Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/4101/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2018. Зареєстровано: 07.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2018.
Дата набрання законної сили: 30.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"30" січня 2018 р.                                                               Справа №   914/4101/15
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача                                                                       Юрченка Я.О.
		суддів                                                                                             Зварич О.В.
		                                                                                                          Хабіб М.І.,
		за участю секретаря судового засідання        Лялька Н.Р.
		та представників:
		позивача: Чернобай С.С. - представник (довіреність в матеріалах справи);
		відповідача: ФОП Мачеус О.В., Брильова Л.О., Мачеус В.В. - представники (довіреності в матеріалах справи);
		третьої особи: Піскун А.Й. - представник (довіреність в матеріалах справи);
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни б/н від 16.06.2017 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 (головуючий суддя Синчук М.М., судді Березяк Н.Є. та Юркевич М.В., повне рішення складено 27.01.2017)
		у справі № 914/4101/15
		за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни, м. Львів
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів,
		про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень
		 
		 
		Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської міської ради про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 681 127, 51 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.
		7 лютого 2016 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на його користь 581 044, 70 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012-30.09.2015. Судом прийнято вказану заяву. В решті вимоги залишені без змін.
		Позовні вимоги мотивовані систематичним порушенням умов укладеного сторонами договору оренди державного (комунального) майна № Г-7012-9 від 10.03.2009 шляхом невнесення всієї орендної плати. Отже позивач з посиланням на ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», приписи ст. ст. 651, 783 ЦК України, ст. 291 ГК України вважає, що таке істотне порушення умов договору є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна наймодавцю.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 по справі № 914/4101/15 позовні вимоги задоволено.
		Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 581 044, 70 грн та 11 151, 67 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Вирішено розірвати договір оренди №Г-7012-9 від 10.03.2009 укладений Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Мачеус Оксаною Василівною. Зобов'язано Фізичну особу - підприємця Мачеус Оксану Василівну повернути орендодавцю - Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625), шляхом виселення, нежитлові приміщення, загальною площею 481,1 кв.м., а саме: приміщення першого поверху загальною площею 207,0 кв.м., приміщення другого поверху площею 64,3 кв.м. та підвал загальною площею 209,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 38.  
		При прийнятті рішення суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.09.2012 - 30.09.2015. Судом встановлено, що відповідач за спірний період в рахунок оплати орендних платежів оплатив 9 150, 00 грн, в той час, як неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 581 044, 70 грн. Отже з огляду на систематичну несплату орендної плати, встановленої договором, суд дійшов високу про істотне порушення договору та наявність правових підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути наймодавцю об'єкт оренди.
		 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ФОП Мачеус Оксана Василівна звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. 
		Зокрема вказує, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б свідчили, що нежитлові приміщення загальною площею 481, 1 кв.м. на пл. Ринок 38 у місті Львові станом на час передачі їх в оренду перебували в комунальній власності. 
		Вважає, що суд безпідставно вирішив розірвати договір з огляду на наявність заборгованості по сплаті орендної плати, оскільки ст. 783 ЦК України містить вичерпний перелік підстав для розірвання договору, однак такої підстави там не вказано.
		Зазначає, що суд не дослідив непридатність вказаних приміщень для використання, вказує про необхідність призначення експертизу технічного стану приміщень.
		 
		Від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає задоволення позовних вимог законними та обґрунтованими.
		Позивач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких заперечував проти доводів скаржника, з урахуванням наступного. 
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підставою виникнення права власності територіальної громади м. Львова на спірні приміщення є рішення Галицького (Ленінського) райвиконкома м. Львова 222 від 14.04.1987. В подальшому, відомості про спірне приміщення, як окремий об'єкт цивільних прав внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.   
		Доводи скаржника про вичерпність підстав, зазначених в ст. 783 ЦК України щодо розірвання договору вважає безпідставними, оскільки орендоване майно є комунальним, отже на спірні правовідносини поширюється також дія ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого, підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
		Щодо непридатності приміщення до використання, звертає увагу, що об'єкт оренди фактично перебував в користуванні орендарем за попереднім договором, а спірний договір підписаний відповідачем без зауважень. Більше того, відповідно до ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування нежитловим приміщенням повинен вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
		 
