Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/382/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 31.01.2018. Зареєстровано: 02.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2018.
Дата набрання законної сили: 24.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"24" січня 2018 р.                                 Справа №   907/382/17
		 
		Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
		головуючого судді:Данко Л.С.,
		суддів:Галушко Н.А.,
		ОСОБА_1;
		 
		секретар судового засідання:Фака С.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» № НЮ-1619 від 03.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5240/17 від 07.11.2017 р.)
		на рішення господарського суду Закарпатської  області від 25 вересня 2017 року (головуючий суддя Йосипчук О.С., судді: Васьковський О.В., Ремецькі О.Ф., дата складання повного тексту рішення 29.09.2017 р.)
		у справі № 907/382/17 
		порушеній за позовом
		позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», м. Львів,
		до відповідача-1: Державного підприємства «Славутське лісове господарство», м. Славута, Хмельницької області,
		до відповідача-2: ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби, м. Ужгород, Закарпатської області,
		третя особа-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатської області,
		третя особа-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатська обласна державна адміністрація, м. Ужгород, Закарпатської області,
		про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 430386,20 грн. та стягнення судових витрат.
		 
		За участю представників:
		від апелянта/позивача: ОСОБА_3;
		від відповідача-1: ОСОБА_4;
		від відповідача-2: не прибув;
		від третьої особи-1: не прибув;
		від третьої особи-2: не прибув.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (м. Київ) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (м. Львів) 06.04.2017 р. за вх.  № 02.3.1-13/404/17 (позовна заява подана через поштове відділення звязку  03.03.2017 р. (том І. а. с. 114) звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача-1: Державного підприємства «Славутське лісове господарство», до відповідача-2: ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі  430  386,20 грн. (п. 3 прохальної  частини позовної заяви) та судового збору 6455,79 грн. (п. 4 прохальної частини позову).
		Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10 травня 2017 р. у справі № 907/382/17  в порядку ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі третю особу-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатську обласну державну адміністрацію (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496)(том І, а. с. 149-151).
		Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 у задоволенні позову відмовлено (том ІІ, а. с. 237-238, 239-253).
		Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № НЮ-1619 від 03.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5240/17 від 07.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 34-38), просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі №  907/382/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь залізниці судовий збір за подання цієї апеляційної скарги.
		Крім того, апелянт звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із заявою № НЮ-1747 від 23.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5251/17 від 07.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с.  31-32) про відновлення строку на подання апеляційної скарги.
		Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним зясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
		Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції вірно встановивши ту обставину, що обовязок оплати нарахованих Залізницею платежів лежить на відправнику вантажу та визнав доведеність позивачем позовних вимог, відмовив у задоволенні позову, на думку апелянта, з формальних підстав, чим порушив  ст. 32, 33, 34, 36, 43 ГПК України.
		Також на думку апелянта, судом порушено право Залізниці на справедливий суд та, без поважних причин, 25.09.2017 р. не здійснено оцінку перевізних документів (СМГС накладних).
		Апелянт покликається на те, що місцевим судом не враховано, що УМГС /СМГС/ не містить норм щодо виконання залізницею митних формальностей, та стверджує, що предметом спору у цій справі не є стягнення витрат, а стягнення нарахованих провізних платежів за час затримки вагонів № 68823178, 60441938, що були нараховані відповідно до ст. 2, 22, 28, 32 УМГС /СМГС/, а не визнання правомірності чи не правомірності дій митниці, стверджує, що спір виник із договору перевезення, який регулюється іншими нормами права, зокрема: ст.ст. 16, 22, 28, 32 СМГС, ст. 218 МК України, тобто це є різні предмети спору, при цьому апелянт покликається на висновки викладені ВГСУ у справах № 908/356/14, 924/1178/16, 927/1103/16, 924/1175/16 та інші.
		Апелянт зазначає, що місцевий суд не застосував правил відповідного міжнародного договору, а саме: Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі за текстом  УМГС /Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС/), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, та не врахував, що зазначені платежі оплачуються в порядку ст.ст. 30, 31 УМГС, і, не надав оцінки цим обставинам справи.
		У листі апелянта/позивача від 22.11.2017 р. № НЮ-1985 (вх. № ЛАГС 01-04/7925/17 від 22.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 94-96),  клопотанні від 22.11.2017 р. № НЮ-1984 (вх. № ЛАГС 01-04/7926/17 від 22.11.2017 р. (том ІІІ, а. с. 110-111), клопотанні від 20.12.2017 р. № НЮ-2153 (вх. № ЛАГС 01-04/8621/17 від 21.12.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 155-156) скаржник, додатково, обгрунтовує доводи апеляційної скарги з посиланням на приписи УМГС /СМГС/ та, зокрема, зазначає, що ним не пропущено строку позовної давності 6 місяців, передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України, так як зазначений строк, на думку апелянта, належить обчислювати з 03.11.2016 р. + 6 міс (навіть не 9 міс.) = 03.05.2017 р., позовну заяву позивачем надіслано по-пошті до місцевого суду 03.03.2017 р., відтак стверджує, що залізниця звернулася з даним позовом в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування цього строку, а є наявними підстави для задоволення позову в повному обсязі.
		Відповідачем-1 надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/7940/17 від 22.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 131-133), у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, зокрема стверджує, що затримка вагонів сталася не через порушення ним правил перевезення, а внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 митниці (відповідача-2), що підтверджується постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п, якою скасовано постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2016 р. про накладення адміністративного стягнення, а адміністративну справу  закрито за відсутністю події і складу правопорушення, постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 р. по справі №308/10629/16-П, якою скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 08.12.2016 р. про порушення митних правил, а справу закрито через відсутність ознак порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016 р. у справі № 822/1456/16, якою визнано бездіяльність митного органу щодо затримки залізничних спірних вагонів. Крім того, відповідач-1 у відзиві звертає увагу суду на дефекти форми актів загальної форми ГУ-23, відтак вважає їх неналежними та недопустимими доказами позовних вимог залізниці, просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі №  907/382/17 без змін, апеляційну скаргу позивача  без задоволення.
		Відповідач-2 надіслав до Львівського апеляційного господарського суду (том ІІІ, а. с. 148) відзив на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/8213/17 від 04.12.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 144-145), проти позову заперечив, зокрема, посилається на законність та обґрунтованість дій митниці і також на дефект форми 9 ОСОБА_5 загальної форми - №№ 899, 2541, 579, 22, 710, 2540, 580, 29, 4582, що подані позивачем в обґрунтування суми позову, за твердженням відповідача-2, загальний розмір коштів, який зазначено у цих актах, не співпадає з розміром позовних вимог, відсутня аргументація обґрунтованості включення складових витрат на операції з вантажем до загально нарахованої суми.
		Окрім того, відповідач-2 посилається на сплив спеціального строку позовної давності в частині вимог про стягнення втрат за актами загальної форми №№ 29, 10923 ,22, 4573, 10921, 24, вважає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів поза межами строку позовної давності передбачений чинним законодавством до даних правовідносин, та на те, що вимоги до митниці мають вирішуватись за правилами адміністративного провадження.
		Відповідач-2 просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі №  907/382/17 - без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		Третьою особою-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головним управлінням державної казначейської служби України у Закарпатській області пояснень (заперечень) до апеляційної скарги не надано (не надіслано), згідно пояснень третьої особи-1, які надавалися місцевому господарському суду та є в матеріалах даної справи, між ним та позивачем жодних правових звязків не виникало і не могло виникнути, а спірні правовідносини виникли виключно між позивачем і відповідачами.
		Третьою особою-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_2 обласною державною адміністрацією, Львівському апеляційному господарському суду, електронною поштою, і по-пошті, надіслано заперечення на апеляційну скаргу (вх. №№ ЛАГС 01-04/7871/17 від 21.11.2017 р., 01-04/7871/17 від 23.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с.  87-88, 90-91, 93), у яких, з посиланням на ст.ст. 6, 13, 16, 17, 26, 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації, третьою особою-2 надано пояснення про підстави видання розпоряджень голови ОСОБА_2 обласної адміністрації від 13.05.2016 р. № 236 та від 18.08.2016 р. № 400, та зазначено, що  Закарпатська обласна державна адміністрація діяла відповідно до вимог законодавства, у звязку із численними зверненнями керівників підприємств та громадськості Закарпатської області з приводу експорту деревини паливної, митного оформлення таких вантажів, з метою недопущення акцій протестів громадськості, субєктів зовнішньоекономічної діяльності, врегулювання питання видачі митних дозвільних документів на провадження експорту деревини паливної, залучення додаткових ресурсів для наповнення державного бюджету, і винесла Розпорядження від 13.05.2016р. № 236, яке втратило чинність 18.08.2016 р. на підставі Розпорядження голови ОСОБА_2 ОДА № 400, що прийнято на підставі ОСОБА_2 обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2016 р. та розяснення Державного вищого навчального закладу від 03.08.2016 р., якими надано тлумачення термінів окремих товарних кодів.   
		10.11.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду поновлено апелянту встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 907/382/17 (том ІІІ, а. с. 25-26) на підставі заяви скаржника № НЮ-1747 від 23.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5251/17 від 07.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с.  31-32) про відновлення строку на подання апеляційної скарги. 
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 р. у справі № 907/382/17 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» № НЮ-1619 від 03.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5240/17 від 07.11.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 22.11.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том ІІІ, а. с. 29, 83, 84, 85, 86, 143).
		З підстав зазначених в ухвалах суду від 22.11.2017 р., від 13.12.2017 р. розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою суду від 13.12.2017 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 24.01.2017 р., про що сторони та треті особи-1 та 2, були належним чином повідомлені (том ІІІ, а. с. 136, 140-142/зворот, 150, 153-154/зворот).
		Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відтак суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ.
		В судове засідання, яке відбулося, 24.01.2018 р., представник апелянта/позивача (ОСОБА_3  адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 661 видане 25.11.2011 р. за № 18 на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області, представляє інтереси апелянта/позивача на підставі довіреності виданої юридичною особою 01.08.2017 р., нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6,  зареєстрована в реєстрі за № 6426) прибув, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі та листі від 22.11.2017 р.  (вх. № ЛАГС 01-04/7925/17 від 22.11.2017 р.),  клопотанні від 22.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7926/17 від 22.11.2017 р.), клопотанні від 20.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/8621/17 від 21.12.2017 р.), навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача і стягнути з відповідача на користь залізниці судовий збір за подання цієї апеляційної скарги. 
		Від відповідача-1 в судове засідання представник (ОСОБА_4  адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/648 від 24.08.2010 р.  видане Радою адвокатів Закарпатської області (том І. а. с. 139), представляє інтереси відповідача-1 на підставі ордеру серії ЗР № 18331 та договору про надання правової допомоги від 10.05.2017 р.) прибув, проти апеляційної скарги заперечив,  надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/382/17 від 25.09.2017 р. без змін.
		Від відповідача-2 представник, повторно, не прибув, в процесі розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, надіслав суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № ЛАГС 01-04/8213/17 від 04.12.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 144-145), проти позову заперечив, посилається на законність та обґрунтованість дій митниці і також на дефект форми 9 ОСОБА_5 загальної форми - №№ 899, 2541, 579, 22, 710, 2540, 580, 29, 4582, що подані позивачем в обґрунтування суми позову, за твердженням відповідача-2, загальний розмір коштів, який зазначено у цих актах, не співпадає з розміром позовних вимог, відсутня аргументація обґрунтованості включення складових витрат на операції з вантажем до загально нарахованої суми, а також посилається на сплив спеціального строку позовної давності в частині вимог про стягнення втрат за актами загальної форми №№ 29, 10923, 22, 4573, 10921, 24, вважає, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав поза межами строку позовної давності передбачений чинним законодавством до даних правовідносин, та на те, що вимоги до митниці мають вирішуватись за правилами адміністративного провадження, просить залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі №  907/382/17 - без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		Від третьої особи-1 представник, повторно, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.
