Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18299/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 08.02.2018. Зареєстровано: 09.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.02.2018.
Дата набрання законної сили: 06.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Верховний
		Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 лютого 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа №  910/18299/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Антимонопольний комітет України,
		відповідач - публічне акціонерне товариство "Газпром" (публичное акционерное общество "Газпром"),
		особа, яка звернулася із заявою, - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
		 
		розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Газтранзит" з іноземними інвестиціями (далі - ПрАТ "Газтранзит")
		на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2017 (головуючий суддя Підченко Ю.О.) 
		та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 (головуючий: Гаврилюк О.М., судді:  Майданевич А.Г., Гончаров С.А.),
		прийняті за наслідками розгляду заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить публічному акціонерному товариству "Газпром" (публичному акционерному обществу "Газпром"), з метою виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017
		у справі № 910/18299/16
		за позовом Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)
		до публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром", далі - ПАТ "Газпром")
		про стягнення 85 965 927 000,00 грн. штрафу, 85 965 927 000,00 грн. пені та зобов'язання виконати пункт 4 резолютивної частини рішення.
		                                                
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2017 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до господарського суду міста Києва  із заявою в порядку приписів статті 1213 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 03.10.2017) про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду  міста Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16. Обґрунтовуючи зазначену заяву, заявник вказував на наявність обставин для звернення стягнення на грошові кошти в сумі 79 876 793,25 грн., а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", оскільки боржником рішення суду у справі № 910/18299/16 про стягнення коштів у строк, встановлений для самостійного виконання, не виконується, а коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання рішення в повному обсязі. В той же час згідно з відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2017 № 09/01/9407 боржник володіє 16 650 шт. простих іменних акцій емітента ПрАТ "Газтранзит" (ідентифікаційний код 25273549), що становить 40,2174 % від статутного капіталу емітента (номінальна вартість цінного паперу - 2 000,00 грн.). Таким чином боржник як власник акцій має право на отримання прибутку ПрАТ "Газтранзит" за 2016, а саме - дивідендів, які нараховані та підлягають виплаті  ПАТ "Газпром".
		Заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядалася судами неодноразово.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2017 зі справи № 910/18299/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017, заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16 задоволено повністю: звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 79 876 793,25 грн. (дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", що знаходяться у ПрАТ "Газтранзит"), з метою виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16 про стягнення з ПАТ "Газпром" в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, ідентифікаційний код 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106), 85 965 927 000,00 грн. штрафу та  85 965 927 000,00 грн. пені.
		Судові акти попередніх інстанцій мотивовано наявністю визначених законом підстав для звернення стягнення на належні боржнику (ПАТ "Газпром") від  ПрАТ "Газтранзит" грошові кошти в порядку приписів статті 1213 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		ПрАТ "Газтранзит", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити повністю. Так, згідно з доводами ПрАТ "Газтранзит", викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій у розгляді заяви головного державного виконавця не враховано того, що:
		- на момент звернення державного виконавця до суду із відповідною заявою грошові кошти (дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит" за 2016 рік) не належали ПАТ "Газпром" на праві власності та не могли бути стягнуті судом в рахунок погашення заборгованості боржника у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу суду від 17.03.2017 по справі № 910/18299/16, оскільки до 27.10.2017 власником таких грошових коштів було ПрАТ "Газтранзит";
		- майнове право (право на очікування) не є тотожним поняттю права власності, а є лише одним з його складових елементів. До 27.10.2017 ПАТ "Газпром" лише наділено майновим правом набуття в майбутньому права власності на вказані дивіденди, але за умови виконання всіх дій, передбачених законодавством як зі сторони ПрАТ "Газтранзит", так і зі сторони ПАТ "Газпром";
		- лише після встановлення факту безспірності та належності права власності ПАТ "Газпром" на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит" суд має винести ухвалу про звернення стягнення на грошові кошти боржника, водночас до 27.10.2017 нараховані на користь ПАТ "Газпром" грошові кошти (дивіденди) належать на праві власності виключно ПрАТ "Газтранзит";
		- задоволення заяви державного виконавця порушує право ПрАТ "Газтранзит" на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
		- виносячи оскаржувану ухвалу, суд фактично змінив спосіб виконання рішення у справі № 910/18299/16, надавши головному державному виконавцю право звернути стягнення на грошові кошти, начебто належні ПАТ "Газпром", які перебувають у ПрАТ "Газтранзит";
		- судами попередніх інстанцій у новому розгляді заяви головного державного виконавця проігноровано вказівки Вищого господарського суду України, які викладені у постанові від 15.08.2017 у даній справі.
