Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 702/1049/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2018. Зареєстровано: 08.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2018.
Дата набрання законної сили: 02.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №702/1049/17
		Провадження №2/702/37/18
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		     02 лютого 2017 року м. Монастирище
		Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
		головуючого-судді: Чорненької Д.С.
		за участі секретаря: Шковири А.М.,
		представника позивача: не з"явився, 
		відповідача: ОСОБА_1,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Монастирище справу за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за надані соціальні послуги,
		в с т а н о в и в :
		     Представник позивача 04.12.2017 року звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення коштів за надані соціальні послуги. Підставою своїх вимог вважає, те що відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 10.11.2015 року, комісією було встановлено, що даний громадянин потребує постійного стороннього догляду шляхом його прийняття на проживання до Лукашівського стаціонарного відділення Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району. Відповідно до ст.9 Закону України Про соціальні послугидля отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними субєктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до ст.1 Закону України Про соціальні послугисоціальні послуги-комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг, зокрема, у територіальних центрах соціального обслуговування. ОСОБА_2 10.11.2015 року була написана заява до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району з проханням прийняти його до Лукашівського стаціонарного відділення. Наказом по установі від 10.11.2015 року №37, враховуючи направлення управління соціального захисту населення Монастириіценської районної державної адміністрації від 10.11.2015 року, ОСОБА_2 був зарахований до Лукашівського стаціонарного відділення на повне державне утримання. Згідно медичної картки престарілого (інваліда) від 26.10.2015 року, який оформляється до стаціонарного відділення ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду в Лукашівському стаціонарному відділенні Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району. Відповідно до Переліку, умов та порядку здійснення соціального обслуговування (надання соціальних послуг) стаціонарним відділенням для постійного або тимчасового проживання територіального центру (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), затвердженого рішенням Монастирищенської районної ради від 09 червня 2013 року №7-12/VII до стаціонарного відділення на загальних підставах можуть прийматися (за наявності вільних місць) громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу. В такому разі зазначені категорії громадян перебувають у стаціонарному відділенні на умовах оплати згідно із затвердженими тарифами або за рахунок додаткових коштів місцевих бюджетів. В ОСОБА_2 є донька-відповідач у справі ОСОБА_1, яка зовсім не піклується про свого немічного батька, і взагалі будь-якої матеріальної допомоги йому не надає. Позивач не має можливості утримувати за рахунок бюджетних коштів ОСОБА_2, в звязку з обмеженим фінансуванням та недостатністю лімітних призначень, навіть із врахуванням перерахування 75% пенсії за його утримання. Станом на 06.11.2017 року заборгованість по підопічному ОСОБА_2, який проживає в Лукашівському стаціонарному відділенні Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району становить 46 352,28 грн. Так, відповідно до ч.1 ст.172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Відповідно до ч.3 ст.172 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, повязаних із наданням такого піклування. Просить стягнути з відповідача на користь Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району (рахунок 35426301053293, код 24413758, МФО 854018 УДКСУ у Монастирищенському районі) заборгованість за надання соціальних послуг по утриманню ОСОБА_2 в сумі 46 352,28 грн.
		     На адресу суду 15.01.2018 року від відповідача у справі надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого позивач в обґрунтування своїх вимог, як на фактичні підстави позову, посилається на ті обставини, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.11.2015 року його було зараховано до Лукашівського стаціонарного відділення на повне державне утримання. Позивач вказує на те, що він не має можливості утримувати за рахунок бюджетних коштів ОСОБА_2, у звязку з обмеженим фінансуванням та недостатністю лімітних призначень, навіть із врахуванням перерахування 75 % пенсії за його утримання. Станом на 06.11.2017 року заборгованість по підопічному ОСОБА_2, який проживає в Лукашівському стаціонарному відділенні Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району становить 46 352,28 грн. Як на юридичні підстави позову позивач посилається на ч.ч.1,3 ст.172 Сімейного кодексу України. Просить стягнути з неї на його користь заборгованість за надання соціальних послуг по утриманню його батька у сумі 46 352,28 грн. Позовні вимоги позивача вважає такими, що не грунтуються на вимогах закону, недоведеними і такими, що мають бути залишені без задоволення. Нею визнаються ті обставини, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.11.2015 року його було зараховано до Лукашівського стаціонарного відділення Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району на повне державне утримання, а також, що ОСОБА_2 є її рідним батьком. Решту обставин, наведених позивачем, вона не визнає, а також не погоджується з наданою позивачем вказаним обставинам правовою оцінкою. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову-це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову. Фактична підстава позову-це юридичні факти, на яких грунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову-це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є (ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України): договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України). Таким чином, право позивача вимагати стягнення з неї заборгованості за надані соціальні послуги має кореспондуватися з її обовязком такі кошти сплатити, який має грунтуватися на відповідній правовій підставі. Посилання позивача на ч.ч.1,3 ст.172 Сімейного кодексу України, далі СК України, як на юридичну підставу позову є безпідставними. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування (ч.3 ст.172 СК України). Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч.1 ст. 202 СК України). Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (ст.205 СК України). Згідно з ч.2 ст.205 СК України при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків (п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 березня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Таким чином на підставі ч.3 ст.172 СК України може бути заявлено позов саме одним із батьків, за наявності достатніх на те підстав, про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Натомість кошти, які просить стягнути з неї на свою користь позивач за своєю правовою природою не є аліментами. Як вбачається зі змісту позовних вимог, між позивачем та ОСОБА_2 виникли правовідносини щодо надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Відповідні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 року №966-IV, далі Закон, Порядком надання соціальних послуг із встановленням диференційованої плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 року №1184, Переліком соціальних послуг, умовами та порядком їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2009 року №1417, далі Перелік. Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно (ч.4 ст.7 Закону). Соціальні послуги державними та комунальними субєктами, а також іншими субєктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються, зокрема, громадянам, які не здатні до самообслуговування у звязку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу (ч.5 ст.7 Закону). Особам, крім зазначених у частині пятій цієї статті, соціальні послуги в обсягах, визначених державними стандартами, можуть надаватися із встановленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.7 Закону). Територіальний центр забезпечує безоплатне в обсягах, визначених державними стандартами, надання соціальних послуг громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в установленому порядку (п.6 Переліку). Територіальний центр може надавати платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей), визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. №12 «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» (п.7 Переліку). Як вбачається з доданого до позовної заяви акту обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина, який потребує соціального обслуговування (надання соціальних послуг) під час обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 було помилково встановлено, що останній є одиноким, дітей не має. У звязку з цим, ОСОБА_2 був прийнятий на повне державне утримання. Надання соціальних послуг громадянам, зазначеним у пункті 2 Переліку, структурними підрозділами територіального центру припиняється за письмовим повідомленням громадян у разі, зокрема, виявлення у громадянина, якого безоплатно обслуговує територіальний центр, працездатних рідних (батьків, дітей, чоловіка, дружини) або осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечити йому догляд і допомогу, або осіб, з якими укладено договір довічного утримання (догляду) (п.п.2 п.11 Переліку). Тобто, у ситуації, що склалася законодавство не передбачає покладення на неї обовязку по сплаті заборгованості за надання соціальних послуг по утриманню її батька. Жодних договорів, за якими б вона брала на себе зобовязання нести витрати на утримання ОСОБА_2 вона не укладала, як і не вчиняла будь-яких протиправних дій, які б призвели до виникнення заборгованості, що просить стягнути позивач з неї. Відтак будь-які правові підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надання соціальних послуг по утриманню її батька у сумі 46 352,28 грн. відсутні. Таким чином позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та не підлягають до задоволення. Оскільки, позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, то і понесені ним судові витрати відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу мають бути покладені на нього. Нею судових витрат по даній справі не понесено і не очікує їх понесення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району повністю.
		У судове засідання представник позивача не з"явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позову. 
		        У судовому засіданні відповідач позов не визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, зазначеним у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити повністю. 
		   Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи,суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи із наступного.
		     Згідно заяви від 10.11.2015 року написаної на ім»я т.в.о директора територіального центру ОСОБА_3, ОСОБА_2 просить прийняти його в стаціонарне відділення Лукашівського будинку пристарілих із 10.11.2015 року, так як він потребує постійного стороннього догляду (а.с.6).
		     Відповідно до додатку 8 оформлення одинокої (-го) престарілої (-го) громадянки (-ина) в будинок інтернат ОСОБА_2 просить прийняти його на постійне місце проживання в будинок-інтернат , так як потребує постійного стороннього, медичного догляду та побутового обслуговування за станом здоровя та дав 10.11.2015 року згоду на проведення комісією обстеження матеріально-побутових умов його житла. Висновок начальника управління праці та соціального захисту населення: потребує постійного стороннього догляду та направлення в Лукашівське стаціонарне відділення будинрку пристарілих (а.с.5). 
