Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/18/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2018. Зареєстровано: 31.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2018.
Дата набрання законної сили: 19.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		25.01.2018           Київ          П/9901/18/17 9901/18/17                                                                        
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого          Смоковича М.І., 
		суддів:                     Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Шарапи В.М., Стрелець Т.Г.,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                    Гулової О.І.,
		позивача                                                  ОСОБА_1,
		представників:
		позивача                                                   ОСОБА_2, 
		відповідача                                         Склярук Ю.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення, 
		встановив:
		27 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про скасування рішення ВРП від 28 листопада 2017 року №3804/0/15-17 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Чернівецького окружного адміністративного суду» (далі - Рішення). 
		Позов мотивований тим, що оскаржене Рішення не ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванні усіх обставин, що мали істотне значення для його прийняття. Як пояснила позивач, її відсутність на роботі більше року була зумовлена поважними причинами - тяжкою хворобою її батьків, зокрема постійного догляду і лікування потребувала її мати, яка в липні 2017 року померла. З огляду на такі обставини, зважаючи на відсутність повноважень на здійснення судочинства, а також через значну відстань від міста Чернівці до селища Путила, де проживають батьки, і ускладнене транспортне сполучення між цими населеними пунктами, вона вирішила бути поруч із батьками. Через деякий час, за рік до дати прийняття оскарженого Рішення, ОСОБА_1 повернулась на роботу і більше не відлучалась. Як пояснила позивач, на засіданні ВРП вона не озвучувала і просила членів ВРП не озвучувати причин її відсутності на роботі виключно з морально-етичних міркувань. Оскільки це стосувалося її батьків і їхнього стану здоров'я, а також з огляду на смерть матері, позивач вважала за можливе не оприлюднювати фактів свого і її рідних приватного життя. Як зазначає позивач, вона не очікувала, що саме ця обставина потім ляже в основу оскарженого Рішення. На думку позивача, її відсутність на роботі більше року у період неможливості виконання професійних обов'язків, з огляду на зазначені вище причини її відсутності, а також враховуючи те, що протягом цього періоду вона не отримувала заробітної плати, жодним чином не позначилась і не могла позначитися на роботі Чернівецького окружного адміністративного суду і на здійсненні нею правосуддя. Відповідно позивач заперечує й наявність у її вчинку порушень вимог доброчесності і професійної етики. 
		У запереченні на відзив відповідача ОСОБА_1 зазначила також про те, що Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з посиланням положення статті 79 якого ВРП прийняла своє Рішення, набрав чинності з 30 вересня 2016 року. Водночас події, які слугували фактичною підставою для прийняття оскарженого Рішення, почалися задовго до цієї дати і тривали до 10 жовтня 2016 року. Оскільки закони зворотної дії в часі не мають, то, на думку позивача, надання ВРП правової оцінки її поведінки на відповідність вимогам закону, що набрав чинності після того, як такий її вчинок вже фактично відбувся (зважаючи на його чималу тривалість у часі), є неправомірним. 
		У судовому засіданні позивач і її представник позовні вимоги підтримали з підстав, аналогічних тим, що їх викладено в позовній заяві та запереченні на відзив, просили позов задовольнити.
		Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Свою позицію мотивує тим, що під час розгляду питання щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді безстроково ВРП стали відомими обставини, які не були предметом розгляду та, відповідно, правової оцінки Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), але які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді. Йдеться про те, що за даними табеля обліку робочого часу суддя ОСОБА_1 більше року, а саме: у період з грудня 2014 року по січень   2015 року, з травня по грудень 2015 року і з січня по вересень 2016 року, була відсутня на роботі без поважних на те причин. Більш того, на засіданні ВРП ОСОБА_1 відмовилась пояснювати причини своєї відсутності, що поряд з наведеним вище дало відповідачу підстави для однозначного висновку про те, що позивач не відповідає критеріям доброчесності і професійної етики, у зв'язку з чим і було прийнято оскаржене Рішення.
		У судовому засіданні представник відповідача таку підтримала позицію з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позову повністю.
		Суд заслухав пояснення позивача та представників сторін, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і з'ясував таке. 
		Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 323/2009 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду строком на п'ять років. 
		12 лютого 2014 року, тобто до завершення п'ятирічного строку повноважень ОСОБА_1 на посаді судді, ВККС прийняла рішення рекомендувати її для обрання на посаду судді Чернівецького окружного адміністративного суду безстроково та 2 квітня 2014 року внесла відповідне подання до Верховної Ради України. 
