Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 534/1041/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2018. Зареєстровано: 12.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2018.
Дата набрання законної сили: 23.09.2019
Результат оскарження 23.09.2019 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції не набрало законної сили
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
		 
		ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 534/1041/17
		Провадження № 2/534/34/18
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И 
		          
		06 лютого 2018 року                                                                                                                Комсомольський міський суд  Полтавської області в складі:      головуючого судді                          при секретарі               ОСОБА_1  ОСОБА_2 з участю: позивача ОСОБА_3 представника відповідачаОСОБА_4 
		 
		     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горішні Плавні справу №534/1041/17 за цивільним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коста» про встановлення факту трудових відносин, внесення запису до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації моральної шкоди, 
		в с т а н о в и в :
		     ОСОБА_3 звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області із позовною заявою до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коста» ОСОБА_5, в якій прохав встановити факт трудових відносин з ТОВ «Коста» та зобовязати представників цього підприємства внести до трудової книжки позивача відповідні записи, повернути військовий квиток. Також прохав стягнути з ТОВ «Коста» заборгованість по заробітній платі в розмірі 21834,05 грн. та 20000 грн. відшкодування моральної шкоди. 
		Свої вимоги мотивує тим, що у зазначений період часу перебував із ТОВ «Коста» у фактичних трудових відносинах, проте його офіційно оформлено не було та обговореної заробітної плати не виплачено. 
		Ухвалою суду від 31 липня 2017 року за згаданим позовом відкрито провадження у справі (а.с.47).
		     Ухвалою суду від 09 вересня 2017 року задоволено заяву позивача ОСОБА_3 та замінено неналежного відповідача в особі директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коста» ОСОБА_5 належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Коста» (далі ТОВ «Коста»). 
		Відповідно до п.9Перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		     В судовому засідання позивач ОСОБА_3, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, пояснив, що в січні 2017 року, по оголошенню в газеті, він прийшов на ТОВ «Коста» для працевлаштування на посаду менеджера по збиту. Подав заяву про прийом на роботу, заповнив відповідну анкету, надав свою трудову книжку та військовий квиток. Через деякий час його було запрошено на підприємство та починаючи з 19 січня 2017 року він приступив до роботи, йому було надано робоче місце (письмовий стіл із компютером та оргтехнікою), видано картку-перепустку на підприємство, доведено правила внутрішнього трудового розпорядку та його функціональні обовязки. Працюючи на ТОВ «Коста», він дотримувався встановленого на підприємстві розпорядку робочого дня тощо. Виконуючи обовязки менеджера та за розпорядженням керівництва, ОСОБА_3 телефонував потенційним клієнтам (згідно наданого списку), пропонував продукцію підприємства, виконував інші завдання. Згодом директору ТОВ «Коста» ОСОБА_5 стало відомо, що ОСОБА_3 є фахівцем у галузі інформаційних технологій, тому він надав позивачу завдання щодо виконання робіт по просуванню (рекламі) продукції підприємства в мережі Інтернет, в тому числі в соціальних мережах ВКонтакт, Фейсбук, Інстаграм, ОСОБА_4, Пром юа тощо, а також щодо адміністрування офіційного сайту ТОВ «Коста». 
		Спочатку ОСОБА_3 був безпосередньо підпорядкований сину директору підприємства ОСОБА_6, який займає на підприємстві посаду головного менеджера, а згодом його було підпорядковано заступнику директора ОСОБА_7 В період з 19 січня 2017 року по 27 квітня 2017 року позивач ОСОБА_3 постійно був присутній на виробничих нарадах, які проводилися в кабінеті директора підприємства ОСОБА_5 майже кожного робочого дня, з участю ОСОБА_7 та ОСОБА_6 На цих нарадах ОСОБА_3 звітувався про обсяги виконаної роботи, безпосередньо отримував від ОСОБА_5 різні завдання. Розуміючи, що ОСОБА_5, намагаючись ухилитися від сплати податків та обовязкових платежів, не оформлює факт працевлаштування ОСОБА_3 в офіційному порядку, останній став здійснювати, як крайній та єдиний можливий захід, відеозйомку на мобільний телефон з метою підтвердження факту перебування з ТОВ «Коста» у трудових відносинах. 
