Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/16561/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2018.
Дата набрання законної сили: 06.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		6 лютого 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 761/16561/14-ц
		 
		провадження № 61-1637 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого  Стрільчука В. А.,
		суддів:              Олійник А. С., Погрібного С. О., 
		                          СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Прокуратура міста Києва,
		третя особа - Державне казначейство України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та заступника прокурора міста Києва Буряка ОлександраОлександровича на рішення Апеляційного суду міста Києва від 3 березня 2016 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Ящук Т. І., Чобіток А. О., 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Прокуратури м. Києва, третя особа - Державне казначейство України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури. 
		 
		Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що 14 грудня 2006 року Прокуратурою м. Києва була порушена кримінальна справа стосовно нього за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.      31 січня 2007 року його було взято під варту та протягом 976 днів він був позбавлений волі та перебував у Київському слідчому ізоляторі. Загальний строк його перебування під слідством становить 1 700 днів і весь цей час він був обмежений у своїх правах. Кримінальна справа неодноразово розглядалась судами першої та апеляційної інстанцій, але обвинувального вироку так і не було проголошено. 
		                                   
		11 серпня 2011 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві прийняв рішення про закриття кримінальної справи на підставі пункту другого статті 6 та статті 213 КПК України. Тобто досудовим слідством не доведено його вини та повністю реабілітовано.  
		 
		Як зазначає позивач, незаконними діями та рішеннями відповідачів йому була завдана значна майнова (матеріальна) і моральна (немайнова) шкода внаслідок незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжних заходів тримання під вартою та підписки про невиїзд, нелюдського поводження, утримання в дуже поганих умовах.     
		 
		До порушення кримінальної справи та взяття під варту він отримував дохід у вигляді заробітної плати та дохід від підприємницької діяльності, середньомісячна заробітна плата становила 15 896 грн, а середньомісячний дохід від підприємницької діяльності складав 27 753 грн. Таким чином, втрачений грошовий дохід за період перебування під слідством складає 1 400 597,97 грн.        
		 
		За час тривалого перебування за гратами та тривалого знаходження під слідством йому спричинена значна моральна шкода. Так, до порушення кримінальної справи він був забезпеченою людиною та мав авторитет у сім'ї, на виробництві та в суспільстві в цілому, оскільки крім виробництва сільськогосподарської продукції, займався суспільно політичною громадською діяльністю, був кандидатом в депутати до Верховної Ради України. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин, в один момент зганьбило його честь та гідність і завдало непоправної шкоди престижу та діловій репутації. Перебування під вартою позбавило позивача спілкування із сім'єю та повністю паралізувало всі можливі життєві зв'язки. 
		 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 на підставі частини п'ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, статті 56 Конституції України, частини першої статті 1166, пункту другого частини другої 1167, статей 1176, 1190 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», просив стягнути за рахунок державного бюджету (Державне казначейство України) на його користь завдану Головним управлінням МВС України в місті Києві, Прокуратурою міста Києва, майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 1 400 597 грн 97 коп. та в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди - 3 млн грн. 
		 
		Відповідач - Прокуратура м. Києва позов не визнав, та пояснив суду, що за Інформацією ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 25 квітня 2014 № 1566/с/26-55-18-08-12 та 17 квітня 2012 № 368/26-55-17-04-21 подані у як докази отримані доходи, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки з них не вбачається сплата позивачем податків із заробітку (іншого доходу) ОСОБА_3 За декларацією про майновий стан та доходи за 2006 рік ОСОБА_3 отримував доходи від здачі в найм власної нерухомості. Порушення стосовно ОСОБА_3 кримінальної справи не позбавило останнього права на подальше отримання доходів за договором найму нерухомості, що підтверджується декларацією про майновий стан та доходи ОСОБА_3 за 2007 рік. Позивач не був позбавлений можливості спілкування з сім'єю та дітьми, оскільки відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про попереднє ув'язнення» мав право на побачення та листування з родичами та іншими особами. Крім того, позивач мав зустрічі з дружиною та дітьми. Доказів того, що ймовірна неможливість спілкування з дітьми вплинула на їх психічний та психологічний стан і розвиток, матеріали справи не містять. Відсутні у справі докази заподіяння ОСОБА_3 страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу з боку прокуратури, що ймовірно призвели до негативних наслідків морального характеру (погіршення відносин з оточуючими людьми тощо), а тому не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві у своїх письмових заперечення зазначило, що позивачем не надано до суду жодного  належного і допустимого доказу щодо визнання дій слідчого протиправними, а тому і відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог закону. 
		 
		Справа судами розглядалася неодноразово.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 36 480 грн у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, стягуючи на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 36 480 грн, виходив із його тривалого перебування під вартою та слідством, вимушеної зміни умов проживання, характеру і обсягу немайнових витрат.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 3 березня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 pоку скасовано в частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди та провадження по справі в цій частині закрито. 
		 
		Рішенням апеляційного суду міста Києва від 3 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто на його користь з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 100 000 грн. 
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про стягнення на користь позивача 100 тис. грн, виходив з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством і судом, тривалості вимушених змін у житті позивача, глибини душевних страждань, які він поніс в результаті перебування під вартою і під слідством, вимог розумності і справедливості. 
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_3 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 3 березня 2016 року, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове про стягнення на його користь на відшкодування моральної шкоди 250 тис. грн, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказував на те, що нелюдські умови утримання в слідчому ізоляторі, де він пробув майже три роки, визнані Верховною Радою України, яка Законом прирівняла перебування в слідчому ізоляторі як два дні перебування в колонії. Таким чином, вищевказані чинники і тривалість незаконного позбавлення волі та утримання в нелюдських умовах не можуть бути не враховані під час визначення розміру понесеної моральної шкоди. 
		 