		13 травня 2014 року строк повноважень ОСОБА_1 на посаді судді закінчився, однак розгляд питання про обрання її на цю посаду безстроково в порядку, встановленому чинним на той час законодавством, не відбувся. 
		Так, з набранням чинності Законом України від 2 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) Верховна Рада України, згідно з пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1401-VIII, листом від              28 жовтня 2016 року №01/06-211(25625) передала матеріали подання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді безстроково на розгляд Вищої ради юстиції. Згодом ці матеріали, на підставі абзацу 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII) передано до ВРП для розгляду у порядку, встановленому главою 2 розділу II Закону №1798-VIII.
		Відтак 28 листопада 2017 року ВРП, за наслідками розгляду рекомендації ВККС від 12 лютого 2014 року № 54/бо-14 щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді безстроково та висновку члена ВРП ОСОБА_5 від 10 серпня 2017 року за результатами попереднього розгляду цієї рекомендації, прийняла оскаржене Рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Чернівецького окружного адміністративного суду. Підставою для прийняття такого рішення зазначено пункт 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням; далі - Закон №1402-VIII). 
		Так, відповідно до згаданого вище висновку за результатами попереднього розгляду рекомендації ВККС від 12 лютого 2014 року № 54/бо-14 щодо обрання ОСОБА_1 на посаду судді Чернівецького окружного адміністративного суду безстроково член ВРП ОСОБА_5 не встановив порушень ВККС визначеного законом порядку призначення на посаду судді, проте виявив відомості, які не були предметом її розгляду та можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
		Викладені у цьому висновку обставини були предметом розгляду ВРП, яка за наслідками розгляду матеріалів про обрання ОСОБА_1 на посаду судді прийняла оскаржене Рішення. 
		Стосовно фактичних підстав для такого висновку, то як з'ясував суд під час розгляду справи, приводом для цього слугувала поведінка (дії) судді після того, як п'ятирічний строк її повноважень закінчився. 
		З цього приводу в Рішенні зазначено про те, що на адресу ВККС надійшло два повідомлення від керівництва Чернівецького окружного адміністративного суду, а саме: від 18 травня 2015 року № 02-21/3043/2015 - за підписом голови Чернівецького окружного адміністративного суду ОСОБА_6, та від           27 липня 2015 року № 01-04/5492/2015 - за підписом в.о. голови Чернівецького окружного адміністративного суду ОСОБА_7, в яких зазначено про відсутність на роботі тривалий час судді Чернівецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 
		1 лютого 2017 року член ВРП ОСОБА_5 направив запит на ім'я голови Чернівецького окружного адміністративного суду ОСОБА_8 про надання інформації щодо відвідування та результатів роботи судді Чернівецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 
		Водночас член ВРП ОСОБА_5 звернувся до судді ОСОБА_1 з листом від     1 лютого 2017 року за №757/0/9-17 про надання пояснень стосовно обставин, повідомлених головою Чернівецького окружного адміністративного суду у листі від 18 травня 2015 року № 02-21/3043/2015 та в.о. голови цього ж суду у листі від 27 липня 2015 року № 01-04/5492/2015, а також про надання табелів обліку робочого часу з 13 травня 2014 року. 
		На вимогу члена ВРП голова суду ОСОБА_8 листом від 14 лютого              2017 року №02-02/613/2017 повідомила як про періоди, коли суддя ОСОБА_1 була на роботі постійно і брала участь у роботі суду, а також про періоди, коли судді на роботі не було взагалі. Щодо останнього, то такий, за змістом листа, тривав більше року. 
		На вимогу члена ВРП ОСОБА_1 листом від 15 лютого 2017 року за                 № 02-02/621/2017теж надала пояснення з приводу своєї відсутності на роботі. За змістом цих пояснень, її відсутність на роботі пов'язана з тим, що у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень на посаді судді вона не може здійснювати правосуддя, а розгляд питання про обрання її на цю посаду безстроково триває майже три роки. Окрім того, законодавством не врегульовано питання щодо виплати суддівської винагороди у такому випадку. Тож вона вимушено опинилась у статусі судді без повноважень на здійснення правосуддя та без заробітної плати. Водночас позивач зазначила й про те, що протягом п'ятирічного строку повноважень на посаді судді вона сумлінно виконувала свої професійні обов'язки. 
		На підставі отриманих табелів обліку використання робочого часу за        2014- 2016 роки ВРП з'ясувала, що з грудня 2014 року по січень 2015 року, з травня по грудень 2015 року та з січня по вересень 2016 року суддя ОСОБА_1 без поважних причин була відсутня на роботі. У підсумку відповідач у своєму Рішенні констатував, що суддя ОСОБА_1 більше року без поважних причин була відсутня на робочому місці, крім того на засіданні ВРП відмовилась пояснити причини своєї відсутності на робочому місці. 