		Позивач ОСОБА_3 звертав увагу директора ОСОБА_5 на те, що він працює на підприємстві без офіційнго оформлення трудових відносин та неотримує обумовленної при прийняті на роботу заробітної плати, на що останній не заперечував факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із ТОВ «Коста», однак ухильно відповідав, що ОСОБА_3 буде офіційно оформлено на роботі найближчим часом. 
		В звязку із наведеними порушеннями умов праці ОСОБА_3 припинив трудові відносини із ТОВ «Коста», проте належних йому виплат не отримав, тому прохає суд стягнути з відповідача на його користь 21834,05 грн. невиплаченої у зазначений період заробітної плати, яку він розрахував з розмірі місячного заробітку (6500 грн.), який було йому обіцяно при працевлаштуванні. Окрім того, прохає зобовязати адміністрацію підприємства внести до його трудової книжки відповідний запис про перебування у трудових відносинах, повернути його військовий квиток.
		Факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір ОСОБА_3 обґрунтовує порушенням його трудових прав.
		Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував та пояснив, що позивач ОСОБА_3 не перебував із ТОВ «Коста» у трудових відносинах. З пояснень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_3 було запрошено на ТОВ «Коста» для надання послух у сфері інформаційних технологій із наміром у послідуючому оформити з ним договір підряду. ОСОБА_3 було забезпечено робочим місцем (столом, компютером), надано доступ до необхідної інформації та запропоновано надати конкретні пропозиції з приводу надання відповідних послуг. У зазначений в позові період часу ОСОБА_3 декілька разів відвідував приміщення ТОВ «Коста», проте прийнятних пропозицій не надав, тому договір підряду з ним укладено не було. З огляду на викладене, ОСОБА_4 прохає суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову у повному обсязі. 
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
		Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю проведено 26.06.1995 року. Видами діяльності цього підприємства є: код КВЕД 13.92 виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; код КВЕД 14.14 виробництво спіднього одягу (основний) тощо. Засновником та керівником ТОВ «Коста» є ОСОБА_5 (а.с.64). 
		Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача в якості свідків працівники ТОВ «Коста»: ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що позивач ОСОБА_3 запрошувався на підприємство директором ОСОБА_5 для надання послуг у сфері інформаційних технологій, неодноразово був присутній на виробничих нарадах, які проводилися в кабінеті директора. Окрім того, з дозволу керівництва ОСОБА_3 користувався на підприємстві вільним компютером. Однак, про те, що позивач ОСОБА_3 перебував із ТОВ «Коста» у трудових відносинах їм нічого невідомо.
		Із змісту відповідей, наданих на запити суду, ТОВ «Коста», за підписом його директора ОСОБА_5, вбачається, що відеозаписи з камер відеоспостереження, на дослідженні яких наполягав позивач як на доказ дотримання ним розпорядку робочого дня на ТОВ «Коста», не збереглися. Доступ до приміщення ТОВ «Коста» здійснюється за допомогою електронних перепусток, проте позивачу ОСОБА_3 така перепустка не видавалася (а.с.86, 109).
		Допитаний в якості свідка директор ТОВ «Коста» ОСОБА_5 факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із ТОВ «Коста» заперечував, наполягаючи на тому, що він, як директор, мав намір укласти із позивачем цивільно-правову угоду (договір підряду) на виконання певних робіт (надання послуг) зі створення та налагодження інтернет-сторінки підприємства у соціальних мережах, проте останній не надав йому конкретних пропозицій, тому їх співпраця закінчилася на стадії обговорення. 