		Від третьої особи-2 представник, повторно, не прибув, по-пошті надіслав заперечення на апеляційну скаргу (вх. №№ ЛАГС 01-04/7871/17 від 21.11.2017 р., 01-04/7871/17 від 23.11.2017 р.)(том ІІІ, а. с.  87-88, 90-91, 93), у яких, з посиланням на ст.ст. 6, 13, 16, 17, 26, 39 Закону України Про місцеві державні адміністрації, третьою особою-2 надано пояснення про підстави видання розпоряджень голови ОСОБА_2 обласної адміністрації від 13.05.2016 р. № 236 та від 18.08.2016 р. № 400, та зазначено, що  Закарпатська обласна державна адміністрація діяла відповідно до вимог законодавства, у звязку із численними зверненнями керівників підприємств та громадськості Закарпатської області з приводу експорту деревини паливної, митного оформлення таких вантажів, з метою недопущення акцій протестів громадськості, субєктів зовнішньоекономічної діяльності, врегулювання питання видачі митних дозвільних документів на провадження експорту деревини паливної, залучення додаткових ресурсів для наповнення державного бюджету, і винесла Розпорядження від 13.05.2016р. № 236, яке втратило чинність 18.08.2016 р. на підставі Розпорядження голови ОСОБА_2 ОДА № 400, що прийнято на підставі ОСОБА_2 обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2016 р. та розяснення Державного вищого навчального закладу від 03.08.2016 р., якими надано тлумачення термінів окремих товарних кодів. 16.01.2018 р. електронною поштою та по-пошті за вх. № 01-04/327/18  надіслав клопотання про розгляд даної справи за наявними матеріалами без участі представника облдержадміністрації (том ІІІ, а. с. 166-170).   
		Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, оглянувши та дослідивши подані відповідачем-2 та третьою особою-2 заперечення на апеляційну скаргу, клопотання третьої особи-2 про розгляд даної справи за наявними матеріалами без участі представника облдержадміністрації, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи, виходячи з наступного. 
		У звязку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», згідно якого Конституцію доповнено cт. 131-2, у відповідності до ч. 3 якою, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді апеляційної інстанції, вищезазначені зміни до Конституції України (щодо правосуддя) набрали чинності з 01.01.2018 р., ухвалою суду від 13.12.2017 р. у даній справі продовжено строк розгляду спору та розгляд справи було відкладено на 24.01.2018 р.,  тобто судове засідання у даній справі, було призначено завчасно, про що належним чином було повідомлено сторін та третіх осіб-1 і 2 у даній справі, відтак відповідач-2, третя особа-1 та третя особа-2, в повному обсязі мали можливість та час, забезпечити участь адвокатів у судове засідання суду апеляційної інстанції по даній справі, однак останні таким своїм правом не скористалися. 
		Слід зазначити, що ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 р. та від 13.12.2017 р. на підставі яких розгляд даної справи було відкладено, відповідно, на 13.12.2017 р. та на 24.01.2018 р., участь повноважних представників сторін та третіх осіб - обовязковою не визнавалась (п.п. 4 резолютивних частин зазначених  ухвал суду). 
		Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач-2, треті особи  1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, повторно, не забезпечили участі представників у судове засідання, були належним чином були повідомлені про дату, час і місце цього засідання, відповідач-2 та третя особа-2 надали суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, а третя особа-2 подала клопотання про розгляд даної справи без участі представника облдержадміністрації, а їх повторна неявка у судове засідання не перешкоджає  розгляду справи по суті.
		Відповідно до п. 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, а відповідно до частини 1 цієї статті, неявка у судове  будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		ОСОБА_5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. 
		Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу відповідача-1 та відповідача-2, пояснення третьої особи-2 на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», виходячи з наступного.
		У статті 277 ГПК України наведено вичерпний перелік підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Такими підставами, зокрема, є: неповне зясування обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).     
		Неправильним застосування норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або не застосування закону, який підлягав застосуванню (частина 2 ст. 277 ГПК України).
		Так, місцевий господарський суд, дослідивши подані позивачем на підтвердження позовних вимог про стягнення нарахованих провізних платежів за час затримки вагонів №№ 68823178, 60441938,  акти загальної форми ГУ-23 №№ 899, 2541, 579, 22, 710, 2540, 580, 29, 4582, та, встановивши певні дефекти їх оформлення, відмовив у задоволенні позову з формальних підстав. Окрім того, місцевим судом було помилково «...критично досліджено і складання актів загальної форми, як юридичного явищ, що породжує відповідальність вантажовласника за затримку вагонів, зважаючи на правила користування вагонами, де ці акти складаються у випадку затримки вагонів з вини вантажовласника. Судом приймається до уваги подані відповідачем-1 докази, згідно з якими затримка вагонів сталася не через порушення ним правил перевезення, а внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 митниці (відповідач 2); Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п, якою скасовано постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2016р. про накладення адміністративного стягнення, а адміністративну справу  закрито за відсутністю події і складу правопорушення, Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 р. по справі № 308/10629/16-П, якою скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 08.12.2016 р. про порушення митних правил, а справу закрито через відсутність ознак порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016р. у справі №822/1456/16, якою визнано бездіяльність митного органу щодо затримки залізничних спірних вагонів».
		Оскільки про наявність судових рішень про «бездіяльність митного органу щодо затримки залізничних спірних вагонів» відповідачу-1, а також позивачу у даній справі, стало відомо лише 15.02.2017 р., за наслідками розгляду Апеляційним судом Закарпатської області справи № 308/10629/16-П, а не на час затримки вагонів №№ 68823178, 60441938, починаючи з 15.05.2016 р. на ст. Батьово, ст. Чоп, ст. Ужгород Львівської залізниці, затримка вагонів вчинена позивачем на підставі заявок ОСОБА_2 митниці ДФС № 05/16, № 07/16, листа № 07-70-61/34/2797. Відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених осіб. Главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218 Митного кодексу України, урегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Тому дії щодо здійснення ОСОБА_2 митницею ДФС є митними формальностями, виходячи з чого, на них розповсюджується положення ст. 218 Митного кодексу України. 
		Не є предметом спору у даній справі правомірність чи неправомірність дій ОСОБА_2 митниці ДФС. Слід зазначити, що останні були предметом дослідження та розгляду у іншій справі, що підтверджується постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016 р. у справі № 822/1456/16 та постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п. 
		Спір, у даній справі, виник із договору перевезення, який регулюється іншими нормами права, зокрема, ст. 16, 22 28, 32 УМГС, ст. 218 Митного кодексу України та відповідними нормами національного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
		Отже, підставою для скасування судового рішення повністю у даній справі та ухвалення нового рішення є  неповне зясування місцевим господарським судом обставин справи, що мають значення для справи та не застосування закону, який підлягав застосуванню.     
		Колегією суддів встановлено, що апелянта/позивач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039.
		Регіональна філія «Львівська залізниця» з 26.02.2016 р. є відокремленим підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без права юридичної особи діє повноважень визначених Положенням про Регіональну філію (п. 2.1. Положення про Регіональну філію), а керівник  на підставі довіреності виданої в порядку передоручення від 25.10.2016 р. (нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 25.10.2016 р., зареєстрована в реєстрі за № 9536), місцезнаходження філії: п. і. 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (п. 1.4. Положення про Регіональну філію), діє на підставі Положення про Регіональну філію «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (нова редакція). У п. 2.8. Положення визначено повноваження філії .
		Відповідач-1: Державне підприємство «Славутське лісове господарство» є юридичною особою, код ЄДРПОУ  00993314, місцезнаходження юридичної особи: 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вулиця Кузовкова, 1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (знаходиться в матеріалах справи).
		Відповідач-2: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України є юридичною особою, орган державної влади, ідентифікаційний код юридичної особи 39515893, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (знаходиться в матеріалах справи  том ).
		Третя особа-1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37975895, орган Казначейства з реалізації Державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, місцезнаходження: 88000, вул. П.Мирного, 2а, м. Ужгород, Закарпатської області (знаходиться в матеріалах справи).
		Третя особа-2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Закарпатська обласна державна адміністрація, орган державної влади, є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, площа Народна, будинок 4, код ЄДРПОУ 00022496, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (знаходиться в матеріалах справи).
		Колегія суддів дослідила матеріали справи, всебічно і повно зясувала всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінила докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухала присутніх у судовому засіданні представників апелянта/позивача та відповідача-1, встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.05.2016 р. та 13.05.2016 р. Державним підприємством «Славутське лісове господарство» завантажено вантаж: «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічних видах» (Штабеля) у вагон № 68823178 відправка № 490383 та вагон № 60441938 відправка № 491878, що оформлено СМГС накладними № 341408 (том І, а. с. 27, 28) і ВМД з зазначенням, відповідно: кількість місць: 6 (шість), масою: 38000 та 42000 (графи 26 накладних №341408 (том І, а. с. 27, 28)  для перевезення залізничним транспортом за маршрутом: Хмельницька, ОСОБА_7, вул. Кузовкова,1, Україна, зі станції відправлення: ОСОБА_8 залізниці  перетин кордону  станція Захонь (Угорщина /Венгрия/ МАВ) (Zahony, Hungary MAV), вантажоодержувач: ОСОБА_9, Австрія, фірма Пізец ГмбХ Австрія  (Wein Gottweiherg-1, Austria), що підтверджується СМГС накладними № 341408, оформленими вантажовідправником за правилами ЦІМ/УМГС.
		Однак, зазначені вище вагони № 68823178 відправка № 490383 та № 60441938 відправка № 491878 з вантажем «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічних видах» (Штабеля), не перетнувши митного кордону України, на станції Батьово Львівської залізниці були відчеплені від рухомого складу для проведення переогляду, на підставі заявок ОСОБА_2 митниці ДФС № 05/16, Митного поста «Залізничний» Відділ митного оформлення № 4 (Батєво) № 07/16 від 16.05.2016 р. (том І, а. с. 39) та подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю на підставі, як вказано у заявках, ст. 338, 325 Митного кодексу України. Про затримку вищевказаних вагонів станцією Батьово Львівської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 № 10921, 10923 від 15.05.2016 р. (том І. а. с. 37, 38) та надано телеграфні повідомлення від 15.05.2016 р. № 77, 83 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.
		Під час здійснення працівниками ОСОБА_2 митниці ДФС митного оформлення вантажу, що перевозився у інших вагонах, які не є предметом спору у даній справі, № 66242058, 67881037 та 63884787 (заявка ВМО № 2 м/п «Залізничний» № 07-70-61/31/058 від 09.06.2016 (том І, а. с. 40), та згідно заявки ВМО № 2 м/п «Залізничний» № 07-70-61/60/064 від 15.06.2016 (том І, а. с. 41), заявки Митного поста «Залізничний» Відділ митного оформлення № 4 (Батєво) № 48/16 від 16.06.2016 (том І, а. с. 42), листа ОСОБА_2 ДФС від 17.08.2016 № 07-70-61/34/2114 «Щодо направлення вагонів» (том І, а. с. 43), Позивач, на виконання заявок ОСОБА_2 митниці ДФС, здійснювала переміщення вагонів № 68823178 відправка № 490383 та № 60441938 відправка № 491878 з вантажем «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічних видах» на станцію Батьово, станцію Чоп та ст. Ужгород для митного огляду, залізниця на виконання заявки митниці здійснювала вивантаження та завантаження вантажу, зважування вантажу у вагонах № 68823178 та № 60441938, а  21.07.2016 р.  ці вагони були відправлені на ст. Чоп Львівської залізниці для вивантаження вантажу через складання протоколу про порушення митних правил, що підтверджується ОСОБА_5 проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу  складеного 31.05.2016 р. (том І, а. с. 52). 
