Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/15879/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2018.
Дата набрання законної сили: 18.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 січня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 308/15879/14-ц
		 
		провадження № 61-351св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
		третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марина Василівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня                     2016 року у складі судді Сарай А. І. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2016 року у складі суддів Куцина М. М.,                          Бондаренка Ю. О., Панька В. Ф.,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі -ТОВ «Кей-Колект») про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.
		 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 листопада 2006 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладений договір про надання споживчого кредиту та додаткові угоди до нього № 1 та № 2 від 30 січня 2009 року. За договором факторингу від 11 червня 2012 року права та обов'язки ПАТ «УкрСиббанк» відступлено ТОВ «Кей-Колект».  Зазначав, що кредитний договір суперечить нормам ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки при підписанні договору було порушено законні права позичальника як споживача фінансових послуг; банк вдався до нечесної підприємницької діяльності і ввів позичальника в оману стосовно валюти кредиту, порядку його надання, умов повернення кредиту споживачем. Крім того, договір містить несправедливі умови, порушує принцип рівності сторін, не містить усіх істотних умов, детальний розпис загальної вартості кредиту. У порушення Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативно-правових актів Національного банку України під час укладання цього договору банком не було надано інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту. 
		 
		Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_4 просив визнати укладені між ним та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту від 20 листопада 2006 року, додаткові угоди № 1 та № 2 від 30 січня 2009 року недійсними та визнати інформаційний лист АКІБ «УкрСиббанк» від 20 листопада 2006 року таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Крім того, просив зобов'язати приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку за договором іпотеки від 20 листопада 2006 року, укладеного між ним та АКІБ «УкрСиббанк», та застосувати наслідки недійсності оспорюваного договору про надання споживчого кредиту                          від 20 листопада 2006 року.
		 
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту підписаного позивачем кредитного договору та додаткових угод до нього вбачається, що позивач був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів. 
		 
		Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Перевіряючи правильність вирішення справи судом першої станції, апеляційний суд погодився із висновками суду про те, що підпис позичальника у договір споживчого кредиту є письмовим підтвердженням того, що позичальник у письмовій формі ознайомлений із умовами кредитування, а також свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування. 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ОСОБА_4 просить скасувати вказані судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої  інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
		 
		Підстави касаційного оскарження рішення судів обґрунтовано тим, що банк не надав йому у письмовій формі повної інформації про умови кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту перед укладенням договору; оспорюваний кредитний договір не містить детальний розпис загальної вартості кредиту; крім того, надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.
		 
		ТОВ «Кей-Колект»у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що посилання позивача на несправедливі та дискримінаційні умови договору спростовуються змістом кредитного договору, яким визначено предмет договору, умови повернення кредиту, обов'язки сторін. У пункті 9.13. кредитного договору визначено, що підписання договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими. Крім того, отримання позивачем кредиту  у конвертованій валюті не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним. 
		 
		02 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		У відповідності до положень статей 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		За змістом положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 20 листопада 2006  року) перед укладенням договору про надання  споживчого  кредиту кредитодавець  зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі зокрема про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо. У договорі про надання споживчого кредиту зазначається у тому числі  детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. 
		 
		Таким чином, станом на дату укладення кредитного договору законодавцем не встановлено вимоги про те, що детальний  розпис  сукупної  вартості  кредиту повинен бути викладений лише як окремий документ. Тобто, згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банки повинні надавати  детальний  розпис  сукупної  вартості  кредиту або в кредитному договорі, або  додатку  до нього.
		 
		Судами встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_4 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; кредитор надав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: розміру процентної ставки, порядку її нарахування; переліку, розміру й бази розрахунку комісій та неустойки; періоду внесення платежів; порядку зарахування сплачених коштів. 
		 
		Заборону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України встановлено Законом України від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.
		 
		З огляду на правила дії законів у часі недодержання вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які внесені 22 вересня                        2011 року, не може бути підставою для визнання нікчемними умов кредитного договору,  укладеного 20 листопада 2006 року до набрання чинності цих змін.
		 
		Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору споживчого кредиту, правильно застосувавши положення Закону України «Про захист прав споживачів».
		 
		Згідно частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		У Х В А Л И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області                      від 21 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області                    від 13 жовтня 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:                                                                     С.П. Штелик  
		                                                                                 
		                                                                                В.С.Висоцька           
		 
		         
		         С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...