Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13577/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2018. Зареєстровано: 01.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2018.
Дата набрання законної сили: 30.01.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________
		Справа № 640/13577/16-к          Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11кп/790/647/18              Суддя-доповідач  ОСОБА_2  Категорія: ч.2 ст.121 КК України 
		У Х В АЛ А 
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   30 січня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
		   головуючого  судді            - ОСОБА_2 ,
		   суддів                    - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		   при секретарі                - ОСОБА_5 ,
		   за участю прокурора            - ОСОБА_6 ,
		 обвинуваченої    - ОСОБА_7 ,
		   захисників                    - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		   потерпілої                    - ОСОБА_10 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника, адвоката ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 09.10.2017 року, стосовно ОСОБА_7 ,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		Вироком Київського районного суду м.Харкова від 9 жовтня 2017 року
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Харкова, громадянка України, з вищою освітою, не судима, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
		визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді 8 років позбавлення волі.
		 
		Вказаним вироком встановлено, що 20.04.2016, приблизно о 10:30 годині ОСОБА_7 , знаходячись поблизу вхідної двері квартири АДРЕСА_2 , в якій постійно проживає раніше їй знайомий ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході сварки з останнім та бійки, яка виникла на ґрунті особистих відносин, перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, маючи раптово виниклий умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, використовуючи револьвер під патрони Флобер (більш точні ідентифікаційні відомості встановити в ході судового розгляду не представилось можливим), діючи протиправно, здійснила один постріл в область тулуба ОСОБА_12 , чим спричинила останньому, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1206-Дм/16 від 28.05.2016 сліпе кульове вогнепальне поранення тулуба з пошкодженням серця і печінки, що призвело до розвитку гемотампонади навколосерцевої сумки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, після чого ОСОБА_7 залишила місце злочину. Між наявністю у громадянина ОСОБА_12 кульовим вогнепальним пораненням тулуба і настанням його смерті існує причинний зв`язок.
		Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_12 помер через декілька десятків хвилин на місці події.
		   Не погодившись з рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник, адвокат ОСОБА_8 подали на нього апеляційні скарги. 
		       Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок Київського районного суду м.Харкова від 09.10.2017 року скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Ухвалити свій вирок із застосуванням більш суворого покарання, тобто призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 121 КК України покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
		    В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що обвинувачена ОСОБА_7 вчинила тяжкий злочин, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років. Зазначає і відомості про особу, а саме те, що обвинувачена офіційно не працевлаштована, не заміжня, вчинила кримінальне правопорушення в стані наркотичного сп`яніння, свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнала, не розкаялася та спотворювала обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		    Вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої неможливе без ізоляції від суспільства, а призначене судом покарання не здатне забезпечити його мету, передбачену ч.2 ст. 50 КК України, тобто виправлення обвинуваченої, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.
		   
		   Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Київського районного суду м.Харкова, ухвалити новий, виправдувальний вирок, яким ОСОБА_7 вправдати у зв`язку з недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою. Змінити на час апеляційного розгляду обраний обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Виклакати та допитати в якості свідка ОСОБА_13 , слідчого Київського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 та витребувати у ПрАТ «Київстар» інформацію про певні телефонні з`єднання.
		   В обґрунтування вимог посилається на те, що ухвалюючи вирок, суд обгрунтовує свої висновки припущеннями, які не підтверджуються тими доказами та обставинами, на які суд посилається як на підставу зроблених висновків, і головним із них є припущення суду, що 20.04.2016 року ОСОБА_7 бачилась із ОСОБА_12 та, що вона в нього стріляла.
		Крім того вказує, що матеріали справи не містять доказу того, що на момент затримання на тілі ОСОБА_7 були якісь тілесні ушкодження, але при допуску захисника ОСОБА_15 до обвинуваченої ОСОБА_16 при допиті в приміщенні Київського ВП ГУНП в Харківській області ним було помічено шишку на лобі обвинуваченої та синець на носі, якого під час затримання у неї не було, а сама ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначала, що до неї застосовувались фізичне та моральне насильство, але судом зроблено висновок про те, що Клочко були отриманні тілесні ушкодження до її затримання. Вказує, що експертне досліджденні № 2423-ая/16 від 21.04.2016 року не проводилось у відповідності до чиного законодавства України, проводилось зверхньо та неуважно. 
		   