		У відзиві на касаційну скаргу Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що:
		- починаючи з дати прийняття рішення загальними зборами ПрАТ "Газтранзит" про виплату дивідендів ПАТ "Газпром", такі грошові кошти вважаються майном боржника - ПАТ "Газпром";
		- у даному випадку як права ПрАТ "Газтранзит", так і права інших акціонерів не порушуються, оскільки ПрАТ "Газтранзит", у будь-якому випадку повинно виплатити ПАТ "Газпром" дивіденди, на які останнє має право пропорційно розміру частки у статутному капіталі ПрАТ "Газтранзит";
		- суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не змінювали спосіб виконання судового рішення у справі № 910/18299/16, а звернули стягнення на належні боржникові грошові кошти від інших осіб;
		- з урахуванням того, що загальними зборами ПрАТ "Газтранзит" було прийнято рішення про виплату дивідендів, а наглядовою радою затверджено перелік осіб, які мають право на їх отримання, державний виконавець має право звернути стягнення на грошові кошти, які належать ПАТ "Газпром", у зв'язку з чим не обов'язково чекати закінчення шестимісячного строку для їх виплати, прострочення такого строку чи настання права вимоги у акціонера.
		У письмових поясненнях на касаційну скаргу ПАТ "Газпром" просило касаційну скаргу ПрАТ "Газтранзит" задовольнити; судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з посиланням на ті ж доводи, що викладені у касаційній скарзі, а також з огляду на те, що дії державного виконавця щодо арешту дивідендів ПрАТ "Газтранзит", які належать  ПАТ "Газпром" є незаконними та грубо порушують Угоду про заохочення та взаємний захист інвестицій, яка укладена 27.11.1998 між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України (ратифікована згідно із Законом від 15.12.1999), а також з огляду на те, що задоволення заяви державного виконавця прямо порушує спосіб та порядок виконання рішення суду у справі (з урахуванням того, що виконавчі дії на території Російської Федерації не провадилися).
		У відзиві на касаційну скаргу Комітет просив залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що:
		- починаючи з дати прийняття рішення загальними зборами ПрАТ "Газтранзит" про виплату дивідендів ПАТ "Газпром", такі кошти вважаються майном боржника;
		- після прийняття рішення загальними зборами ПрАТ "Газтранзит" про виплату ПАТ "Газпром" дивідендів, ПрАТ "Газтранзит" вже не є власником цих грошових коштів, а є боржником, який зобов'язаний протягом шести місяців з дня прийняття відповідного рішення загальними зборами здійснити виплату дивідендів акціонеру;
		- суди попередніх інстанцій правильно застосували положення Закону України "Про виконавче провадження" та дійшли вірного висновку про правомірність звернення стягнення на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром";
		- у даному випадку як права ПрАТ "Газтранзит", так і права інших акціонерів не порушуються, оскільки ПрАТ "Газтранзит", у будь-якому випадку повинно виплатити ПАТ "Газпром" дивіденди, на які останнє має право пропорційно розміру частки у статутному капіталі ПрАТ "Газтранзит";
		- оскільки спірні грошові кошти належать ПАТ "Газпром", відповідно суди у розгляді заяви не змінювали спосіб виконання рішення господарського суду, а звернули стягнення на грошові кошти (дивіденди) боржника від інших осіб;
		- з урахуванням того, що загальними зборами ПрАТ "Газтранзит" було прийнято рішення про виплату дивідендів, а наглядовою радою затверджено перелік осіб, які мають право на їх отримання, державний виконавець має право звернути стягнення на грошові кошти, які належать ПАТ "Газпром", у зв'язку з чим не обов'язково чекати закінчення шестимісячного строку для їх виплати, прострочення такого строку чи настання права вимоги у акціонера.
