБА_15 та повідомив, що є кандидат на посаду лаборанта складу авіаційного пального. Він проводив з ОСОБА_11 співбесіду разом зі ОСОБА_14 . У них заперечень щодо його прийняття на службу не було, він знав ОСОБА_11 раніше, вони служили в одному підрозділі, з якої причини той звільнився не пам`ятає. Вони підписали лист вивчення кандидата і направили його для проходження тестування. Чи приймав участь у відборі ОСОБА_8 йому невідомо. Крім ОСОБА_15 йому ніхто не дзвонив. Випадків тиску на нього з метою прийому кандидатів не було;
		- показання свідка ОСОБА_17  заступника командира в/ч НОМЕР_1 , який повідомив, що документи по кандидату ОСОБА_11 підписував він, оскільки на той час виконував обов`язки командира частини. На підпис письмову згоду та лист вивчення кандидата йому подавав ОСОБА_8 в загальній папці на підпис командиру. Особисто з приводу ОСОБА_11 ОСОБА_8 до нього не звертався і впливати на відбір кандидата він не може. На той час кандидат після відбору та проходження навчання міг потрапити як у в/ч НОМЕР_1 так і в іншу частину, а з листопада 2016 року командирам військових частин заборонено проводити відбір кандидатів на військову службу;
		- показання свідка ОСОБА_18 , який пояснив, що у вересні 2016 року виконував обов`язки головного старшини в/ч НОМЕР_1 . ОСОБА_11 прийшов до нього з листом вивчення кандидата, і він його підписав. ОСОБА_8 з ним розмов про прийом ОСОБА_11 не вів і останній йому теж нічого не пропонував;
		- показання свідка ОСОБА_19 , який є начальником відділення по роботі з особовим складом і пояснив, що початковий відбір кандидата проводиться у підрозділі, в якому він планує служити, а потім вже тестування у відділенні по роботі з особовим складом на морально-психологічний стан. На результати тестування ОСОБА_8 вплинути не міг і при відборі ОСОБА_11 не втручався. Також підтвердив, що військкомат міг передати ОСОБА_8 документи для командира частини;
		- показання свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що у вересні 2016 року до нього як до старшого інспектора ІНФОРМАЦІЯ_2 приходив ОСОБА_11 та повідомив про бажання проходити службу у в/ч НОМЕР_1 . Він направив його безпосередньо у військову частину для проходження співбесіди, оскільки у нього на той час інформації про наявність вакантних посад у цій частині не було. Як ОСОБА_11 проходив відбір йому не відомо, на військову службу його направили у іншу частину. Щоб ОСОБА_8 цікавився ОСОБА_11 не пам`ятає;
		- показання свідка ОСОБА_21 , який повідомив, що є військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_8 знайомий, вони раніше разом служили, підтримували ділові стосунки, спілкувались з приводу призову військовослужбовців за контрактом. Станом на вересень 2016 року було два шляхи прийому на службу за контрактом  тільки через військкомат і через письмову згоду військової частини. За наявності письмової згоди кандидат, як правило, попадав на службу в цю військову частину, а без неї  у будь-яку військову частину. В/ч НОМЕР_3 подавала до військкомату дані про вакантні посади, але хто займався підготовкою цих даний йому не відомо. Якщо не подавали документи він телефонував ОСОБА_8 . Про відбір ОСОБА_11 пам`ятає погано, той був у нього на прийомі, він записав його дані, але про що розмовляли не пам`ятає, можливо ОСОБА_11 просився на службу у військкомат, але місць не було. У 2016 році переписку з в/ч НОМЕР_1 проводилася в основному нарочними, передавали документи в основному військовослужбовцями, але були поодинокі випадки, що й іншими людьми. Близько 25 жовтня 2016 року він телефонував ОСОБА_8 щоб уточнити військове звання одного з військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 і попутно була розмова про відпрацьований військкоматом документ, який необхідно передати у військову частину. ОСОБА_8 сказав, що він на шляху до м.Києва, про те, як передати цей документ вони не домовлялись, ОСОБА_11 він його не передавав. З приводу прийняття останнього на службу ОСОБА_8 до нього не звертався;
		- показання свідка ОСОБА_22 , який повідомив, що він з 2012 року працює в УСБУ в Полтавській області. ОСОБА_11 звернувся до УСБУ з заявою про те, що ОСОБА_8 вимагає з нього гроші за прийняття на військову службу в сумі 3000 грн. ОСОБА_11 перенаправили до військової прокуратури Полтавського гарнізону. Той написав заяву і в подальшому він за дорученням прокурора та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області проводив негласні слідчі дії, а саме аудіо- відеоконтроль ОСОБА_11 та ОСОБА_8 . Ним складались протоколи про ці дії, потім вони були розсекречені за клопотанням військового прокурора. Були додані таємні носії інформації та DVD-диск, які також були направлені для розсекречування. На оригінали записи йдуть спеціальною технікою, а на диск записувались з розкодировкою спеціальною програмою, тому є різниця в обсязі цих файлів. Він також здійснював помітку грошових коштів в присутності понятих, ОСОБА_11 . Була помічена спеціальним засобом 1000 грн., яка була вручена ним ОСОБА_11 . При люмінесцентному освітленні на купюрах було видно випромінювання жовтувато-зеленого кольору. При затриманні ОСОБА_8 та огляді місця події таке саме світло було виявлене на грошових купюрах, які були виявлені у кабінеті ОСОБА_8 , серії та номери купюр, які були знайдені, співпадали з тими, що надавались ОСОБА_11 . Також були зроблені змиви з рук ОСОБА_8 
		- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.09.2016, згідно з яким заступником військового прокурора Полтавського гарнізону ОСОБА_5 прийнята від ОСОБА_11 усна заява про вимагання неправомірної вигоди майором ОСОБА_8 ;
		- письмову заяву ОСОБА_11 від 27.09.2016, в якій він просить притягнути до відповідальності начальника відділу кадрового забезпечення в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 , який вимагає з нього неправомірну вигоду в сумі 3000 грн. за сприяння в працевлаштуванні до вказаної військової частини;
		- рапорт ст. оперуповноваженого 2-го сектору ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_23 від 27.09.2016 про отримання від ОСОБА_11 інформації про вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_8 ;
		- протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 27.10.2016, згідно з яким були оглянуті та помічені аерозольним препаратом «СВІТЛЯЧОК-М» грошові купюри в сумі 3000 грн., надані ОСОБА_11 ;
		- протокол огляду місця події від 27.10.2016 року, згідно з яким під час огляду службового кабінету ОСОБА_8 виявлено та вилучено шерстяну шапку чорного кольору, в якій знаходились 15 грошових купюр номіналом 200 грн., які при освітленні люмінесцентною лампою випромінюють зелене люмінесцентне світло, з приводу чого ОСОБА_8 заявив, що походження цих коштів йому невідомо;
		- письмову згоду військової частини НОМЕР_1 , адресовану військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 , про відібрання як кандидата на військову службу за контрактом старшини запасу ОСОБА_11 від 04.10.2016;
		- лист вивчення кандидата на військову службу за контрактом із запасу ОСОБА_11 ;
		- матеріали особової справи ОСОБА_11 ;
		- лист в/ч НОМЕР_1 від 11.11.2016 про те, що посада лаборанта складу авіаційного пального роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 вакантна з 25 серпня 2016 року;
		- протокол слідчого експерименту від 11 листопада 2016 року з участю свідка ОСОБА_11 , який відтворив умови передання неправомірної вигоди ОСОБА_8 ;
		- протокол слідчого експерименту від 11 листопада 2016 року з участю підозрюваного ОСОБА_8 , який розповів та показав на місці, як ОСОБА_11 поклав щось до шафи в його службовому кабінеті під час візиту 27 жовтня 2016 року;
		- протоколи негласної слідчої дії аудіо-відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_11 від 22 листопада 2016 року та відеозаписами на DVD-R диску доданому до них, на яких зафіксовано зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_11 30.09.2016, 03.10.2016 та 27.10.2016 і їх розмови при цьому;
		- висновок експерта № 45 від 30.11.2016, згідно з яким на поверхні грошових купюр сумою 3000 грн., двох марлевих тампонов зі змивами з долоней рук ОСОБА_8 , на внутрішній поверхні шапки і на марлевому тампоні, представленому в якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює яскраво-зеленим кольором. Нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні грошових купюр сумою 3000 грн., нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні марлевих тампонів зі змивами з долоней руки ОСОБА_8 , нашарування спеціальної хімічної речовини, що виявлені на поверхні шапки, мають спільну родову належність між собою, а також зі спеціальною хімічною речовиною, представленою у якості зразка помітки грошових купюр на поверхні марлевого тампону;
		- висновок експерта № 2343 від 30.11.2016 згідно з яким надані на дослідження виявлені та вилучені під час огляду місця події у службовому кабінеті ОСОБА_8 15 банкнот номіналом 200 гривень відповідають за своїми характеристиками аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України. На поверхні купюр виявлена додаткова люмінесценція паперу, що свідчить про нанесення хімічних речовин, та на зроблений висновок це не впливає;
		- постанову військового прокурора Полтавського гарнізону від 27.09.2016 про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_8 ;
		- протокол про результати контролю за вчиненням злочину  спеціального слідчого експерименту від 25 листопада 2016 року;
		- ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 28.10.2016 про надання дозволу на проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_8 ;
		- клопотання від 28 вересня 2016 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтроль особи відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ;
		- лист Апеляційного суду Полтавської області від 14.12.2016 про те, що слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області по матеріалах кримінального провадження № 42016170690000044 стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 надано дозвіл на проведення негласної (розшукової) дії у виді аудіо-, відео контролю особи терміном на 60 діб;
		- доручення військового прокурора Полтавського гарнізону заступнику начальника Управління  начальнику ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області організувати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ;
		- рапорт т.в.о. начальника УЗЕ в Полтавській області начальнику ГУНП в Полтавській області від 28.10.2016 щодо вимагання ОСОБА_8 неправомірної вигоди у ОСОБА_11 .