		За клопотанням позивача ОСОБА_3 до справи в якості доказу приєднано оптичний диск із відеозаписам (4 файли). З пояснень останнього вбачається, що згадані відеозаписи зроблені ним особисто за допомогою камери мобільного телефону з метою використання в суді для встановлення факту перебування у трудових відносинах з підприємством. Після перегляду зазначених відеозаписів в залі судових засідань свідок ОСОБА_5 підтвердив, що ці відеозаписи зроблені в приміщенні ТОВ «Коста», а саме в кабінеті бухгалтерії (відео №1) та кабінеті директора (відео №2,3,4), а також, що на цих відеозаписах зафіксовано спілкування ОСОБА_3 із працівниками підприємства, в тому числі із ним, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 
		За таких обставин та враховуючи приписи Глави 5 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), які кореспондуються із приписами Глави 5 ЦПК України в попередній редакції, суд приймає зазначені відеозаписи в якості належних доказів. Оцінюючи зазначені відеозаписи як докази в цивільному судочинстві в контексті їх допустимості та достовірності, суд наголошує на тому, що зафіксовані на них діалоги відбулися між позивачем ОСОБА_3 та працівниками ТОВ «Коста» під час вільного спілкування за умов відсутності будь-якого тиску чи маніпуляції. Інформація, зафіксована на відеозаписах, зокрема і місце їх здійснення (приміщення ТОВ «Коста»), є такою, на підставі якої можна встановити дійсні обставини справи. 
		З огляду на викладене, суд вважає зазначені відеозаписи належним, допустимими та достовірними доказами і кладе їх в основу судового рішення по суті спору.
		Разом із цим, суд вважає, що інформація, яка міститься в приєднаному позивачем аудіофайлі із записом телефонної розмови між ОСОБА_3 та працівником ТОВ «Коста» ОСОБА_8, не стосується предмету доказування у цій справі, тому не приймається судом до уваги. 
		Розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та трудового законодавства. 
		Так, згідноп.6 ч.1 ст.232 КЗпП Українибезпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
		Згідност. 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи або організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботи, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи або організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до положеньп.6 ч.1, ч.4ст.24 КЗпП України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згіднозістаттею 626 ЦК Україницивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто предметом трудового договору є праця людини, а предметом цивільно-правових відносин - результат такої праці.
		Відповідно до положень ст.837 ЦК України роботу за договором підряду особа виконує на свій ризик з використанням власних матеріалів, або матеріалів замовника. Між тим, як трудовий договір передбачає, робітник не несе відповідальності за загибель предмета його праці, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та забезпечується всім необхідним для діяльності.
		Виходячи із змісту ч.1 ст.206 ЦК України та приписів ст.208 ЦК України договір підряду належить вчиняти у письмовій формі. 
		Аналізуючи надані сторонами докази, зокрема зміст відеозаписів, зроблених позивачем, у сукупності із іншими доказами, судом встановлено наступне (а.с.83).      
		     Так, згідно відео №1 (тривалістю 8 хв. 25 сек.) в приміщенні ТОВ «Коста» між позивачем ОСОБА_3 та бухгалтером підприємства відбувся діалог, в ході якого остання повідомила позивачу, що за останні два дні у нього вже друге запізнення на роботу, за що з його заробітної плати буде утримано 25 відсотків її розміру. Далі позивачу було розяснено, що на підприємстві діє наказ директора про накладення штрафів за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (який до речі стосується і позивача), відповідно до якого за перше порушення трудової дисципліни, в тому числі запізнення на роботу, із заробітку утримується 10 відсотків, за друге  25 відсотків і так далі, а ж 100 відсотків заробітної плати. Той же бухгалтер застеріг ОСОБА_3 бути уважним бо може зовсім залишитися без заробітної плати, так як постійно запізнюється на роботу, а директор у будь-який момент може перевірити час його прибуття на підприємство по компютеру (за електронною перепусткою). 
