Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 667/9208/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2018. Зареєстровано: 12.02.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2018.
Дата набрання законної сили: 27.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №667/9208/15-ц
		Пров. №2/766/3581/18
		   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.01.2018
		Херсонський міський суд Херсонської області у складі:             
		головуючий суддя       Гаврилов Д.В.,                     
		    секретар                        Рєпа А.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа: Виконавчий комітет Корабельної районної у м. Херсоні ради як орган опіки та піклування, про виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Херсонської міської ради та публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення та визнання недійсним свідоцтва про право власності,
		в с т а н о в и в :
		Представник ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.02..2017 року, просив усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення з неї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позбавленням права користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності. Листом від 03.06.2015 року від ОСББ "Димитрова,19" ОСОБА_1 стало відомо, що крім нього в квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, згоду на реєстрацію та вселення яких він, як власник житла не давав. Відповідачі зняті з реєстрації за вказаною адресою. Вказані особи вселились в квартиру без згоди позивача, не є його родичами, своїм проживанням порушують права власності ОСОБА_1 щодо користування, володіння та розпорядження належним йому майном.
		Представник ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, Херсонської міської ради та публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" про визнання недійсним ордера ВАТ "Херсонський завод карданних валів" виданого ОСОБА_1 серії ВЖ №135 від 10.11.2009 року на житлове приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та визнання недійсним приватизаційого свідоцтва на на квартиру АДРЕСА_1.
		Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тими обставинами, що 10.11.2009 року ПАТ "Херсонський завод карданних валів" видано ордер серії ВЖ №135 ОСОБА_1 на житлове приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1. 08.09.2010 року рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування вказаною квартирою та разом з малолітньою дитиною ОСОБА_6 знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач приватизував вказану квартиру. Однак рішенням апеляційного суду Херсонської області від 25.01.2011 року було скасовано рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 08.09.2010 року та в задоволенні позову відмовлено, в зв'язку із зазначеним представник позивача за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_2 та члени її сімї з моменту її первинної реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 мають право проживання та користування зазначеною квартирою, а отже і на момент видачі ордера ОСОБА_1 зазначене житлове приміщення вважалось зайнятим 
		Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував, надав суду письмові заперечення.
		Представник ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти первісного позову заперечував.
		Представник Херсонської міської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, у вирішенні спору покладався на розсуд суду. 
		Представник публічного акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та надав письмові заперечення проти зустрічного позову, первісний позов просив задовольнити.
		Представник третьої особи органу опіки і піклування в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, зазначила, що задоволення позову порушить права неповнолітніх дітей на користування житлом. Вимоги зустрічного позову підтримала.    
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом позивачем доведені, обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню. Натомість вимоги зустрічного позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 31.01.2012 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.
		У зазначеній квартирі згідно довідки від 03.06.2015 року, виданої ОСББ "Димитрова, 19" проживають відповідач ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4
		Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджатися своїм майном.
		Частиною 1 ст.321 ЦК України, передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна, які не суперечать закону.
		Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. 
		Статтею 150 ЖК Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Згідно зі ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
		Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
		На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що оскільки відповідачами за первісним позовом не підтверджено правомірність вселення до спірної квартири, а отже вони без законних підстав проживають у належній позивачу на праві власності квартирі і тому мають бути виселені, а відповідно не мають права користування квартирою АДРЕСА_1.
		Враховуючи вищенаведене суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню.     Суд не приймає до уваги заперечення третьої особи, щодо порушення задоволенням первісного позову прав неповнолітніх дітей на користування житлом, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.                              Таким чином, суд приходить до висновку про те, що місцем проживання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 має бути місце проживання їх матері, де вона проживає постійно, переважно або тимчасово.
		Право користування жилим приміщенням дитини є похідним від права користування житловим приміщенням або права власності на житло батьків. За відсутності такого права у батьків, право користування відсутнє і у малолітніх дітей.  
		Щодо вимог за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1, як працівник ПАТ "Херсонський завод карданних валів" отримав ордер №135 від 10.11.2009 року на вселення в квартиру АДРЕСА_1.
