Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3117/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.02.2018. Зареєстровано: 08.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2018.
Дата набрання законної сили: 05.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Верховний
		Суд
		 
		УХВАЛА
		 
		05 лютого 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа №  910/3117/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		розглянувши матеріали заяви Національного банку України  
		про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11.09.2017 (головуючий суддя - Малетич М. М., судді Сибіга О. М., Плюшко І. А.) 
		у справі Господарського суду міста Києва
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова Група"  
		до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Національного банку України
		третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
		про визнання недійсним договору застави майнових прав,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова Група" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - відповідач-1), Національного банку України (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014, укладеного між відповідачами, в частині передання в заставу майнових прав за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 року, укладеного між відповідачем-1 та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", відповідно до пункту 1.1 договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014 та запису № з/п 5894 в додатку 1 до договору застави майнових прав №06/ЗМП від 26.02.2014 "Реєстр укладених АТ "Дельта банк" кредитних договорів з фізичними та юридичними особами, що пропонуються у забезпечення Національному банку України (пул кредитів), заборгованість за якими класифікована за ІІ категорією якості".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова Група" задоволено у повному обсязі.
		Національний банк України подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 910/3117/17 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017.
		Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 09.02.2017 у справі № 911/2221/16 та від 20.06.2017 у справі № 910/27445/15.
		Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
		Згідно із пунктом 1 статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, у редакції з 15.12.2017, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більшої кількості справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
		У постанові від 12.12.2017, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що у відповідності до ст. ст. 217, 546, 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 207 Господарського кодексу України, п. п. 7, 8 Положення про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності, затверджене Постановою Правління Національного банку України № 91 від 24.02.2014, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.02.2014 року за № 323/25100 (далі - Положення), умови укладених угод, а також, на те, що Національний банк України при укладенні договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014 прийняв в забезпечення за кредитом, для збереження ліквідності банку, майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, заборгованість за яким обліковувалась менше 180 днів, тоді як відповідачами не було надано також доказів і повернення банком-позичальником частини заборгованості за кредитом для збереження такої ліквідності, що є порушенням п. п. 7, 8 Положення, та є підставою для визнання недійсним договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014 в частині передання в заставу майнових прав за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
		Водночас, у постанові від 20.06.2017 у справі № 910/27445/15 Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, якою відмовлено у задоволенні позову державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - позивач) до Міжнародної громадської організації "Луганське земляцтво" (далі - відповідач) про визнання недійсними договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.02.2001 № 01-10 (далі - договір) та додаткових угод до нього, дійшов висновку про те, що з огляду на відповідні законодавчі приписи (ст. ст. 15, 16, 203, ч. 1 ст. 215, ст. 241 Цивільного кодексу України, та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій, встановивши, що: позивачем  не подано доказів, які свідчили б про наявність на час вирішення спору в даній справі порушення його права чи охоронюваного законом інтересу в зв'язку з укладенням оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.02.2001 № 01-10 без дозволу Фонду державного майна України, його регіонального відділення чи представництва; позивач як орендодавець не міг не знати про відсутність дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном, та про порушення порядку укладення договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.02.2001 № 01-10; договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.02.2001 № 01-10 виконувався як позивачем так і відповідачем, тобто правочин було схвалено позивачем як орендодавцем; Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у наданих місцевому господарському суду поясненнях заперечувало необхідність отримання позивачем погодження Фонду державного майна на укладення договору з відповідачем; рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/18853/15 встановлено, що: позивач є належним орендарем у правовідносинах з відповідачем та об'єкт оренди належить до державної власності; договір виконувався обома сторонами і таке виконання мало місце принаймні протягом 2015, - дійшли висновку про відмову в позові.  Разом з цим  суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування до вимог позивача позовної давності,  оскільки в процесі розгляду справи не знайшло підтвердження наявність порушеного права позивача, яке підлягало б судовому захисту.
		У постанові від 09.02.2017 у справі № 911/2221/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний центр правового партнерства" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Спейс" про визнання недійсним пункту 5.5 договору №15/12/15-1 від 10.12.2014, укладеного сторонами,  через його невідповідність ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, а також суперечність ст.ст. 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Вищий господарський суд України, пославшись на положення ст. ст. 6, 244,  627 ст. 628, ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що сама по собі довіреність, про яку йде мова у спірному п. 5.5 договору, свідчить, що з її допомогою сторонами визначено порядок поставки товару. При цьому, визначення сторонами такого порядку для оформлення поставки товару не порушує норм законодавства, оскільки законом не встановлено імперативних норм щодо порядку оформлення поставки товару. Таким чином, погодження сторонами у договорі порядку засвідчення факту поставки товару за допомогою підписаної покупцем довіреності на отримання товару не суперечить закону. Відтак, застосування довіреності для обумовленого договором порядку передачі товару та засвідчення покупцем обставин поставки не зумовлює визнання оспорюваного пункту договору недійсним. Отже, наведені умови договору не порушують права та законні інтереси позивача та не обмежують його можливостей діяти відповідно до закону та алгоритму, передбаченого договором, у випадку виникнення між ним та постачальником спору в процесі виконання договору.
		Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені судові рішення та рішення у даній справі, про перегляд якої подано заяву, прийняті щодо правовідносин, які не є подібними, та за різних фактичних обставин справи, встановлених судами.
		За таких обставин відсутні підстави для допуску справи № 910/3117/17 до провадження Верховного Суду.
		Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017, статтями 111-16, 111-21 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Відмовити у допуску справи № 910/3117/17 до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
		 
		Ухвала набирає законної сили з  моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                       К. Пільков
		 
		Судді                                                                                                                Т. Дроботова
		 
		                                                                                                                         Ю. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...