		Отже, предметом судового дослідження у спірній ситуації стала подія, яка мала місце з травня 2016р., де відповідач-1: 12.05.2016 р.  та 13.05.2016 р. відправив зі станції ОСОБА_8 залізниці - станція Загонь (Угорщина) два  вагони № 68823178 та № 60441938 з вантажем Деревина паливна... (відправки № 490383 та № 491878). Ці вагони 15.05.2016 р. прибули на станцію Батьово Львівської залізниці, а потім були відчеплені для проведення переогляду, що підтверджуються позивачем актами загальної форми ГУ-23 від 15.05.2016 р. № 10921 який, у послідуючому, доповнений ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 22 від 15.05.2016р., що складено 15.20 год., та ОСОБА_5 № 10923, який доповнено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 29 від 16.05.2016 р. 
		Місцевим судом встановлено, що як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 №10921 та ОСОБА_5 № 10923 не містяться серед підстав нарахування суми позову. 
		Колегія суддів оглянувши та дослідивши зазначені акти загальної форми ГУ-23, вважає, що встановлені місцевим судом обставини не можуть слугувати підставою для відмови позивачу у позові, оскільки ці два акти не містять жодних нарахувань, а лише фіксують (констатують) сам факт та підстави затримки вищевказаних вагонів на станції Батьово Львівської залізниці за заявкою митних органів для проведення митних формальностей, тим більше, що у тексті позовної заяви, позивач вчинив посилання на ці акти (другий абзац описової частини позовної заяви,  перша (титульна) сторінка)(том І, а. с. 8).  
		Акт загальної форми ГУ-23 від 15.05.2016р. № 10921, складений станцією Батьово (том І, а. с. 184), доповнений ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23  № 22 від 15.05.2016 р. (том І, а. с. 32) про те, що 15.05.2016 р. було затримано вагон № 68823178 за накладною № 490383 від 12.05.2016 р. о 8.30 год., а акт загальної форми ГУ-23 № 22 від 15.05.2016р. складено о 15 год. 50 хв., з тексту якого вбачаються підстави затримки (для митного огляду згідно заявки № 05/16 від 15.05.16 р. Після наказу № 106 ДН-5 вагони знято з затримки на відправлено на станцію Чоп для митного огляду) у вказаному акті вчинено нарахування платежів за простій вагона № 68823178, який склав  на цій станції - 8 ваг/год., а саме: за користування, код 117,  19,30 грн.; за телеграму, код 118 = 122,00 грн.; за маневрову роботу, код 115 = 1347 10 грн. Всього:  1488,40 грн. 
		Таким чином, згідно із наведеними вище актами, які складено і підписано двома працівниками позивача (Агенти ППВ ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) у сукупності, простій вагона № 68823178, а не вагона № 688231, як помилково вказав місцевий суд у тексті судового рішення, склав 8 вагоно/годин. 
		Із змісту ОСОБА_5 загальної форми ГУ-12 № 22 складеного на станції Батьово, який є доповненням до акту загальної форми ГУ-23 від 15.05.2016 р. № 10921 вбачається, що вагон затримано для митного догляду, згідно заявки митниці № 05/16 від 15.05.2016р. та на виконання Наказу №106ДН-5, за яким вагон № 68823178 відправлено на станцію Чоп. Такі ж відомості містяться і в ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 10921. Дослідити зміст заявки митниці №05/16 від 15.05.2016 р. судовим розглядом справи можливості не було через відсутність серед матеріалів позивача оригіналу або належним чином завіреної цієї заявки. 
		Відповідно до заявки Митного поста «Залізничний» відділу митного оформлення № 4 (Батєво) Вих № 07/16 від 16.05.2016 р. (том І, а. с. 39) на підставі ст. 338, 325 Митного кодексу України та усного розпорядження начальника митного посту «Залізничний» для митного огляду позивачем на ст. Батьово Львівської залізниці було затримано два вагони.  ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 10923 від 15.05.2016 р. (том І, а. с. 38, 182), який складено станційним оператором СТЦ ОСОБА_11, оператором СТЦ ОСОБА_12 та головним інспектором митниці ОСОБА_13, було затримано вагон № 60441938, який є предметом судового дослідження у даній справі, та вагон № 67867267, який не є предметом судового дослідження і, відповідно, підставою для нарахування належних залізниці платежів, повязаних із його затримкою цього вагона. 
		До цього ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 10923 від 15.05.2016 р. було складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 від 16.05.2016 р. № 29 (том І, а. с. 36), який підписано агентами ППВ ОСОБА_10 та Товт (без зазначення ініціалів та без представника митниці), який містить відомості про те, що затримка, зокрема, вагону № 60441938 відбулася 16.05.2016 р. о 05.40 год. по ст. Батьово митним постом для митного огляду. На підставі наказу ДН-5 № 10 від 16.05.2016 р. вагони відправлено на ст. Чоп для догляду 16.05.16 р. о 17.год 30 хв. Простій  по 12 ваг/год. За користування двома вагонами, № 60441938, який є предметом судового дослідження у даній справі та № 67867267, який не є предметом судового дослідження,  станцією нараховано, код 117 - 62,60 грн. (31,30 грн. х 2 вагони); За телеграму, код 118 = 122,00 грн.; За маневрову роботу код 115 = 1347 10 грн. Всього:  1531,70 грн. Відтак за один вагон № 60441938, який є предметом судового дослідження у даній справі, вищенаведені платежі мають складати відповідно 765, 85 грн. (1531,70 грн./2 вагони).
		09.06.2016 р. на станцію Чоп Львівської залізниці надано митними органами надано заявку № 07-70-61/31/058 про подавання вищевказаних вагонів на ділянку «Новий ангар» МЧ-Львів для проведення митного огляду. 10.06.16 р. проводився візуальний митний огляд товарів в вищевказаних вагонах з використанням метричної рулетки та ліхтарів (акт № 303010002/16/00032). 16.06.2016 р. на станцію Чоп надано наказ № 155 на підставі заявки митних органів від 15.06.2016 р. № 07-70-61/60/064 стосовно направлення вагонів на ст. Батьово.
		Станцією Чоп Львівської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 № 4573 щодо вагона 68823178 (том І. а. с. 178). ОСОБА_5 цього акта № 4573 вбачається, що затримка для проведення митного догляду, заявка № 05/16 від 15.05.16 р., розпочата: 15.05.16 р. о 21.30 год., затримка закінчена: 16.06.16 р. об 11.40 год. та нараховано: збір за зберігання  32 доби  11196,90 грн.;  збір за користування 758 год. 05 хв.  26735,90 грн.; маневрову роботу  30 хв.  673,60 грн.
		Щодо вагона № 60441938 станцією Чоп Львівської залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 № 4582 (том І, а. с. 179). ОСОБА_5 цього акта № 4582 вбачається, що затримка для проведення митного догляду, заявка № 05/16 від 15.05.16 р., розпочата: 17.05.16 р. о 19.35 год., затримка закінчена: 16.06.16 р. об 11.40 год. та нараховано: збір за зберігання  30 діб  11608,1 грн.;  збір за користування 712 год. 05 хв.  25041,60 грн.; маневрова робота  30 хв.  673,60 грн.
		16.06.2016 р. вагони переважувались по станції Батьово, за результатами зважування встановлено, що по вагону № 68823178 вага нетто фактично становить 34540 кг, що проти ваги вказаної у перевізному документі менше на 3460 кг (акт загальної форми від 16.06.2016 р. № 746 (том І, а. с. 185), по вагону № 60441938 вага нетто фактично становить 37660 кг, що проти ваги вказаної у перевізному документі менше на 4340 кг (акт загальної форми від 16.06.16 р. № 728 (том І, а. с. 186).
		16.06.2016 р. на станції Батьово Львівської залізниці було складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 11015 (том І, а. с. 170), яким посвідчується факт затримки вагона № 60441938 накладна № 491878 «для зважування по заявці митних органів № 48/16 та до зясування», та ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 11014 (том І, а. с. 171), яким посвідчується факт затримки вагона № 68823178 накладна № 49083 «для зважування по заявці митних органів № 48116 та до зясування». У вказаних актах не зазначено вартості виконаних робіт (наданих послуг) залізницею за простій вагонів, маневрові роботи, зважування вантажу.  
		Як вбачається з матеріалів даної справи ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 11015 від 16.06.2016 р. було доповнено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 580 від 18.08.2016 р. (том І, а. с. 172), із змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 580 від 18.08.2016 р., складено по відношенню до вагону № 60441938 на станції Батьово агентами ППВ ОСОБА_14 та ОСОБА_15 
		Цим актом зафіксовано факт затримки вагона № 60441938 накладна № 491878 від 13.05.2016 р. (лицьова сторінка цього акту, після слів: «Вагон, контейнер № прописом 60441938, Найменування вантажу: «деревина паливна»,  том І, а. с. 172), а не щодо вагона № 6044193, як помилково вказав місцевий господарський суд.
		Отже 18.08.2016 р. на підставі листа ОСОБА_2 митниці ДФС № 07-70-61/34/2114 та наказу ДН-5 від 18.08.2016 р. № 232, вагони відправлено на станцію Ужгород для проведення митного огляду з повним вивантаженням засобами МЧ-Львів.
		Як вбачається з ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 580 від 18.08.2016 р. /зворот/ вагон № 60441938 затриманий митницею до вияснення після проведення зважування та митного догляду. На підставі листа ОСОБА_2 митниці ДФС № 07-70-61/34/2114 та наказу ДН-5 № 232 від 18.08.2016 р. вагон відправлено на ст. Ужгород для митного догляду з повним вивантаженням засобами МЧ-Львів, що підтверджується актами загальної форми №№ 11014, 579, 11015, 580. Простій склав по ст. Батьово 1502 в/год: За користування вагоном № 60441938, який є предметом судового дослідження у даній справі, станцією нараховано, код 117 - 54138 грн. 90 коп.; за зберігання вантажу, код 116  38 тн. х 4 х 62 доби х 2, 302 = 21694 грн. 00 коп.; за зважування вагону, код 118  173 грн. 10 коп. Всього до оплати:  76 006 грн. 00 коп.
		Є помилковим висновок місцевого суду (наведений у рядках 33-34 зверху на а. с. 247, том ІІ) мотивувальної частини судового рішення, про те, що «На підставі наведених вище документів, позивач відправив вагон № 6044193 із станції Батьово на станцію Ужгород для вивантаження», оскільки у цьому акті йдеться лише про вагон № 60441938 і  покликання на будь-які інші вагони - відсутнє.  
		Позивач у позовній заяві, як на одну із підстав позовних вимог, покликається на ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 580, який, в свою чергу, містить розрахунок вартості виконаних залізницею робіт (наданих послуг) за весь час затримки вагона та є доповненням до акта загальної форми  № 11015 від 16.06.2016 р., який не містить таких розрахунків, а лише підтверджує сам факт затримки вагона, тому не зазначення цього акта у тексті позовної заяви як підстава позову, на думку колегії суддів, не є підставою, не брати його до уваги.