		     Згідно направлення від 10.11.2015 року управління соціального захисту населення Монастирищенської райдержадміністрації направляє на постійне місце проживання у Лукашівське стаціонарне відділення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, як одинокого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
		     Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина, який потребує соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (складається за згоди громадянина), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного 10.11.2015 року в складі комісії, він потребує поселення в будинок пристарілих с.Лукашівка Монастирищенського району, із яким ОСОБА_2 ознайомлений під особистий підпис (а.с.8).
		     Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного в складі комісії, комісія вважає за необхідне поселити його в Лукашівське стаціонарне відділення, так як він потребує постійного стороннього догляду (а.с.9).
		     Відповідно до медичної картки престарілого (інваліда), що оформляється в будинок інтернат, виданої Монастирищенською ЦРЛ, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, потребує постійного стороннього догляду та направлення в Лукашівський будинок пристарілих (а.с.10). 
		     Згідно повідомлення головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) №388/07 від 28.11.2017 року, заборгованість із 10.06.2016 року по 31.12.2016 року по підопічному ОСОБА_2, який проживає у відділенні стаціонарного догляду с.Лукашівка становить 16249,38 грн. А з 01.01.2017 року по 30.11.2017 року заборгованість становить 33102,90 грн. Разом заборгованість по ОСОБА_2 становить 49352,28 грн. Просить вирішити питання по заборгованості (а.с.11). 
		     ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження №47 серії I-СР №434313, виданого 12.07.1977 року ЗАГС ОСОБА_4 (а.с.43).
		     Судом встановлено, що згідно витягу із наказу №37 від 10.11.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято на повне утримання в Лукашівське стаціонарне відділення. Даний наказ ніким не оспорений, а тому є чинним (а.с.4).
		     Відповідно до п.п.2 п.1 Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних пільг), затвердженого постановою КМУ №1417 від 29.12.2009 року «Про деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» (далі-Типове положення) територіальний  центр утворюється для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування.
		    Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальні послуги» №966-IV від 19.06.2003 року із змінами та доповненнями ( далі Закону № №966-IV), соціальні послуги-комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розвязання їхніх життєвих проблем.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № №966-IV складні життєві обставини-обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоровя, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті.
		Згідно ст.6 Закону № №966-IV право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія Закону України" Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
		    Відповідно до п.п.2 п.4 Типового положення на надання соціальних послуг в територіальному центрі мають право: громадяни похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ. 
		Згідно ч.4 ст.7 Закону № №966-IV соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
		Відповідно до п.1 ч.5 ст.7 Закону № №966-IV соціальні послуги державними та комунальними субєктами, а також іншими субєктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються: громадянам, які не здатні до самообслуговування у звязку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.
		Згідно ч.1 ст.9 Закону № №966-IV для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними субєктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		    Відповідно до п.п.1 п.3 Переліку для надання соціальних послуг громадяни, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього переліку, подають письмову заяву структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу міської, районної в місті ради за місцем проживання/перебування, яке в триденний строк після її надходження надсилає запит до закладу охорони здоров'я за місцем проживання/перебування громадянина для одержання медичного висновку про його здатність до самообслуговування та потребу в постійній сторонній допомозі (далі-медичний висновок), до відповідного підприємства, установи, організації, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, або виконавчого органу сільської (селищної) ради за місцем реєстрації громадянина для отримання довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб і до територіального органу ДФС для отримання довідки про доходи громадянина (у разі потреби). 
		    Згідно до п.п.3 п.3 Переліку у пятиденний строк після надходження запиту відповідні субєкти, зазначені в абзаці першому цього пункту, надають медичний висновок, довідку про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, довідку про доходи громадянина (у разі потреби) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу відповідної ради, який в одноденний строк після їх надходження приймає рішення про надання або відмову в наданні соціальних послуг з урахуванням пунктів 6, 7, 7-1, 10 та 11 цього переліку і надсилає такі документи територіальному центру разом із заявою громадянина та інформацією з Державного реєстру прав. 
		    Відповідно до п.п.4 п.3 Переліку після надходження зазначених документів територіальний центр протягом строку, визначеного у державних стандартах соціальних послуг, визначає індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги, встановлює групу рухової активності, визначає зміст соціальних послуг, уточнює обсяг, складає індивідуальний план, приймає рішення про необхідність надання соціальних послуг, про що видається відповідний наказ, та укладає з отримувачем соціальної послуги договір про надання таких послуг.
		     Згідно п.п.1 п.6 Переліку територіальний центр забезпечує безоплатне в обсягах, визначених державними стандартами, надання соціальних послуг: громадян похилого віку, інвалідів, хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, або рідні є громадянами похилого віку чи визнані інвалідами в установленому порядку.