		   Обвинувачена ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок Київського районного суду м.Харкова, ухвалити новий, виправдувальний вирок, яким ОСОБА_7 вправдати у зв`язку з недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою. Змінити на час апеляційного розгляду обраний обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. В обгрунтування вимог вказує на порушення права на захист, застосовуння до неї фізичного та психічного насильства під час проведення досудового розслідування. Вказує, що при допиті у Київському ВП ГУНП в Харківській області їй дали якусь пігулку та після взяли аналіз сечі, який вказав на наявність у неї наркотичного сп`яніння, а вона раніше ніколи не вживала наркотики. Посилається ін ате, що суд першої інстанції поверхнево дослідив обставини справи та взяв до уваги покази, які вона надавала на досудовому розслідуванні. Не взяті до уваги покази її матері та сусідів потерпілого, суд відхилив клопотання про допит свідків.
		Вислухавши доповідь судді; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; пояснення захисника та обвинуваченої , які підтримали свої апеляційні скарги , пояснення потерпілої , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора; вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню зважаючи на наступне.
		Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_7 , остання при затриманні заявила, що оперативними співробітниками до неї застосовувались недозволені методи досудового розслідування і просила провести відносно неї медичне обстеження ( а.с.6-8 т.2).
		Безпосередньо при проведенні судово-медичної експертизи ОСОБА_7  посилалась на те , що в відділі поліції до неї застосовувалось фізичне та психічне насильство, при цьому у ОСОБА_7 було встановлено наявність тілесних ушкоджень (а.с.14-15 т.20) 
		Як вбачається з вироку , в судовому засіданні обвинувачена, не визнаючи вину у скоєнні злочину , посилалась на те, що її було побито в відділенні поліції , в зв`язку з чим вона надавала визнавальні пояснення ( а.с. 25 т.3).
		Свідок ОСОБА_17 також надав пояснення , що бачив тілесні ушкодження у ОСОБА_7 після відвідування відділу поліції (а.с. 25 т.3).
		Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу.
		Згідно вимог ч.1 ст. 7 КПК України Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права; законність; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття .
		Відповідно до ст. 8 КПК України та ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ч. 2 ст. 11 , ч.3 ст. 17 , ч.1 ст. 18 КПК України забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
		Відповідно до вимог ч.6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та, окрім іншого, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
		Зазначений обов`язок відповідно до засад кримінального провадження покладається не тільки на слідчого суддю , а також і на суд , який розглядає справу по суті.
		В супереч зазначеним вище вимогам КПК України суд не прийняв відповідних заходів для неупередженої перевірки вказаних пояснень відповідним органом та належним чином, і на підставі порівняння часу затримання підозрюваної та часу медичного огляду, сам зробив висновок щодо спростування пояснень обвинуваченої та свідка щодо застосування недозволених методів досудового розслідування.
		 У своїх рішеннях Європейський суд (зокрема, у справах «Вергельський проти України», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України») неодноразово зазначав , що в тих випадках , коли особа подає небезпідставну скаргу про те, що вона зазнала жорстокого (поганого) поводження з боку суб`єктів владних повноважень усупереч вимогам ст. 3 Конвенції про захист основоположних прав і свобод людини (далі Конвенція) , це в поєднанні із загальним обов`язком держави , відповідно до ст. 1 Конвенції забезпечити кожному , хто перебуває під її юрисдикцією , права і свободи , визначені нею , вимагає ефективного офіційного розслідування незалежним органом . 
		В іншому рішенні Європейського суду (Коробов проти України) вказано , що розслідування небезпідставних скарг про жорстоке поводження має бути ретельним . Це означає , що органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те , що трапилось , й не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки про закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підстав для своїх рішень . Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події , а також показань очевидців та експертних висновків.
		В даному випадку будь яких матеріалів перевірки та висновків органів, в компетенцію яких входить перевірка подібних заяв обвинуваченого, в матеріалах кримінального провадження взагалі не міститься.
		Той факт , що обвинувачена ОСОБА_7  не визнає вини, яку на думку суду першої інстанції , доведено викладеними у вироку місцевого суду доказами, не звільняє суд від необхідності ретельної , об`єктивної , неупередженої перевірки незалежним органом заяв особи , яка перебувала під контролем держави , про недозволені методи ведення слідства . Інакше постановлені судові рішення не можуть вважатися справедливими і такими, що відповідають наведеним вище засадам кримінального провадження.
		Отже, у зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив вирок стосовно ОСОБА_7 з істотним порушенням кримінального процесуального закону , а тому на підставі ч.1 ст. 412 та п.3 ч.1 ст. 409 КПК України він підлягає скасуванню , а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд .
		Відповідно до ч. 2 ст.415 КПК України , призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
		Тому під час нового розгляду суду належить з дотриманням вимог кримінального процесуального закону , виконати вказівки апеляційного суду, ретельно перевірити доводи наведені в апеляційних скаргах , після чого ухвалити законне обґрунтоване та справедливе рішення. 
		 Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення ; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні; міцність соціальних зв`язків обвинуваченої , яка не має власної родини та не працює; наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків: спроби переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого , свідків , експертів , вчинити інше кримінальне правопорушення,колегія суддів вважає необхідним продовжити ОСОБА_7  запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Керуючись ст.ст. 405,407,412,409 КПК України судова колегія, -
		            ПОСТАНОВИЛА :
		Апеляційні скарги прокурора, захисника та обвинуваченої задовольнити частково. 
		Вирок Київського районного суду м. Харкова від 9 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції .
		Запобіжний захід ОСОБА_7 1988 р.н. у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 30 березня 2018 року включно.
		Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
		Головуючий 
		Судді -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...