		Як зазначено вище у цій постанові, 16.06.2016 р. на станції Батьово Львівської залізниці було складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 11014 (том І, а. с. 171), яким посвідчується лише сам факт затримки вагона № 68823118 /накладна № 490383/ «для зважування по заявці № 48/16 та до зясування», у цьому акті ще не вказано вартості виконаних робіт (наданих послуг) залізницею за простій вагона, маневрову роботу, зважування вантажу, тощо, так на цей момент таке нарахування було б передчасними.  
		Як вбачається з матеріалів даної справи ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 11014 від 16.06.2016 р. було доповнено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 579 від 18.08.2016 р. (том І, а. с. 175), із змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 579 від 18.08.2016 р., складено по відношенню до вагону № 68823118 накладна № 490383 на станції Батьово агентами ППВ ОСОБА_14 та ОСОБА_15  
		Як вбачається з тексту ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 579 від 18.08.2016 р. /зворот/ вагон № 68823118 затриманий митницею до вияснення після проведення зважування. На підставі листа митниці №07-70-61/34/2114 та наказу ДН-5 № 232 від 18.08.2016 р. вагон відправлено на ст. Ужгород для митного догляду з повним вивантаженням. Простій склав по ст. Батьово - 1502 в/год.: за користування вагоном нараховано, код 117, - 54138 грн. 90 коп.; за зберігання вантажу, код 116,  35 тн. х 4 х 62 доби х 2, 302 = 19981 грн. 40 коп.; маневрова робота 2 год.  код 115  2694 грн. 20 коп.; за надання інформації, код 118  122 грн. 00 коп.; за зважування вагону, код 118,  173 грн. 10 коп. Всього до оплати:  77109 грн. 60 коп.
		На думку колегії суддів, є хибним висновок місцевого суду (наведений у рядках 19-23 зверху мотивувальної частини судового рішення (а. с. 248, том ІІ) про те, що «Заявки митниці на маневрові роботи ...  не виявлено» та, що «..., ОСОБА_5 не містить документально підтверджених відомостей про час вчинення маневрових робіт», оскільки позапоїздне пересування  вагона № 68823178, відчепленого від основного поїзда (рухомого складу) в межах  станції для виконання митних формальностей за заявкою митних органів про його затримку, не може бути заявлено та/або замовлено митними органами, оскільки не відноситься до їх компетенції.
		Маневрова робота з вагонами, зокрема, регулюється Статутом Залізниць України, затверджений постановою КМ України від 06.04.1998 р. № 457 (із змінами), Правилами обслуговування залізничних підїзних колій, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстровано в МЮУ 24.11.2000р. за № 875/5096 (із наступними змінами), Правилами технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.96 р., зареєстровано в МЮУ 25.02.97 р. за № 50/1854 (із змінами), Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.99 р., зареєстровано в МЮУ 15.03.99 р. за № 165/3458 (із змінами), Інструкцією руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України та іншими.
		Маневрова робота  - це позапоїздне пересування  рухомого складу   в межах  станції, а в окремих випадках, і з виїздом на  перегін. Маневрові роботи виконують на витяжних  коліях   (витяжках),  сортувальних гірках, напівгірках, похилих коліях. На витяжних коліях вагони пересуваються за допомогою маневрових  локомотивів, на гірках  - під дією сили тяжіння, на напівгірках  - за допомогою маневрових локомотивів і під дією сили тяжіння. Як засоби пересування використовують локомотиви,  тягачі,  тракмобілі Mercedes-Benz  Unimog   і штовхачі, а також стаціонарні прилади. При виконанні маневрових робіт переважно використовують  тепловози, електровози. Стаціонарні прилади (електролебідки) застосовують для  перестановки вагонів   на завантажувально-розвантажувальних і ремонтних коліях та складають сукупність правил та дій кваліфікованих працівників залізниці, до компетенції яких відноситься виконання маневрової роботи з вагоном (вагонами) на станції та/або поза її межами.
		Митним кодексом України не передбачено для працівників  ДФС та митного органу замовляти проведення маневрової роботи з вагонами, на які вони з тих чи інших підстав передбачених законом, дають працівникам залізничного транспорту вказівку (заявку, наказ, розпорядження, тощо) про затримання вагона для проведення митних формальностей.
		Позивач у позовній заяві, як на одну із підстав позовних вимог, покликається на ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 579, який, як зазначено вище у цій постанові, містить розрахунок вартості виконаних залізницею робіт (наданих послуг) за час затримки вагона на ст. Батьово Львівської залізниці з 16.06.2016 р. по 18.08.2016 р. та є доповненням до акта загальної форми ГУ-23 № 11014 від 16.06.2016 р., який не містить таких розрахунків, а лише підтверджує сам факт затримки вагона, тому не зазначення цього акта позивачем у тексті позовної заяви, на думку колегії суддів, не є підставою, не брати його до уваги, як належний та допустимий доказ у даній справі у сукупності з іншими доказами.
		24.08.2016 р. вантаж з вагону № 60441938 вивантажено та завантажено зворотньо у вагон 02.09.2016 р., що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 № 2538 (том І, а. с. 169). Будь-які платежі за цим актом не нараховувалися.
		24.08.2016 р. вантаж з вагона № 68823178 вивантажено та завантажено зворотньо в вагон 28.08.2016 р., що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 № 2539 (том І, а. с. 168). Будь-які платежі за цим актом  не нараховувалися.
		15.09.2016 р. на станції Ужгород Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ  23 № 2541 (том І, а. с. 30, 176), які складено комерційними агентами позивача ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про те, що вагон № 68823118 накладна № 490383 від 12.05.2016 р. з вантажем «деревина паливна» був затриманий на підставі листа митниці, відправлено на ст. Батьово 15.09.2016 р. Простій вагона становить: 655 год. 00 хв.; користування вагоном = 22868 грн. 50 коп.; маневрова робота = 1 год. = 1347 грн. 20 коп.; повідомлення 2 шт.  244 грн. 00 коп.; зберігання  38 тн. х 5 діб х 4, 0 х 2,302 = 1749 грн. 50 коп.; зберігання  38 тн. х 3 д. х 1,6 х 2,302 = 419 грн. 90 коп.; зберігання  19 тн. х 3 д. х 4, 0 х 2,302 = 524 грн. 90 коп.; зберігання  19 тн. х 3 д. х 1,6 х 2,302 = 209 грн. 90 коп.; зберігання  3 д. х 5,9  х  2,302 = 40 грн. 70 коп.; зберігання  38 тн. х 17 д. х 4, 0 х 2,302 = 5948 грн. 40 коп.; робота МЧ-1  2066 грн. 44 коп.; загальна сума 35419 грн. 44 коп.
		15.09.2016 р. на станції Ужгород Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ  23 № 2540 (том І, а. с. 173), які складено комерційними агентами позивача ОСОБА_16 та ОСОБА_17 про те, що вагон № 60441938 накладна № 4917879 від 13.05.2016 р. з вантажем «деревина паливна» був затриманий на підставі листа митниці, відправлено на ст. Батьово 15.09.2016 р. Простій вагона становить: 653 год. 00 хв.; користування вагоном = 22868 грн. 50 коп.; зберігання  42 тн. х 6 діб х 4, 0 х 2,302 = 2320 грн. 40 коп.; зберігання  42 тн. х 8 д. х 1,6 х 2,302 = 1237 грн. 60 коп.; зберігання  8 діб х 3,9 х 2,302 = 108 грн. 70 коп.; зберігання  42 тн. х 13 д. х 4,0 х 2,302 = 5027 грн. 60 коп.; робота МЧ-1  2283 грн. 96 коп.; загальна сума 33846 грн. 76 коп.
		Є помилковим висновок місцевого суду про те, що у вищевказаних актах загальної форми ГУ-23 № 2541 та № 2540, які складено на станції Ужгород 15.09.2016 р. комерційними агентами позивача ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вчинено покликання на станцію призначення Австрія, а не Захонь, оскільки як вбачається із тексту зазначених актів, у зазначених актах вказано вантажоодержувача: фірма Пізец ГмбХ Австрія  (Wein Gottweiherg-1, Austria), що підтверджується СМГС накладними № 341408, оформленими вантажовідправником за правилами ЦІМ/УМГС.
		Щодо перетину кордону, в т.ч. митного, між Україною і Угорською Республікою, то слід зазначити, що залізничне сполучення  між  Україною  і Угорською Республікою здійснюється через прикордонні станції і ділянки залізниць  між станціями Чоп  -  Захонь  і  Батєво  -  Епер'єшке, а також на перевантажувальних станціях прикордонних районів, що, зокрема, передбачено ст. 3 Угоди укладеної між Урядом України і Урядом Угорської Республіки про залізничне сполучення через Державний кордон, дата підписання: 19.05.1995 р., дата набрання нею чинності: 05.10.1996 р. (із змінами). 
		Відтак не зазначення у вищевказаних актах станції перетину кордону між Україною та Угорською республікою  Захонь, а зазначення вантажоодержувача: фірма Пізец ГмбХ Австрія  (Wein Gottweiherg-1, Austria), що підтверджується СМГС накладними № 341408, оформленими вантажовідправником за правилами ЦІМ/УМГС, не є підставою вважати, що вони оформлені з порушенням чинного законодавства.
		Щодо правової підстави маневрових робіт на станції Ужгород Львівської залізниці, то як зазначено вище у цій постанові, маневрова робота з вагонами на будь-якій станції, регулюється Статутом Залізниць України, затверджений постановою КМ України від 06.04.1998 р. № 457 (із змінами), Правилами обслуговування залізничних підїзних колій, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., зареєстровано в МЮУ 24.11.2000р. за № 875/5096 (із наступними змінами), Правилами технічної експлуатації залізниць України, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.96 р., зареєстровано в МЮУ 25.02.97 р. за № 50/1854 (із змінами), Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.99 р., зареєстровано в МЮУ 15.03.99 р. за № 165/3458 (із змінами), Інструкцією руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України та іншими і відноситься до компетенції відповідальних за це працівників станції, тому висновок місцевого суду про те, що «встановити правову підставу для маневрових робіт позивача, і як наслідок, - підставу для складання цих ОСОБА_5 загальної форми в адрес вантажовласника судовим розглядом справи неможливо» є передчасним.   
		ОСОБА_18 загальної форми ГУ-23 № 899 (том І, а. с. 29), який складено станцією Чоп Львівської залізниці 20.10.2016р. комерційними агентами позивача ОСОБА_19 та ОСОБА_20 встановлено, що його складено по відношенню до вагону № 60441938 та вагону № 68823178 накладні №№ 491878, 490383, вантаж: деревина паливна, складено на підставі листа ОСОБА_2 митниці ДФС № 07-70-61/34/2797 від 19.10.16 р., яким повідомлено про складання протоколів про порушення митних правил від 29.09.16 р. №№ 1791/30501/16 та 1792/30501/16 на вагони №№ 60441938, № 68823178 з вантажем: деревина паливна, які слідували по відправці: ОСОБА_7-Зах. Зал.  Захонь МАВ №№ 491878, 490383.