		З цього ж відео вбачається, що зазначені події мали місце 19 квітня 2017 року (7 хв. 14 сек.), так як в холді спілкування позивач уточнює у присутніх працівників поточну дату. Крім того, із змісту відео вбачається, що в приміщенні ТОВ «Коста» позивач ОСОБА_3 має місце для роботи, а саме стіл, компютер тощо, розміщені в службовому кабінеті підприємства.
		Після демонстрації зазначеного відеозапису в присутності свідка ОСОБА_5, останній ухилився від відповіді на запитання позивача щодо зазначених вище зауважень з приводу допущених ОСОБА_3 порушень правил внутрішнього трудового розпорядку та щодо фіксації цих порушень за допомогою виданого позивачу електронної перепустки.
		     Із змісту відео №2 (тривалістю 14 хв. 14 сек.) вбачається, що на ньому зафіксовано нараду за участі позивача ОСОБА_3 та працівників підприємства: менеджера ОСОБА_6, заступника директора ОСОБА_9 та директора ОСОБА_5, яка відбулася в кабінеті останнього. Із змісту відео вбачається, що ОСОБА_5 надає ОСОБА_3 усні розпорядження (завдання) щодо створення цільових груп в соціальних мережах (Фейсбук, ВКонтакт) для просування продукції підприємства, створення клієнтської бази, також завдання щодо адміністрування сайту підприємства, вислуховує усні звіти ОСОБА_3 про виконану роботу. При цьому ОСОБА_5, звертаючись до позивача, зазначає: «ти робиш правильно…», «продовжуй працювати за планом…». Присутні в кабінеті працівники підприємства підтверджують, що позивач багато працює.
		Із змісту відео №3 (тривалістю 11 хв.) вбачається, що на ньому зафіксовано нараду за участі позивача ОСОБА_3, працівників підприємства, у тому числі заступника директора ОСОБА_9, директора ОСОБА_5, яка відбулася в кабінеті останнього. Із змісту відео вбачається, що присутні обговорюють питання щодо продовження роботи з приводу просування в соціальних мережах (Фейсбук, ВКонтакт) інформації про підприємство та його продукцію, розміщення в мережі Інтернет на аккаунтах підприємства відповідних фотографій та інформаційного їх заповнення.
		Із змісту відео №4 (тривалістю 12 хв. 55 сек.) вбачається, що на ньому зафіксовано нараду за участі позивача ОСОБА_3, працівників підприємства, у тому числі заступника директора ОСОБА_9 та директора ОСОБА_5, яка відбулася в кабінеті останнього. Із змісту відео вбачається, що позивач ОСОБА_3 звітується перед директором ОСОБА_5 про виконання його розпорядження щодо розміщення в мережі Інтернет (ВКонтакт) фотографій та відповідної інформації про продукцію підприємства. В ході обговорення ОСОБА_5, звертаючись до позивача, каже: «…ти надаєш якісь пропозиції, а я їх не чую…», «…я вирішив повністю тебе перепідпорядкувати ОСОБА_9 (маючи на увазі ОСОБА_9О.). Вона своїми технічними підказками як краще або з її технічними підказками як швидше … узгоджуйте плани по роботі, по всім цим речам. Робота продовжується...».
		Також, директор підприємства ОСОБА_5 робить позивачу ОСОБА_3 зауваження з приводу того, що останній використовував офіційний аккаунт (сайт) підприємства для несанкціонованого листування, також не в повній мірі виконує поставлені перед ним завдання та надає з цього приводу позивачу відповідні розпорядження. 
		Окрім того, директор ТОВ «Коста» ОСОБА_5, звертаючись до ОСОБА_3, каже: «…займайтесь вдома чим завгодно, на роботі лише роботою..», «…листування має зберігатися, бо аккаунт фірмовий…», «…зараз я тобі кажу, що ОСОБА_9 твій безпосередній керівник…», «…вона дивиться на процеси, ти навчаєш її як мене…», «…складається план, який вона затверджує, тому, що вона контролює усе. Твоя задача технічна. Як можна швидше і якісніше виконуєте роботу, тому, що три місяці пройшло, я чомусь навчився, але…», «…задача - зараз дурницями не займатися, ніяких листів, ніякого листування, тільки робота. Якщо ти зробиш швидше, це тільки добре. Ясно!...», «я бажаю бачити результати, я не бажаю розмовляти на цю тему…».