		Інших доказів на обґрунтування винуватості обвинувачених прокурором не надано.
		Відповідно до вимог ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь?які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК України, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
		Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.
		Частина дванадцята статті 290 КПК України фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обв`язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.
		Так, відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки за КПК України критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді.
		Як встановлено судом під час судового розгляду шляхом отримання пояснень від учасників судового провадження та дослідження протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 30 листопада 2016 року, стороною обвинувачення не відкривалися стороні захисту деякі матеріали, надані суду під час судового розгляду, зокрема: лист Апеляційного суду Полтавської області від 14.12.2016 про те, що слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області по матеріалах кримінального провадження № 42016170690000044 стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 надано дозвіл на проведення негласної (розшукової) дії у виді аудіо-, відео контролю особи терміном на 60 діб; протокол про результати контролю за вчиненням злочину  спеціального слідчого експерименту від 25 листопада 2016 року; клопотання від 28 вересня 2016 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтроль особи відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ; доручення військового прокурора Полтавського гарнізону заступнику начальника Управління  начальнику ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області організувати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .
		Враховуючи викладені вище вимоги ст.290 КПК України суд визнає ці зазначені матеріали недопустимими як докази.
		Крім того, стороною обвинувачення не були відкриті стороні захисту та не надані суду ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області на підставі яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії відносно у виді аудіо-, відео контролю особи стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
		Суд вважає, що недослідження судом процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. У такому разі недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.
		Крім того, дані відповідної ухвали слідчого судді встановлюють обставини процесуального характеру, що мають значення при оцінці допустимості використання отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій фактичних даних як доказів у кримінальному провадженні. Такі відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.
		В контексті забезпечення права на справедливий суд необхідно врахувати й акцент Європейського суду з прав людини на необхідності чіткого дотримання положень з питань допустимості доказів. І хоча Європейський суд у своїх рішеннях наголошує, що допустимість доказів є справою національних судів й він не має загальної компетенції вирішувати, чи припустилися національні суди помилок у застосуванні законодавства або оцінці фактів, він все ж покликаний перевіряти справедливість провадження ("Дактарас проти Литви" від 24 листопада 2000 року).
		Система справедливого судочинства має інтегруючий характер стосовно інших конвенційних прав і гарантій та слугує своєрідним підґрунтям для існування ще принаймні кількох принципів - презумпції невинуватості, змагальності та принципу процесуальної рівності сторін. Їх доказовий аспект з питань якості доказів, насамперед, стосується питання про те, чи була особа засуджена "відповідно до закону", з огляду на що у практиці Європейського суду сформульовані окремі положення щодо допустимості доказів у судовому провадженні.
		Так, на необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду "Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства" від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
		Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		На підставі викладеного, в зв`язку з неможливістю здійснення судом належної оцінки законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відео контролю особи стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 суд вважає недопустимими доказами протоколи негласної слідчої дії аудіо-відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_11 від 22 листопада 2016 року та отримані в результаті їх проведення відеозаписи на DVD-R диску доданому до них.
		У відповідності до ч.1 ст.94 КПК України, зокрема суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд вважає, що інших доказів, на які посилається сторона обвинувачення, як кожного окремо, так і в сукупності, недостатньо для підтвердження факту вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		При цьому суд враховує, що показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 жодним чином не доводять вину ОСОБА_8 , оскільки вказані свідки стверджували, що ОСОБА_8 жодним чином не впливав і не міг вплинути на результати відбору кандидата на військову службу за контрактом ОСОБА_11 . Крім того, згідно з показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_19 і ОСОБА_21 раніше були випадки передання документів з військкомату ОСОБА_8 через інших осіб, що підтверджує пояснення обвинуваченого щодо можливості передачі таких документів ОСОБА_11 .