		ОСОБА_21 акт загальної форми ГУ-23 № 899 містить інформацію про те, що  вищевказані вагони ДП «Славутське ЛГ» код 9217610 простоюють на місцях загального користування в очікуванні подачі на п/к «Закарпатінтерпорт» для вивантаження вилученого вантажу згідно наказу ДН-5 № 303 від 19.10.16 р. в звязку з зайнятістю фронта подачі, вагони з вантажем «деревина паливна». Початок затримки: 20.10.16 р. 15.00. Вагони подано: 29.10.16 р. о 7.00. Вантаж вивантажено: 02.11.16 р. 18.00. Затримка складає: 315.10 год. Загальна затримка: вагон №  68823178 = 4008.45 год. = 146476,7 грн.; вагон №  60441938 = 3967.10 год. = 144928,81 грн.; зберігання №  68823178 = 9 д х 357 х 4 х 2,302 = 2900,5 грн.; зберіг. № 60441938 = 9 д. х 38 т. х 4 х 2,302 = 3149,1 грн.; збір за маневрову роботу = 1347,10 грн.; збір за участь представника залізниці = 152,4 грн.;  збір за подачу/забирання: 1626,2 грн. 
		Нижче у цьому акті зазначено «ОСОБА_22, Чоп-Батьово, Батьово-Ужгород, ужгород-Батьово, ОСОБА_22».
		Належить зазначити, що на підставі листа ОСОБА_2 митниці ДФС № 07-70-61/34/2797 від 19.10.16 р. (том І, а. с. 51), вагони направлено на станцію Чоп в зону митного контролю АТ «Закарпатінтерпорт» для здійснення вивантаження вилученого за протоколами митних органів вантажу на відповідальне зберігання відповідно до укладеного договору з АТ «Закарпатінтерпорт», що оформлено актами загальної форми № 11077, № 710.
		З огляду на вищезазначене є помилковим висновок місцевого суду про те, що  у позивача не було «Правових підстав самостійного розпорядження вагонами та вантажем, який знаходиться під митним контролем на період затримки в порядку ст. 338, ст. 325 МК України», так як зазначений ОСОБА_21 загальної форми ГУ-23 № 899, яким обгрунтовано суму позову, містить посилання лист митниці № 07-70-61/34/2797 від 19.10.16 р. /самий верхній рядок рукопиского тексту у цьому ОСОБА_21)(том І, а. с. 29/зворот). 
		19.10.2016 р. станцією Батьово Львівської залізниці складено ОСОБА_21 загальної форми № 710 (том І, а. с. 33, 174), який складено агентами позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_23 по відношенню до вагонів №№ 68823178, 60441938, накладні №№ 490383, 491878, який є додатком до ОСОБА_21 загальної форми № 11077 від 17.09.2016 р. (том І, а. с. 167).
		Актом загальної форми № 11077 від 17.09.2016 р. посвідчується факт затримки вагонів №№ 68823178, 60441938, накладні №№ 490383, 491878, «до зясування після митного огляду». У вказаному акті не зазначено вартості виконаних робіт (наданих послуг) залізницею за простій/затримку вагонів з вантажем.  
		ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 710, його складено на станції Батьово 19.10.2016 р. вбачається, що спірні вагони були затримані для зясування та митного догляду на підставі Наказу ДН-5 № 303, згідно з яким вагони направлено на станцію Чоп на п/к «Закарпатінтерпорт» для  вилученого вантажу. У зазначеному акті вказано, що  простій (з 17.09.2016 р. по 19.10.2016 р.) склав 773 в/год. За користування вагонами, код 117, нараховано: 27288,40 грн. х 2 ваг. = 54576,80 грн.;  за телеграму, код 118, 1347,10 грн.; за маневрову роботу, код 1115 = 1347,10 грн.; за зберігання, код 116 = 11196,90 грн. + 10313,00 грн. = 21509,90 грн. Всього: 77555,80 грн.
		Як стверджує позивач, 02.11.2016 р. вантаж «Деревина паливна у вигляді колод ...» вивантажено з вагонів, що, та покликається при цьому на ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 899 від 20.10.2016 р. (том І, а. с. 29), правову оцінку якому надано вище у цій постанові.
		Разом з тим, в матеріалах даної справи є долучений позивачем, складений станцією Чоп Львівської залізниці ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 800 від 20.10.2016 р. (том І, а. с. 177), який стосується вагонів №№ 68823178, 60441938, з тексту зазначеного акта вбачається, що  він є подібним по суті до акта № 899 від 20.10.2016 р., та містить інформацію, що на підставі листа митниці № 07-70-61/34/2797 від 19.10.2016 р. вищевказані вагони ДП «Славутське ЛГ» код 9217610 простоюють на місцях загального користування в очікуванні подачі на п/к «Закарпатінтерпорт» для вивантаження вилученого вантажу згідно наказу ДН-5 № 303 від 19.10.16 р. в звязку з зайнятістю фронта подачі, вагони з вантажем «деревина паливна». Початок затримки: 20.10.16 р. 15.00. Вагони подано: 29.10.16 р. о 7.00. Вантаж вивантажено: 02.11.16 р. 18.10. Затримка складає: 315.10 год. Загальна затримка: вагон №  68823178 = 4008.45 год. = 146476,7 грн.; вагон №  60441938 = 396.70 год. = 144929,8 грн.; зберігання №  68823178 = 9 д х 35 тн х 4 х 2,302 = 2900.5 грн.; зберіг. № 60441938 = 9 д. х 38 т. х 4 х 2,302 = 3149,1 грн.; збір за маневрову роботу = 1347,1 грн.; збір за участь представника залізниці = 152,4 грн.;  збір за подачу/забирання: 1626,2 грн.  Нижче у цьому акті зазначено «ОСОБА_22, Чоп-Батьово, Батьово-Ужгород, Ужгород-Батьово, ОСОБА_22». Однак зазначений акт не є предметом судового дослідження, оскільки позивач на даний акт не покликається ні у позовній заяві, ні у додаткових поясненнях у справі, ні у розрахунках, оскільки сума нарахувань зазначена у цьому акті (299370,81 грн.) не включена до загальної ціни позову. Тому зазначений ОСОБА_5 № 800 від 20.10.2016 р. колегією суддів до уваги  не приймається.
		Вину відповідача-2 позивач обгрунтовує з покликанням на постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п, від 15.02.2017 р. у справі № 308/10629/16-п провадження у яких було закрито на підставі ч. 1 ст. 531 МК України за відсутністю в діях відповідача-1 ознак порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України та ухвалу Вінницького апеляційного суду у справі № 822/1456/16 від 29.11.2016 р., якою апеляційну скаргу відповідача-2 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016 у цій справі  без змін, тобто, визнано протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо затримки залізничних вагонів: № 68823178, № 60441938.
		На підставі наведеного у позовній заяві з покликанням на вище вказані ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 позивач просить стягнути з Державного підприємства «Славутське лісове господарство» та ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби на свою користь  нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі  430  386,20 грн. (розрахунки  в матеріалах даної справи (том І, а. с. 54  50,  187-189, 190-191).
		Як вбачається з матеріалів даної справи, Відповідач-2 заперечуючи проти позову,  заявив, що позивачем при поданні позову пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду, просить, серед іншого, за його заявою, застосувати до даних правовідносин ст. 267 ЦК України, наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (том І, а. с. 115-118). 
		При прийнятті постанови у даній справі колегія суддів виходила з наступного.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. 
		Правовідносини з перевезення та переміщенням продукції залізницями регламентуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, Конвенцією про міжнародне залізничне перевезення (КТІФ) від 09.05.1980 р. є чинною для України з 05.06.2003 р., Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), які є чинними для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.
		Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. 
		Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.
		Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються    комерційними актами    або актами загальної форми, які складають   станції залізниць.
		Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
		ОСОБА_5 з ч.1 ст. Закону України "Про залізничний транспорт", ст.129 Статуту залізниць Україна передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. 
		Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458 (надалі - Правила та/або Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
		ОСОБА_5 з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. № 864/5085, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
		Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
		ОСОБА_5 з положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (ОСОБА_22 керівництво № 1), затверджено наказом Міністерства транспорту України від 26.03.2009 р. № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.09 р. № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
		Позивачем при розрахунку розміру належних залізниці платежів за затримку вагонів користувався Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги. Тарифне керівництво № 1 із застосуванням коефіцієнта з 29.04.2016 року  2,302. 
		Пунктами 3, 8 Правил користування вагонам і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, ОСОБА_5 про затримку вагонів форми ГУ-23а, ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
		Відповідно до пунктів 10, 12, 13 вказаних Правил, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
		Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 2.11.2000 р. № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р.   № 864/5085. Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. ОСОБА_9 процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами. ОСОБА_9 процедури не входять до цього переліку.
		Як встановлено ч.2 ст.17 Статуту залізниць України, умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
		ОСОБА_5 п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
		Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
		У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
		Пунктом 2.10 вказаних вище Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
		Як встановлено колегією суддів, зазначено вище у даній постанові, та  підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із митними формальностями, вагон № 68823178 відправка № 490383 та вагон № 60441938 відправка № 491878, вантажовідправником яких є відповідач-1: Державне підприємство «Славутське лісове господарство», яким було завантажено вантаж: «Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, вязанок хворосту або в аналогічних видах» (Штабеля) /далі за текстом «Деревина паливна» у вагон № 68823178 відправка № 490383 та вагон № 60441938 відправка № 491878, що оформлено СМГС накладними № 341408 (том І, а. с. 27, 28), з зазначенням, відповідно: кількість місць: 6 (шість), масою: 38000 та 42000 (графи 26 накладних №341408 (том І, а. с. 27, 28)  для перевезення залізничним транспортом за маршрутом: Хмельницька, ОСОБА_7, вул. Кузовкова,1, Україна, зі станції відправлення: ОСОБА_8 залізниці  перетин кордону  станція Захонь (Угорщина /Венгрия/ МАВ) (Zahony, Hungary MAV), вантажоодержувач: ОСОБА_9, Австрія, фірма Пізец ГмбХ Австрія  (Wein Gottweiherg-1, Austria), що підтверджується СМГС накладними № 341408, оформленими вантажовідправником за правилами ЦІМ/УМГС, однак зазначені вище вагони № 68823178 відправка № 490383 та № 60441938 відправка № 491878 з вантажем «Деревина паливна ...», не перетнувши митного кордону України, на станції Батьово Львівської залізниці були відчеплені від рухомого складу для проведення переогляду, переважування, тобто, для проведення митних формальностей, на підставі заявок ОСОБА_2 митниці ДФС № 05/16, Митного поста «Залізничний» Відділ митного оформлення № 4 (Батєво) № 07/16 від 16.05.2016 р., заявок № 07-70-61/31/058 від 09.06.2016 р.,  № 07-70-61/60/064 від 15.06.2016 р.,  Вих. № 48/16 від 16.06.2016 р.,  від 17.08.2016 р. № 07-70-61/34/2114 (том І, а. с. 39-44) відповідно до ст. 338, 325 Митного кодексу України, про затримку вищевказаних вагонів станціями Батьово, Чоп, Ужгород Львівської залізниці складалися відповідні акти загальної форми ГУ-23, оцінку яким надано вище у цій постанові, і за затримку вищевказаних вагонів за період з 15.05.2016 р. по 02.11.2016 р., позивач нарахував платежів за час затримки вагонів в сумі - 430386,20 грн.
		ОСОБА_5 пп. 5.15 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.14 р. у справі № 908/356/14.
		Відповідно до п.24, 29 ч.1 ст. Митного кодексу України, митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
		ОСОБА_9 формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
		Відповідно до ч.2 ст. 218 глави 32 "ОСОБА_9 формальності на залізничному транспорті" Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
		Таким чином, дії щодо здійснення митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 Митного кодексу України.