		ПрАТ "Газтранзит" у письмовій відповіді на відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначило про те, що не погоджується з доводами, які викладені у зазначеному відзиві, з огляду на те, що: 
		- до 27.10.2017 включно власником спірних грошових коштів (дивідендів) є ПрАТ "Газтранзит", відповідно суди попередніх інстанцій у розгляді заяви державного виконавця неправильно застосували до спірних правовідносин приписи статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства"; 
		- суди неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 190 Цивільного кодексу України, відповідно, дійшли помилкових висновків про те, що право ПАТ "Газпром" на отримання дивідендів є тотожним його праву власності на такі дивіденди; 
		- суди попередніх інстанцій без належних на те правових підстав застосували до спірних правовідносин статті 48 та 53 Закону України "Про виконавче провадження"; звернувши стягнення на дивіденди ПАТ "Газпром" раніше встановленого рішенням загальних зборів строку;
		- судами попередніх інстанцій порушено право ПрАТ "Газтранзит" та його акціонерів на мирне володіння своїм майном; 
		- судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та безпідставно змінено спосіб виконання рішення суду у справі № 910/18299/16, оскільки правові підстави для звернення стягнення на грошові кошти  ПрАТ "Газтранзит" в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Газпром" на момент винесення оскаржуваних судових актів були відсутні;
		- судами попередніх інстанцій у винесенні оскаржуваних рішень не були виконані вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 15.08.2017 у даній справі.
		Розгляд касаційної скарги ПрАТ "Газтранзит" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 зі справи  № 910/18299/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017, позовні вимоги Комітету задоволено: стягнуто з ПАТ "Газпром" у дохід загального фонду Державного бюджету України 85 965 927 000,00 грн. штрафу і  85 965 927 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 22.01.2016 № 18-р у справі № 143-26.13/108-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі  - Рішення АМК), а також зобов'язано ПАТ "Газпром" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення АМК щодо припинення порушення, зазначеного в пункті 2 згаданого рішення, шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на обґрунтованих умовах; стягнуто з ПАТ "Газпром" на користь Комітету  206 700,00 грн. судового збору.
		17.03.2017 на виконання судового рішення видано накази.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів [посадових осіб (далі - рішення)] - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з приписами статті 77 Закону під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
		Частиною першою статті 10 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
		Як унормовано у статті 53 Закону, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
		Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
		Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.
		Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.
		На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
		За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
		Відповідно до статті 1213 ГПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця.
		Господарський суд невідкладно розглядає заяву державного виконавця, приватного виконавця без виклику чи повідомлення сторін, інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
		За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка не пізніше наступного робочого дня надсилається органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю.
		Як встановлено у розгляді заяви судами попередніх інстанцій, згідно з відповіддю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2017 № 09/01/9407 боржник володіє 16 650 шт. простих іменних акцій емітента ПрАТ "Газтранзит" (ідентифікаційний код 25273549), що становить 40,2174 % від статутного капіталу емітента (номінальна вартість цінного паперу - 2 000,00 грн.).
		Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ "Газтранзит" від 28.04.2017 затверджено порядок розподілу прибутку за 2016, а саме: направити на виплату дивідендів 209 065 860,00 грн., що складає 90 % від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит" за 2016 рік за даними фінансової звітності останнього станом на 31.12.2016. Також зазначеним рішенням затверджено річні дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Газтранзит" у 2016 році в розмірі 5 049,00 грн. на одну просту акцію. Виплату дивідендів вирішено здійснити безпосередньо акціонерам.
		Відповідно до рішення наглядової ради ПрАТ "Газтранзит" (протокол від 16.05.2017 № 77 заочного голосування) встановлена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Газтранзит" у 2016 році - 31.05.2017. Також наглядовою радою ПрАТ "Газтранзит" вирішено питання щодо виплати дивідендів, шляхом направлення коштів безпосередньо акціонерам останнього, зазначеним у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, у строки, встановлені законодавством України.
