Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/4198/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 09.02.2018. Зареєстровано: 09.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2018.
Дата набрання законної сили: 06.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 «06» лютого 2018 року                                                   
		  м. Харків
		справа № 619/4198/14-ц                                                                                
		провадження № 22ц/790/1384/18                                                                 
		Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого -     Бурлака І.В., (суддя - доповідач),
		суддів -                 Карімової Л.В., Яцини В.Б.,
		за участю секретаря - Баранкової В.В.,
		учасники справи:
		позивач - прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії,
		відповідачі - ОСОБА_2, представник відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, 
		третя особа - Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 березня 2017 року в складі судді Овсяннікова В. С.,
		                                                   в с т а н о в и в:
		У серпні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання недійсним рішення, державного акту на право приватної власності на землю, запису про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки. В обґрунтування свого позову посилався на те, що за результатами перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів 28 січня 2014 року до ЄРДР внесено відомості № 42014220280000003 за частиною 2 статті 364 КК України та розпочато досудове розслідування щодо колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів.
		Зазначив, що в результаті перевірки встановлено, що 11 вересня 2001 року рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів ОСОБА_5 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведення підсобного господарства. Також, 11 вересня 2001 року рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів ОСОБА_4 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведення підсобного господарства.
		Вказані земельні ділянки, згідно з технічною документацією по інвентаризації та оформлення права приватної власності, яка розроблялася Дергачівською районною філією ХРЦ державного кадастру примикають одна до одної та знаходяться на заболоченій місцевості.
		Згідно з висновками начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району № 13 та № 14, за результатами польового вимірювання, врахувавши нормативи та фактичні розміри земельних ділянок, погоджено передачу у приватну власність земельних ділянок по 0,60 га ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства із земель: в тому числі 0,50 га пасовища та 0,10 га сінокоси для ОСОБА_5, а також 0,50 га пасовища та 0,10 га сінокоси для ОСОБА_4 На підставі вищевказаних висновків начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформлено державні акти про право власності на земельні ділянки.
		В подальшому 14 грудня 2001 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, відчужила земельну ділянку площею 0,60 га ОСОБА_2, якою у подальшому оформлено державний акт на право власності серія НОМЕР_1 від 05 лютого 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2230.
		Вказав, що спеціалістами геодезичної діяльності ПП «Перспектива-земля» встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться під дзеркалом водного об'єкта, який загальною площею становить 1,5538 га, при цьому, земельна ділянка ОСОБА_4 на території водного об'єкту займає 0,5891 га, а земельна ділянка ОСОБА_5 на території водного об'єкту займає 0,1472 га.
		Зазначив, що під час проведення подальшої перевірки на підставі водогосподарського паспорту ставка НОМЕР_2 в с. Караван Дергачівського району Харківської області з'ясовано, що водний об'єкт, з яким перетинаються земельні ділянки, виділені ОСОБА_5 та ОСОБА_4, знаходиться на території зооветеринарного інституту та був наповнений у 1978 році.
		Згідно з інформацією відділу Держземагенства Дергачівського району Харківської області про кількісні та якісні характеристики земельних ділянок, які підлягали перевірці встановлено, що відповідно до земельно-облікових даних досліджувані земельні ділянки у 2001 році та на час перевірки відносяться до земель водного фонду і перебувають в користуванні Харківської зооветеринарної академії.
		Вказав, що без зміни цільового призначення земельних ділянок, у приватну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 фактично передано землі водного фонду, які не можуть належати громадянам України на праві приватної власності для ведення особистого підсобного господарства. При погодженні технічної документації із землеустрою посадовими особами відділу земельних ресурсів Дергачівського району здійснено висновок про те, що передаються землі, які відносяться за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення, а саме за видом - до пасовищ та сінокосів.
		У зв'язку з чим з державної власності незаконно вибули землі водного фонду, які перебувають у користуванні Харківської державної зооветеринарної академії. Державний акт серія НОМЕР_3 на право постійного користування землею, загальною площею 2062,2 га, видано Харківському зооветеринарному інституту на підставі рішення Дергачівської районної ради від 19 серпня 1998 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.
		Вважав, що заболочена місцевість та землі водойми НОМЕР_2 біля с. Караван Дергачівського району Харківської області не могли бути передані без зміни цільового призначення, а також не могли бути передані як такі взагалі.
		Просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 265 від 11 вересня 2001 року «Про приватизацію земельної ділянки, виділеної для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4 в смт. Мала Данилівка с. Караван площею 0,60 га»; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,600 га, серія НОМЕР_1 від 05 лютого 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2230, виданий на ім'я ОСОБА_2; визнати недійсним запис № 2230 про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 від 05 лютого 2002 року; зобов'язати ОСОБА_2 звільнити та повернути у придатному для використання стані земельну ділянку площею 0,600 га на території Малоданилівської селищної ради села Караван Дергачівського району, межі якої визначені державним актом серія НОМЕР_1 від 05 лютого 2002 року на користь держави в особі Харківської державної зооветеринарної академії.
		Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 березня 2017 року позов прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії - задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 265 від 11 вересня 2001 року «Про приватизацію земельної ділянки, виділеної для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4 в смт. Мала Данилівка с. Караван площею 0,60 га»; визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,600 га, серія НОМЕР_1 від 05 лютого 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2230, виданий на ім'я ОСОБА_2; визнано недійсним запис № 2230 про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 від 05 лютого 2002 року; зобов'язано ОСОБА_2 звільнити та повернути у придатному для використання стані земельну ділянку площею 0,600 га на території Малоданилівської селищної ради села Караван Дергачівського району, межі якої визначені державним актом серія НОМЕР_1 від 05 лютого 2002 року на користь держави в особі Харківської державної зооветеринарної академії.
		Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю.
		При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що прокурор Дергачівського району Харківської області, як контролюючий орган, міг та повинен був дізнатись про передачу земельної ділянки у власність відповідачів у справі ще у вересні 2001 року у зв'язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 265 після припинення права користування земельною ділянкою Малоданилівською селищною радою Дергачівського району. Таким чином перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння закінчився ще у вересні 2004 року, проте позовна заява подана до суду лише 14 серпня 2014 року, клопотання про поновлення строку не заявлено, жодних доказів поважності причин пропуску не надано; що передача земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 здійснювалась за рахунок виключно земель сільськогосподарського призначення; що з моменту надання ОСОБА_4 земельної ділянки в оренду, а в подальшому у приватну власність, кількість водних ресурсів Харківської державної зооветеринарної академії не змінилася та ОСОБА_4 дійсно отримано земельну ділянку 0,15 га сіножаття та 0,45 га пасовища; що підтоплення сільськогосподарських земель не є підставою для зміни категорії земель.
		В відзиві на апеляційну скаргу прокурор Дергачівського району Харківської області зазначив, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
		Вказав, що в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивачів Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії про прийняття виконавчим комітетом Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області спірних рішень із порушенням вимог Земельного кодексу України, а саме, факт незаконного вилучення органом місцевого самоврядування, а не уповноваженим власником - державними органом виконавчої влади, та за відсутності згоди Харківської державної зооветеринарної академії не надані такі докази ініціатором заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
		З огляду на те, що органами прокуратури, Харківській державній зооветеринарній академії та Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області про зазначені порушення вимог чинного законодавства стало відомо у 2014 році, коли дані про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР, тому строки позовної давності не пропущено.
		У відзиві на апеляційну скаргу Харківська державна зооветеринарна академія зазначила, що 29 листопада 2017 року згідно акту приймання - передавання земельної ділянки прийнята Харківською державною зооветеринарною академією у користування половина ставка відповідно до рішення Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2017 року за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії до ОСОБА_5, Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання недійсним рішення, державного акту на право приватної власності на землю, запису про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки. Вказала, що Державний акт на право приватної власності видано на підставі неповноважного органу - виконавчого комітету, а не сільською радою народних депутатів; що з 19 серпня 1998 року Харківська державна зооветеринарна академія на підставі Державного акта є постійним користувачем землею загальною площею 2062, 2 га та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46; що земельна ділянка відповідача, яка знаходиться на заболоченій місцевості, та землі водойми НОМЕР_2 біля с. Караван Дергачівського району, які знаходяться в їх постійному користуванні, не могли бути передані відповідачу для сільськогосподарських потреб без зміни цільового призначення; прокурор, виходячи з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі №6-267цс15 від 10 червня 2015 року, строк позовної давності для звернення до суду не пропустив.
		Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
		При цьому судова колегія виходить з наступного.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що при безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 0,60 га ОСОБА_4 для ведення підсобного господарства порушено норми земельного законодавства.
		Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		         Аналогічне положення міститься й у частині 1 статті З ЦПК України.
		        Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
		         За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		         Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		          Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України. Надання земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення із земель державної та комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні, за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування проводиться із додержанням вимог статей 20, 149 ЗК України.
		         Відповідно до положень статей 18, 20 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий статус; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		        Порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок регулюється статтею 20 ЗК України. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою.
		         Згідно з частиною 4 статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
		        Статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.
		         Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсним рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
		          Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Дергачівської районної ради від 19 серпня 1998 року Харківському зооветеринарному інституту  видано державний акт (серія НОМЕР_3) на право постійного користування землею, загальною площею 2062,2 га, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.
		        Згідно частини 1 статті 31 Земельного кодексу УРСР 1990 року, який діяв на час виникнення правовідносин, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.
		        Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про освіту», який діяв на час виникнення правовідносин, ВНЗ очолюють відповідні ректори. За частиною 2 статті 63 зазначеного Закону земельні ділянки державних закладів освіти, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
		       Відповідно до статуту Харківської  державної  зооветеринарної академії її майно використовується для навчальних цілей.
		      Згідно статті 33 Земельного кодексу (ЗК) України 1990 року вилучення земель навчальних закладів для несільськогосподарських потреб, крім випадків надання їх для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, не допускається.
		      Частина друга статті 3 Водного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
		       Відповідно до пункту «а» частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 Водного кодексу (ВК )України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами. Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду. 
		      За положеннями статті 4 Водного кодексу України, статті 58 ЗК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) до таких земель відносяться землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. 3емлі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.
		      Відповідно до положень частини першої статті 84 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішень про надання земельних ділянок) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків визначених цим Кодексом (пункт «г» частини третьої статті 83 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішень про надання земельних ділянок у власність).
		       Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК У країни).
		      Частиною першою статті 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		      Відповідно до статуту Харківської  державної  зооветеринарної академії її майно використовується для навчальних цілей.
		      11 вересня 2001 року рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної Ради народних депутатів ОСОБА_4 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведення підсобного господарства.
		      11 вересня 2001 року  рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної Ради народних депутатів ОСОБА_5 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведений підсобного господарства. 
		       Вказані земельні ділянки згідно з технічною документацією по інвентаризації та оформленню права приватної власності, яка розроблялася Дергачівською районною філією ХРЦ державного кадастру, примикають одна до одної та знаходяться на заболоченій місцевості.
		       Згідно з висновками начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району    № 13 та № 14, які підписано та скріплено гербовою печаткою, за результатом польового вимірювання, врахувавши нормативи та фактичні розміри земельних ділянок, погоджено передачу у приватну власність земельних ділянок по 0,60 га ОСОБА_4, та ОСОБА_5 для ведення особистого підсобного господарства із земель: в т.ч. 0,50 га пасовища та 0.10 га сінокоси для ОСОБА_4, а також 0,50 га пасовища та 0.10 га сінокоси для ОСОБА_5
		       На підставі вищевказаних висновків начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформлено державні акти про право власності на земельні ділянки.
		       В подальшому 14 грудня 2001 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, відчужила земельну ділянку 0,60 га ОСОБА_2, якою у подальшому оформлено державний акт на право власності (серія Р1 №712573) від 05 лютого 2002 року.
		        З водогосподарського паспорту ставка НОМЕР_2 в с. Караван Дергачівського району Харківської області  за січень 2001 року вбачається, що водний об'єкт, з яким перетинаються земельні ділянки, виділені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, знаходиться на території зооветеринарного інституту, побудовано госпспособом та наповнено у 1978 році з призначенням: рибоведення та рекреація; він має зарегульований водостік, водостічну споруду та плотину. 
		        У 2000 році Малоданилівською сільською радою Харківської області передано в оренду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 
		        Відповідно до листа за підписом начальника відділу  Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області від 27 січня 2014 за № 184/10  на запит прокурора Дергачівського району Харківської області за наявними земельно-обліковими даними земельні ділянки загальною площею 7 га, зазначені у додатку до запиту про надання інформації з приводу проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, як станом на 2001 рік та і на даний час відносяться до земель водного фонду та перебувають у користуванні Харківської державної зооветеринарної академії. 
