Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/15695/15ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.02.2018.
Дата набрання законної сили: 30.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		30 січня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/15695/15-ц
		провадження № 61-344 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, виконавчий комітет Хмельницької міської ради, Житлово-експлуатаційна контора № 3,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, ОСОБА_10, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_14, та Житлово-експлуатаційної контори № 3 м. Хмельницького на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Заворотної О. Л. від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів 
		Карпусь С. А., Федорової Н. О., Матковської Л. О., від 29 червня 2016 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Житлово-експлуатаційної контори № 3 м. Хмельницького (далі - ЖЕК № 3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, ОСОБА_10, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ЖЕК № 3, як наймодавця, укласти з нею договір найму вказаної квартири.
		 
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 16 січня 1986 року її матері ОСОБА_18 надано в користування чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_18 померла. На даний час в квартирі зареєстровані та проживають її чоловік ОСОБА_10, їх неповнолітні діти: ОСОБА_12, ОСОБА_10, її рідні сестри: ОСОБА_13, ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також її рідній брат ОСОБА_2 
		 
		У листопаді 2014 року позивач звернулась до виконавчого комітету Хмельницької міської ради із заявою про визнання її наймачем вказаної квартири та укладення договору найму, посилаючись на те, що брат ОСОБА_2 із сестрою ОСОБА_3 не надають згоди на визнання її наймачем житла, що позбавляє її можливості звернутися до виконавчого комітету з даного питання з необхідними документами.
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ЖЕК № 3 укласти з ОСОБА_1 договір найму квартири АДРЕСА_1. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю підстав для укладання договору найму на спірну квартиру, передбачених положеннями статті 106 ЖК Української РСР, саме з позивачем.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 травня 2016 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право позивача підлягає захисту у спосіб, визначений позивачем, а тому договір найму житлового приміщення має бути укладено саме з нею. При цьому судом зазначено, що відсутність відмови наймодавця в укладенні з ОСОБА_1 договору найму на спірну квартиру не є підставою для відмови у позові, оскільки право позивача не визнавалось іншими мешканцями квартири, що спонукало її до звернення за вирішенням спірного питання до суду. 
		 
		У касаційних скаргах, поданих у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, в інтересах якої діє представник ОСОБА_14, та ЖЕК № 3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3, в інтересах якої діє представник ОСОБА_14 та ЖЕК № 3 мотивовані тим, що всупереч вимог статтей 104, 106 ЖК Української РСР питання зміни договору найму спірної квартири виконкомом Хмельницької міської ради та ЖЕК № 3 по суті не розглядалось та суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, без відповідного, належним чином оформленого звернення позивача вирішив питання, яке належить до компетенції виконавчого комітету Хмельницької міської ради та ЖЕК № 3.
		 
		Звертають увагу, що таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку у випадку відмови наймодавця. Разом з тим, рішення про відмову в зміні договору найму ні виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, ні ЖЕК № 3 не приймалось, отже позивач ОСОБА_1 не отримувала відмову в укладенні договору найму, а відтак не скористались способами реалізації своїх житлових прав, визначених законом, та її право не порушено. Крім того, жодними належними та допустими доказами стороною позивача ОСОБА_1 не доведено факту виконання обов'язків наймача спірного житлового приміщення.
		 
		Крім того, заявники вказують, що на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається лише на лист від 02 грудня 2014 року № М-8762-14, де виконавчий комітет Хмельницької міської ради вказав, що для розгляду вказаного питання на засіданні виконавчого комітету необхідно надати ряд документів зазначених у відповіді. Інших належних і допустимих доказів, на підставі яких ЖЕК № 3 необхідно зобов'язати укласти із позивачем договір найму житлового приміщення, в матеріалах справи не має.
		 
		Ухвалами від 29 липня 2016 року та від 18 жовтня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі. 
		 
