Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 419/316/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.02.2018.
Дата набрання законної сили: 30.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 січня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 419/316/15-ц
		провадження № 61-1089 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		 
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - кредитна спілка «Імперіал ЛТД»,
		відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2015 року у складі судді Добривечіра Л. Д., рішення апеляційного суду Луганської області від 17 березня 2016 року у складі суддів: Авалян Н.М., Страхової Н. В., Орлова І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		У березні 2015 року кредитна спілка «Імперіал ЛТД»(далі - КС «Імперіал ЛТД») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 284 631 грн 42 коп.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 21 жовтня 2011 року між 
		КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію з лімітом 200 000 грн зі сплатою 70 % річних від загальної суми щоденного залишку заборгованості строком  на 24 місяці.
		 
		З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору цього ж дня між КС «Імперіал ЛТД», з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з другої сторони, укладено окремі договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитною спілкою за належне виконання позичальником умов кредитного договору. 
		 
		Посилаючись на те, щовідповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, у встановлений строк кредитні кошти не повернули, внаслідок чого утворилась заборгованість, КС «Імперіал ЛТД» просила задовольнити позовні вимоги.
		 
		Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2015 року позов задоволено. 
		 
		Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у розмірі 284 631 грн 42 коп. 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку як з боржника, так і з поручителів відповідно до укладених з ними договорів. Доводи 
		ОСОБА_1 щодо неотримання нею грошових коштів судом оцінено критично, оскільки наведене спростовується оригіналом кредитної справи, видатковими касовими ордерами, що містять відомості про отримання позичальником коштів та підпис ОСОБА_1, які були оглянуті в судовому засіданні.
		 
		Рішенням апеляційного суду Луганської області від 17 березня 2016 року рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове. 
		 
		Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь 
		КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії від 21 жовтня 2011 року № 1497, яка станом на 11 березня 2015 року становить 284 631 грн 42 коп.
		 
		Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь 
		КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії від 21 жовтня 2011 року № 1497, яка станом на 11 березня 2015 року становить 284 631 грн 
		42 коп.
		 
		Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії від 21 жовтня 2011 року № 1497, яка станом на 11 березня 2015 року становить 284 631 грн 42 коп.
		 
		Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії від 21 жовтня 2011 року № 1497, яка станом на 11 березня 2015 року становить 284 631 грн 42 коп.
		 
		Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії від 21 жовтня 2011 року № 1497, яка станом на 11 березня 2015 року становить 284 631 грн 42 коп.
		 
		Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за договором кредитної лінії від 21 жовтня 2011 року № 1497, яка станом на 11 березня 2015 року становить 284 631 грн 42 коп.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що підтверджується висновком експерта від 30 грудня 2015 року 
		№ 62, за змістом якого підписи у графі «підпис одержувача» у видаткових ордерах від 21 жовтня, 22 жовтня та 25 жовтня 2011 року виконанні 
		ОСОБА_1, відтак між сторонами виникли кредитні правовідносини. 
		Внаслідок невиконання нею зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 284 631 грн 42 коп. 
		 
		Ураховуючи, що між кредитною спілкою та кожним з поручителів укладено окремі договори поруки, апеляційний суд дійшов висновку, що загальна заборгованість підлягає стягненню у солідарному порядку з боржника ОСОБА_1 та окремо з кожного із поручителів.
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 26 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Луганської області від 17 березня 2016 року, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що між нею і позивачем 21 жовтня 
		2011 року укладено кредитний договір, однак будь-яких коштів вона не отримувала, підписи на видаткових ордерах їй не належать. Позивач був обізнаний про наявність заборгованості за кредитним договором, проте не вчиняв дій щодо стягнення заборгованості, вимог чи повідомлень про необхідність сплати коштів на користь кредитної спілки вона та поручителі не отримували.
		 
		Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що в силу частини четвертої статті 559 ЦК України, укладені між позивачем та поручителями договори є припиненими.  
		 