		         Згідно з Земельним кодексом УРСР 1990 року та Водним кодексом України земельні ділянки водного фонду не могли передаватися у приватну власність громадян в якості земель для ведення особистого підсобного господарства.
		         Згідно зі статтею 56 Земельного кодексу УРСР 1990 року земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства відносились за своїм цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення.
		         Відповідно до розділу IV Водного кодексу України не передбачено можливості передання земельних ділянок водного фонду у приватну власність фізичних осіб для ведення особистого підсобного господарства.
		         Без зміни цільового призначення земельних ділянок  у приватну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 фактично передано земельні ділянки водного фонду, які не можуть належать громадянам України на праві приватної власності для ведення особистого підсобного господарства.  При погодженні технічної документації із землеустрою посадовими особами відділу земельних ресурсів Дергачівського району здійснено висновок про те, що передаються землі, які відносяться за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначенням саме за видом - до пасовищ та сінокосів. Вартість переданих земельних ділянок станом на 2001 рік складає 92868, 00 грн., та станом на 2014 рік складає 253530, 00 грн. Незаконним вибуттям вказаних земельних ділянок з власності держави заподіяно тяжкі наслідки інтересам держави.
		        Віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду України підтверджується  також сукупністю  інших наданих сторонами доказів, а саме: планом погодження земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка є складовою технічної документації по інвентаризації та оформленню права приватної власності (документ містить експлікацію, що земельні ділянки які передаються, відносяться до заболоченої місцевості); показаннями свідків  - мешканців с. Караван  про те,  що на  спірній земельній ділянці завжди  був ставок, в тому числі в 2001 році; матеріалами топогеодезичної зйомки, яка проведена спеціалістами у сфері геодезії ПП «Перспектива-Земля» (документ засвідчує графічно те, що спірні земельні ділянки знаходяться в зоні водного об'єкту).
		           У зв'язку з наведеним заболочена місцевість та землі водойми НОМЕР_2 біля с. Караван Дергачівського району не могли бути передані відповідачу для сільськогосподарських потреб  без зміни цільового призначення.
		           Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення.
		          Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
		           На необхідність визначення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи звертав увагу Верховний Суд України  в постанові від 18 жовтня 2013 року у справі № 6-92цс13  та в постанові  від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510 цс15, де зазначив наступне.
		       Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет  сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є  такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		      Критерій  законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
		        Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу.
		        Принцип «пропорційності» передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними  з втручанням, та інтересами особи, яка інакше страждає від втручання.
		       Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. 
		       Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо. 
		        Згідно з пунктом «д» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. 
		        Відповідно до положень частини четвертої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність) лише на умовах оренди громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. 
		        У разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку, з урахуванням конкретної ситуації. 
		        Зазначений правовий висновок  зроблений  в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-523цс15.
		         Враховуючи, що належний порядок щодо вилучення земельних ділянок з користування Харківської державної зооветеринарної академії відповідно до вимог статті 34 Земельного кодексу УРСР 1990 року, статті 328 ЦК України дотримано не було колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що ОСОБА_4  набула право власності на спірну земельну ділянку неправомірно.
		         Такий висновок міститься й в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13.
		         Посилання представника ОСОБА_4 на пропущення прокурором строку позовної давності при зверненні до суду із цим позовом  є необґрунтованими, виходячи з наступного.
		        Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.
		        Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
		          Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15 для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
		         За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		         Разом із тим відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс15, при цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і у випадку пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншим уповноваженим на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного і того ж моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		         Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді у межах повноважень, визначених звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		         Виходячи з зазначених положень норм права та з огляду на те, що спірні правовідносини ще тривають,  колегія суддів вважає, що прокурором не пропущений строк звернення з цим позовом до суду.
		За таких обставин судова колегія вважає, що висновок суду відповідає зазначеним вище обставинам справи, наявним у справі доказам та зроблений відповідно до норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення. 
		Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України 
		                                                             п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 березня 2017 року - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
		Головуючий суддя                                               Судді колегії  
		 
		 
		Повний текст постанови складено 08 лютого 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...