		Під час згаданої наради (на 5 хв. 35 сек.) між позивачем ОСОБА_3 та директором ТОВ «Коста» ОСОБА_5 відбувся діалог наступного змісту:
		ОСОБА_3: «Справа у тому, що я бажав з Вами побалакати, я з 19 січня працюю у ОСОБА_9. Це вже четвертий місяць, я якби не оформлений до цих пір»
		ОСОБА_5 (здивовано): «Так ти неоформлений?!»
		ОСОБА_3: «Неоформлений і зарплата залишилася на рівні, як кажуть …»
		ОСОБА_5: «Так давай до кінця місяця підождемо …»
		ОСОБА_3: «Так обговорити це можливо?»
		ОСОБА_5: «Згоден, згоден обговорювати…сьогодні, завтра переговоримо на цю тему» 
		ОСОБА_5: «Я би хотів, щоб ти розпалився у бік роботи більше, мені потрібен продукт…».
		ОСОБА_5 «Я хотів би отримати результат, а потім будемо розмовляти про заробітну плату та все інше. Поки чомусь так… Давайте за тиждень, за два підведемо підсумки і тоді…».
		ОСОБА_5: «Давай як мужики… ОСОБА_9, по-перше ти прийшов на роботу, влаштувався, ти зобовязаний цю роботу дати, показати…».      
		Аналізуючи надані позивачем відеозаписи, в сукупності із іншими доказами, зокрема зміст зафіксованих діалогів між позивачем та директором ТОВ «Коста» ОСОБА_5, суд приходить до переконання, що між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Коста», в особі його єдиного засновника та директора ОСОБА_5, у період з 19 січня 2017 року по 27 квітня 2017 року існували фактичні трудові відносини, які відповідач мав би оформити належним чином. Суд вважає доведеним факт роботи позивача за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням місця роботи та узгодженням розміру заробітної плати, хоча доказів на підтвердження її виплати сторонами не надано. 
		Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_5, суд звертає увагу на те, що ці показання, в частині, де він наголошує на відсутності між ТОВ «Коста» та ОСОБА_3 фактичних трудових відносин, повністю спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема відеозаписами виробничих нарад, в ході яких директор ТОВ «Коста» ОСОБА_5 визнавав факт працевлаштування ним позивача, забезпечення його робочим місцем та обовязок підприємства виплачувати йому заробітну плату, а також те, що ОСОБА_3 приступив до виконання покладених на нього обовязків, які він виконував протягом більш ніж трьох місяців.
		Відеозаписом №1 достовірно зафіксовано ту обставину, що 19 квітня 2017 року і до цього часу позивач ОСОБА_3 був зобовязаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Коста», зокрема щодо часу виходу на роботу.
		Наведене вище ставить під сумнів правдивість наданих в суді директором ТОВ «Коста» ОСОБА_5 свідчень, який побоюючись відповідальності за порушення трудового та податкового законодавства України, зацікавлений у приховуванні дійсних обставин справи. 
		З огляду на викладене, суд вважає недостовірною інформацією, викладену в листі ТОВ «Коста» вих.№145 від 21.01.2018 року, за підписом його директора ОСОБА_5, про те, що електронна перепустка на підприємство позивачу ОСОБА_3 не видавалася (а.с.109). Тим більш, що вона також спростовується змістом діалогу позивача та бухгалтера підприємства (відео №1), під час якого остання підтвердила, що прихід ОСОБА_3 на роботу обовязково фіксується і директор може перевірити цю інформацію по компютеру у будь-який момент. 