		Крім того, пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
		Відповідно до ч. 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
		ОСОБА_5 ч.2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Позивачем, на підставі вищенаведених актів загальної форми ГУ-23, правову оцінку яким надано вище у цій постанові, було розраховано плату за користування вагоном, плату за маневрову роботу, збір за зберігання вантажу, за зважування вагонів,  за участь представника залізниці, за телеграфне повідомлення про затримку вагона, плату за подавання/забирання вагонів з підїзної колії, які були виконані залізницею через затримку вагонів №№ 68823178, 60441938 на станціях Батьово, Чоп, Ужгород Львівської залізниці, на загальну суму 430386,20 грн.
		Вищевказані нарахування також внесено до накладних  № 341408/зворот (том І, а.с. 27-28), як це передбачено Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
		Місцевим судом під час розгляду даної справи не було враховано заявлену  у відзиві відповідачем-2 заяву про пропуск позивачем строку позовної давності та застосування наслідків пропуску строку позовної давності у звязку з чим, останній просить у позові відмовити.
		Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
		Статтями 257 та 258 ЦК України передбачено загальний та скорочені або більш тривалі строки позовної давності.
		За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Однак частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
		Так, згідно з ч.5 статті 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. 
		Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. 
		Відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами). 
		ОСОБА_5 з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		ОСОБА_5 з пунктом 2.3 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" стаття 926 Цивільного кодексу України, частина шоста статі 315 Господарського кодексу України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами). 
		Відповідно до пп. 4.7.2 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС) та статті 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).
		Конвенція про міжнародне залізничне перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р. є чинною для України з 05.06.2003 р., передбачає співробітництво державами-членами, які беруть на себе обовязок застосовування Єдиних правил (ст. 6 Конвенції): а) «Єдині правила по договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів (ЦІВ /ЦИВ/)»(Додаток А до Конвенції); b) «Єдині правила по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ /ЦИМ/)»(Додаток В до Конвенції); с) «Регламент про перевезення небезпечних вантажів (РІД /РИД/)»(Додаток С до Конвенції); d) «Єдині правила використання вагонів в  міжнародному залізничному сполученні (ЦУВ)»(Додаток D до Конвенції); е) «Єдині правила використання інфраструктури в міжнародному залізничному сполученні (ЦУІ /ЦУИ/)»(Додаток Е до Конвенції); f) «Єдині правила про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних приписів, щодо застосування залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ)»(Додаток F до Конвенції), тощо. 
		Відповідно до параграфу 2 ст. 6 Конвенції, Єдині правила і Правові режими, перераховані в параграфі 1, разом з їхніми Додатками є невідємною частиною Конвенції.   
		У ст. 28 Конвенції «Судові процедури» передбачено вирішення суперечок між Державами-членами щодо тлумачення і застосування Конвенції, а також спори між Державами-членами і Організацією щодо тлумачення або застосування Протоколу про привілеї і імунітет ... (параграфи 1 та 2). 
		Статтею 1 Єдиних правил по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ)»(Додаток В до Конвенції) є чинними для України з 16.11.2005 р., передбачено сферу їх застосування. 
		Так, параграфами 1 та 2 ст. 1 передбачено, що Єдині правила (ЦІМ) застосовуються до будь-якого договору залізничних перевезень вантажів за плату, якщо місце приймання вантажу і місце, передбачене для видачі, розташовані в двох  різних державах-членах, незалежно від місцезнаходження або національної належності сторін, що укладають договір. Стаття ст. 6 Єдиних правил «Договір перевезення» /параграф 2/ передбачає порядок укладення договору, який обовязково повинен бути підтверджений накладною, складеною згідно за єдиним зразком, тобто за КОТІФ. 
		У параграфі 5 зазначено, що накладна має силу коносаменту. 
		Стаття 31 Єдиних правил по договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦИМ)»(Додаток В до Конвенції) передбачає «Відповідальність при втраті в дорозі», ст. 32 Єдиних правил визначено «Відшкодування у випадку пошкодження», у ст. 33 «Відповідальність у випадку прострочення доставки», у ст. 34 «Відповідальність оголошення вартості», у ст. 40 «Особи, за яких відповідальний перевізник». У ст. 41 «Інші претензії», зокрема передбачено, що будь-яка претензія про відповідальність і на будь-якій підставі може бути предявлена перевізнику лише на умовах і в рамках цих Єдиних правил. Стаття 43 Єдиних правил визначає зміст порядок предявлення  «Рекламації». У статті 44 визначені особи, що мають право подавати до суду позов до перевізника, а ст. 45 визначено перевізників, яким може предявлятися до суду позов», у ст. 46 визначено судову компетенцію, ст. 53  претензійний порядок врегулювання спору, ст. 58 строки протягом яких можуть бути заявлені позови країн-Учасниць до відповідно суду. 
		Однак для захисту зацікавленою стороною предявленню позову за правилами КОТІФ передує обовязковий претензійний порядок вирішення спору (стаття 53 Конвенції та ст. 58 КОТІФ), при цьому, визначено права та коло осіб, які мають право подавати позов до перевізника. Інших положень Конвенція - не містять.
		Статтею 8 Конвенції (параграф 2) передбачає, що за відсутності в Конвенції відповідних положень діє національне законодавство.
		З метою організації перевезень вантажів в прямому міжнародному залізничному сполученні з 01 листопада 1951 р. є чинною та діє Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС)(із наступними змінами та доповненнями), укладена між залізницями  держав  учасниць Угоди (залізниці Угорщини і України є учасницями УМГС). Відповідно до ст. 31 "Претензійна і позовна давність" Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (із змінами на 01.07.2011 р.), претензії та позови відправника або одержувача до залізниць згідно договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників або одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів і про відшкодування збитку можуть бути заявлені протягом 9 місяців, за винятком претензій і позовів про прострочення в доставці вантажу, для пред'явлення яких встановлений 2-місячний термін.
		Проте, як вбачається із наступних змін внесених до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, 06.06.2014 р. (дата набрання сили для України  01.07.2015 р.) та 16.10.2015 р. (дата набрання сили для України  01.07.2016 р.) викладено вказану  Угоду в новій редакції. У редакції Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 16.10.2015 р., стаття 31 називається "Сплата провізних платежів і неустойки", натомість стаття 48 іменується "Строки давності". 
		Із аналізу положень статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в редакції від 16.10.2015 р., вбачається, що зазначена стаття визначає строки давності за позовами предявленими до перевізника. Інших положень щодо строків давності Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин від 16.10.2015 р. - не містить.
		Відповідно до положень статті 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у редакції від 16.10.2015 р., при відсутності відповідних положень у даній Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, у якій правочинна особа реалізує свої права.
		Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення у редакції від 16.10.2015 р. УСГС) та Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) передбачають обовязків досудовий претензійний порядок врегулювання спору.
		На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів постановою КМ України від 25.12.2002 р. № 1973 було внесено зміни до Статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку предявлення вимог до перевізника не є обовязковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду. Законом України від 23.06.2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів» внесено відповідні зміни у Цивільний та Господарський процесуальний кодекси України, які законодавчо закріпили необовязковість досудового врегулювання спорів, що виникають із договорів перевезення у внутрішньому сполученні на підставі Статуту залізниць України.
		Щодо претензійного порядку врегулювання спорів, що виникають з міжнародних перевезень вантажів на підставі накладних (ЦІМ - УМГС)(ЦИМ - СМГС), то відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні правовідносини, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до відповідача-1 претензію від 26.01.2017 р. № НЮ-89 (том І, а. с. 57), яка була залишена відповідачем без задоволення, що вбачається із відповіді на претензію від 23.02.2017 р. № 91 (том І, а. с. 58).
		Як зазначено вище у цій постанові, ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. 
		Колегія суддів також зазначає, що частиною 3 статті 925 ЦК України передбачено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), а ч. 5 статті 315 ГК України передбачено, що для пред'явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Норми ч. 3 статті 925 ЦК України та ч. 5 статті 315 ГК України співвідносяться, як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в 1 рік з моменту, що визначено відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
		За змістом ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: 
		а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень  після закінчення пятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; 
		б) в усіх інших випадках  з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
		За таких обставин перебіг строків позовної давності у спірних правовідносинах, які виникли з перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються приписами статті 315 Господарського кодексу України, що стосується пред'явлення перевізником позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. 
		Правова позиція про застосування до шестимісячного строку позовної давності передбачених частиною 5 статті 315 ГК України, для предявлення перевізником до вантажовідправників/вантажоодержувачів позовів з перевезення, затримки вагонів, викладена у постанові  Судової палати у господарських справах Верховного Суду України № 3-658гс17, при цьому, у вказаній постанові, Верховний Суд України, зазначив, що шестимісячний строк позовної давності починається від дня настання події, що стала підставою подання позову у справі, тобто з дати складання актів загальної форми ГУ-23.
		Аналогічною є правова позиція Верховного Суду України щодо застосування шестимісячного строку позовної давності передбачених частиною 5 статті 315 ГК України, для предявлення перевізником до вантажовідправників/вантажоодержувачів позовів з перевезення, яка викладена у постанові  № 3-902гс17, а також у постановах Вищого господарського суду України від 21.09.2017 р. у справі № 904/7428/16, при цьому також зазначено, що початком перебігу шестимісячного строку позовної давності є дата складання акту загальної форми ГУ-23; постанові ВГСУ від 22.02.2017 р. у справі № 904/6395/16.  
		Такою подією у нашій справі є  затримка вагонів під митними формальності на станції Батьово, Чоп, Ужгород Львівської залізниці, про що складено відповідні акти загальної форми ГУ-23, відтак початком перебігу шестимісячного строку позовної давності  є дата складання актів загальної форми ГУ-23, а не дата закінчення затримки вагонів, як стверджує позивач, та/або підписання відповідачем-1 нагромаджувальних (накопичувальних) карточок.
		Позовна заява датована 15.03.2017 р.  № НЮ-354, подана позивачем до місцевого господарського суду (надіслана по-пошті) згідно відтиску поштового штампу на конверті  03.04.2017 року (том І, а. с. 114), зазначена дата 03.04.2017 р. також підтверджується фіскальним чеком наявним в матеріалах справи (том І, а. с. 16), позовна заява з матеріалами отримана місцевим господарським судом - 06.04.2017 р. за вхідним № 02.3.1-13/404/17 (том І, а. с. 8).
		Матеріали справи свідчать, що днем встановлення обставин, що спонукали позивача до пред'явлення даного позову про стягнення вищезазначених платежів є складення актів загальної форми ГУ-23.
		Перебіг шестимісячного строку позовної давності у справі, яка розглядається, починається саме з дня настання події, що стала підставою для подання позову, відтак день складання актів загальної форми ГУ-23, є датою початку перебігу зазначеного строку позовної давності.