		Показання свідка ОСОБА_22 в основному стосуються складання протоколів, які визнані судом недопустимими доказами, тому в цій частині суд не може їх прийняти до уваги. В іншій частині вони суперечать іншим доказам, наданим стороною обвинувачення. Так, цей свідок вказував, що він робив огляд та помітку грошових купюр, наданих ОСОБА_11 для передачі ОСОБА_8 , при цьому зазначив, що ним була помічені купюри на суму 1000 грн., а в протоколі огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 27.10.2016 зазначено, що було помічено три купюри, проте зазначено суму та номера лише двох купюр, а згідно з висновком експерта № 45 від 30.11.2016, нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює яскраво-зеленим кольором виявлені на поверхні грошових купюр сумою 3000 грн., тобто усіх наданих купюр, що підтверджується і висновком експерта № 2343 від 30.11.2016. Крім того, свідок ОСОБА_22 повідомив, що він брав участь у затриманні ОСОБА_8 , огляді місця події та отриманні змивів з рук ОСОБА_8 , проте у відповідних протоколах його участь не відображена, що може свідчити про неправдивість його показань.
		До показань свідка ОСОБА_11 про обставини вимагання у нього ОСОБА_8 неправомірної вигоди та передачі грошей, суд відноситься критично, оскільки вони є суперечливими, зокрема щодо обставин, за яких ОСОБА_8 пред`явив йому вимогу про надання грошей, обставин помітки грошових купюр. Так під час допиту в судовому засіданні свідок спочатку повідомив, що кошти помічали в м.Полтаві за три дні до передачі ОСОБА_8 , а потім, в день передачі, привезли та передали йому в приміщенні СБУ в м.Миргороді. Гроші вклали в конверт, а потім йому в кишеню. В ході подальшого допиту свідок повідомив, що гроші помічали в приміщенні СБУ в м.Миргороді 27.10.2016, їх запакували в конверт та опечатали, а коли він вирушав у військову частину, розпакували конверт та поклали гроші йому в кишеню. Про обставини передачі коштів свідок також повідомив декілька варіантів дій ОСОБА_8 : «сказав положить гроші в шапку», «показав на шафу», «сказав «он положи», «сказав положити в шафу», що викликає сумнів у достовірності його показань. Про можливість провокації отримання неправомірної вигоди з боку цього свідка свідчить також те, що він категорично заперечує знайомство з ОСОБА_8 до моменту зустрічі з ним та участь ОСОБА_8 у його звільненні з військової служби у 2006 році, хоч з матеріалів особової справи ОСОБА_11 вбачається що ОСОБА_8 брав безпосередню участь у звільненні останнього з військової служби за систематичне невиконання умов контракту, що може свідчити про те, що він приховує неприязне ставлення до обвинуваченого, що могло виникнути, навіть якщо ОСОБА_11 тоді не бажав продовжувати службу, в зв`язку з терміном звільнення або його підставами.
		З цих же підстав суд критично оцінює слідчий експеримент, проведений з ОСОБА_11 11 листопада 2016 року, який проводився на підставі його вищенаведених показань та суперечить обставинам слідчого експерименту, проведеного 11 листопада 2016 року з ОСОБА_8 , щодо їх взаємного розташування у службовому кабінеті і ці розбіжності в ході досудового розслідування не усунуті. 
		Щодо висновку експерта № 45 від 30.11.2016, згідно з яким на поверхні грошових купюр сумою 3000 грн., двох марлевих тампонів зі змивами з долоней рук ОСОБА_8 , на внутрішній поверхні шапки і на марлевому тампоні, представленому в якості зразка помітки грошових купюр, присутні нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює яскраво-зеленим кольором, суд вважає, що він спростовується протоколом освідування особи від 27.10.2016, згідно з яким долоні рук ОСОБА_8 при освітленні люмінесцентною лампою будь-якого кольору не випромінюють, як і форменний одяг останнього. При цьому у протоколі не зазначена особа, яка робила змиви з долоней рук ОСОБА_8 , і цілком ймовірно, що це був старший оперуповноважений ВБКОЗ УСБУ в Полтавській області ОСОБА_24 , який брав участь у освідуванні на правах спеціаліста, а безпосередньо перед цим, за декілька хвилин, під час огляду місця події виймав з шапки та розкладав на столі помічені грошові купюри, тому люмінесцентна речовина могла попасти на тампони з його рук.
		Сам протокол огляду місця події підтверджує факт знаходження в кабінеті ОСОБА_8 помічених грошових коштів, але не підтверджує те, що останній знав про це та тим більше що він їх вимагав.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони обвинувачення на надання нею додаткових доказів на підтвердження доведеності вини обвинуваченого, суд також виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Таким чином, суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, давши їм оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Ураховуючи, що згідно вимог ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого. 
		Відповідно дост. 15 Закону України «Про судову експертизу», ст. 124 КПК України витрати на проведення експертиз за даним кримінальним провадженням слід віднести на рахунок держави.
		Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись статтями 369-371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		 
		ОСОБА_8  визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
		Речові докази: 15 грошових купюр номіналом 200 грн. загальною сумою 3000 грн., вилучені в ході огляду місця події - повернути ОСОБА_11 , як належне йому майно.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у строк 30 днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...