		Також, не погоджуючись з рішення Апеляційного суду міста Києва від 3 березня 2016 року, заступник прокурора м. Києва Буряк О. О. подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Судом апеляційної інстанції не наведено мотиви, якими керувався суд при ухваленні рішення щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, не зазначено докази на які посилався суд при ухваленні такого рішення, а також не застосовано статті 23 ЦК України щодо врахування вимог розумності і справедливості.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3 в указаній справі, а 13 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою заступника прокурора м. Києва Буряка О. О. Ухвалою від 23 березня 2017 року справу за касаційними скаргами призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 3 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до підпункту 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У січні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційні скарги. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 213, 214, 316 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення рішення) щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Судом установлено, що 25 січня 2006 року ОСОБА_3 було притягнуто як обвинуваченого за частиною четвертою статті 190 КК України. 31 січня 2007 року його було взято під варту, протягом 976 днів він був позбавлений волі та перебував у Київському слідчому ізоляторі. Провадження у справі стосовно ОСОБА_3 закривалось 5 липня та 25 жовтня 2010 року, але постанови слідчих були скасовані.      
		 
		З 2 лютого 2007 року по 2 жовтня 2009 року ОСОБА_3 утримувався в Київському СІЗО. 2 жовтня 2009 року був звільнений на підписку про невиїзд, що підтверджується листом Київського слідчого ізолятора від 12 березня 2014 року № 4976. 
		 
		10 серпня 2011 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві Шум В. В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 56-1414, виніс постанову про закриття кримінальної справи, порушеної стосовно ОСОБА_3 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Також скасовано запобіжний захід - підписку про невиїзд стосовно ОСОБА_3 Постанова слідчого набрала законної сили. У постанові зазначено, що кримінальна справа № 56-1414 порушена 14 грудня 2006 року Прокуратурою м. Києва відносно ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.  
		 
		11 серпня 2011 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в м. Києві прийняв рішення про закриття кримінальної справи щодо позивача на підставі пункту другого статті 6, статті 213 КПК України, тобто досудовим слідством не доведено вини позивача та його повністю реабілітовано. 
		 
		Отеже, ОСОБА_3 перебував у місцях позбавлення волі 976 календарних днів, а загальний строк перебування під слідством становить 1700 днів. 
		 
		Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до пункту п'ятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Відповідно до частини третьої  статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		Таким чином, апеляційний суд на виконання вищевказаних вимог закону та положень статей 212-214, 303, 316 ЦПК України , (в редакції, що була чинною на день ухвалення рішення) правильно застосував норми законодавства, встановив розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством і судом та визначив розмір моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнав ОСОБА_3, характеру немайнових втрат, вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
		 
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		 
		Врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під вартою (976 днів), а також під слідством (1700 днів), що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, апеляційний суд з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		 
		При цьому необґрунтованими є твердження ОСОБА_3, що судом апеляційної інстанції не було враховано ступеня зниження його престижу у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні тяжкого умисного злочину; непоправну втрату ділової репутації; часу і зусиль, що необхідно витратити на відновлення попереднього стану довіри людей до нього, як чесного і порядного громадянина; тривалості обмеження в конституційних правах, зокрема, права на свободу та власність,  оскільки судом було враховано вказані заявником обставини та збільшено розмір моральної шкоди з визначеної законом у розмірі 77 168 грн до 100 000 грн.
		 
		Безпідставними є доводи заступника прокурора міста Києва Буряка О. О. про те, що суд апеляційної інстанції не застосував закон та при вирішенні спору не зазначив, у чому саме полягали душевні страждання позивача, зміни у його житті, оскільки суд, врахувавши, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, дійшов цілком аргументованого висновку про визначення саме такого розміру компенсації з урахуванням реальних втрат, а також засад виваженості та справедливості.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що позивачеві завдано значних моральних збитків незаконними діями державних органів, а тому суд дійшов висновків, що стягненню підлягає моральна шкода у більшому розмірі ніж мінімально передбачено законом, а саме в розмірі 100 тис. грн.
		 
		Рішення апеляційного суду в зазначеній справі містить належне та переконливе обґрунтування розміру моральної шкоди на користь позивача з урахуванням вимог чинного законодавства, яким це питання врегульовано, а також мотивів, з яких суд виходив.
		 
		Касаційна скарга заступника прокурора м. Києва Буряка О.О. зводиться до помилковості та безпідставності розрахунків розміру моральних збитків, наведених судом апеляційної інстанції, а також висновку суду на предмет часткової доведеності та обґрунтованості позову.
		 
		Доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційних скаргах заявники. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України (у редакції Закону від 3 жовтня                       2017 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_3 та заступника прокурора міста Києва БурякаОлександра Олександровича залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду міста Києва від 3 березня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   В. А. Стрільчук
		 
		Судді:                                                                             А. С. Олійник
		 
		                                                                                                             С. О. Погрібний
		 
		                                                                                        О. В. Ступак
		 
		                                                                                                                    
		                                                                                                                           Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...