		У відповідності до вимог ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
		Згідно зі ст. 59 ЖК ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у 
		судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
		Представник ОСОБА_1 в запереченнях на зустрічну позовну заяву просив застосувати позовну давність до вимоги про визнання ордера недійсним.
		Відповідно до ст. 59 ЖК УРСР та ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність для звернення до суду з вимогою про визнання ордера недійсним становить три роки.
		Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Суд застосовує строк позовної давності до вимоги про визнання недійсним ордеру, оскільки на застосуванні такого строку наполягає відповідач за зустрічним позовом.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1 10.09.2009 року, а зустрічну позовну заяву подано до суду 30.06.2016 року, тобто з порушенням трирічного строку звернення до суду. 
		Суд не знаходить підстав для поновлення позивачу за зустрічним позовом строку позовної давності, оскільки суду не надано доказів наявності поважних причин пропуску такого строку.
		Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
		Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сімї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
		Статтею 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
		ОСОБА_2 не є членом сімї ОСОБА_1, згоду на її вселення та реєстрацію у квартирі АДРЕСА_1 не надавав.
		Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.01.2009 року було усунено перешкоди ВАТ "Херсонський завод карданних валів" в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_2
		Вказане рішення суду було виконано та на вже вільну квартиру ОСОБА_1 було видано ордер на вселення, на підставі якого він зареєструвався в квартирі, що підтверджується карткою прописки.
		ОСОБА_1 31.01.2012 року отримав приватизаційне свідоцтво про право власності на квартиру. Порядок приватизації ОСОБА_1 не був порушений і дотриманий у відповідності до ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду". На момент приватизації квартира АДРЕСА_1 була вільна.
		Позивачем за зустрічним позовом суду не надано будь-яких доказів неправомірності дій посадових осіб при видачі ордеру, доказів порушення прав позивача, доказів існування інших обставин, які можуть бути підставами для визнання ордеру недійсним, а тому суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
		Права громадян України на житло є невідчужуваними та непорушними правами, що гарантуються державою, не можуть бути скасовані, що знайшло своє закріплення в Конституції України. Зокрема, ст. 41 Конституції визначає, що право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. А примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток, на підставі і в порядку, встановлених тільки законом. 
		Порядку реприватизації квартир, тобто механізму добровільного повернення у державну власність приватизованого житлового фонду ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" та іншим нормативно-правовими актами не визначено. Відповідно до п. 5 ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків або з частковою доплатою один раз, про що робиться відповідний запис в паспорті. Так, у Постанові Кабінету Міністрів України "Про випуск в обіг приватизаційних чеків" від 26.04.1993 р. за №305 було передбачено робити відповідну відмітку органу приватизації державного житлового фонду в паспорт про право на безоплатну приватизацію житла у відповідному для даного громадянина обсязі. Оскільки до цього часу законодавчо не визначено правового механізму повернення житлових чеків їх власникам або відшкодування вартості цих приватизаційних паперів у грошах за умови визнання недійсною приватизацію житла, то її фактичне проведення порушує права громадян.
		Оскільки визнання недійсним приватизаційного свідоцтво про право власності від 31.01.2012 року на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради на ім'я ОСОБА_1, призведе до ситуації, що ОСОБА_1, як наслідок позбавляється права власності на свою частку у квартирі, у тому числі і право на подальшу повторну приватизацію через правову невизначеність, то суд,  приходить до висновку, що вказана вимога задоволенню не підлягає. 
		Таким чином, суд вважає у відповідачів відсутнє право користування спірним житловим приміщенням, тому вимоги первісного позову про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів є обґрунтованими.
		Керуючись ст.ст. 317,319, 321, 383,391 ЦК України, 58, 59, 109, 116, 150 ЖК УРСР, ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
		 
		в и р і ш и в :
		Первісний позов задовольнити.
		Усунути перешкоди ОСОБА_1 у володінні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з цієї квартири без надання іншого житлового приміщення.
		У задоволенні зустрічного позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		СуддяД. В. Гаврилов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...