		    Позивачем не надано доказів виконання приписів діючого законодавства та не надано доказів укладення договору про надання соціальних послуг, ні з отримувачем таких послуг, ні з відповідачем.  
		Посилання позивача про стягнення коштів на підставі ч.3 ст.172 СК України не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. 
		Відповідно до ч.3 ст.172 СК Українипередбачено, що якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути зарішенням судустягнутікоштина покриття витрат,пов'язаних із наданням такого піклування.
		З вказаним позовом до суду мають право звернутися батьки, а згідно ч.2 ст.172 СК Українизаконними представниками батьків, які також мають право звернутись до суду з позовом в їх інтересах є їх повнолітні дієздатні дочка, син, а також, в порядкуст.56 ЦПК Українита ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру" прокурор, орган опіки та піклування, піклувальник якщо над немічним було призначено піклування, або батьки можуть офіційно видати доручення іншій особі на ведення їх справи в суду.
		Відповідно до п.7 Переліку соціальних послуг, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року за №1417визначено, що терцентр може надавати платні соціальні послуги визначеніпостановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року за №12громадянам похилого віку, хворим, які не здатні до самообслуговуванняі мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.
		Згідно п.п.1 п.2 Постанови КМУ «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» №12 від 14 січня 2004 року, із змінами та доповненнями платні послуги надаються громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і мають рідних, які повинні забезпечити їм допомогу. 
		    Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Позивачем не доведено суду, що в нього є законні права звертатись до суду в інтересах ОСОБА_2 та стягувати кошти на покриття витрат пов'язаних із наданням останньому соціальних послуг на свою користь.
		Підстав для примусового стягнення понесених витрат на утримання громадян, які знаходяться в умовах стаціонарного обслуговування в центрі надання соціальних послуг з їх повнолітніх дітей діючим законодавством не передбачено, крім укладення договору.
		Відповідно до п.п.2 п.11 переліку територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) обслуговування громадян, зазначених у пункті 2 цього переліку, має право припинити за письмовим повідомленням громадян у разі: виявлення у громадянина, якого безоплатно обслуговує територіальний центр, працездатних рідних (батьків, дітей, чоловіка, дружини) або осіб, які відповідно до законодавства повинні забезпечити йому догляд і допомогу, або осіб, з якими укладено договір довічного утримання (догляду).
		Оскільки позивачем видано наказ, відповідно до якого він прийняв на повне державне утримання ОСОБА_2, доказів скасування даного наказу суду не надано ні під час подання позову, ні під час розгляду справи по суті, доказів, що у виданні цього наказу є вина відповідача, не надано, тому підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача зазначених коштів відсутні. 
		Крім цього, суд звертає увагу, що із виписки наданого наказу ( а.с.4), неможливо встановити, яка посадова особа видала цей наказ, а тому відсутня можливість притягнення посадової особи до участі в розгляді справи. 
		Оскільки позивачем встановлено, що ОСОБА_2 знаходиться безпідставно на їх утриманні, є необхідним вирішення питання скасування наказу (а.с.4) в цій частині, встановлення винних осіб у виданні такого наказу і стягнення витрат буде можливим із винних осіб: чи то ОСОБА_2, чи посадових осіб, які не виконали свого обов"язку по перевірці статусу ОСОБА_2, чи посадових осіб, які засвідчили недостовірну інформацію, як окремо кожного, так і з них разом.
		    Судовий збір на підставі ст.141 ЦПК України віднести на рахунок держави.
		     На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 56, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.172 Сімейного кодексу України, Законом України «Про соціальні послуги» №966-IV від 19.06.2003 року із змінами та доповненнями Типовим положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних пільг), затвердженого постановою КМУ №1417 від 29.12.2009 року «Про деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», Переліком соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою КМУ №1417 від 29.12.2009 року «Про деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», Постановою КМУ «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку» №12 від 14 січня 2004 року, із змінами та доповненнями, суд
		в и р і ш и в:
		У задоволенні позову Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області, вул.Соборна,93, м.Монастирище Черкаської області, 19100, ідент.код 24413758, до ОСОБА_1, місце реєстрації: вул.Леніна ( на даний час Соборна) 126 АДРЕСА_1, 19100, про стягнення коштів за надані соціальні послуги, відмовити.
		           Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення та до утворення апеляційних судів в апеляційних округах і до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи вона подається через Монастирищенський районний суд Черкаської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, - апеляційного суду Черкаської області.
		 Рішеннясуду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		          Суддя:Д.С.Чорненька 
		          повний текст рішення виготовлено 08.02.2018 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...