		Згідно з рішенням загальних зборів ПрАТ "Газтранзит" (протокол від 28.04.2017 № 60) та за даними переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за акціями/доходу за цінними паперами, складеного станом на 31.05.2017, після утримання податку на прибуток (доходи), отриманий нерезидентом із джерелом його походження із України у розмірі 4 204 041,75 грн., сума дивідендів, що підлягає виплаті боржнику (ПАТ "Газпром"), складає 79 876 793,25 грн.
		Строк виплати дивідендів починається з дня прийняття рішення загальних зборів ПрАТ "Газтранзит" про виплату дивідендів на користь ПАТ "Газпром", тобто з 28.04.2017 (відповідно до переліку осіб, який затверджено 31.05.2017) та закінчується 27.10.2017.
		Як унормовано приписами статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. 
		Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. 
		Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. 
		У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
		У разі невиплати дивідендів у строк, визначений абзацами першим та другим цієї частини, або у строк, установлений загальними зборами відповідно до абзацу третього цієї частини для виплати дивідендів, за умови, що він менший за строк, передбачений абзацами першим та другим цієї частини, в акціонера виникає право звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.
		Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.
		Невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення,  якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
		З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
		Задовольняючи заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16, суди попередніх інстанцій виходили з того, що починаючи з дати прийняття рішення загальними зборами ПрАТ "Газтранзит" про виплату дивідендів ПАТ "Газпром" такі кошти слід вважати майном боржника - ПАТ "Газпром", та, відповідно, за заявою державного виконавця слід звернути стягнення на  належні боржнику від інших осіб (у даному випадку - ПрАТ "Газтранзит") грошові кошти.
		Проте судами попередніх інстанцій не враховано ними ж встановлені обставини про те, що  строк виплати дивідендів починається з дня прийняття рішення загальних зборів ПрАТ "Газтранзит" про виплату дивідендів та закінчується 27.10.2017.
		Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
		При цьому право на отримання дивідендів - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на майно (у даному випадку, грошові кошти), яке виникає тоді, коли виконані правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права. 
		Як вірно зазначено ПрАТ "Газтранзит", суди попередніх інстанцій у розгляді заяви державного виконавця помилково ототожнили право на отримання дивідендів з правом власності на такі дивіденди.
		Згідно з вказівками, які містилися у постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі № 910/18299/16, у розгляді заяви головного державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром" судам належало: встановити кінцевий термін виплати дивідендів, а також з'ясувати, з якого саме моменту зобов'язання з виплати дивідендів буде вважатися простроченим, а у акціонерів виникне право вимоги виплати дивідендів, відповідно визначити правову природу дивідендів як об'єкта цивільних прав з моменту прийняття рішення загальними зборами про їх виплату до закінчення шестимісячного строку, встановленого для їх фактичної виплати акціонеру.
		Проте судами попередніх інстанцій у новому розгляді заяви головного державного виконавця зазначені вказівки суду касаційної інстанції у повному обсязі не виконані, зокрема, судами не встановлено, з якого саме моменту у акціонерів ПрАТ "Газтранзит" виникає право вимоги виплати дивідендів, відповідно не з'ясовано правову природу дивідендів як об'єкта цивільних прав з моменту прийняття рішення загальними зборами про їх виплату до закінчення шестимісячного строку, встановленого для їх фактичної виплати акціонеру.
		Відповідно до частини першої статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. 
		З огляду на викладене, посилання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Комітету у відзивах на касаційну скаргу про виконання судами попередніх інстанцій вказівок, які містилися у постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі № 910/18299/16, є помилковим.
		Водночас відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Зважаючи на викладене, ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції у справі в частині розгляду заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "Газтранзит", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром",  підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		У такому розгляді суду слід врахувати викладене, з'ясувати обставини, що мають значення у цій справі, в тому числі вказані у даній постанові, дати їм та доводам заявника, інших учасників судового процесу та поданим ними доказам належну правову оцінку і вирішити порушене у згаданій заяві питання згідно із законом. 
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Газтранзит" з іноземними інвестиціями задовольнити частково.
		2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 зі справи № 910/18299/16 скасувати.
		Справу в частині розгляду заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що розміщені на рахунках (в порядку статті 1213 ГПК України), передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                  І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                  Б. Львов 
		 
		Суддя                                                                                                  В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...