		У травні 2016 року КС «Імперіал ЛТД» подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила рішення апеляційного суду Луганської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги щодо неотримання ОСОБА_1 грошових коштів є безпідставними. Належність їй підпису на видаткових касових ордерах підтверджується висновком експерта від 
		30 грудня 2015 року.  
		Пунктом 5. 4 договорів поруки передбачено строк позовної давності у три роки для всіх грошових зобов'язань з моменту виконання зобов'язання за договором кредитної лінії, тобто в договорах поруки встановлений строк її дії, а саме - до 21 жовтня 2016 року. Таким чином строки пред'явлення вимог до поручителів позивачем не пропущено. Звернуто увагу на те, що поручителі судові рішення в частині стягнення заборгованості у солідарному порядку не оскаржували ні у апеляційному, ні у касаційному порядку. Права особи, яка подала касаційну скаргу, щодо стягнення заборгованості з поручителів не порушені, доказів на підтвердження повноважень діяти в їх інтересах вона не надала.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судами установлено, що 21 жовтня 2011 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 1497, згідно з умовами якого кредитор надав позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 200 000 грн, строком на 24 місяці зі сплатою процентів за його користування у розмірі 
		70 % річних від загальної суми щоденного залишку заборгованості.
		 
		21 жовтня, 22 жовтня та 25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 зверталася до 
		КС «Імперіал ЛТД» із заявами про видачу чергових траншів кредитної лінії у розмірі 15 000 грн, 144 314 грн 72 коп. та 40 685 грн 28 коп. відповідно.
		 
		Згідно з видатковим касовими ордерами від 21 жовтня 2011 року № 2296, від 22 жовтня 2011 року № 2301, від 25 жовтня № 2317 КС «Імперіал ЛТД» видала, а ОСОБА_1 отримала 15 000 грн, 144 314 грн 72 коп. та 40 685 грн 28 коп. відповідно.
		 
		З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 21 жовтня 
		2011 року між КС «Імперіал ЛТД», з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 
		ОСОБА_7, з другої сторони, укладено окремі договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитною спілкою за належне виконання позичальником  умов кредитного договору. 
		 
		У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 284 631 грн 
		42 коп. 
		 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. 
		 
		Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 
		 
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 57 ЦПК України(у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Статтею 60 ЦПК України (у редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У порушення вимог вищевказаних норм закону відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості та на підтвердження виконання умов вищевказаного договору.
		 
		Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 стверджувала, що грошові кошти у розмірі 200 000 грн вона не отримувала, у видаткових касових ордерах не її підпис.
		 
		Відповідно до висновку експерта від 30 грудня 2015 року № 62, складеного за наслідками проведення судової почеркознавчої експертизи, підписи, розташовані у графі «підпис одержувача» у видаткових касових ордерах від 
		21 жовтня 2011 року № 2296, від 22 жовтня 2011 року № 2301, від 25 жовтня 2011 року № 2317 виконані ОСОБА_1
		 
		Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими боржник обґрунтовувала свої заперечення, ОСОБА_1 не надала.
		 
		Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		 
		Умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, норми закону, якими врегульована порука, також не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.
		 
		Договори поруки, укладені банком з ОСОБА_2 ОСОБА_3, 
		ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та 
		ОСОБА_8 є самостійними, кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом як солідарні боржники із позичальником, проте не як солідарні боржники між собою.
		 
		Такий висновок апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо незаконного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів у зв'язку із не урахуванням судами попередніх інстанцій спливу строку поруки є безпідставними, оскільки поручителі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
		ОСОБА_6, ОСОБА_7  рішення суду першої інстанції та апеляційного судуне оскаржували, а доказів того, щоОСОБА_1 має право представляти їх інтереси, матеріали справи не містять.
		 
		Посилання ОСОБА_1 на те, що кредитна спілка не здійснювала заходи щодо стягнення кредитної заборгованості і не повідомляла про її наявність, що унеможливило з'ясування обставин укладення кредитного договору та отримання коштів, є непереконливими з огляду на наступне.
		 
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року (справа N 1-2/2002) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
		 
		Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції 
		залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду ,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Луганської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:                                                                        В. А. Стрільчук
		 
		 
		Судді:                                                                                             В. О. Кузнєцов
		 
		 
		                                                                                              А.С. Олійник 
		 
		 
		                                                                                              О.В. Ступак
		 
		 
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...