		Акт загальної форми ГУ-23 від 15.05.2016р. № 10921 (том І, а. с. 184), який, доповнений ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23  № 22 від 15.05.2016 р. (том І, а. с. 32), на підставі яких було затримано вагон № 68823178 за накладною № 490383 від 12.05.2016 р., та за якими нараховано платежі за простій цього вагона протягом - 8 ваг/год.; за користування, код 117,  19,30 грн.; за телеграму, код 118 = 122,00 грн.; за маневрову роботу, код 115 = 1347 10 грн. Всього 1488,40 грн. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України за актами загальної форми ГУ-23 № 10921 та  № 22 від 15.05.2016 р., розпочався з наступного дня з дати складання актів, тобто 16.05.2016 р. та закінчився 16.11.2016 р., позовна заява надіслана до місцевого суду - 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		15.05.2016 р. станцією Батьово Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 10923 (том І, а. с. 38, 182) про затримку двох вагонів, в т.ч. вагона № 60441938, який є предметом судового дослідження у даній справі, який доповнений  ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 від 16.05.2016 р. № 29 (том І, а. с. 36), простій  по 12 ваг/год.; за користування двома вагонами, № 60441938, який є предметом судового дослідження у даній справі та № 67867267, який не є предметом судового дослідження,  код 117 - 62,60 грн. (31,30 грн. х 2 вагони); за телеграму, код 118 = 122,00 грн.; за маневрову роботу код 115 = 1347 10 грн. Всього:  1531,70 грн. Відтак за один вагон № 60441938, який є предметом судового дослідження у даній справі, вищенаведені платежі мають складати відповідно половину від загальної суми, 765, 85 грн. (1531,70 грн./2 вагони). Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України, за актами загальної форми ГУ-23 № 10923 від 15.05.2016 р. та № 29 від 16.05.2016 р. розпочався відповідно з наступного дня за датою складання актів, 16.05.2016 р. та 17.05.2017 р., закінчився 16.11.2016 р. та 17.11.2017 р., позовна заява подана до місцевого суду 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		15.05.2016 р. станцією Чоп Львівської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 № 4573 щодо вагона 68823178 (том І. а. с. 178, 180) та нараховано: збір за зберігання  32 доби  11196,90 грн.;  збір за користування 758 год. 05 хв.  26735,90 грн.; маневрову роботу  30 хв.  673,60 грн. Всього: 38 606.40 грн. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України за актом № 4573 від 5.05.2016 р., розпочався з наступного дня від дати його складання, 16.05.2016 р., закінчився 16.11.2016 р., позовна заява подана до місцевого суду - 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		17.05.2016 р. станцією Чоп Львівської залізниці щодо вагона № 60441938 складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 4582 (том І, а. с. 179) нараховано: збір за зберігання  30 діб  11608,1 грн.;  збір за користування 712 год. 05 хв.  25041,60 грн.; маневрова робота  30 хв.  673,60 грн. Всього: 37 323,30 грн. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України за актом № 4582 від 17.05.2016 р., розпочався з наступного дня від дати його складання, 17.05.2016 р., закінчився 17.11.2016 р., позовна заява надіслана до місцевого суду - 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		16.06.2016 р. вагони переважувались по станції Батьово, за результатами зважування встановлено, що по вагону № 68823178 вага нетто фактично становить 34540 кг, що проти ваги вказаної у перевізному документі менше на 3460 кг (акт загальної форми від 16.06.2016 р. № 746 (том І, а. с. 185), по вагону № 60441938 вага нетто фактично становить 37660 кг, що проти ваги вказаної у перевізному документі менше на 4340 кг (акт загальної форми від 16.06.16 р. № 728 (том І, а. с. 186). За вказаними актами позивач платежів за неправильне зазначення маси вантажу у накладних - не нараховував.
		16.06.2016 р. на станції Батьово Львівської залізниці було складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 11015 (том І, а. с. 170), який доповнено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 580 від 18.08.2016 р. (том І, а. с. 172), простій склав 1502 вагоно/год: за користування вагоном № 60441938, нараховано, код 117  54 138 грн. 90 коп.; за зберігання вантажу, код 116  38 тн. х 4 х 62 доби х 2, 302 = 21694 грн. 00 коп.; за зважування вагону, код 118  173 грн. 10 коп. Всього до оплати: 76 006 грн. 00 коп. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України за актом № 11015 від 16.06.2016 р. та актом № 580 від 18.08.2016 р., розпочався відповідно, 17.06.2016 р. та 19.08.2016 р., закінчився 17.12.2016 р. та 19.02.2017 р., позовна заява надіслана до місцевого суду - 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		16.06.2016 р. станцією Батьово Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 11014 (том І, а. с. 171), який було доповнено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 579 від 18.08.2016 р. (том І, а. с. 175), по відношенню до вагону № 68823118, простій склав - 1502 в/год.: за користування вагоном нараховано, код 117 - 54138 грн. 90 коп.; за зберігання вантажу, код 116  35 тн. х 4 х 62 доби х 2, 302 = 19981 грн. 40 коп.; маневрова робота 2 год.  код 115  2694 грн. 20 коп.; за надання інформації, код 118  122 грн. 00 коп.; за зважування вагону, код 118,  173 грн. 10 коп. Всього до оплати:  77 109 грн. 60 коп. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України за вказаними актами загальної форми, розпочався відповідно, 17.06.2016 р. та 19.08.2016 р., закінчився 17.11.2017 р. та 19.02.2017 р., позовна заява подана /надіслана/ до місцевого суду 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		24.08.2016 р. вантаж з вагону № 60441938 вивантажено та завантажено зворотньо у вагон 02.09.2016 р., що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 № 2538 складеного станцією Ужгород Львівської залізниці (том І, а. с. 169). 24.08.2016 р. вантаж з вагона № 68823178 вивантажено та завантажено зворотньо у вагон 28.08.2016 р., що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 № 2539 станції Ужгород Льв. Зал. (том І, а. с. 168). Платежі за неправильне зазначення маси вантажу у накладних ЦІМ/УМГС № 341408 (том І, а. с. 27, 28) позивачем  не нараховувалися, позовні вимоги в цій частині  не заявлялися.
		15.09.2016 р. на станції Ужгород Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ  23 № 2541 (том І, а. с. 30, 176), по відношенню до вагона № 68823178, простій склав: 655 год. 00 хв.; за користування вагоном нараховано 22 868 грн. 50 коп.; за маневрову роботу = 1 год. = 1347 грн. 20 коп.; повідомлення 2 шт.  244 грн. 00 коп.; зберігання  38 тн. х 5 діб х 4, 0 х 2,302 = 1749 грн. 50 коп.; зберігання  38 тн. х 3 д. х 1,6 х 2,302 = 419 грн. 90 коп.; зберігання  19 тн. х 3 д. х 4, 0 х 2,302 = 524 грн. 90 коп.; зберігання  19 тн. х 3 д. х 1,6 х 2,302 = 209 грн. 90 коп.; зберігання  3 д. х 5,9  х  2,302 = 40 грн. 70 коп.; зберігання  38 тн. х 17 д. х 4, 0 х 2,302 = 5948 грн. 40 коп.; робота МЧ-1  2066 грн. 44 коп. Загальна сума: 35 419 грн. 44 коп. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України за актом № 2541 від 15.09.2016 р., розпочався, 16.09.2016 р., закінчився 16.03.2017 р., позовна заява подана до місцевого господарського суду - 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		15.09.2016 р. на станції Ужгород Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ  23 № 2540 (том І, а. с. 173), по відношенню до вагона № 60441938,  простій склав: 653 год. 00 хв.; користування вагоном = 22868 грн. 50 коп.; зберігання  42 тн. х 6 діб х 4, 0 х 2,302 = 2320 грн. 40 коп.; зберігання  42 тн. х 8 д. х 1,6 х 2,302 = 1237 грн. 60 коп.; зберігання  8 діб х 3,9 х 2,302 = 108 грн. 70 коп.; зберігання  42 тн. х 13 д. х 4,0 х 2,302 = 5027 грн. 60 коп.; робота МЧ-1  2283 грн. 96 коп.; загальна сума нарахувань  33 846 грн. 76 коп. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України, розпочався за цим ОСОБА_5, відповідно, 16.09.2016 р., закінчився 16.03.2017 р., позовна заява подана до місцевого суду - 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині до задоволення не підлягають.
		19.10.2016 р. станцією Батьово Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 710, який є додатком до акта загальної форми ГУ-23 № 11077 від 17.09.2016 р., зазначені акти складені щодо вагонів №№ 68823178 та 60441938, простій склав 773 в/год. за  користування нараховано  27 288,40 грн. х 2 ваг. = 54 576,80 грн.; за телеграму  122,00 грн.; за маневрову роботу  1347,10 грн.; зберігання -  11196,90 грн. +  10313,00 грн. = 21509,90 грн. Всього 77 555,80 грн. Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України за актами № 710 від 19.20.16 р. та № 11077 від 17.09.2016 р., розпочався відповідно 18.09.2016 р. та закінчився 19.09.2017р., однак, як зазначено вище у цій постанові, вказаний акт не містив нарахувань, такі нарахування вказані станцією у ОСОБА_5 загальної форми № 710 від 19.10.2016 р., шестимісячний строк позовної давності за цим актом розпочався  20.10.2016 р. та закінчився 20.04.2017 р., позовна заява подана позивачем до місцевого суду - 03.04.2017 р., відтак в цій частині вимог позивач не пропустив строк позовної давності і вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.
		20.10.2016 р. станцією Чоп Львівської залізниці складено ОСОБА_5 загальної форми ГУ-23 № 899 (том І, а. с. 29), по відношенню до вагонів № 60441938 та № 68823178. ОСОБА_21 загальної форми ГУ-23 № 899 містить інформацію про те, що  вищевказані вагони простоюють на місцях загального користування в очікуванні подачі на п/к «Закарпатінтерпорт» для вивантаження вилученого вантажу. Початок затримки: 20.10.16 р. 15.00. Вагони подано: 29.10.16 р. о 7.00. Вантаж вивантажено: 02.11.16 р. 18.00. Затримка 20.10.2016 р. складає: 315.10 год., відтак 315.10 год./24 = 13 діб.  
		Далі за текстом цього акту № 899 вбачається, що  «Загальна затримка вагона №  68823178 = 4008,45 год., тобто 167 діб, позивач зазначив 169 діб, за що нараховано 146 476,7 грн.; вагона  №  60441938 - 3967,10 год., а це 165 діб, позивач зазначив 168 діб, за що нараховано 144 928,81 грн.». Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами затримки вагонів по станції Чоп починаючи з 20.10.2017 р. відповідно вагона № 68823178 протягом 169 діб, а вагона № 60441938 протягом 168 діб, відтак платежі нараховані позивачем у розмірі 146 476,7 грн. та у розмірі 144 928,81 грн., не можуть братися до уваги та розрахунку. Слід зазначити, що відсутні посилання позивача на відповідні акти станції Чоп, крім акта № 899 від 20.10.2016 р., у розрахунках розміру нарахувань (том І, а. с. 53-54, 55, 56, 187-189, 190-191).
		Колегією суддів взято до уваги затримку вищевказаних вагонів по станції Чоп Львівської залізниці з 20.10.2016 р. по 02.11.2016 р. протягом 315.10 год. (13 діб). Отже,  платежі за затримку 2 вагонів № 60441938 та № 68823178. з вантажем 35 тн. та 38 тн. протягом 315,10 год.; користування вагонами, зберігання вантажу у вагонах №60441938 та № 68823178, як зазначено в ОСОБА_21 № 899 від 20.10.2016 р. протягом 9 діб; маневрову роботу з двома вагонами, збір за участь представника залізниці, збір за подачу/забирання, телеграфне повідомлення, вантажно-розвантажувальні роботи засобами МЧ-1 Львів, складатимуть 101 714,48 грн., а не 205 869,96 грн., як стверджує позивач. 
