Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/7613/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2018. Зареєстровано: 06.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2018.
Дата набрання законної сили: 31.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/7613/16-ц   Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/56/18   Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 19   31.01.2018 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України 
		31 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
		головуючого судді:       Суханової Є.М.,
		суддів:                  Волохова Л.А., Данілова О.М.,
		за участю секретаря       Шуляка Д.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Леся Олексіївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права  власності, -
		ВСТАНОВИЛА:
		У серпні 2016 року позивачка звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом. 
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 06 серпня 1981 року між нею та ОСОБА_4 був зареєстровано шлюб, в якому вони перебувають і до цього часу. За час спільного проживання ними спільно було придбано нерухоме майно, зокрема: житловий будинок та земельна ділянка в АДРЕСА_1. Однак, в червні 2016 року ОСОБА_4 без згоди позивачки продав житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 При цьому, договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без відома позивачки та без її згоди, а тому позивачка вважає їх недійсними. Крім цього, 22 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О. були посвідчені договори купівлі-продажу вищезазначених спірних житлового будинку та земельної ділянки, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Оскільки в даному випадку є всі підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,недійсним, то позивачка має право на захист своїх цивільних прав шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.
		Просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Лесею Олексіївною, реєстровий №1557; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 вказану вище земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вищезазначену земельну ділянку; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Лесею Олексіївною, реєстровий №1558; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 вказаний вище житловий будинок; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на даний житловий будинок.
		Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_5, загальною площею - 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений 07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Лесею Олексіївною, реєстровий №1557.
		Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 22 червня 2016 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 19 грудня 2000 року Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві) земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_5, загальною площею - 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 22 червня 2016 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві) на земельну ділянку з кадастровим номером: НОМЕР_5, загальною площею - 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності - 15088754 від 22 червня 2016 року.
		Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею - 464,2 кв.м., житловою площею - 153,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Лесею Олексіївною, реєстровий №1558.
		Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 22 червня 2016 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві)  на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 19 грудня 2000 року Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві) житловий будинок загальною площею - 464,2 кв.м., житловою площею - 153,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 22 червня 2016 року Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві) на житловий будинок загальною площею - 464,2 кв.м., житловою площею - 153,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності - 15088612 від 22 червня 2016 року.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що визнання договору купівлі-продажу недійсним не тягне за собою ні яких прав та обов'язків для осіб,які не були учасниками цього договору, так, як недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК ), а усі перелічені наслідки, пов'язані з недійсністю договору, також, встановлені нормами ЦК України та не передбачають таких наслідків, як витребування майна у добросовісного набувача. А тому просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
		         Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 1981 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у Центральному палаці шлюбів м. Києва було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6. Шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 до цього часу не розірваний. 
		Тобто, починаючи з 06 серпня 1981 року по даний час позивачка та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
		Як вбачається з матеріалів справи, за час їх спільного проживання було придбано нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка в АДРЕСА_1.
		Так, право власності на житловий будинок за ОСОБА_4 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №12220856 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 листопада 2015 року, серія та номер: 48408582, а право власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №11277596 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 вересня 2015 року, серія та номер: 44287878. 
		07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О. був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, реєстровий №1557. Предметом вказаного договору є земельна ділянка з кадастровим номером: НОМЕР_5, загальною площею - 0,2 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою №62427865 від 30 червня 2016 року.
		Крім цього, 07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О. був посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, реєстровий №1558. Предметом даного договору є житловий будинок загальною площею - 464,2 кв.м., житловою площею - 153,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою №62426262 від 30 червня 2016 року.
		Однак, договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений 07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О., реєстровий №1557 та договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею - 464,2 кв.м., житловою площею - 153,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений 07 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О., реєстровий №1558 були укладені без згоди позивачки. 
		При цьому, в текстах вищевказаних договорів зазначено, що ОСОБА_4 не перебуває у зареєстрованому шлюбі, що суперечить фактичним обставинам та спростовується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 06 серпня 1981 року.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на захист своїх цивільних прав шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, так як має право використати такий речово-правовий спосіб захисту, оскільки із теперішнім володільцем нерухомого майна ОСОБА_2 не перебували в жодних договірних  відносинах один з одним.
		З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.
		Неотримання згоди іншого з подружжя щодо відчуження майна, яке перебуває у спільній частковій власності є порушенням вимог ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України, а тому вказані правочини є недійсними в силу положень 203, 215 ЦК України.
		У статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.
		Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України.
		Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Сімейного кодексу України).
		Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
		При цьому, згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до положень частини 1 статті 203 ЦК України  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 
		Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
		Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що він є добросовісним набувачем з огляду на наступне.
		Так, встановлено, що 22.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин Л.О. був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий 1717 та договір купівлі-продажу житлового будинку, реєстровий №1716, укладені ОСОБА_5 та ОСОБА_2
		Статтею 330 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
		Відповідно до ст.388 ч. 1Цивільного Кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		         Таким чином, ст.388 Цивільного Кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею. Така позиції висловлена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
		       При цьому, відповідно до роз'яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
		А тому, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, про те, що укладення співних договорів купівлі-продажу відбулось з порушенням права спільної сумісної власності позивачки та на підставі статті 215 Цивільного Кодексу України вони підлягають визнанню недійсним. Крім цього, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу того, що позивач має право на захист своїх цивільних прав шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння, так як має право використати такий речовоправовий спосіб захисту, оскільки із теперішнім володільцем нерухомого майна ОСОБА_2 не перебували в жодних договірних відносинах один з одним.
		Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За таких обставин, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
		Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 
		Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 лютого 2017  року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом  тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
		Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 07 лютого 2018 року.
		Головуючий:
		 
		       Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...