Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-7/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 02.02.2018. Зареєстровано: 04.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2018.
Дата набрання законної сили: 31.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        22-ц/775/101/2018(м) 
		                                        2-7/11 
		                        
		Категорія 19                                                                            Номер провадження 22-ц/775/101/2018 (м)
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 
		 
		 31 січня 2018 року                                                                                                              м. Маріуполь
		 
		                                                                                                          Єдиний унікальний номер 2-7/11
		                                                                                                          Головуючий у 1 інстанції Ромахов В.І.               
		                                                                                                           
		                  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
		     головуючого         Кочегарової Л.М.,
		     суддів:                   Зайцевої С.А., Попової С.А.,
		     секретар                 Герасимова Г.Є.,
		розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування Волноваської міської ради, про стягнення суми боргу,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		           У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування Волноваської міської ради, про стягнення суми боргу.
		 
		           Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
		 
		           Не погодившись з вказаною ухвалою суду позивач звернувся  з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування зазначеної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
		 
		          ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та орган опіки та піклування Волноваської міської ради про дату, час і місце розгляду справи повідомлені, але до суду не зявилися і про причини неявки суду не повідомили.
		 
		          На підставі ст.372 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність та за участю представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 
		 
		          Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_6, який заперечував проти скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з наступних підстав.
		 
		          15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		 
		         Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		              
		          Залишаючи 04 липня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції керувався вимогами п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року) й виходив з того, що від позивача надійшла заява про залишення його позову без розгляду. 
		 
		         Колегії суддів вважає, що такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
		                  Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
		          Згідно до ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		          Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов*язків особи.
		 
		           Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
		 
		           Відповідно до ст.207 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
		 
		          З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів, як спадкоємців ОСОБА_7, боргу в розмірі 136 081,60 грн.
		 
		           02 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 було відкрито провадження, а 11 лютого 2010 року справу призначено до розгляду з обовязковою участю сторін. Цього ж дня провадження було зупинено до розгляду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією родиною та визнання права власності на майно.
		 
		          03 жовтня 2013 року провадження у справі було відновлено, оскільки набрало чинності рішення за позовом ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією родиною та визнання права власності на майно і розгляд справи призначено на 10 жовтня 2013 року, про що позивач повідомлений належним чином (а.с.79-80).
		 
		         10 жовтня 2013 року провадження у справі повторно зупинено до розгляду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8 про визнання права власності на 1\2 частку майна.
		 
		         24 червня 2014 року провадження у справі відновлено і розгляд справи призначено на 04 липня 2014 року.
		 
		 
		 
		                Відповідно до ст.74 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року), судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу. 
		        Зі справи вбачається, що сторони не були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи не містять документів, які підтверджують вручення позивачу судової повістки на 04 липня 2014 року та направлення йому копії судового рішення про залишення позову без розгляду від 04 липня 2014 року.
		                До справи долучена заява без дати від імені ОСОБА_1, в якій позивач просить про залишення його позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без розгляду і, з урахуванням цієї заяви судом прийнято ухвалу, на яку подана апеляційна скарга (а.с.93,95).
		               Між тим, в ухвалі суду відсутні відомості про те, що позивачу розяснено, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, особа має право звернутися до суду повторно.
		       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що заяви про розгляд справи у його відсутність він не подавав і оскільки питання  про залишення його позову без розгляду прийнято у його відсутність, цим порушені його права на справедливе вирішення спору у встановленому порядку.
		 
		         За таких обставин, ОСОБА_1 не зміг захистити своє порушене право та інтереси.
		        
		         На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи та приходить до висновку, що суд не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
		 
		         Заперечення представника ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 повторно звертався до суду з аналогічним позовом в 2016 році, не є перешкодою для перевірки судового рішення від 04 липня 2014 року, оскільки повторна позовна заява позивачем залишена без розгляду, спір між сторонами до теперішнього часу не вирішено, права та законні інтереси позивача не захищені. 
		 
		         Враховуючи викладене, ухвала суду, в порядку п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		                 При ухваленні свого рішення апеляційний суд враховує положення ст.129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права і однією з основних засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                 Керуючись п.6 ч.1 ст.374, ст.379 ЦПК України, колегія суддів
		п о с т а н о в и л а :
		 
		          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		          Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2014 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		         Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня  прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня   складання повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		           Повне судове рішення складено 02 лютого 2018 року.
		 
		 
		 
		         Головуючий                                                                                       Л.М. Кочегарова 
		 
		 
		 
		         Судді:                                                                                                  С.А.Зайцева 
		 
		 
		 
		                                                                                                                       ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...