Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/1641/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2018. Зареєстровано: 05.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2018.
Дата набрання законної сили: 10.05.2018
Результат оскарження 10.05.2018 Львівський апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                                РІШЕННЯ
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		"26" січня 2018 р.                                                  справа № 809/1641/17
		м. Івано-Франківськ  
		Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:
		судді Грицюка П.П.,
		при секретарі  Ткачук І.М.,
		за участю:
		представника позивача  - ОСОБА_1,
		представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області  про скасування постанови №09-01-339/285 від 16.11.2017,-
		 
		                                                              ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 (далі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови №09-01-339/285 від 16.11.2017 року.
		Суд зазначає, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим  КАС України  викладено в новій редакції.
		У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами загального позовного провадження, що передбачені новою редакцією КАС України.      
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, що полягав в допущенні до роботи працівників без укладення трудового договору, а тому, протиправно на підставі акта перевірки за №09-01-46/517 від 25.10.2017 року, наклав штраф у розмірі 2496000,00 грн згідно постанови № 09-01-339/285 від 16.11.2017 року. Позивач вказує, що були укладені саме цивільно-правові угоди, а не трудові договори, оскільки зазначені в акті перевірки особи, щодо яких не оформлені трудові договори, виконують не постійний характер роботи, а в залежності від потреб підприємця. На осіб, які виконували зобов'язання за вказаними цивільно-правовими угодами, не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку, винагорода нараховувалась на підставі актів виконаних робіт. Позивач вважає винесення постанови від 16.11.2017 року протиправним, оскільки, 03.11.2017 року відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 припинено, а тому постанова підлягає скасуванню.
		Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Суду пояснили, що позивачем не було допущено порушення вимог ст. 265 Кодексу законів про працю України, оскільки, державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та фізичними особами мають ознаки трудового договору. Вказує, що були укладені саме цивільно-правові правочини, а не трудові договори, оскільки, особи зазначені в акті перевірки, щодо яких не оформлені трудові договори виконують не постійний характер роботи, а в залежності від потреб підприємства. На осіб, які виконували зобовязання за вказаними цивільно-правовими угодами, не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку, винагорода нараховувалась на підставі актів виконаних робіт. Представники позивача зазначили, що доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_4 здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними. Просили позов задовольнити.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.12.2017 року. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с. 103-114). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 трудові угоди на виконання робіт по пошиттю верхнього одягу мають ознаки трудових договорів. Зокрема, згідно трудових угод наймані працівники виконують певні функції за конкретними посадами - швачок, закрійників та інших працівників, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких проводиться оплата. Про те, що укладені трудові угоди мають ознаки трудових договорів свідчить і те, що роботи, які виконували вищезазначені працівники по пошиттю верхнього одягу, як зазначено у п. 1.1 трудових угод, належать до основного виду діяльності, що здійснюється фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Зазначив, що саме по собі подання фізичною особою - підприємцем про припинення підприємницької діяльності державному реєстратору та внесення відомостей про таку заяву до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є підтвердженням того, що фізична особа позбулась статусу підприємця. Тож, до такої особи застосовується відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України. Окрім того, згідно пп. 65.10.8 ст. 65 Податкового кодексу державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької діяльності фізичної особи або внесення до Державного Реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобовязань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобовязань та застосування санкцій за їх невиконання. На підставі наведеного та відповідно до вимог чинного законодавства, відповідач вважає, що підстав для скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/285 Управління Держпраці в Івано-Франківській області, а адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 вважає необґрунтованим та безпідставним і просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі. 
		Представники відповідача проти заявленого позову заперечили у звязку з тим, що висновки, зафіксовані в акті перевірки № 09-01-46/517 від 25.10.2017 року про порушення позивачем вимог трудового законодавства, що слугували підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, є обґрунтованими та відповідають дійсним обставинам справи. Відносини щодо укладання та виконання вищевказаних договорів цивільно-правового характеру, на думку представників відповідача, мають регулюватися правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, тобто нормами трудового законодавства. Призначення та проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 було здійснено згідно з нормами встановленими чинним законодавством, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просили суд в задоволенні позову відмовити.