		За змістом Рішення, посада судді вимагає як максимальної концентрації професійних знань, так і високого рівня моральних якостей особи. Тож з покликанням на положення статті 1 Закону № 1798-VIII, а також з посиланням на завдання та повноваження ВРП у формуванні якісного суддівського корпусу з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя, відповідач зазначив про те, що виявлені факти неналежної поведінки судді ОСОБА_1 вказують на сумніви щодо її відповідності критеріям доброчесності та професійної етики, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з її призначенням. Поряд з тим, з покликанням на положення частини четвертої статті 37 Закону № 1798-VIII ВРП наголосила на тому, що відомості, які вона отримала в передбаченому законом порядку і на яких ґрунтується оскаржене Рішення, не були предметом розгляду ВККС.
		Зазначені вище мотиви й фактичні обставини, по суті, й слугували підставою для прийняття оскарженого Рішення, яке є предметом судового розгляду в цій справі.
		Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з пунктом 30 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності цим Законом Верховною Радою України рішення не прийнято, направляються Верховною Радою України до Вищої ради правосуддя протягом десяти днів з дня набрання ним чинності. Вища рада правосуддя на своєму засіданні у пленарному складі вирішує питання щодо кожного судді про його призначення або відмову у призначенні з одночасним поверненням матеріалів Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
		За абзацом п'ятим пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» рішення не прийнято, розглядаються Вищою радою правосуддя в порядку, встановленому главою 2 розділу II цього Закону.
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1798-VIII (яка міститься у главі 2 розділу ІІ Закону № 1798-VIII) призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя.
		За частинами другою-п'ятою статті 36 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов'язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.
		За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя.
		На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі.
		Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
		Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1798-VIII рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя.
		Згідно з частиною дев'ятнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
		Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов'язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
		Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 37 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;                2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
		Згідно з частиною першою статті 38 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». 
		З частинами двадцятою, двадцять першою статті 79 Закону № 1402-VIII у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом. 
		Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 
		1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано членом Вищої ради правосуддя, який брав участь у його ухваленні;
		3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких Вища рада правосуддя прийшла до відповідних висновків.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд встановив, що фактичною підставою для відмови у внесенні подання Президенту України що призначення ОСОБА_1 на посаду судді була її відсутність на роботі більше року, як вважає ВРП, без поважних причин. 
		Так, у період, коли суддя не виходила на роботу, п'ятирічний строк її повноважень на посаді судді закінчився, однак питання щодо призначення її на цю посаду безстроково на той час з об'єктивних причин було не вирішеним. Тобто ОСОБА_1, хоч і без повноважень на здійснення правосуддя, однак будучи суддею Чернівецького окружного адміністративного суду, не виходила на роботу протягом періоду, який, як з'ясувала ВРП, становить більше року. 
		Про відсутність судді ОСОБА_1 на роботі ВККС двічі повідомляло керівництво Чернівецького окружного адміністративного суду. На дату цих звернень ВККС уже прийняла рішення від 12 лютого 2014 року №54/бо-14 про надання судді ОСОБА_1 рекомендації про призначення її на цю посаду безстроково, відповідно обставини щодо поведінки судді після надання такої рекомендації не були і не могли бути предметом розгляду ВККС. 
		Суд встановив, що факт відсутності судді ОСОБА_1 на роботі більше року підтверджується табелями обліку робочого часу, які на вимогу ВРП надали Чернівецький окружний адміністративний суд, а також суддя ОСОБА_1 Відсутність судді на роботі і тривалість цієї відсутності засвідчують й листи керівництва цього суду, надіслані до ВККС в травні та липні 2015 року, а також лист голови суду, надісланий у лютому 2017 року до ВРП у лютому 2017 року за вимогою останньої. Зрештою позивач, як висновується з її пояснень, а також мотивів позовної заяви та заперечення на відзив, й не заперечує цієї обставини (відсутність на роботі більше року). 
		Поряд з тим суд встановив, що про дійсні причини своєї довготривалої безперервної відсутності на роботі суддя ОСОБА_1 не повідомляла керівництва суду, у якому вона працює, незважаючи на їх неодноразові спроби контактувати з нею і з з'ясувати ці причини. Між тим, офіційних документів, які б засвідчували наявність у позивача законних підстав не відвідувати роботу певний проміжок часу, як-от відпустка, листок тимчасової непрацездатності, (йдеться про період відсутності з 1 грудня 2014 року по 22 січня 2015 року, з          7 квітня 2015 року по 9 жовтня 2016 року) немає. 
