Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-145/08 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2018.
Дата набрання законної сили: 07.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		07 лютого 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/11850/15-ц
		 
		провадження № 61-1632св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		представник позивача - ОСОБА_4,
		відповідач - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції,
		третя особа - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Гончаренко В. М., Комаровської Н. В., Короткова В. Д., від 21 січня 2016 року 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Другий Приморський ВДВС Одеського МУЮ) про скасування постанови про накладення арешту та зняття арешту з нерухомого майна.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 1995 року йому належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
		У січні 2015 року ОСОБА_3 зі своїм батьком вирішили продати вказану квартиру, проте від нотаріуса дізнались про те, що постановою державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 15 вересня 
		2010 року АА № 266893 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та відповідний запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
		Після чого, ОСОБА_3 звертався до Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ з заявою про надання інформації щодо накладеного арешту на вказану квартиру, на що йому була надана відповідь про те, що відсутня можливість надати інформацію проте на яких саме підставах було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та видати копію постанови про накладення арешту, оскільки у зв'язку зі спливом строку давності матеріали виконавчого провадження знищені.
		Також, позивач посилався на те, що із витягу про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, вбачається, що арешт на квартиру накладено у зв'язку із наявністю суми боргу в розмірі 100 287 грн 75 коп., проте вказана сума боргу ним сплачена та виконавче провадження постановою державного виконавця Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ від 10 березня 
		2015 року було закінчено.
		Крім того, позивач посилався на те, що оскільки він проживав у Приморському районі м. Одеси, виконавче провадження щодо стягнення грошової суми було відкрито Другим Приморським ВДВС Одеського МУЮ, проте в подальшому він змінив своє місце проживання та став проживати у Малиновському районі 
		м. Одеси, у зв'язку із чим виконавче провадження про стягнення з нього грошової суми було відкрито у Першому Малиновському ВДВС Одеського МУЮ.
		 
		Посилаючись на те, що відповідач відмовляється зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, оскільки виконавче провадження у Другому Приморському ВДВС Одеського МУЮ знищено, та з урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просив суд скасувати постанову Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 15 вересня 2010 року АА № 266893 про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить позивачу, а також зняти арешт з майна ОСОБА_3 та вилучити майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		Скасовано постанову Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ 
		від 15 вересня 2010 року АА № 266893 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3
		Знято арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3, РНКОПП НОМЕР_1, а саме: з квартири АДРЕСА_1, який накладений на підставі постанови Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 15 вересня 
		2010 року АА № 266893 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси № 1-145/08, закінчено, оскільки на виконання вказаного виконавчого провадження ОСОБА_3 сплатив у повному обсязі грошову суму на користь ОСОБА_5
		 
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2015 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
		 
		Ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки для відновлення порушених прав боржника у виконавчому провадженні встановлений інший спосіб захисту, передбачений розділом VII ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи).
		 
		24 лютого 2016 рокуОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Разом із касаційною скаргою було подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2016 року з посиланням на те, що копію оскаржуваного рішення ним було отримано з порушенням положень статті 222 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		15 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Судом установлено, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1.
		Постановою державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 15 вересня 2010 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та оголошено заборону відчуження майна.
		Другим Приморським ВДВС Одеського МУЮ повідомлено ОСОБА_3 про те, що надати інформацію про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 на підставі постанови від 15 вересня 2010 року неможливо, оскільки виконавче провадження знищено за закінченням строку зберігання, згідно із Порядком роботи з документами в органах виконавчої служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 
		2008 року. 
		Також, встановлено, що у провадженні Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ перебував виконавчий лист від 23 лютого 2015 року № 1-145/08, виданий Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошової суми у розмірі 100 287 грн 75 коп. Борг за виконавчим листом, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто з ОСОБА_3 у повному обсязі, а тому виконавче провадження закінчено та припинено чинність арешту майна боржника, який накладено постановою державного виконавця від 20 грудня 2010 року ВП № 24418569.
		Крім того, ОСОБА_5 письмово підтвердила, що в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на її користь, грошова сума стягнута та перерахована на її рахунок у повному обсязі, матеріальних претензій до ОСОБА_3 не має та не заперечує проти зняття арешту з майна, яке належить ОСОБА_3
		 
		Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого  документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його  видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), встановивши, що виконавче провадження від 17 грудня 2010 року № 24418569 про стягнення заборгованості у розмірі 100 287 грн 75 коп. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, за виконавчим листом від 23 лютого 2015 року 
		№ 1-145/08, виданим Суворовським районним судом м. Одеси, постановою Першого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ від 10 березня 2015 року закінчено у зв'язку із його фактичним виконанням ОСОБА_3 та з урахуванням того, що позивач звертався до Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ із заявою про надання інформації щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, проте Другим Приморський ВДВС Одеської МУЮ надано відповідь про неможливість надати інформацію щодо постанови про накладення арешту у зв'язку із знищенням виконавчого провадження за закінченням строку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		 
		Апеляційний суд, вважаючи, що даний позов є фактично скаргою на дії державного виконавця, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову, з підстав порушення форми звернення, не звернув увагу на те, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції  України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		 
		За таких підстав розгляд скарги на рішення державного виконавця у позовному провадженні само по собі не є підставою для скасування правильного по суті рішення, та не є законним обґрунтуванням відмови у захисті порушеного права.
		 
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
		 
		Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_4, задовольнити.
		 
		Рішення апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2016 року скасувати та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2015 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           М. Є. Червинська
		Судді:                                                                                      Н. О. Антоненко
		                                                                                       В.М. Коротун
		В.І. Крат
		                                                                                       В.П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...