		Представники позивача, у відповідності до норм статті 159 КАС України, 26.01.2018 року подав через канцелярію суду додаткові пояснення, звернули увагу на окремі питання, які виникли при розгляді справи (а.с. 223-227). Письмово та усно пояснили, що твердження представників відповідача, що Договір № 5 від 10.10.2017 року заключений не з ФОП ОСОБА_4, а з ФОП ОСОБА_5, як вказано в розділі 8 договору є всього лиш технічною опискою. В підтвердження вказаного послались на довідку про відкриття рахунку в ОД АТ "ОСОБА_6 ОСОБА_1", за реквізитами ідентичними з зазначеними в п. 8 Договору № 5 (а.с. 243 - 246). Заперечили щодо тверджень відповідача, що ФОП ОСОБА_4 постійно здійснює реєстрацію субєкта підприємницької діяльності та знімається з реєстрації, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_4 всього два рази припиняв підприємницьку діяльність 11.08.2014 року та 03.11.2017 року за власним рішенням. З приводу належності позивача фізичної особи ОСОБА_4 зазначили, що відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа  підприємець відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, а припинення підприємницької діяльності не позбавляє особу обовязку погашення грошових зобовязань чи податкового боргу. ОСОБА_4 припинив свою підприємницьку діяльність 03.11.2017 року, вважає прийняту постанову № 09-01-339/285, якою накладено штраф на ФОП ОСОБА_4 протиправною, майбутнє стягнення в розмірі 2496000,00 грн порушує його майновий стан, як фізичної особи. У звязку з вказаним та відповідно до статтей 4 та 5 КАС України він є належним позивачем. Стосовно тверджень відповідача, що підтвердженням трудових відносин 28 осіб з ФОП ОСОБА_4 є те, що ним було спеціально обладнано робочі місця в приміщенні за адресою вул. Галицька,203 відповідно матеріально  технічною базою, зазначає, що за договором №5 передбачено стислий строк виконання замовлення, а саме не пізніше 25.10.2017 року тому ОСОБА_4 було взято в оренду приміщення та обладнання з метою належного виконання свого зобовязання перед ДП "ТК Стиль 2013",  матеріально - технічну базу забезпечувало безпосередньо  ДП "ТК Стиль 2013".  Враховуючи те, що приміщення та обладнання перебувало в оренді, а поставка матеріально-технічної бази було обовязком Замовника ДП «ТК Стиль 2013» згідно договору № 5, вважає, що матеріально  технічну базу разом з приміщенням за адресою вул. Галицька, 203, м. Івано-Франківськ, взято в оренду з метою виконання умов Договору № 5 укладеного між ДП "ТК Стиль 2013" та ФОП ОСОБА_4
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, судом встановлено наступне.
		Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає  Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007  (далі Закон №877-V).
		Дія цього  Закону  поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 1  ст. 2 Закону №877-V).
		За визначенням п. 1 ч. 1  ст. 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Пунктом 2 частини першої  статті 1 Закону №877-V  визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Згідно з ч. 1  ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому  постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295).
		Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад обєднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
		Так, відповідно до наказу про перевірку від 23.10.2017 року №1052-д та направлення на перевірку №04-13/15-10/6122 від 23.10.2017 року Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_4 на предмет додержання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування (а.с. 129). 
		Зокрема, 24.10.2017 року Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області спільно з працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області та Івано-Франківської місцевої прокуратури відповідно до пп. 1, 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.17 року, наказу Мінсоцполітики № 390 від 02.07.2012р., проведено інспекційне відвідування швейного цеху за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 203, де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_4.
		Направлення на проведення інспекційного відвідування 24.10.2017 року вручено особисто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (зворотній бік а.с. 129). 
		За результатами позапланової перевірки складено ОСОБА_1 за №09-01-46/517 від 25.10.2017 року (а.с. 10-21).  
		Проведеною перевіркою серед іншого встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 року, в результаті чого встановлено, що в ФОП ОСОБА_4 у 2017 році трудові відносини з 26 працівниками належним чином не оформлені. За місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 фактично допустив до роботи без оформлення трудових договорів 26 працівників, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 та одна працівниця, яка працювала в цеху і виконувала роботу швачки (зафіксовано фото та відеозьомкою), однак, прізвище та імя інспекторам праці не назвала. 
