Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/5846/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 30.01.2018. Зареєстровано: 31.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2018.
Дата набрання законної сили: 02.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 183/5846/17
		№ 1-кп/183/455/18
		В И Р О К
		іменем України
		 30 січня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
		головуючої судді                          ОСОБА_1 ,
		секретаря                             ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42014040010000147 за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпро, з вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, заступника командира роти по роботі з особовим складом 1 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 407, ч. 1 ст. 408 КК України, 
		за участю прокурора                     ОСОБА_4 ,
		захисника                              ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_3 
		в с т а н о в и в:
		24 березня 2014 року наказом № 62 командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , старшого лейтенанта за мобілізацією ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом 1 парашутно - десантної роти 1 парашутно - десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
		Старший лейтенант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службових обов`язків.
		02 липня 2014 року наказом №138 командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_3 було надано відпустку за сімейними обставинами строком на 5 діб з 02 липня 2014 року по 06 липня 2014 року, з якої він мав повернутись 07 липня 2014 року та приступити до виконання службового обов`язку.
		Однак, 07 липня 2014 року старший лейтенант ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , не з`явився вчасно на службу з відпустки, без поважних причин, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 та про своє місцезнаходження керівництву, в органи військового чи цивільного управління не заявляв до 15 вересня 2014 року коли старший лейтенант ОСОБА_3 прибув до розташування військової частини та заявив про себе.
		Таким чином, в період з 07 липня 2014 року по 15 вересня 2014 року старший лейтенант ОСОБА_3 не з`явився вчасно на службу з відпустки, без поважних причин та незаконно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 , тривалістю понад один місяць.
		   22 вересня 2014 року старшого лейтенанта ОСОБА_3 було направлено до лікувального закладу - військової частини НОМЕР_2 , розташованого в АДРЕСА_2 для проходження військової - лікарської комісії для визначення його придатності для подальшого проходження військової служби.
		30 вересня 2014 року старшого лейтенанта ОСОБА_3 було виписано з лікувального закладу - військової частини НОМЕР_2 в зв`язку з чим старший лейтенант ОСОБА_3 повинен був прибути до військової частини НОМЕР_1 та приступити до виконання службового обов`язку.
		Однак, 30 вересня 2014 року, старший лейтенант ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне раніше кримінальне правопорушення та ухилення від військової служби взагалі, не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 з лікувального закладу - військової частини НОМЕР_2 та в подальшому 30 вересня 2014 року, полетів з аеропорту АДРЕСА_2 до аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - АДРЕСА_3 , залишив межі держави та змінив місце мешкання, чим вчинив дезертирство.
		12 жовтня 2014 року, під час перетину державного кордону, старший лейтенант ОСОБА_3 був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України, внаслідок чого злочин було припинено.
		Таким чином, 30 вересня 2014 року старший лейтенант ОСОБА_3 , з метою ухилення від військової служби, не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 з лікувального закладу.
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_3 винним себе у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєних ним злочинів та показав, що дійсно 24 березня 2014 року наказом командира його було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 . З квітня 2014 року він знаходився в зоні проведення антитерористичної операції, а в липні 2014 року їх повернули до місця постійної дислокації для ремонту військової техніки. Після повернення із зони АТО йому з 02 липня 2014 року надали відпустку строком на 5 діб, з якої до військової частини він не повернувся, у зв`язку з тим, що він морально був не готовий продовжувати військову службу. Зрозумівши протиправність своїх дій, у вересні 2014 року він добровільно з`явився до військової прокуратури, де йому одразу повідомили про підозру, але до військової частини для продовження служби він не повернувся, оскільки отримав направлення для проходження військової - лікарської комісії в АДРЕСА_2 для визначення його придатності до військової служби. Однак, не дочекавшись висновку військово-лікарської комісії він вирішив не продовжувати більше службу та в період з 30 вересня 2014 року по 12 жовтня 2017 року він знаходився на території РФ. 12 жовтня 2017 року, повернувшись до України, на кордоні його було затримано. У скоєному щиро кається.
		В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
		У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
		Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
		Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень встановленою і його дії належить кваліфікувати:
		- по епізоду від 02.07.2014 року за ч. 3 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби);
		- по епізоду від 30.09.2014 року за ч.1 ст. 408 КК України - як дезертирство, тобто нез`явлення на службу з метою ухилення від військової служби, з лікувального закладу. 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що за місцем служби він характеризується негативно (а.п.70).
		Однак, обставин, обтяжуючих його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено. 
		Крім того, обвинувачений вину визнав повністю, є особою, що раніше не судима, скоєні ним злочини відносяться до категорії середньої тяжкості, на обліку у лікарів не перебуває (а.п.69), за місцем мешкання він характеризується позитивно (а.п.56), приймав участь в антитерористичній операції (а.п.55).
		Щире каяття ОСОБА_3 визнається обставиною, що пом`якшує його покарання.
		Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями статей за відповідні злочини.
		Однак, 07 вересня 2017 року набрав чинності ЗУ"Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року №1810-VIIІ і відповідно до ч.2 зазначеного закону ОСОБА_3 є суб`єктом застосування амністії, як такий, що захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення (а.п.55).
		   Відповідно до ч.2ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		    Враховуючи, що обмежень, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" таст.9 ЗУ "Про амністію у 2016 році", щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, судом не встановлено, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, яке ОСОБА_3 підтримав в судовому засіданні, суд вважає, можливим призначивши ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від його відбування, застосувавши до нього ЗУ "Про амністію у 2016 році".
		На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ЗУ "Про амністію у 2016 році", суд,-
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3  визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 407, ч.1 ст. 408 КК України та призначити йому покарання:
		за ч.3 ст. 407 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;
		- за ч.1 ст. 408 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі,
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань  ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		На підставі ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнити  ОСОБА_3  від відбування призначеного покарання.
		Скасувати  ОСОБА_3  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, звільнивши його з-під варти у залі суду.
		Копію вироку  ОСОБА_3 , вручити негайно.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України. 
		   
		   Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...