Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6986/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2018. Зареєстровано: 08.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2018.
Дата набрання законної сили: 06.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		06.02.2018           Київ          К/9901/3681/18 826/6986/14  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
		за участю секретаря судового засідання - Калініна О.С.
		учасники справи:
		представник відповідача - Перепелюк О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 
		на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014р. (суддя Келеберда В.І.) 
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014р. (судді Твердохліб В.А., Бужак Н.П., Вівдиченко Т.Р.) 
		у справі №826/6986/14 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Функе Юкрейн» 
		до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві 
		про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Функе Юкрейн» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі ДПІ).
		 
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ безпідставно дійшло висновку про те, що Товариство порушувало вимоги чинного законодавства під час визначення суми податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з іншими господарськими товариствами,  відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішення від 4.11.2013. Оскільки грошове зобов'язання визначене податковим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженим, то податковий орган не мав права виносити податкову вимогу від 12.02.2014.
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, позов задоволено:
		 
		визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 04.11.2013 №0007362208, №0007372208 та податкову вимогу від 12.02.2014 ДПІ №45-25.
		    
		Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
		 
		Товариство своїх заперечень на касаційну скаргу не надало.
		 
		12.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.
		 
		В судове засідання з'явився представник відповідача - Перепелюк О.В. Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, вислухавши представників сторін,  розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання Товариством  вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 з ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Контакт-М», ТОВ «Будрай» відповідачем складено акт від 03.10.2013. 
		 
		В акті зазначено, що адміністрація Товариства відмовилась надати первинні документи щодо обставин виконання вищевказаних господарських угод та викладено висновки контролюючого органу про те, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України безпідставно занижено податок на прибуток.
		 
		На цій підставі відповідачем 04.11.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: 
		 
		-№0007362208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 207грн. (за основним платежем 356 138грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 178 069 грн.);
		 
		-№0007372208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 568  807 грн. (за основним платежем 379  205 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 189 602,5 грн.).
		 
		12.02.2014 ДПІ винесено податкову вимогу №45-25 якою визначено позивачу суму узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість на загальну суму 1 265 835,22 грн.
		 
		Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги відповідач мотивує тим, що позивачем не надано до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М», ТОВ «Будрай»; господарські операції Товариства з контрагентами не мали реального характеру та носили фіктивний характер; фіктивність господарської діяльності ТОВ «Будрай» встановлено вироком суду.
		 
		Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень під час виконання господарських договорів з ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М» та ТОВ «Будрай»; укладені господарські угоди виконано у повному обсязі, надані Товариством податкові накладні та інші документи бухгалтерської звітності відповідають вимогам закону, а тому викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201  Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи.
		 
		Щодо податкової вимоги №45-25 від 12.02.2014, то судами зроблено висновок про те, що Товариство оскаржило податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 спочатку в адміністративному, а потім і в судовому порядку, отже сума грошового зобов'язання є неузгодженою, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для винесення податкової вимоги.
		 
		Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015р.) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015р.), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.
		 
		Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.
		 
		Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 138, 139, 198 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. 
		 
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		 
		У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
		Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів
		 
		Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що керівництво Товариства під час проведення перевірки відмовилось надати документи, що належним чином підтверджують реальність виконання укладених Товариством з його контрагентом угод; не дано оцінки аргументам ДПІ про те, що ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М» та ТОВ «Будрай» не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем  угод і що відображені у податковій звітності угоди реально не виконувались.
		 
		До матеріалів справи долучено копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, яким, крім іншого, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «Будрай».
		 
		Ця обставина не може залишитися неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
		 
		Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі N 21-4781а15. 
		 
		Крім того, посилання позивача про те, що оскаржену ним податкову вимогу №45-25 від 12.02.2014 ДПІ прийняло під час адміністративного та судового оскарження законності податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013, не підтверджуються матеріалами справи.
		 
		Так, до справи залучено не завірену копію листа Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.04.2014 про залишення скарги Товариства від 25.02.2014р. без розгляду, оскільки скаржник звернувся поза межами строку встановленого для адміністративного оскарження.
		 
		Оскільки інших доказів щодо реалізації позивачем свого права на адміністративне оскарження матеріали справи не містять, а до суду з позовом Товариство звернулось у травні 2014, висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкову вимогу №45-25 від 12.02.2014 прийнято під час здійснення адміністративного та судового оскарження податкових рішень та про те, що сума грошового зобов'язання не є узгодженою, не відповідають залученим до справи доказам. 
		 
		За таких обставин суди дійшли  передчасного висновку про обґрунтованість адміністративного позову, не забезпечивши повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
		 
		Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.     
		 
		Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 року скасувати.
		Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий судовий розгляд.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                           І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                             Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...