		На підставі ОСОБА_1 перевірки № 09-01-46/517 відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/285 від 16.11.2017 року, якою на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 2496000,00 грн. згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (а.с. 28-31).
		07.11.2017 року ФОП ОСОБА_3 подав до Управління Держпраці в Івано-Франківській області заперечення на акт позапланової перевірки додержання субєктом господарювання законодавства про працю за № 09-01-46/517 від 25.10.2017 року (а.с. 23).
		В судовому засіданні встановлено, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_4, надавав пояснення, що найманих працівників, з якими укладено трудові договори, у нього немає та надав посадовим особам Управління Держпраці в Івано-Франківській області трудові угоди, укладені з працівниками про виконання робіт (надання послуг) для пошиття верхнього одягу (зворотній бік а.с. 17). 
		Як встановлено судом, укладено договір про надання послуг за № 5 від 10.10.2017 року між Дочірнім підприємством "ТК Стиль 2013" приватного акціонерного товариства "ТК Стиль", як Замовником та ФОП ОСОБА_4 як Виконавцем. Відповідно до предмету вказаного договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обовязок надати послуги по пошиттю швейних виробів згідно з Замовленням (Додаток 1) і згідно з затвердженим Замовником зразком та технічним описом. Замовник зобовязується забезпечити Виконавця кроєм та комплектуючими матеріалами, право власності на які не переходять Виконавцеві, згідно видаткових накладних на переробку давальницької сировини. Відповідно до п. 3.1. Замовник зобовязаний оформити і надати Виконавцеві Замовлення, норми на пошиття згідно з п. 1. даного договору. Замовник зобовязується поставляти крій і комплектуючі матеріали в обговорений у Замовленні термін (Додаток №1) за актами прийому передачі сировини (Додаток №3). 
		Пунктом 3.5 Договору №5 передбачено, що Виконавець зобовязується надати послуги по пошиттю якісно і у встановлений термін, обговорений у Замовленні (Додаток №1) (а.с. 25). 
		Відповідно до Додатку № 1 замовлення на виготовлення пальто жіноче KLARA в кількості 450 штук, 286,56 грн. ціна за одиницю, сума замовлення 128952,00 грн, строк виконання замовлення до 25.10.2017 року (а.с. 26). 
		ФОП ОСОБА_4 05.10.2017 року укладено ряд трудових угод зокрема: на термін з 05.10.2017 року по 31.12.2017 року зі ОСОБА_30, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_7, ОСОБА_23, ОСОБА_26, ОСОБА_32, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_20, ОСОБА_33, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_18, ОСОБА_13В, з ОСОБА_36 та ОСОБА_19 (а.с. 35-53). Також, 16.10.2017 року ФОП ОСОБА_4 укладено трудові угоди на термін з 16.10.2017р. по 31.12.2017 року з ОСОБА_11, та 23.10.2017р. укладено трудові угоди на термін з 23.10.2017 року по 31.12.2017 року з ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_37, ОСОБА_9, ОСОБА_22 і 24.10.2017р. укладено трудові угоди і термін з 24.10.2017 року по 31.12.2017 року з ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_12 (а.с. 54-62). 
		Як встановлено перевіркою, з працівницею ОСОБА_15 трудові відносини ФОП ОСОБА_4 не оформлено ні за цивільно-правовим договором, ні за трудовим договором.  Такий  договір представниками позивача надано в судове засідання (а.с. 247).
		Відповідно до даних договорів, за виконану роботу Замовник сплачує Підряднику винагороду у розмірі 1600,00 грн. за місяць за домовленістю. Оплата виконується не пізніше 3 днів з дня прийняття замовником роботи за актом (зразок додається). 