		Надалі відповідач подала пояснення по справі, в яких зазначала про відсутність підстав для сплати орендної плати позивачу, оскільки такий не є власником спірного приміщення. 
		Щодо розміру заборгованості, вказує про неналежність довідки про заборгованість від 08.02.2016, як доказу по справі, оскільки вона є лише розрахунком суми боргу та не дає можливості визначити дійсний розмір орендних платежів у кожному місяці спірного періоду, сум часткових проплат.
		В додаткових поясненнях відповідач звертає увагу, що предметом позовних вимог є заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2012-30.09.2015, в той час, як позовна заява подана 22.01.2016. Отже, частина вимог позивача щодо стягнення заборгованості подана з пропуском позовної давності, наслідки якої відповідач просить застосувати. Також позивач заявляла клопотання про призначення експертизи технічного стану орендованого приміщення.
		Крім того, позивачем подано:
		- заяву про прийняття додаткового доказу по справі, зокрема, висновку експерта № 18-17 від 18.10.2017, який свідчить про незадовільний стан орендованих приміщень та підтверджує неможливість їх використання відповідно до цільового призначення. Вказує, що даний висновок з'явився у відповідача після розгляду даної справи, у зв'язку з чим за таких поважних причин, що не залежать від його волі, відповідач не мав можливості подати його суду першої інстанції, отже просить суд прийняти даний доказ по справі;
		- заяву про порушення законності з боку Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та їх посадових осіб, які виразились в укладенні договорів оренди нежитлових приміщень за адресою: пл. Ринок, 38, м. Львів за відсутності у комунальній власності територіальної громади м. Львова вказаного майна та стягнення грошових коштів (орендної плати) з відповідача шляхом шахрайства, у тому числі з використанням підробленого документу - патенту № 586 (5) від 16.10.2001 на право оренди будівлі (споруди, приміщень). Просить надіслати про ці факти повідомлення відповідному органу досудового розслідування;
		- заяву про витребування та дослідження правовстановлюючого документу на право власності територіальної громади м. Львова, який би підтвердив передачу нежитлових приміщень за адресою: пл. Ринок, 38, м. Львів, об'єкту права державної власності у комунальну власність територіальної громади;
		- заяву про визнання поважними причин неподання доказів суду першої інстанції, зокрема з огляду на захворювання відповідача, тривалою хворобою матері та її смертю, що зумовило неможливість брати участь у розгляді справи;
		- заява про витребування договору купівлі-продажу патенту № 5 та інвентаризаційну справу на приміщення за адресою: пл. Ринок, 38, м. Львів та договір купівлі-продажу патенту і патент на право оренди № 586 (5) від 16.10.2001.
		В дане судове засідання з'явились представники учасників справи.
		Відповідач подала клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки така звернулась до позивача із пропозицією укласти мирову угоду в порядку ст. 330 ГПК України, в якій запропоновано врегулювати спір в добровільному в порядку на стадії виконання судового рішення.
		Колегія суддів відхиляє вказане клопотання відповідача, оскільки мирова угода стосується стадії виконання судового рішення, а не стадії апеляційного перегляду. Більше того, представник позивача заявив, що Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради заперечує проти укладення мирової угоди, наполягає на вирішенні спору по суті та задоволення позовних вимог.
		 
		Також розглянувши подані та заявлені усно відповідачем клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки такі не подавались та не заявлялись в суді першої інстанції. Відповідач зазначала, що причиною їх неподання було її захворювання з 30.01.2017-17.02.2017 та тривала хвороба матері, а саме з 26.12.2016-15.03.2017.
		Колегія суддів не визнає поважними причини неподання клопотань в суд першої інстанції та зазначає, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд даної справи місцевим господарським судом, а позов подано до суду ще в листопаді 2015 року, тобто за рік до захворювання відповідача та її матері. Отже у відповідача було достатньо часу для подання заяв, клопотань чи заперечень по справі. Більше того, матеріали справи містять довіреність від 05.09.2014 (чинна до 05.09.2017) на представлення інтересів відповідача її представником - Брильовою Л.О., яка також вправі була подавати докази та документи по справі. 
		 
		Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, надав сторонам можливість виступити у судових дебатах.
		Представники позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені у власних відзивах на апеляційну скаргу, просили рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
		Відповідач та її представники підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до неї, просили скасувати рішення місцевого господарського суду та винести нове, справедливе рішення.
		Після закінчення дебатів для прийняття судового рішення суд вийшов до нарадчої кімнати.
		Після виходу з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частину постанови.
		Слід зазначити, що під час перебування суддів в нарадчій кімнаті, відповідачем подано заяву про прийняття додаткового доказу. Відповідно до ч. 2 ст. 210 ГПК України докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Отже така заява судом не розглядається.
		 
		Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши доводи учасників справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4101/15 залишити без змін, з урахуванням наступного. 
		 
		Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10 березня 2009 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Мачеус Оксаною Василівною (відповідач у справі) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7012-9 (надалі - Договір), згідно з умовами якого (п.1) Позивачем (Орендодавець) надано Відповідачу (Орендар) у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлові приміщення (загальною площею 481,1м2), а саме: підвал - 209,8 кв.м., перший поверх - 207,0 кв.м., другий поверх - 64,3 кв.м., що знаходиться за адресою: площа Ринок, 38 місто Львів.
		Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано сторонами, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.
		Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  
		Сторонами у справі не подано доказів визнання недійсним договору оренди, отже правомірність правочину презюмується.
		Відповідно до п. 2.1. Договору об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для виставки образотворчої продукції виробленої в Україні. 
		Відповідно до п. 3.3. Договору у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору. 
		Згідно з умовами п.3.3. Договору, Акт приймання-передавання (стосовно надання об'єкту у найм) - не складався, оскільки приміщення перебували у фактичному володінні та користуванні Орендаря на підставі Договору №Г-0514 від 22.01.2002.
		Факт передання позивачем зазначеного майна у найм за Договором від 22.01.2002 встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2012 у справі №5015/2362/12, тому, згідно зазначена обставина повторному доказуванню - не підлягає. Більше того, сторони не заперечують, що приміщення перебували у їхньому користуванні.
		Згідно з умовами п.4.1 Договору (№Г-7012-9 від 10.03.2009), погоджений Сторонами строк дії зазначеного правочину складав 2 роки 364 дні: з 10.03.2009 до 09.03.2012.
		Визначення сторонами вказаного строку відповідало нормам ст.763 (ч.1) ЦКУ, ст.284 (ч.4) ГКУ та ст.17 (ч.1) ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" у чинній на той час редакції.
		Відповідно до норми ст.794 ЦКУ у редакції, що діяла на час укладення сторонами правочину (10.03.2009), Договір оренди строком до трьох років не підлягав обов'язковій державній реєстрації. Тому, факт державної реєстрації Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009 - відсутній.
		З урахуванням умов п. 4.1. та п. 4.3. Договору встановлено, що строк договору продовжено до 08.03.2015.
		Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2015 у справі №914/3971/16 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни про стягнення заборгованості та виселення з приміщень, судом встановлено, що договір оренди продовжено на той самий термін та на тих самих умовах. 
		Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями) і складає (5 049 761,00*0,02)/12*1,021*1,029 = 8 842,21 грн) без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Врахувати індекс інфляції за лютий та березень  місяць 2009 року. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. 
		Згідно з п. 7.2. Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2012 у справі № 5015/2362/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2013, позов прокурора Галицького району міста Львова  задоволено частково, присуджено до стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності Мачеус О.В. на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 29 864, 36 грн заборгованості зі сплати орендної плати згідно Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-7012-9 від 10.03.2009.
		Як вбачається з Довідки про заборгованість від 08.02.2016 №2302-вих-196 заборгованість відповідача згідно Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009 перед позивачем становить 581 044, 70 грн (з врахуванням заяви про зменшених позовних вимог від 07.02.2016), за період з 01.09.2012 по 30.09.2015, тобто після вступу рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2012 у справі №5015/2362/12 в законну силу. 
		Матеріалами справи підтверджено, що відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 9 150, 00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.  
		Проте, відповідач всупереч умовам укладеного Договору взяті на себе зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконав в повному обсязі. 
		В суді апеляційної інстанції позивачем подано детальний розрахунок нарахувань за спірним договором, починаючи з моменту його дії.
		 
		Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). 
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		В силу ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного і комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
		Отже, враховуючи умови договору, методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, колегія суддів погоджується з доведеність наявної у відповідача заборгованості з орендної плати за користування об'єктом оренди за період з 01.09.2012 по 30.09.2015 у розмірі 581 044, 70 грн.
		 
		Крім стягнення заборгованості по орендній платі позивач також просить розірвати договір оренди № Г-7021-9 від 10.03.2009 та зобов'язати відповідача повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.
		Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням  сторін. На  вимогу  однієї  із  сторін договір оренди може бути достроково розірвано  за  рішенням  суду  у  разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. 
		Заборгованість по орендній платі виникла за період з 01.09.2012 по 30.09.2015. В період з 01.08.2014 по 01.09.2015 орендна плата відповідачем не вносилась. Доказів зворотнього до суду не надано. Отже такі порушення з боку відповідача правомірно визнано судом систематичними та істотними та є підставою для дострокового розірвання Договору №Г-7012-9 від 10.03.2009.
		 
		Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. 
		Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
		Відповідно до п. 9.1. та п. 9.3. Договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних у п. 9.1. цього Договору. 
		Згідно з п. 9.6. Договору у разі припинення або розірвання Договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини орендаря. 
		Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди - нежитлові приміщення, загальною площею 481,1 кв.м., а саме: приміщення першого поверху загальною площею 207,0 кв.м., приміщення другого поверху площею 64,3 кв.м. та підвал загальною площею 209,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 38, є обґрунтованими. 
		 
		Доводи скаржника щодо відсутності доказів, які б свідчили, що нежитлові приміщення загальною площею 481, 1 кв.м. на пл. Ринок 38 у місті Львові станом на час передачі їх в оренду перебували в комунальній власності не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Слід зазначити, що предметом позовних вимог є стягнення за договором оренди, його розірвання та виселення з нежитлових приміщень. Договір оренди підписано сторонами без жодних зауважень, приміщення перебувало в фактичному користуванні орендаря, такий не визнано судом недійсним, отже є правомірним.
		Посилання на вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймодавця є також безпідставними, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, отже на спірні правовідносини також поширюється дія ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», в ч. 3 ст 26 якого вказано, що підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. Більше того, в самому договорі сторони дійшли згоди, що несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
		Матеріалами справи підтверджено, що відповідач систематично порушувала взяті на себе зобов'язання з сплати орендної плати. 
		Також скаржник зазначала про непридатність орендованих приміщень для використання, необхідність призначення експертизи технічного стану приміщень, необхідності зменшення орендної плати. Поряд з цим, сторони не заперечують, що передаючи відповідачу в оренду нежитлові приміщення на пл. Ринок, 38 у м. Львові загальною площею 481,1 кв.м. обидві сторони договору були обізнані із незадовільним станом майна та тим, що для належної експлуатації об'єкта оренди потребується проведення в ньому ремонтних робіт. Слід зазначити, в договорі сторони домовились, що здійснення капітального та поточного ремонту об'єкта оренди належить до обов'язків орендаря з дозволу орендодавця. А законом встановлено необхідність сплати орендної плати незалежно від наслідків здійснення господарської діяльності. Отже такі доводи скаржника жодним чином не впливають на наявність заборгованості та її розмір.
		Твердження апелянта щодо неналежності довідки про заборгованість від 08.02.2016, як належного доказу про справі, який підтверджує розмір заборгованості є також необґрунтованими. Саме в договорі прописано визначення розміру орендної плати та вказано її розмір за базовий місяць оренди. Користуючись вказаними даними, позивач сформував довідку, в якій відобразив заборгованість за кожен місяць оренди, наявні проплати та остаточну суму заборгованості. Крім того слід зазначити, що відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували розмір наявної заборгованості.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 73  ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		В силу вимог ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.          
		Згідно з ст. 269 ГПК України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. 
		 
		Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4101/15 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
		2.    Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржників.
		   3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку впродовж 20 днів з дня її проголошення.
		4.   Справу повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова підписана 05.02.2018  
		 
		Суддя          - доповідач                                                                       Юрченко Я.О.
		 
		Суддя                                                                                          Зварич О.В.
		 
		Суддя                                                                                                           Хабіб М.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...