		Нижче у цьому ж ОСОБА_21 зазначено «ОСОБА_22, Чоп-Батьово, Батьово-Ужгород, ужгород-Батьово, ОСОБА_22», при цьому відсутні посилання на відповідні акти загальної форми та дату їх складання, до яких цей запис має відношення, як і не зазначено, що ОСОБА_21 № 899 є додатком до якогось іншого акту, який складався раніше. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (акти загальної форми та/або  інші акти),  які б підтверджували маневрову роботу з вищевказаними двома вагонами 20.10.2016 р. від станції Батьово до станції Чоп, від станції Чоп до станції Батьово, від станції Батьово до станції Ужгород, від станції Ужгород до станції Батьово, від станції Батьово до станції Чоп.
		У всіх інших випадках працівниками станції Чоп, Батьово та Ужгород Львівської залізниці складалися відповідні акти загальної форми ГУ-23, нараховувалися відповідні платежі, оцінку яким надано вище у цій постанові та які знаходяться в матеріалах справи (том І, а. с. 29-38, 44-48, 167-186).
		Шестимісячний строк позовної давності визначений ч. 5 ст. 315 ГК України, розпочався за ОСОБА_21 № 899 від 20.10.2016 р. розпочався 21.10.2016 р., закінчився 21.04.2017 р., позовна заява подана до місцевого суду - 03.04.2017 р., відтак позивач за даним актом не пропустив шестимісячного строку позовної давності. 
		З огляду на вищенаведене, вимоги позивача за вказаним актом підлягають до задоволення частково, по перерахунку, в сумі 101 714,48 грн.
		Відтак загальна сума належних залізниці платежів складає 179 270,28 грн. (77 555,80 грн. за актом загальної форми ГУ-23 № 710 від 19.10.2016 р. + 101 714,48 грн., за актом № 899 від 20.10.2016 р.).
		Не є предметом позовних вимог та судового розгляду долучений позивачем до справи, складений станцією Чоп Львівської залізниці ОСОБА_21 загальної форми ГУ-23 № 800 від 20.10.2016 р. (том І, а. с. 177), який подібний за змістом до акта № 899 від 20.10.2016 р. На акт № 800 від 20.10.2016 р. позивач не посилається ні у позовній заяві, ні у додаткових поясненнях, ні у розрахунках до позову, а тому суми нараховані за цим актом та  складають  205 869,96 грн., не можуть покладатися на відповідача.
		Колегією суддів з метою повного та обєктивного розгляду справи по суті у судовому засіданні зясовувалось причини пропуску позивачем строків позовної давності та поважність підстав їх пропуску.
		Представник апелянта не надав суду жодних переконливих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України поважності пропуску ним строків позовної давності.
		Апелянт/позивач заперечує пропуск ним строків позовної давності, так як вважає, що останній розпочинається з 03.11.2016 р., а не дат складання актів загальної форми ГУ-23. Апелянт зазначає, що оскільки спірне перевезення є міжнародним залізничним перевезенням, тому позивач керувався нормами УМГС (Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення), ст. 48 якої врегульовано питання строків давності та стверджує, що позови перевізника на підставі цієї Угоди предявляються: про перевищення терміну доставки вантажу  протягом 2 місяців; за іншими підставами  протягом 9 місяців, а враховуючи принцип рівності усіх субєктів господарювання передбачений ст. 6 ГК України, для позовів перевізника встановлюється також девятимісячний строк, який обраховує з наступного дня від дати, коли вантаж було вивантажено (вантаж було вивантажено 02.11.2016 р.), відтак початком перебігу строку позовної давності апелянт вважає  03.11.2016 р. + 9 місяців - закінченням  03.08.2017 р., а звернувшись 03.04.2017 р. з позовом до місцевого суду, як стверджує скаржник, останній не пропустив девятимісячного строку позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав.
		Колегія суддів вважає доводи апелянта про застосування статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин через застосування до перевізника приписів статті 6 Господарського кодексу України - помилковими, а висновок скаржника про те, що «для позовів перевізника також встановлюється 9-ти місячний строк позовної давності» безпідставним з огляду на таке.
		Як вбачається із наступних змін внесених до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, 06.06.2014 р. (дата набрання сили для України  01.07.2015 р.) та 16.10.2015 р. (дата набрання сили для України  01.07.2016 р.) викладено вказану Угоду в новій редакції. У редакції Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 16.10.2015 р., стаття 31 називається "Сплата провізних платежів і неустойки", натомість стаття 48 іменується "Строки давності". Із аналізу положень статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (від 16.10.2015 р.) вбачається, що зазначена стаття визначає строки давності за позовами предявленими до перевізника, тобто за позовами вантажовідправників, вантажоодержувачів до Перевізника /Залізниці/. Інших положень щодо строків давності Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин від 16.10.2015 р. - не містить. Правовідносини за вимогами перевізника до вантажовідправників, вантажоодержувачів щодо строків позовної давності є врегульовані чинним законодавством, про що зазначено вище у цій постанові.
		Покликання апелянта на те, що «спірні правовідносини виникли не з договору перевезення, а з митного законодавства», на які поширюються строки позовної давності у три роки є надуманим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених осіб. Главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218 Митного кодексу України, урегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Тому дії щодо здійснення ОСОБА_2 митницею ДФС є митними формальностями, виходячи з чого, на них розповсюджується положення ст. 218 Митного кодексу України. 
		Не є предметом спору у даній справі правомірність чи неправомірність дій ОСОБА_2 митниці ДФС. Слід зазначити, що останні були предметом дослідження у іншій справі № 308/10627/16-п та у справі № 308/10629/16-п, що підтверджується постановою  Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. та від 15.02.2017 р., які набрали законної сили.   
		Приписами глави 32 Митного кодексу України не передбачено строків позовної давності за позовами перевізника до вантажоодержувачів, вантажовідправників.
		З матеріалів справи вбачається, що митні органи не перешкоджали Залізниці у встановленому законом порядку та строки звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача-1 відповідних нарахувань за затримку вагонів № 68823178 та 60441938 в межах строків позовної давності визначеної чинним законодавством, таких доказів апелянт суду не представив, а тому пропуск перевізником строків позовної давності без поважних причин, не може відноситися на вину відповідача-1 та/або митних органів.
		Як вбачається з матеріалів справи, Залізниця, як перевізник, виконала вказівки митного органу, однак це не спростовує факту наявності між перевізником та вантажовідправником договору на перевезення вантажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні, оскільки останнє підтверджується накладною ЦІМ/УМГС № 341408 (том І, а,с. 27, 28), а накладна, як зазначено вище у цій постанові, згідно Конвенції та УМГС є договором (коносаментом) на перевезення вантажів, однак митниця не є стороною цього договору.
		Слід також зазначити, що всі платежі, що повязані із затримкою вищевказаних двох вагонів нараховувалися перевізником на відповідача відповідно до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами та контейнерами, Правил зберігання вантажів, Правил розрахунків за перевезення вантажів, Правил складання актів та тарифів наведених у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у мажах України, затвердженим наказом Міністерства транспорту та звязку України від 26.03.2009 р. № 317 (ОСОБА_22 керівництво № 1), а не на підставі Митного кодексу України.
		Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Позивач у прохальній частині позовної заяви (п. 3) просив суд стягнути з відповідача, який під час розгляду справи виявиться належним, Державного підприємства «Славутське лісове господарство», ОСОБА_2 митниці ДФС України на свою користь 430  386,20 грн. (том І, а. с. 14).
		Колегією суддів встановлено та випливає з аналізу чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, про що зазначено вище у цій постанові, належним відповідачем у даній справі є Державне підприємство «Славутське лісове господарство»(код ЄДРПОУ 00993314, місцезнаходження:  вул. Кузовкова,1, м. Славута, Хмельницька обл., 30000.
		Колегія суддів заслухала пояснення сторін, оглянула та дослідила подані ними докази, зясувала фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, виходить до висновку, що з урахуванням того, що позов подано позивачем із пропущенням строку позовної давності, на підставі положень частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, позовні вимоги позивача задовольнити частково, в сумі 179270,28 грн. У стягненні з відповідача решти позовних вимог  відмовити. Стягнути з відповідача-1 на користь позивача 2957,96 грн. судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.
		Вину відповідача-2 позивач у позовній заяві обгрунтовує протиправними діями ОСОБА_2 митниці та покликається на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 11.01.2017 р. у справі № 308/10627/16-п, якою скасовано постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2016р. про накладення адміністративного стягнення, а адміністративну справу  закрито за відсутністю події і складу правопорушення, постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15.02.2017 р. по справі № 308/10629/16-П, якою скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 08.12.2016 р. про порушення митних правил, а справу закрито через відсутність ознак порушення митних правил, передбачених ст. 483 МК України, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2016р. у справі №822/1456/16, якою визнано бездіяльність митного органу щодо затримки залізничних спірних вагонів.
		Однак, у даній справі не є предметом спору правомірність чи неправомірність дій ОСОБА_2 митниці ДФС. Відповідно до ст. 3 КАС України  справа адміністративної юрисдикції  переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. ОСОБА_5 ст. 17 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Отже позивач, який не згідний із діями чи бездіяльністю, в т.ч. правовими актами індивідуальної дії, заявками та листами ОСОБА_2 митниці ДФС, щодо затримки вищевказаних двох вагонів по станціях Батьово, Чоп та Ужгород Львівської залізниці, на які останній покликається у позовній заяві, не позбавлений права захисту своїх прав та законних інтересів у порядку та у спосіб встановленому приписами чинного законодавства.
		Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України за договором перевезення вантажів у міжнародному сполученні, стороною укладення якого вона не була, не є належним відповідачем, тому позивачу належить відмовити у задоволенні вимог, які стосуються відповідача-2 у даній справі.
		Слід також зазначити, що відповідач-1 не позбавлений права регресних вимог до винної особи, у порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством України, за своїм волевиявленням.
		Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
		ОСОБА_5 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). ОСОБА_5 із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Враховуючи все вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 скасувати повністю. Постановити нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Славутське лісове господарство» (вул. Кузовкова, 1, м. Славута, Хмельницької області, 30000, код ЄДРПОУ 00993314) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, 5, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (м. Львів, вул. Гоголя, 1, 79007, код ЄДРПОУ 40081195) 179270,28 грн. та судові витрати в сумі 2689,05 грн. пропорційно задоволених позовних вимог. У задоволенні решти позовних вимог  відмовити. 
		Судовий збір за перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в сумі 2957,96 грн. покласти на відповідача-1.  
		Керуючись, ст. ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд  
		 
		                                                 ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити частково. 
		2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2017 р. у справі № 907/382/17 скасувати повністю. 
		3.Постановити нове рішення. 
		4.Позов задовольнити частково. 
		5.Стягнути з Державного підприємства «Славутське лісове господарство» (вул. Кузовкова, 1, м. Славута, Хмельницької області, 30000, код ЄДРПОУ 00993314) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, 5, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (м. Львів, вул. Гоголя, 1, 79007, код ЄДРПОУ 40081195) 179  270, 28 грн. та судові витрати 2689,05 грн. пропорційно задоволених позовних вимог. 
		6.У задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		7.Стягнути з Державного підприємства «Славутське лісове господарство» (вул. Кузовкова, 1, м. Славута, Хмельницької області, 30000, код ЄДРПОУ 00993314) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, 5, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (м. Львів, вул. Гоголя, 1, 79007, код ЄДРПОУ 40081195) витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 2957,96 грн.
		8.Місцевому господарському суду видати наказ.
		9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		10. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
		             
		Повний текст постанови складено 31.01.2018 року
		 
		Головуючий суддя                                                                   Л.С.Данко 
		                    
		           Суддя                                                                              Н.А.Галушко
		 
		                     Суддя                                                                              Г.В.Орищин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...