Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/583/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2018. Зареєстровано: 04.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2018.
Дата набрання законної сили: 31.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		31.01.2018           Київ          К/9901/3945/17 810/583/17  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
		суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі- ОДПІ)
		на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя: Панченко Н.Д.)
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (головуючий суддя: Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.)
		у справі № 810/583/17
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль»
		до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		ВСТАНОВИВ:
		ТОВ «Артіль» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 11.01.2017: № 0005103113 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 50175,15 грн. за основним платежем, на 36924,29 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та на 15638,68 грн. - пеня; № 0006103113 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3699,04 грн. за основним платежем, на 2699,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та на 1205,56 грн. - пеня.; № 0007103113 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на 510,00 грн.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 11.01.2017: № 0005103113, № 0006103113, № 0007103113.  
		У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 164, 167, 168, 176 Податкового кодексу України (ПК), ст.ст. 7, 9, 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, доводи ОДПІ дублюють висновки, наведені в акті перевірки позивача, які стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
		Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
		Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та нарахування пені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.12.2016 № 145/10-36-14-01-13/30554583. 
		Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 127.1 ст. 127, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164, пункту 167.1 ст. 167, пункту 168.1 ст. 168, пункту 176.2 ст. 176, пункту 1.3 ст. 16 розділу ХХ Податкового кодексу України (ПК): не було утримано та сплачено податок на доходи фізичних осіб у суму 50175,15 грн. при виплаті працівникам доходу, додаткового блага,  у загальній сумі 310393,69 грн., зокрема при оплаті послуг із мобільного зв'язку для працівників та коштів, виплачених на відрядження працівників, зв'язок яких із господарською діяльністю не доведений; занижено військовий збір на 3699,00 грн. за 2015 рік, січень-червень 2016 року, який мав бути утриманий та сплачений із сум виплачених працівникам доходів; подання розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку за 1-й та 2-й квартал 2015 року з недостовірними відомостями.
		За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017: № 0005103113 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 50175,15 грн. за основним платежем, на 36924,29 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та на 15638,68 грн. - пеня; № 0006103113 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 3699,04 грн. за основним платежем, на 2699,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та на 1205,56 грн. - пеня.; № 0007103113 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на 510,00 грн.
		У судовому процесі встановлено, що позивач на користь  ПрАТ «Київстар» здійснював оплату послуг мобільного зв'язку за період із 01.01.2014 по 30.06.2016 на загальну суму 249091,54 грн. Вказаними послугами користувались працівники позивача, перелік яких було визначено внутрішніми наказами по підприємству з огляду на виробничу необхідність та коло обов'язків цих осіб. 
		Вказані обставини у судовому процесі не оспорюються, а спірним є те, чи може оплата послуг мобільного зв'язку, якими користувались працівники позивача, бути віднесена до додаткового блага, з якого позивач мав утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб.
		За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 ст. 14 ПК додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
		Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункту 163.1.1 пункту 163.1 ст. 163 ПК).
		Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
		Застосовуючи вказані правові норми, із врахуванням встановлених у судовому процесі обставин необхідності підтримки працівниками позивача оперативного зв'язку із підприємствами постачальниками, клієнтами; необхідністю швидкого прийняття управлінських рішень, спілкування у період відряджень, суди зробили обґрунтований висновок, що оплата послуг мобільного зв'язку працівникам була викликана виробничою необхідністю. Вказане свідчить про неправомірність віднесення ОДПІ вартості послуг мобільного зв'язку, який використовувався працівниками позивача, до додаткового блага, а отже і про відсутність обов'язку утримувати з таких виплат податок на доходи фізичних осіб. 
		Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку утримувати та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із коштів, виплачених на відрядження працівників.
		Підпунктом 165.1.1. пункту 165.1 ст. 165 ПК встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
		Відповідно до пункту «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 ст. 170 ПК податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.
		Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
		Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
		На підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів, як-то: звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, звітів за наслідками відряджень, в яких вказано про проведення переговорів працівників позивача із представниками «Olexim export-import-handel», суди попередніх інстанцій на предмет поставки продукції, вирішення поточних питань співробітництва із «Kaminoo Sp z.o.o» та «Kaleta», подання зразків продукції до Народного інституту здоров'я для отримання висновків; наказів про відрядження, запрошень від «Olexim export-import-handel», «Kaminoo Sp z.o.o» та «Kaleta», копії закордонних паспортів з відмітками про перетин кордону; документів на підтвердження вартості проживання та проїзду; копії зовнішньо-економічних контрактів, укладених із компаніями: Olexim export-import-handel» «Kaminoo Sp z.o.o», суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність зв'язку коштів, виданих на відрядження із господарською діяльністю позивача. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на дати прийняття оскаржуваних судових рішень).
		З огляду на встановлені у судовому процесі обставини відсутності заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб при оплаті послуг мобільного зв'язку та видачі коштів на відрядження, помилковими є висновки ОДПІ про заниження позивачем сум військового збору, які, за висновком ОДПІ, мали бути утримані із вказаних сум. 
		Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 цього пункту).
		Згідно з пунктом 1.2 цього пункту об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
		Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині, як і щодо відсутності факту подання позивачем розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку за 1-й та 2-й квартал 2015 року з недостовірними відомостями, відповідають правильному змісту вищенаведених правових норм та правильно встановленим обставинам у справі.
		Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
		Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст. ст. 341, 343, 344, 349, 350,, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.
		Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді:          С.С. Пасічник  В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...