		Окрім того, суд враховує, що ТОВ «Коста» не надало жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували існування між сторонами відносин за цивільно-правовою угодою (договором підряду), хоча, як вбачається із змісту продемонстрованого відео, позивач ОСОБА_3 не тільки приступив до виконання покладених на нього обовязків, але і виконував їх протягом майже чотирьох місяців. У цей період директор ОСОБА_5 особисто перевіряв та приймам результати його роботи, надавав з цього приводу розпорядження позивачу та вимагав від нього покращення якості наданого продукту у сфері інформаційних технологій.  
		За викладених обставин, суд вважає, що позивачем доведено перебування сторін у фактичних трудових відносинах у період з 19 січня 2017 року по 27 квітня 2017 року. А тому, відповідно дост.116 КЗпП Україниз відповідача підлягає стягненню заробітна плата, яка не може бути відповідно до ч.1статті 95 КЗпП Українименше мінімально встановленого розміру оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
		Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200 грн.
		Враховуючи, що судом встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ «Коста», а останнім не надано суду доказів на виплату позивачу належної йому заробітної плати, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі з 19 січня 2017 року по 27 квітня 2017 року підлягають задоволенню частково, а саме в сумі заборгованості, яка має бути розрахована з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, так як доказів на підтвердження розміру заробітної плати в сумі 6500 грн. позивачем суду не надано. 
		При розрахунку заборгованості, суд враховує, що в січні 2017 року позивачем відпрацьовано 9 із 20 робочих днів, а у квітні 2017 року - 18 із 19 робочих днів. Таким чином, на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню неотримана заробітна плата в розмірі 10871,58 грн. (3200 : 20 х 9 + 3200 + 3200 + 3200:19 х 18).
		Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позову в частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з того, що стаття 1 КЗпП України передбачає, що на трудові відносини поширюються норми цього Закону.
		Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.2371 КЗпП України.
		Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
		Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
		За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст.2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
		Факт заподіяння позивачу моральної шкоди, на думку суду, є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком порушення його трудових прав з боку працедавця.
		При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, суд враховує істотність його втрат нормальних життєвих звязків, що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя у звязку із невиплатою належних йому грошових коштів, обставини порушення його трудових прав. Виходячи з засад розумності та справедливості, враховуючи також реальну можливість відшкодування відповідачем завданої ним шкоди, суд вважає, що розмір суми, достатньої для компенсації заподіяної моральної шкоди, для позивача ОСОБА_3 має становити 5000 грн.
		Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що на час розгляду справи його військовий квиток зберігається у відповідача, тому позов в частині зобовязання ТОВ «Коста» повернути ОСОБА_3 військовий квиток задоволенню не підлягає. 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно із п.1 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір» (далі  Закону) позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. 
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Частиною 6 згаданої статті визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		При зверненні до суду із згаданим позовом позивачем ОСОБА_3 сплачено 640 грн. судового збору за вимогою про відшкодування завданої моральної шкоди (а.с.1). 
		З огляду на викладене, з ТОВ «Коста» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору за вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 160 грн. (5000 : 20000 х 640).
		Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо встановлення факту перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Коста» задоволені, вимоги представника відповідача про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат задоволенню не підлягають. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 116, 232, 2371 КЗпП України, ст.263 ЦПК України, суд, -
		в и р і ш и в :
		Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
		Встановити факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Коста» в період з 19 січня 2017 року по 27 квітня 2017 року. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коста» на користь ОСОБА_3 не отриману заробітну плату в розмірі 10871,58 грн., компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та понесені судові витратив по сплаті судового збору в розмірі 160 грн. 
		В задоволенні позову в частині зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коста» повернути ОСОБА_3 військовий квиток  відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції.
		Відомості про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_3, адреса: 39800, АДРЕСА_1.
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коста», ІКЮО - 23542531, адреса: 39800, Полтавська область, вулиця Портова,13. 
		Суддя                                       В.В. Крикливий
		     
		 
		 
		Повний текст рішення складено 09.02.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...