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ЖЕК № 3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, ОСОБА_10, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про визнання наймачем житлового приміщення та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення призначено до судового розгляду. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-7111 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		03 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
		 
		Згідно вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судами встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення виконкому Хмельницької міської ради № 26Г від 16 січня 1986 року ОСОБА_18 надано в користування квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю у складі 6 осіб: ОСОБА_18, дочки ОСОБА_20, сина ОСОБА_21, дочки ОСОБА_13, сина ОСОБА_2 та дочки ОСОБА_22 
		 
		Квартира складається з чотирьох житлових кімнат житловою площею 55,2 кв. м, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Хмельницького, знаходиться на балансі ЖЕК № З з 01 травня 2011 року, особовий рахунок відкрито на ОСОБА_18, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 . 
		 
		Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї, виданої ЖЕК № 3 від 15 вересня 2015 року, в спірній квартирі зареєстровано та проживає 13 осіб: ОСОБА_1, дочка наймача, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з 13 лютого 1986 року; ОСОБА_13, дочка наймача, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з 02 серпня 1990 року; син наймача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, - з 08 жовтня 1998 року; дочка наймача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, - з 23 лютого 2002 року, разом із неповнолітніми дітьми-онуками наймача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, - з часу їх народження; ОСОБА_10, зять наймача, ІНФОРМАЦІЯ_11, - з 25 листопада 2010 року; внук наймача ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, з 04 листопада 1987 року; внук наймача ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13, - з 04 червня 2004 року (а. с.23). 
		 
		Згідно з повідомленням від 02 грудня 2014 року № М-8762-14 на звернення ОСОБА_1 щодо зміни договору найму на квартиру АДРЕСА_1, виконавчим комітетом Хмельницької міської ради було надано роз'яснення щодо подання додаткових документів для розгляду цього питання.
		 
		На час розгляду справи особовий рахунок не переоформлено, наймачем квартири зазначено ОСОБА_18, квартиру не приватизовано. 
		 
		За змістом статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 63 ЖК Української РСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
		 
		Згідно положень частин першої, другої статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку. 
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що право позивача підлягає судовому захисту та договір найму житлового приміщення між ЖЕК № 3 та ОСОБА_1 повинен бути укладений, оскільки саме позивач фактично виконує обов'язки наймача спірного житлового приміщення після смерті матері - ОСОБА_18, сплачує комунальні послуги, першою проявила інтерес до укладення з нею як старшою по віку в родині такого договору найму, а повнолітній член сім'ї наймача - ОСОБА_3 не визнає право позивача на укладення з нею договору найму житлового приміщення, і у матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_3 звернулась з аналогічною заявою до виконкому першою.
		 
		Такий висновок судів попередніх інстанції узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
		 
		Положеннями статті 3 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		 
		Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).
		 
		Відповідно до положень частин першої-третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 зазначено, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором  досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин  не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
		 
		Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, з метою захисту власних житлових прав ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання наймачем житлового приміщення та зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення.
		 
		Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, перевірив доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ЖЕК № 3 щодо передчасності звернення з даним позовом до суду замість вирішення питання про укладення договору найму жилого приміщення виконавчим органом місцевого самоврядування, та обґрунтовано відхилив такі доводи.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність вмотивованої відмови виконавчого органу місцевого самоврядування, в контексті положень статті 106 ЖК Української РСР, не позбавляє права особи звернутися за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права до суду, та не є підставою для залишення позову без задоволення.
		 
		Крім того, судами встановлено що в даній справі одним з відповідачів - ОСОБА_3, яка є членом сім'ї позивача, дійсно не визнається право останньої на укладення договору найму спірного приміщення.
		 
		Доводи касаційних скарг щодо недоведення позивачем факту виконання обов'язків наймача спірного житлового приміщення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
		 
		Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили із характер спірних правовідносин учасників справи, встановили фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
		 
		Доводи, наведені в касаційних скаргах доводи висновків судів не спростовують та на їх правильність не впливають. Крім того, ці доводи були предметом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Відповідно до частини першої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_14, та Житлово-експлуатаційної контори № 3 м. Хмельницького залишити без задоволення.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 червня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                       Д. Д. Луспеник 
		 
		 
		Судді:                                                                                                  О. В. Білоконь 
		 
		 
		                                                                                                             Є.В.Синельников 
		 
		 
		                                                                                                              С. Ф. Хопта
		 
		 
		                                                                                                              Ю.В.Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...