		Судом досліджені ОСОБА_34 приймання - здачі робіт від 31.10.2017 року за вищевказаними договорами та встановлено, що у всіх актах зазначено неналежне виконання робіт, а саме: при прийомі роботи виявлено брак виробів; невиконання замовлення у повному обємі; при прийомі продукції виявлено брак виробів; наявність браку в готових виробах; не виконання обумовлених робіт у призначений термін. ФОП ОСОБА_4 прийняв роботу по факту, оплаті підлягало 800,00 грн, утримання 156,00 грн, сума на руки 644,00 грн (а.с. 63-90).
		Також, судом досліджено подані пояснення працівників при проведенні перевірки Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, які знаходились на робочих місцях у швейному цеху по вул. Галицька, 203, м. Івано-Франківськ, а саме: ОСОБА_28 у своєму поясненні зазначила, що працює в ФОП ОСОБА_4 з 16.10.2017 року та виконує роботу прасувальниці, трудову угоду уклала 05.10.2017 року. Її режим роботи з 8:00 год до 16:30 год, пять днів на тиждень з двома вихідними днями (субота, неділя). Виплата заробітної плати здійснюється до 10-15 числа наступного місяця, таке ж пояснення надала ОСОБА_26 (а.с. 147,146). Прасувальниця ОСОБА_12 надала пояснення про те, що працює в ФОП ОСОБА_4 без укладення трудового та цивільно-правового договору з 24.10.2017 року. Розмір заробітної плати, про який була усна домовленість з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, становить 5000,00 грн. (а.с. 145). Працівниця ОСОБА_38 у своєму поясненні повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_4 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 203, і виконує роботу швачки з 08 серпня 2017 року, трудовий чи цивільно-правовий договір з нею не укладався. Розмір її заробітної плати залежить від кількості виготовленої продукції і становить близько 4000,00 грн. Оплата проводиться два рази в місяць (а.с. 144). Швачки ОСОБА_22, ОСОБА_24 та ОСОБА_10  Н.П. пояснили, що шиють пальта в ФОП ОСОБА_4 з 23.10.17 року: трудові чи цивільно-правові договори з ФОП ОСОБА_4 не укладали (а.с. 141-143).
		ОСОБА_9, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 у поясненнях повідомили, що проходять «стажування» в ФОП ОСОБА_4 з 23.10.2017 року і трудові договори з ними ще не укладались, стажуються на посади швачок (а.с. 130, 131, 133). Працівники ОСОБА_20, ОСОБА_32, ОСОБА_8 пояснили, що працюють в ФОП ОСОБА_4 з 05 та 06 жовтня 2017 року, час роботи з 8:00 до 16:30 год. пять днів на тиждень з двома вихідними. За виготовлену продукцію вони мають отримати по 1600,00 грн заробітної плати (а.с. 149-151). Також, пояснення надав працівник ОСОБА_39, який стверджує, що він працював в ФОП ОСОБА_4 закрійником без укладення з ним трудового договору, та працював з 01.10.2017 року по 20.10.17 року, з понеділка по пятницю і отримував заробітну плату в сумі 200 грн. в день (а.с. 136). ОСОБА_27 надала пояснення про те, що з 06.10.2017 року працює в швейному цеху за адресою: вул. Галицька, 203, м. Івано-Франківськ, та виконує роботу по чищенні готових виробів від ниток. Заробітну плату ще не отримувала (а.с. 137).
		ОСОБА_29 надала пояснення про те, що працює у ФОП ОСОБА_4 з липня 2017 року на посаді швачки, трудовий договір не укладала (а.с. 152). ОСОБА_37, ОСОБА_4 представив трудову угоду, укладену 05.10.17р. з цією працівницею термін з 05.10.17р. по 31.12.17 року. ОСОБА_11 надала пояснення про те, що працює у ФОП ОСОБА_4 5 днів, подала документи на оформлення трудового договору. Від підписання пояснення зазначена працівниця відмовилась (а.с. 135). Від надання пояснення ОСОБА_40 відмовилась (а.с. 132).  Всі інші наймані особи, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_41, ОСОБА_23, ОСОБА_33 іЛ., ОСОБА_19 також дали пояснення, що працюють в ФОП ОСОБА_4 з жовтня 2017 року за адресою: вул. Галицька, 203, м. Івано-Франківськ.