		З цього приводу слід зазначити, що відсутність повноважень на здійснення правосуддя не звільняє суддю від дотримання інших вимог законодавства і загальноприйнятих правил поведінки. Позивач як суддя не могла не розуміти, що така її поведінка (не виходити більше року на роботу і не вважати за потрібне повідомляти про це керівництво суду), окрім того, що є неправомірною, є ще й неприйнятною з огляду на ту посаду, яку вона обіймає. 
		У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що у своїх поясненнях ВРП, датованих 15 липня 2017 року, суддя ОСОБА_1 дуже стисло і узагальнено зазначила про причини своєї відсутності, зосередившись лише на неможливості виконання професійних обов'язків і прогалин у правовому регулюванні ситуації, що виникла у зв'язку з необранням суддів, п'ятирічний строк повноважень яких закінчився, безстроково. Проте така ситуація знову ж таки не виправдовує поведінки судді з мотивів, про які вже зазначено вище. 
		За частиною першою статті 1 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 2 Закону №1798-VIII). 
		Відповідно пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України та пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1798-VIII Вища рада правосуддя вносить подання про призначення судді на посаду. 
		Конституційний статус ВРП як органу, у якому більшість членів - з числа суддів і завданням якого, окрім іншого, є формування якісного суддівського корпусу з високим рівнем відповідальності при здійсненні правосуддя як перед державою, так і перед суспільством, передбачає, що цей орган (ВРП) наділений правом давати оцінку діям/вчинкам/поведінці судді не тільки при здійсненні правосуддя, але й поза професійною діяльністю, і не лише на відповідність вимогам закону, але й на предмет відповідності цих дій/вчинків загальним морально-етичним нормам поведінки. Щодо останнього, то тут ВРП наділена правом на власні оціночні судження, у тому числі й з урахуванням особистих якостей кандидата на посаду судді (абзац другий частини дев'ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII). 
		Отже, Закон № 1402-VIII визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких рішення ВРП, зокрема з питань призначення на посаду судді, може бути оскаржено та скасовано. Поряд з тим, розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС). 
		Зважаючи на наведене вище, а також беручи до уваги конституційні положення статті 55 Основного закону і те, що вирішення спорів, що виникають за участю ВРП віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежуватиметься з'ясуванням лише визначених Законом № 1402-VIII підстав для оскарження і скасування рішення ВРП, а вирішуватиме справу з урахуванням засад адміністративного судочинства. 
		Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб'єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
		Отож, у відповідності з вимогами Закону № 1402-VIII суд з'ясував, що: 1) в оскарженому Рішенні наведено підстави його прийняття та мотиви, на основі яких відповідач дійшов висновку про наявність сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, а також наявності обставин, що можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з її призначенням на цю посаду; 2) обставин, які б свідчили про неповноважний склад ВРП, який ухвалив спірне Рішення, чи відсутності підпису будь-кого із членів ВРП, який брав участь у його ухваленні, не встановлено. 
		Стосовно підстав прийнятого Рішення, то за встановлених в цій справі обставин суд погоджується з висновком відповідача про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, а також про те, що призначення її на цю посаду може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням. 
		Щодо мотивів, якими позивач доводить неправомірність оскарженого Рішення, то такі, на думку суду, не спростовують встановлених ВРП фактів і з огляду на наведені вище мотиви суду не виправдовують такої поведінки судді. Стосовно аргументів позивача про заборону поширення дії закону на відносини, що виникли до набрання ним чинності, то в цьому випадку такі доводи ґрунтуються на помилковому трактуванні положень законодавства. Законодавець, віднісши до повноважень ВРП вирішення питання про обрання суддів, п'ятирічний строк повноважень яких завершився і питання про обрання яких так і не було вирішено, саме таким чином і врегулював відносини в цій сфері. Окрім того, варто зауважити, що від дати набрання чинності Законом № 1402-VIII (30 вересня 2016 року) суддя ще місяць була відсутня на роботі без законних на підстав, що поряд з наведеним вище теж свідчить про безпідставність її вимог. 
		Тому за встановлених в цій справі обставин суд дійшов висновку, що оскаржене Рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення. 
		За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		вирішив:
		У задоволенні позову відмовити повністю. 
		Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя                                                             М.І. Смокович
		 
		Судді                                                                                          В.М. Бевзенко
		 
		                                                                                                    О.В. Білоус
		 
		                                                                                                    В.М. Шарапа
		 
		                                                                                                    Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...