		Представники сторін не заявляли клопотань та не наполягали на виклику в суд в якості свідків вищевказаних осіб. 
		Також, в судовому засіданні досліджено договір оренди обладнання №1 від 04.10.2017 року з додатками (а.с. 228-236) та договір оренди нежитлового приміщення від 05.10.2017 року з додатком (а.с. 237-239). 
		Таким чином, враховуючи надані пояснення працівників, вищевказані трудові угоди та інші досліджені матеріали справи, суд констатує, що вищевказані працівники виконували певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
		Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
		Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
		За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.
		Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
		Як встановлено з матеріалів справи та досліджено в ході її розгляду, предметом наведених вище трудових угод є процес праці, який полягає у виконанні певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, в даному випадку роботи швачки, закрійника, прасувальниці тощо.
		В даному випадку предметом трудових угод, які укладені субєктом господарювання з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обовязків у відповідності до обраного позивачем виду господарської діяльності. Праця за цими угодами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності ФОП ОСОБА_4 з систематичним виконанням трудових функцій.
		Суд вважає, що процес організації діяльності вищезазначених фізичних осіб носив характер трудового договору, громадяни виконували роботу як працівники. Зокрема, наданими трудовими угодами, укладеними з зазначеними фізичними особами не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Фактично, предметом вказаних договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.
		Суд критично оцінює надані позивачем акти приймання-здачі робіт за договором, оскільки наведені в них відомості спростовуються поясненнями вищенаведених громадян. Зокрема, оплата праці фактично проводилась не за кінцевий результат. Дані особи вказали, що виконували різну роботу, перелік робіт, про які зазначали свідки, не співпадав з актами приймання-здачі робіт.
		Крім того, суд зважає на те, що виконувані зазначеними громадянами роботи були не відособлені, а взаємообумовлені, взаємозалежні з роботою інших осіб. 
		Таким чином, ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги законодавства щодо неукладення трудових договорів за наявності фактичних трудових відносин.
		Щодо посилання позивача на те, що за його рішенням він позбавився статусу фізичної особи-підприємця на момент винесення оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. 
		Одним з основних принципів державної реєстрації є обов'язковість державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що зазначено у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
		Пунктом 4 частини 1 статті 1 даного Закону передбачено, що державна реєстрація фізичних осіб підприємців є офіційним визнанням шляхом здійснення державою факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою.
		Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.10.2017 року внесено запис про реєстрацію фізичної особи-підприємця. 03.11.2017 року припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 за власним рішенням, про що внесено відповідний запис (а.с. 240-242). 
		При цьому, оскаржувану постанову №09-01-339/285 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено 16.11.2017 року, тобто вже після припинення підприємницької діяльність позивачем.
		Статтею 265 Кодексу законів про працю України регламентована відповідальність за порушення законодавства про працю.
		Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).
		Таким чином, суд дійшов переконання, що фізична особа  підприємець ОСОБА_4  здійснював підприємницьку діяльність з виробництва верхнього одягу. В процесі пошиття пальто використовував найманих працівників, що було встановлено під час проведення перевірки Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області. 
		В той же час, суд констатує, що відповідно статті 265 Кодексу законів про працю України відповідальність у вигляді штрафу можуть нести, в тому числі, фізичні особи  підприємці. Оскільки, 03.11.2017 року припинено підприємницьку діяльність позивача,  ОСОБА_4, як фізична особа не може нести відповідальності відповідно до вимог ст. 265 Кодексу законів про працю України за порушення законодавства про працю.
		У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити, скасувати постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-01-339/285 від 16 листопада 2017 року. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                                  ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю. 
		Скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-01-339/285 від 16 листопада 2017 року.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		ОСОБА_4: (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 ВАДРЕСА_1, 76018;
		Управління Держпраці в Івано-Франківській області: (код ЄДРПОУ 39784625) вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018.
		 
		        Суддя    /підпис/                                ОСОБА_42 
		        
		 
		 
		Рішення складене в повному обсязі 05 лютого 2018 р., у зв'язку з перебуванням судді на листку непрацездатності з 29.01.2018 року по 02.02.2018 року включно.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...